,Поверніться до Пастиря ваших душ’
У ДВОХ Ісусових притчах описується, як палко Бог турбується тими, які ще є Його люди, але які збилися з шляху. Уявіть собі турботу пастиря, який лишає отару з коло 99 овець і шукає в пустині загублену „аж поки не знайде її”. Або подумайте про ревність жінки, яка загубила драхму, можливо з її дорогоцінної збірки. Вона не шкодує зусиль, щоб знайти драхму — засвічує світло і замітає хату „аж поки не знайде її”. Як вона радіє знайденою драхмою! — Луки 15:4—10.
Безсумнівно ви знаєте, що Ісус тут говорить про людей в присвяченій спорідненості з Богом, які з різних причин занехаяли правду, або стали „загублені”. Може бути, що ви є одна з цих овечок. Може бути, що велике старання, якого бачимо в цих притчах, щоб знайти щось дорогоцінне, й тоді радіти коли знайдеться його, зворушує вам серце. Притчи показують, як Бог, Його Син, святі ангели й ваші духовні брати та сестри цікавляться вами. Наступна притча дає більше подробиць про шлях „загубленого”.
Притча про блудного сина
Нестямною палкістю у притчі про блудного сина Ісус показує (1) чому людина може занехаяти правду, (2) що може статись на протязі того часу, (3) що є потрібне, щоб повернутись назад, і (4) Боже привітне відношення. Двох синів у притчі можна порівнювати до людей, які, так як ви, вже знають Отця, задовольнялись ,достатком духовної поживи’ в домі віри й присвятили їхнє життя Єгові.— Луки 15:11—32.
Є різні причини чому дехто, так як молодший син, лишає „дім” нашого небесного Отця. Часто це стається тільки через збільшуючий тягар „життєвих клопотів”. (Луки 21:34) Іноді вплив поганих друзів перешкоджає декотрим „коритися правді”. (Галатів 5:7, 8, 10, 12) Кілька „відпадають” тому, що ображаються через якусь доктрину. (Івана 6:60—66) Основно, декотрі, свідомо або підсвідомо відчувають, що оточення в духовному домі Єгови занадто обмежує. Ці, так як блудний син, вже не хочуть бути під спостережливим оком Отця. Вони шукають невимушеності в „далекій країні”.
Сам у далекій країні
Блудний син — розмарнувавши всі свої гроші — знайшов, все що завгодно тільки не свободу й веселощі. Поведінкою він став приваблений до „марнотратного життя”. Коли настали тяжкі часи, то з нестями він „пристав” до одного з мешканців тієї землі, який „вислав його” пасти свиней — найпідліша робота для єврея. Він навіть прагнув стручків, що їли їх свині! — Луки 15:13—16.
Іван був старшим у зборі до його подорожі в духовну „далеку країну”. „Слухатися правди напевно є охороною, але коли ви стали неактивні то стаєте необережні”, пояснює Іван. „Хоч ви не чините нічого дуже злого, то починаєте дозволяти собі малі переступи. Ви кажете собі, ,Ні, я вже не приходжу на зібрання в зборі, отже дійсно немає різниці, що я буду робити?’ ” Ще один свідок, який вже кілька років не є активний, признався: „Дійсно моя поведінка не була погана. Але я зараз знайшов, що через товаришування з світськими особами, немає обмеження як людина може опуститись. Тільки не говоріть їм про Єгову, то вони будуть ваші друзі. Коли будете говорити то будете мати багато клопоту”.
Однак, багато неактивних не повертаються назад до „марнотратного життя”, так як блудний син у Ісусовій притчі. Однак, вони усвідомлюють відділення від близької спорідненості з Богом. Одна неактивна пара „не читала Біблію на протязі 15 років”, однак була морально невинна. Дружина пояснює: „Матеріально, нам дуже добре пощастило на протязі тих років. Це може доводити вас до висновку, що вам не потрібно повертатись назад до Єгови. Ми зосереджували наше життя цілком навколо нашої праці й самих себе. Ми старались цілком забути про правду, навіть вибрались до околиці де ніхто не знав нас. Але все це щастя було поверхове. Внутрішньо ми розривались. На протязі тих років мій чоловік був дуже пригнічений. Ми перестали молитись, навіть перед обідами. Я не спала багато ночей, журилась про правду і відчувала провинність”. Чоловік додав: „Ми відчували, що мов дивились смерті в очі”.
Віддалитись від Єгови, відчуватись самітнім духовно,— це болісне становище. Одна християнська жінка, яка колись була дуже активна, сказала: „Немає нічого кращого від ласки Єгови. Коли ви почуваєтесь погано й не можете молитись до Нього, або коли сумніваєтесь, що Він буде відповідати вам на ваші молитви,— це жахливе становище”.
„Він опам’ятався”
Блудний син усвідомив його внутрішні духовні почуття й віднісся до них. Ісус сказав: „Він спам’ятався”. Дослівно, оригінальні грецькі слова значуть, „Він дібрався сам до себе”. Він став „не тямлячий”, у несправжньому світі. Тепер він усвідомив його правдивий духовний стан. Він задумувався про спокій й достаток, якими він втішався у свого батька.— Луки 15:17.
Хоч блудний син сам опам’ятався, то часто потрібно кількох духовних дискусій, щоб збудити такі бездіяльні почуття. Наприклад, Діана, коли була неактивна, довірилась одному Свідкові з яким вона була знайома: „Я не можу вернутись до Єгови. Я не люблю Його, однак знаю, що це любов мусить спонукувати мене”. Свідок запитав: „Чи ти кохала свого чоловіка спочатку вашого залицяння?” „Ні, як же я могла кохати його? Я не знала його”, відповіла Діана. „Потім я зрозуміла”, призналась Діана, щоб любити Єгову, то потрібно знову познайомитись з Ним Пізніше, я встановила контакт із збором і просила допомоги. Одна пара, під проводом старших, більше як рік, досліджувала Біблію з моїм чоловіком і зі мною, і ми знову стали активними”.
Проте, одна з найбільших перепон до повернення назад до Єгови є переважаюче почуття провинності.
Чи вже занадто згрішив?
„Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе . . . недостойний я вже зватись сином твоїм”, так то відчував блудний син коли „спам’ятався”. Інші теж так відчували — недостойні зватись членами Божої родини.— Луки 15:17—19.
„Ви знаєте, що ви навмисно відвернулись від Єгови. Я почувала себе дуже погано через таку провинність”, призналась Вірджінія. „Коли я почала ставати знов активною, то мусила дуже силуватись, щоб молитись. Я думала, ,навіщо ж Єгові мене, оскільки я відвернулася від Нього’ ”. Інші відчували, що вони вже вчинили „непростимий гріх”.
Чи ж отець, який знав, що його син дуже прогрішився, вважав що його гріхи вже були непростимі? Коли хлопець повернувся додому, то чи батько став непривітний і байдужий? Зовсім ні! Він чекав на свого сина. Згідно з Ісусом то „коли він далеко ще був, його батько вгледів його”. (Луки 15:20) Сусіди могли бачити тільки лахміття, бруд, босі ноги, але батько бачив „його”, він бачив у свого сина велике поліпшення. Очевидно, він вже покинув своє „марнотратне життя” і справді покаявся.— Приповістей 28:13.
Батько побіг і кинувся на шию своєму синові. Найкраще на що син надіявся це було стати ,наймитом’, кимсь хто дійсно не був членом родини й в деякому відношенні гіршим від раба. Він ніколи не міг уявити собі батькове відношення: „Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги. Приведіть теля відгодоване та заколіть,— будемо їсти й радіти”. Як гарно Ісус зобразив батькову сердечну реакцію! — Луки 15:22, 23.
Батько знав, що блудний син уже дорого заплатив — емоційні шрами „розпусного життя”, розтрачення всіх своїх грошей, душевні страждання через те, що був без друзів і без води та сховку під час голоду, сором їсти з свиньми, і зрештою, довга подорож назад до дому. Так само, Єгова знає, що людина дійсно страждає під час „загублення” і що їй не легко повернутись назад. Однак, наш співчутливий небесний Отець, який є „многомилостивий”, ,не назавжди на нас ворогуватиме, і не за нашими прогріхами Він буде поводитись з нами’, якщо ми щиро покаємось і „упорядкуємо нашу справу” з Ним. Дехто який навіть поповнив тяжкий гріх коли відвернувся від християнського збору, але який щиро покаявся, визнав свої гріхи перед старшими, може сподіватись, що з ним будуть любо поводитись, люблячо доводячи його до цілковитого видужання.— Псалом 103:8—10; 130:3; Ісаї 1:18, 19.
Правда, Біблія говорить про декотрих невірних християн, які непростимо прогрішились. Проте, Павло каже, що ці є „противники” Правди й презирливо топчуть викупну жертву, вважаючи її за звичайну. (Євреїв 10:26—31) Але чи ви вже колись брали такий крок? Тому, що ви щиро обдумуєте цей матеріал, замість зневажати його, то це показує вашу любов до духовних справ. Сам факт, що ви почуваєте провинність й є стурбовані серцем показує, що ви ще не поступили задалеко. Будьте певні, що Єгова відповість на ваші молитовні просьби, так як Він відповів Давидові, який благав: „Прости мені прогріх, великий бо він”.— Псалом 25:11.
,Не бійся. Я допоможу тобі’
Два старших відвідали одну неактивну пару, які колись були надзвичайно запопадливі Свідки. Розпочавши розмову, то неактивний чоловік негайно став оборонятись кажучи, що він знав, що повинен ходити в службу й навчати інших. „Саме тепер я не думаю, що вам слід так робити”, несподівано відповів Рассел, один з старших. „Якщо б хтось з вашої родини захворів, то чи ви казали б йому косити траву? Ну, ми вам теж не будемо казати ,косити траву’. Ми хочемо, щоб ви видужали. Як нам помогти вам?” Люба допомога, вміщаючи щиру гостинність від старших, допомогла цій парі видужати духовно, і чоловік тепер навіть служить як старший в зборі.— Порівняйте Якова 5:14, 15.
Декотрі покаяні стримуються від товаришування із збором відчуваючи, що не можуть відразу взяти на себе повну відповідальність Свідка. Проте, Єгова є розсудливий. Як звичайно, поступове крок-за-кроком повернення назад є найбільш практичне. Павло сказав, що декотрі в його часі стали духовно „тупі” потребуючи, щоб хтось знову навчав їх перших початків Правди. (Євреїв 5:11, 12) Ця духовна пожива вбудовує міцність, уможливлюючи інші кроки. У кількох розмовах з Свідками, які колись були неактивні, але пізніше стали активними, то більшість казали, що вони потребували регулярної допомоги. І члени збору є дуже охочі давати таку допомогу. Вони відчувають, так як Єгова, Який сказав Своєму вибраному народові: „Не бійся, з тобою бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню Я тебе, і тобі поможу”.— Ісаї 41:10.
Так, Бог каже: „Я тобі поможу”. Ви можливо будете змушені розірвати погану дружбу. Може буде потрібно безстрашно зустріти опозицію від родичів, які не люблять те що ви ходите на християнські зібрання. Можуть траплятись деякі справи, яких ви мусите визнати перед старшими. (Псалом 32:3—5) Але ніколи не забувайте, що Єгова є готовий допомагати вам. Один Свідок повернувшись назад сказав: „Єгова дозволив мені поступати крок за кроком і Він дуже допоміг мені”. Інший додав: „Коли я вступив до Залу Царства, то всі мої колишні друзі обіймали й цілували мене. Їхнє щастя залило мене почуттям. Я подумав ,Навіщо ж мені було боятись?’ ” Хоч декотрі будуть відноситись так як старший брат блудного сина, то більшість будуть тішитись вашим поверненням.— Луки 15:25—32.
Чому ж не зазнати це почуття самі для себе? Одна християнська жінка, яка після якогось часу вернулася назад до правди сказала: „В жодному іншому місці не знайдете такого душевного миру. Коли я знов стала духовно активна, то все інше стало на своє місце. Світ не подає нічого корисного. Ви так добре почуваєте себе знаючи, що задовольняєте Єгові й маєте Його охорону. Ви можете добре спати вночі. Ваше життя тепер задовольняє і ви можете розвивати дійсну надію на життя в Новому Ладі”.
Якщо ви є заблукана вівця, то чому ж не запросити Свідків, які принесли вам цей журнал, щоб вони допомогли вам установити контакт з старшими місцевого збору. Зазнайте радість і задоволення, які приходять з шляху описаного Петром. „Ви бо були як ті вівці заблукані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ”.— 1 Петра 2:25.