Запопадливі до „Господнього діла”
„Будьте стійкі, непохитні, завжди маючи багато роботи в Господньому ділі”.— 1 Коринтян 15:58, НС (анг.).
1. Чому надія на воскресіння повинна мати дійсне значення для всіх нас?
НАДІЯ на воскресіння завжди повинна спонукувати нас усіх. Тому що, прямо чи непрямо, ворог смерть дотикає життя нас усіх — в якому-небудь часі. Коли любі вмирають, то ми можемо роздумувати про гарні наміри Єгови, щоб не „сумувати, як і інші, що надії не мають”. Ми можемо мати віру, що померлі, так як Ісус, воскреснуть із мертвих. (1 Солунян 4:13, 14) Також, у нас є запевнена віра, що коли б ми самі померли, то Єгова буде пам’ятати нас у воскресінні, з умовою, що ми вірно сповняли наше присвячення Йому.— Івана 5:28, 29; 6:40.
2. Беручи до уваги Екклезіястова 9:11, то яке повинно бути наше відношення до життя?
2 Як ці „останні дні” спішаться до їхнього закінчення, то багато з нас має надію пережити „велике горе” й ніколи не померти. (Матвія 24:21; 2 Тимофія 3:1) Проте, навіть із скорими, хоробрими, премудрими та розумними — „час і непередбачені випадки спіткають усіх їх”. Несподівана хвороба, нещасливий випадок або нещастя можуть трапитись нам. У такому разі, як бажано, що ми з всім серцем, душею, розумом та силою витрачали себе в Божій службі! Бо тоді Його схвалення й наше воскресіння будуть запевнені. Крім того, коли будемо вірні, то цим будемо заохоченням і благословенням для інших, які зауважували й слухали нас, щоб вони теж могли спастись з надією на воскресіння.— Екклезіястова 9:11; Марка 12:30; 1 Тимофія 4:15, 16,
ПІДКРІПЛЕНІ НАДІЄЮ НА ВОСКРЕСІННЯ
3. (а) На яку мету ми повинні наводити наші очі, і чому? (б) В який спосіб надія на воскресіння повинна підтримувати християн,— помазаних або з „великого натовпу”?
3 Апостол Павло заявив: „Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей!” З нашої віри не було б жодної користі, а наше проповідування — даремне. Але ми запопадливо постановили собі добитись тієї запевненої мети — життя в новому ладі Єгови — пережитком Армагеддону, чи, так як трапилось декотрим, раннім воскресінням із мертвих. В його дні, Павло говорив до духом-помазаних християн, від яких вимагалося хреститись у смерть, так як Ісус зробив на протязі трьох з половиною років аж до Його смерті на Череповищі. Отже Павло ставить запитання: „Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і хрестяться?” Так, надія на воскресіння підкріплювала тих християн, уможливлюючи їх переносити багато випробовувань, і вона може підкріпляти християн сьогодні, без різниці чи їхня надія є на вічне життя у небесному царстві, або — для більшості людей — життя на землі під тим царством.— 1 Коринтян 15:13—19, 29.
4. З яких причин ми повинні уникати забруднення філософією епікуреїв?
4 Пишучи про стан в його дні, Павло продовжує: „Для чого й ми повсякчас наражаємось на небезпеки? Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім. Коли я зо звірами боровся в Ефесі, яка мені по-людському користь, коли мертві не воскресають? ,Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!’ ” У проголошенні „доброї новини”, яка зосереджувала увагу на воскреслого Христа, Павло зазнавав багато небезпек і переслідувань, і через усі ці він мав Божу охорону й благословення. Якщо воскресіння є тільки обман, то все це було б даремне. У такому разі, так як філософи епікуреїв з їхніми послідовниками, Павло з його коринтськими християнами могли дати собі волю й мати добрий час.— 1 Коринтян 15:30—32.
5. (а) Яка дійсна надія на воскресіння повинна бути для нас? (б) Які гарні сучасні приклади ми маємо, щоб робити Царство нашою метою?
5 Проте, надія на воскресіння й Месіанське царство є дійсна. Вони є пов’язані з Божим вічним наміром. Так як християни в апостольських часах підкріплялись тією надією, то так само сьогодні. Сучасна історія Свідків Єгови є прикрашена прикладом тисячі християн, які без здригання зустрічали смерть, знаючи, що їхня вірність запевнить їм раннє воскресіння до „нових небес” або до „нової землі”. У концтаборах католицького Гітлера сотні Свідків померли з голоду, їх розстрілювали, обезголовлювали або побили на смерть. Сучасніше, багато зносили небезпеки й переслідування по деяких соціалістичних і новорозвиваючихся країнах. Але завжди вони покладали їхнє довір’я в Боже входяче царство. Це була їхня мета, без різниці чи вони досягнуть її пережитком „великого горя”, або воскресінням. Це повинна бути мета кожного з нас тепер! — Об’явлення 21:1—4.
6. Який приклад з Африки вміщає заохочення для надзирателів, щоб вони безстрашно витрачували себе?
6 Візьміть як приклад африканську країну Зімбабве, яку на протязі багатьох років розривала цивільна боротьба. Свідки Єгови були видатні в дотриманні їхнього нейтралітету, і продовжували проповідувати Царство протягом тієї буйної ери. (Івана 17:16) Особливо подорожуючі надзирателі, відвідуючи збори, щоб підкріпляти їх, знаходились у небезпеці. Але вони продовжували їхні відвідини, рискуючи своїм життям. Часами цих вірних братів захоплювали силою, як вони подорожували від одного збору до другого. Їх обвинувачували шпигунством, що вони були чужинцями тієї околиці, погрожуючи їхньому життю. Одного слугу обводу вбили й лишили його тіло лежаче біля його велосипеда на пересторогу проїжджим. Проте, інші слуги обводу мужньо продовжували їхню службу, аж поки не прийшли спокійніші часи й полегшення від такої небезпеки. Коли б у майбутньому ми дивились в обличчя подібним обставинам, то ми всі будьмо такі самі відважні у продовженні Богові нашої „святої служби”! — Луки 12:4—7; Римлян 12:1, 2.
7. Як наші брати в Сальвадорі були благословені за те, що держались своєї надії?
7 Сьогодні, відбувається подібна криза в Сальвадорі, де по цілій країні спалахнула цивільна боротьба. Свідки Єгови знову є цілком нейтральні щодо насильства. Однак, декотрі померли в перехресному вогні. Але вірні старші продовжували заохочувати й підкріплювати збори й відокремлені групи. (Порівняйте Ісаї 32:1, 2.) Декотрі з них чудово врятувалися від смерті, але постановили продовжувати навчальну й пастушу роботу, навіть рискуючи їхнім життям. (1 Петра 5:1—4) Зібрання відбуваються до комендантської години й Єгова дуже поблагословив їх, давши їм 22 проценти збільшення в служителях на протязі 1981 р. При закінченні службового року цих 8.242 служителів Царства проводили 13.948 біблійних студій з новозацікавленими особами. Як чудово наш Бог благословить усіх тих безстрашних служителів у роботі, хоч вони є „кожної години у небезпеці!”
8, 9. (а) Як декотрі в багатих країнах збилися з путті? (б) Як нам слід віднестись до цього, і чому?
8 Проте, декотрі вісники в багатіших і на вигляд „безпечніших” країнах були збиті з путті та пішли до духовно небезпечного способу життя. Вони думають, що можуть розвивати приятельські стосунки із світом і мати добрий час так як епікуреї, але в той самий час, стояти однією ногою, немов би кажучи, в Божій організації. Може бути, що вплив нерозумного товаришування з відступниками затьмарив їхнє оцінювання привілея регулярно й запопадливо проповідувати Царство. Яке безглуздя! Цілком очевидно Павло каже таким: „Не дайте себе звести — товариство лихе псує добрі звичаї!” Корисні теократичні звичаї — приходити на зібрання й служити Богові — дуже легко заступаються відданням себе розкошам примхливого світу. Божий лад поступово зникає з пам’яті, і з ним надія на воскресіння. Подібно сталось з Гіменеєм, Олександром і Філітом у Павловому часі. І, на жаль, таке саме трапляється декотрим сьогодні.— 1 Коринтян 15:33; 1 Тимофія 1:18—20; 2 Тимофія 2:15—19.
9 Який сором тим, які у цій пізній годині, відступають і вже сердечно не підтримують організації Єгови й її служби! Теперішній світовий лад уже хитається на краї знищення. Тільки коли будемо стояти в „добрій новині”, „міцно тримаючись” її, то „спасемось”. Дуже необхідно є продовжувати й збільшувати наше знання про Бога. Придатно, Павло говорить тим, які схибнули в цьому відношенні, кажучи: „Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають,— говорю вам на сором!”— 1 Коринтян 15:1, 2, 34.
„БУДЬТЕ СТІЙКІ”
10. (а) Яке відношення мають Павло й також сучасний „раб” клас до їхніх „улюблених братів”? (б) Як наш річний текст на 1982 р. пов’язується з цим?
10 На виправдання чудової надії на воскресіння, Павло сердечно й привабливо закінчує свій довід. „Отож, брати любі мої”, він каже. Він бажає, щоб його духовні брати досягли їхню мету. Так само, сьогодні, „вірний і мудрий раб” дуже турбується про духовний добробут тих мільйонів, по цілому світі, які цікавляться входячим царством Єгови. Цей „раб” бажає, щоб усі з „великого натовпу” кваліфікувались для життя на землі під тим царством. Вони роблять це тим, що ,випрали одіж свою’ і службою Богові, щоб вийти непошкодженими „з великого горя”. (Матвія 24:45—47; Об’явлення 7:9, 14) Як можна досягти ту мету? Мусимо запопадливо працювати в роботі нашого Господа Ісуса Христа. Павло показує це цими словами, які стали річним текстом для Свідків Єгови на 1982 р.:
„Будьте стійкі, непохитні, завжди маючи багато роботи в Господньому ділі”.— 1 Коринтян 15:58, НС (анг.).
11. Що це значить ,бути стійкими’?
11 Стійкість є дуже потрібна для тих, які бажають ,пережити’ в новий лад Єгови. Бути стійким значить бути постійним, міцним, не вагаючимся. Таку то віру ми мусимо мати, запевнену надію небаченого, яке знаходиться ще в майбутньому, але яке, через наше студіювання Біблії, стає таке дійсне для нас немов би воно вже сповнилось.— Євреїв 11:1.
12. З яких причин ми повинні не вагатись у нашій службі?
12 Ми знаємо, що Месіанське царство вже близько, бувши засноване внебі в 1914 р. Ми вже бачили „ознаку” Христової „присутності” у царській славі в буйних подіях відбуваючися на землі на протязі цих останніх днів”. Ми зауважували ангельський провід Божих людей, як вони проповідували з місіонерським запалом „по цілій заселеній землі”, і в тім, що буквально мільйони осіб звертають увагу на „добру новину”. Нема сумніву, що натиски від сатанинського світу будуть збільшуватись, але чи ж це є причина для нас вагатись у нашій „святій службі”, нашій дорогоцінній службі Суверенові нашого життя, Богові Єгові? Певно, що ні! — Матвія 24:3—14; 25:31—34; Об’явлення 7:15; 14:6, 7.
„БУДЬТЕ . . . НЕПОХИТНІ”
13. Як, так як Йов, ми можемо доказати себе бути „непохитними”?
13 Павло теж заохочує нас бути „непохитними”. Це є таке саме як бути стійкими. Це значить, що в дотримуванні Божих заповідей, ми ніколи не повинні похитнутись у нашій вірності. Таке то було відношення зразкового вірного Йова, який сказав про свого Бога й Суддю: „Хай би випробував Він мене,— мов те золото, вийду!” Чи ми можемо виражати таке довір’я? Так можемо, якщо скажемо про Єгову, так як Йов: „Дороги Його я держався й не збочив. Я не відступався від заповідей Його губ, над уставу свою я ховав слова уст Його”. (Йова 23:10—12) Якщо ми, так як Йов, будемо поступати поза те, що є призначене для наших регулярних зібрань, глибоко досліджуючи видання Товариства Вартової Башти, щоб краще зрозуміти сучасне пристосування Божого Слова, то це дійсно допоможе нам зоставатись стійкими, непохитними в правді.
14. (а) Як Вартова Башта поступово освітлювала щирих осіб, і з якими наслідками? (б) Яку пересторогу вона відгукувала, і як багато віднеслись до неї?
14 На протязі більше як 100 років тепер, Вартова Башта оголошуючи Царство Єгови поступово нагромаджувала збірник правд стосуючись до Ісусового викупу, надії на воскресіння й входячого царства нашого Бога. У своїх сторінках, вона оживила Біблію в умах і серцях мільйонів щирих людей. Вона допомогла їм розпізнати помилки, яких навчають релігії так званого Християнства, дійсно ціла світова імперія фальшивої релігії, — „Вавілон Великий”. Вона звертає увагу на великий духовний занепад „Вавілону Великого” і відгукувала пророчий наказ ангела: „Вийди з нього, народе Мій, якщо не хочете поділити гріхами його, і якщо не хочете прийняти частину його чум”. (Об’явлення 17:1, 5, 15, 18; 18:2, 4, НС, анг.) Багатьом людям допомоглось зробити це, і вони стали вірними захисниками Месіанського царства Єгови.
15, 16. (а) Що декотрі не оцінювали? (б) Хто є той „раб” у Матвія 24:46? (в) У зв’язку з „рабом”, коли й як сталось ясно, що Бог користувався тільки одним каналом поширювати правду?
15 Проте, завжди були ті, які, замість бути непохитними й вірно підтримувати Царство, хочуть вертатись назад до вірувань і способів фальшивої релігії. Вони не оцінюють, що Господь, Ісус Христос, уживає Своїх помазаних послідовників на землі як ,вірного й мудрого раба’ для поширення духовного харчу.— Матвія 24:45—47.
16 Це сталось перше в 1895 р., що декілька друзів Сіонської Вартової Башти запропонували, щоб цей журнал ототожнювався з „тим рабом”— „тим слугою”. (Матвія 24:46, Авторизована Версія) Вороги зараз підбурили буйну опозицію проти погляду таких друзів, так що в номері з 1-го жовтня, 1909 р., Вартова Башта ось що сказала:
„Наші друзі твердять, що це Писання значить, що при кінці цієї євангельської доби, Господь не буде користуватись багатьма каналами, для поширювання Правди, але тільки одним . . . . . Вони вважають, що вони всі одержали їхнє теперішнє розуміння Правди прямо з видань Товариства Вартової Башти Біблії й Брошур, або непрямо через тих, які самі освітились через цей канал. Відповідно вони радо об’єднуються як ,співслуги’ з працею Товариства, віруючи, що цим чином вони наслідують провід Божественного Провидіння, як також інструкції Божественного Слова”.
17. (а) Як, колись і також тепер, декотрі старались знеславляти правду? (б) Чому ми повинні бути щасливими зоставатись „непохитними” у товаришуванні з „рабом”?
17 Тоді відносячись до тих ворогів правди, Вартова Башта сказала:
„Вони стараються відвернути розум освітлених в іншу сторону кажучи їм, що ,кожен повинен видовбувати’ скарби Божественної Правди сам собі; що видання Товариства тільки дали їм початок на якому їм слід тепер поліпшуватись так, щоб з часом його вчення залишилося далеко в тіні. Ці невірні ,співслуги’ ще дальше пропонують, що існує небезпека поклонятись Товариству й, щоб уникнути цього, то фактично потрібно чинити йому опір або відвернутись від нього. Вони кажуть, Студіюймо Біблію, але виключаймо видання Товариства!
Це було написано 72 роки тому, і донині є кілька, які стараються знеславляти той збірник правди, якого Єгова поступово нагромадив, користуючись Його єдиним каналом. Як світло правди стає все ясніше та ясніше, то як нам слід тішитись, що ми „непохитно” товаришуємо з ,вірним рабом’ Господа.— Колосян 1:21—23.
„ЗАВЖДИ МАЮЧИ БАГАТО РОБОТИ В ГОСПОДНЬОМУ ДІЛІ”
18. (а) Який є рецепт, щоб триматися духовно здоровими, й як книга Приповістей показує це? (б) В які способи можна „мати багато роботи в Господньому ділі”?
18 Так, маймо „багато роботи”, не у ,чиненні свого власного діла’, але в ділі Господа Ісуса Христа. У цьому знаходиться рецепт триматися духовно здоровими. Духовні лінощі можуть довести до сумнівів. Вони можуть бути смертельні, так як показує Приповістей 19:15: „Лінощі сон накидають, і лінива душа — голодує”. В разі наполегливих духовних лінощів, то як наслідок, людина буде духовно голодувати й помре. Отже, будьмо зайняті — регулярно проповідуючи від дому до дому (навіть по несприятливих територіях), при кожній нагоді даваймо людям неформальне свідоцтво, ходім відвідувати покірних людей й регулярно провадьмо з ними домашні біблійні студії в якомусь виданні Товариства. Дехто з нас зможуть служити як „піонери” або повночасні проповідники Царства в цьому ділі Господа Ісуса, Який справді є „піонером” нашої віри.— Євреїв 12:2, Переклад Моффата (анг.); Ісаї 6:8—10.
19. Який дух ми всі можемо мати, але як дехто може мати більшу участь у роботі?
19 Без різниці чи ми є піонерами чи ні, то ми всі можемо радісно виконувати нашу „святу службу” в правильному піонерському дусі. Це може довести багатьох з нас до „допоміжного піонерування”, час від часу, і коли радість, яку ми одержуємо від цієї служби може заохотити декотрих з нас стати регулярними піонерами, то як багато більше це збільшить нашу участь у „ділі Господньому!”— Римлян 12:1, 2.
20. (а) З ким ми маємо привілей співробітничати? (б) З яким запевненням нам слід поспішатись до мети? (в) Зрештою, які Павлові слова ми хочемо присвоїти, і чому?
20 Ця робота Господа Ісуса, йдучи за Його прикладом, також є „діло Єгови”. (1 Коринтян 16:10; Івана 5:17) Які привілейовані ми є бути співпрацівниками з Суверенним Господом Єговою, Господом Ісусом Христом і небесними ангелами при „закінченні ладу”! (1 Коринтян 3:9; Матвія 25:31—33; 28:19, 20) Бо ми знаємо, що наша праця „не марнотна в Господі”. Без різниці чи ми ввійдемо в новий лад через воскресіння чи переживемо „велике горе”, то нехай же ми всі зможемо сказати словами вірного апостола Павла в 1 Коринтян 15:57: „А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом, перемогу нам дав”. Так, перемогу над смертю, ведучи до чудових благословень вічного життя!
Чи ви оцінюєте ці точки?
◻ Чому ми завжди повинні бути зовсім пробуджені до надії на воскресіння?
◻ Яке заохочення надія на воскресіння постачає нашим братам, які щоденно мусять зустрічати смерть?
◻ Чому товаришуючі з сумніваючимся або відступниками повинні бути ,спонукані до сорому’?
◻ Чому непохитність є потрібна для того, щоб ,ввійти’ в новий лад Єгови?
◻ Що значить заява про „один канал” в „Вартовій Башті” написана більше як 70 років тому?
◻ Як піонерування або „завжди мати багато роботи в Господньому ділі” може бути нам на охорону?
[Ілюстрація на сторінці 15]
Декотрі безстрашні надзирателі служать „повсякчас у небезпеці”
[Ілюстрація на сторінці 16]
Добрі звичаї приходити на зібрання й ходити на службу допоможуть нам бути запопадливими до Божого царства
[Вставка на сторінці 19]
„Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,— і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий,— і ,знайдете спокій душам своїм’. Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!”— Матвія 11:28—30.