Поле на якому ростуть пшениця й кукіль

„Поясни нам притчу про кукіль польовий”.— Матвія 13:36.

1, 2. (а) Щодо сівби, то на які принципи можна розраховувати? (б) Яку притчу засновується на цих двох принципах?

„СІВБА та жнива” складають один з циклів, який Бог Єгова сказав у серці Своєму, ніколи не припиниться „по всі дні землі”. (1 Мойсеєва 8:21, 22) Апостол Павло виразив споріднений основний принцип цьому, коли написав: „Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!”— Галатів 6:7.

² На підставі цих основних фактів хлібороб, який трудився засівати добру пшеницю під час сівби був певний, що в своєму часі будуть жнива. Логічно, одно приходить за другим. Подібно, коли робітники пізніше поінформували його, що на тому полі росте, не тільки пшениця, але якийсь кукіль, то він був певний, що там сталось щось нечесного. Він знав, що був посіяв: пшеницю, а не кукіль. Через цей новий розвиток треба було рішити. Його робітники пропонували, щоб він негайно діяв. Вони хотіли зараз повиполювати кукіль, але мудрий хлібороб стримав їх. Він наказав їм утримуватись, бо виполюючи той кукіль, вони могли виполювати разом з ним і пшеницю. Хай разом обоє ростуть. Коли прийдуть жнива, тоді буде час відділяти справжню пшеницю від фальшивої.

3. Які важливі розвитки в зв’язку з царством, Ісус зображував, і на що робота відділення буде рисою?

³ Цією притчою Ісус Христос зображував деякі майбутні розвитки, в роботі, яку він почав на землі. Намір сівби був видати обов’язковий врожай правдивих християн, щоб товаришувати з Ним у небесному уряді знаному як „царство небесне”. Таким чином Він передсказав, що ворог, Сатана Диявол, буде втручатися в Його добру сівбу. На полі будуть рости, не тільки бажані до-пшениці подібні правдиві християни, але також до-куколю подібний врожай фальшивих християн. Обидві ці групи будуть рости разом аж до жнив, коли почнеться робота розділення. Крім того, ця робота розділення буде ще одною рисою „останніх днів”, „кінця ладу”.— Матвія 13:24—30, 36—43; порівняйте Матвія 24:3; 2 Тимофія 3:1.

4. Чому ця притча повинна цікавити нас?

⁴ Чи ви хотіли б побачити кінець теперішнього злого ладу? Чи наслідки цієї жнивної роботи будуть впливати на вас особисто? І, між іншим, чи в Ісусовій притчі є ключ до розуміння історії Християнства на протязі століть? Давайте побачимо.

Притча про пшеницю й кукіль

5, 6. (а) Чому вислів „царство небесне” в цій притчі не може стосуватись до Христового небесного уряду? (б) Отже до чого відносяться притчи про царство, і що вони зображують?

⁵ На узбережжі Галілейського моря, недалеко дому в якому Він перебував, Ісус представив цю притчу Своїм учням і для великого натовпу допитливих людей, кажучи: „Царство небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм. А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницею насіяв, та й пішов. А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль”.— Матвія 13:24—26.

⁶ Короткий перегляд інших притч про царство в 13-му розділі Матвія поможе нам виразно розуміти, що вислів„царство небесне”, так як його вживається в цих притчах, не може відноситись до завершеного Месіанського уряду, або царства в небі. Чи можете уявити собі, щоб „кукіль”, до закваски подібна „непридатність” (вірш 33; 1 Коринтян 5:8) або люди уподібнені до злої, невідповідної „риби” (вірші 47-50) товаришували з Христом в Його небесному царстві? Навряд! Отже, ці притчи мусять стосуватись до доброго й поганого розвитку щодо вибирання Христових майбутніх спільників до „небесного Царства”. Особливо, притча про пшеницю та кукіль зображує становище серед людей на землі, які претендують на те, що вони є покликані царювати з Христом в Його царстві. Цьому становищі дозволиться продовжуватись на якийсь час, перед його знищенням у символічних „жнивах”.

7, 8. (а) Хто є „син Людський”? (б) Яке інше пророцтво згадує про „Сина Людського’, і тих символізованих „добрим насінням?”

⁷ Ісус сам пізніше пояснив, що символізують вислови „господар”, або „чоловік” який посіяв, „на полі своїм” „добре насіння”, „ворог його” і „кукіль”. В історії кажеться: „Тоді відпустив Він народ і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: ,Поясни нам притчу про кукіль польовий’. А Він відповів і промовив до них: ,Хто добре насіння посіяв був,— це Син Людський ,а поле — це світ, добре ж насіння — це сини Царства, а кукіль — сини лукавого; а ворог, що всіяв його — це Диявол’ ”.— Матвія 13:36—39.

⁸ Ісус ототожнив Себе як „Син Людський”. (Матвія 8:20; 25:31; 26:64) Цікаво, це в зв’язку з Царством, що Ісуса пророчо названо „Син Людський” в Даниїловому видінні. В пророцтві кажеться: „І Йому [„Синові Людському”] було дане панування й слава та царство, і всі народи, племена та язики будуть служити Йому. Панування Його — панування вічне, яке не спиниться, а царство Його не буде зруйноване”. Показуючи, що з Сином Людським будуть царювати спільники, пророче видіння продовжує: „А царство, і панування, і велич царств під усім небом буде дане народові святих Всевишнього. Його царство буде царство вічне, а всі панування — Йому будуть служити і будуть слухняні”.— Даниїла 7:13, 14, 27.

Засіваючи „добре насіння”

9. Що це є „поле”, і чому Ісус засіяв його „добрим насінням”?

⁹ Маючи на меті зібрати зі світу потрібне число цих „святих” або „синів царства”, то Ісус, „господар” у притчі, засіває „добре насіння”. Це „поле” пояснюється бути „світ [грецьке, космос]”, світ людства. Від часу Ісусової земної служби далі, людство стало „культивоване поле”, релігійне поле з нагодою засівати на ньому й жати „добре насіння”, або „сини царства”. (1 Коринтян 3:9) Ісус запопадливо приготовляв єврейську частину того „поля” на протязі трьох з половиною років Його земної служби. (Матвія 9:35—38) Потім, від П’ятидесятниці 33 р., н. е. далі, Він посівав „добре насіння”, перше між євреями, і остаточно по цілому світі, або „полі”.— Дії 1:8.

10. Який був поступ цієї сівби між євреями й нововірцями?

¹⁰ Пояснюючи, що це „добре насіння”, значить, Ісус сказав: „Це сини царства”. Перші з цих духом-породжених, помазаних „синів царства” були Ісусові вірні апостоли і коло сотні інших учнів, чоловіків і жінок, які одержали дар святого духа в П’ятидесятницю 33 р. н. е. в Єрусалимі. (Дії 1:13—15; 2:1—4) Того самого дня, коло 3.000 інших, євреїв, як також новонавернених, були додані до новосформованого християнського збору. (Дії 2:5—11, 41) Єгова поблагословив цю сівбу й „щоденно додавав тих, що спасалися”, так що незабаром „число ж мужів [і можливо не рахуючи жінок] таких було тисяч із п’ять”. Трохи пізніше, так як історія продовжує: „Все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок”. (Дії 2:47; 4:4; 5:14) Сівба мала добрий успіх між євреями, як також нововірцями.

11. Який був поступ сівби між самарянами і не-євреями?

¹¹ Зробивши розпорядок, щоб засіяти насіння між самарянами (Дії, розділ 8), то Сівач Ісус, за допомогою святого духа, поширив сівбу до необрізаних не-євреїв або язичників (поган). (Дії, розділ 10; 13:1—5, 46, 47) До кількох десятиріч християнські збори були засновані від Північної Африки до Чорного моря і від Вавілону до Італії, якщо не дальше на захід. (Дії 2:5—11; 1 Петра 5:13; Римлян 15:24; Колосян 1:5, 6, 23) Як наслідок такої запопадливої сівби, ,травинка росла й давала плід’.— Матвія 13:26.

Засіваючи кукіль

12, 13. Хто це є „ворог”, і як він посіяв насіння „коли люди спали”?

¹² Але хтось готував шкоду. Ісусова притча перестерігала: „А коли люди спали, прийшов ворог його [Сівача] і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов. А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль”. (Матвія 13:25, 26) Ісус сказав, що „Його ворог” був „Диявол”, який буде саботувати (приховано протидіяти або зривати важливі заходи) „коли люди спали”. В Біблії, „сон” може символізувати смерть або духовну сонливість. (Матвія 9:24; Римлян 13:11; 1 Солунян 5:6) Закінчивши говорити про ,закінчення своєї дороги’, Павло сказав старшим християнського збору в Ефесі: „Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть . . . Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою . . . тому то пильнуйте”.— Дії 20:24—31.

¹³ Історичні факти показують, що „коли люди спали”, це Сатана „куколю між пшеницю насіяв”. Коли апостоли, які разом ,діяли як стримуючий чинник’ проти відступництва, почали засипляти сном смерті, то багато християнських старших перестали „пильнувати”. (2 Солунян 2:3, 6—8) Стаючи духовно сонливі, вони не захищали „синів царства”, від „вовків лютих”, які почали входити між них. Ці були „кукіль” посіяний поміж „добре насіння”. Згадуючи про наближаючийся кінець апостольської ери, Іван, останній з апостолів померти, написав: „остання година! А що чули були, що антихрист іде,— а тепер з’явилось багато антихристів,— з цього ми пізнаємо, що остання година настала! Із нас вони вийшли, та до нас не належали. Коли б були належали до нас, то залишилися б з нами; але вийшли, щоб відкрилось, що не всі вони наші”.— 1 Івана 2:18, 19.

14. Яку інформацію поміщається про рід куколю до якого Ісус відносився в Своїй притчі?

¹⁴ Ісус був сказав: „Кукіль — це сини лукавого”.— (Матвія 13:38) В Його книжці Natural History of the Bible (Природна історія Біблія), Г. В. Трістрам роз’яснює рід насіння до якого відноситься в цій притчі. Він пише: „Вика (zizania) є таке саме як абарський zawan, від якого походить грецька назва, Lolium temulentum, або Польова Чорнушка . . . Трав’яна рослина з родини жовцевих — єдиний рід або вид трави, якої насіння є отруйне. Zawan походить від Zan, ,блювання’, і коли б з’їсть вику, то людина хворіє на сильну нудоту, судороги, і діарею (пронос), які часто кінчаються смертю. Рослина, маюча ширші листя від більшості дикої трави є цілком подібна до пшениці аж поки не появиться колос”.

15. (а) Чи „кукіль” є виродок „пшениці?” (б) Отже, про що „Син Людський” не є винуватий?

¹⁵ Тут необхідно зауважити, що „кукіль” не є, так як декотрі єврейські талмудистиa та інші колись вірили, виродок пшениці. Пшеничне зерно ніколи не перемінюється в кукіль. Це суперечило б незмінному законові Єгови: „Нехай земля виродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить”. (1 Мойсеєва 1:11, 12) Цей науковий факт знімає вину з „Сина Людського”, Ісуса Христа, „сівача доброго насіння”, від будь-якої відповідальності за те, що сталось на „Його полі”. „Добре насіння”, якого Він засіяв ніколи не видасть уражай куколю. Воно може родити тільки „пшеницю”, або правдивих „синів царства”. Те що пізніше розвилось на Його „полі” було прямим результатом того, що Його ворог навмисно й зловісно засіяв „кукіль”, або „синів лукавого”.

16. Яке історичне значення має притча про „пшеницю” і „кукіль?”

¹⁶ Таким то чином, Ісусова притча про „пшеницю” і „кукіль” помагає пояснювати історію Християнства на протязі століть. Історичні факти показують, що після смерті апостолів, Сатана впровадив поміж збори правдивих християн багато „куколю”, „вовків лютих” і „антихристів”, так як Ісус, Павло, Петро, Іван та Юда передсказували. (Дії 20:29; 2 Петра 2:1—3; 1 Івана 2:18; Юди 4) Сталось так як Ісус був заявив: „А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль”.— Матвія 13:26.

17. Особливо коли виявився „кукіль?”

¹⁷ Особливо на протязі другого й третього століття, появився цей „кукіль”, в якому то часі так звані отці Церкви почали навчати багато небіблійних догм, як-от успадковане безсмертя душі, пекельний вогонь і трійцю. Багато цих отців були більше подібні до філософів аніж до правдивих християнських надзирателів вірних біблійному навчанні. Це завершилось рано в четвертому сторіччі, коли язичеський імператор Константин з’єднав це відступницьке Християнство з римською язичеською релігією. Таке Псевдохристиянство, сформувалось у Римсько-Католицизм, Руське Православ’я, Греко-Православ’я й Протестантизм й видало небувалий врожай „куколю” не тільки на протязі століть, але саме до нинішнього часу.

„Хай разом обоє ростуть”

18. Згідно з Ісусового притчою, то які є ще дальші розвитки?

¹⁸ Це становище не могло не турбувати „рабів” ,Сина Людського’. Ісусова притча продовжується: „І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: ,Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?’ А він їм відказав: ,Чоловік супротивник накоїв оце’. А раби відказали йому: ,Отож,— чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?’ Але він відказав: ,Ні,— щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю. Залишіть,— хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов’яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї’ ”.— Матвія 13:27—30.

19. Чому „раби господаря” турбувались?

¹⁹ Чи ці стурбовані „раби” (вірш 27) є подібні до „женців” (вірш 30) Ісус нічого не пояснив. Якщо є, то це значило б, що ангели турбувались тим багатим ростом „куколю” на полі їхнього Пана. (Матвія 13:39) Ці „раби” питали чи Він хотів, щоб вони зараз виполювали кукіль, символізуючий „синів лукавого”. (Матвія 13:38) Вони боялись, що ці фальшиві християни, або „кукіль”, зловісно посіяний „ворогом”, Дияволом, можуть придушити правдиву „пшеницю”, справжніх „синів Царства”.

20. Як „господар” відповів своїм „рабам”, і як історія підтвердила це?

²⁰ Але „господар”, „Син Людський”, не уповноважив своїх „рабів” піти й виполоти „кукіль”, або псевдохристиян, відділяючи їх від „пшениці”, правдивих християн. Він сказав: „Хай разом обоє ростуть аж до жнив”. І так сталось, що правдиве Християнство росло разом з фальшивим на „полі”, або „світі”, людства. Все-таки, „жнива” мусять прийти. Коли? Як це на вас впливає?

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 13]

Польова чорнушка

Правдива пшениця

[Вставка на сторінці 17]

„Праведний сам зацвіте, як пальма, і виженеться, немов кедр на Ливані”.— Псалом 92:13, НС (анг.)