Хапайтесь за надію перед вами
1, 2. Чому ви повинні серйозно подумати про цю справу, щоб хапатись вашої надії?
АПОСТОЛ Павло написав, що ми стаємо учасниками Христа, тільки коли будемо „затримувати певним наше довір’я, якого ми мали спочатку непохитно до кінця”. (Євреїв 3:14, НС) Він також говорив про нашу потребу „хапатись за надію поставлену перед нами”.— Євреїв 6:18, НС.
2 Може бути, що ви недавно стали Свідком Єгови й запопадливо впевнились про ваше переконання. Або ви вже можливо багато років є християнським Свідком і відчуваєте, що стоїте твердо в правді. В якому-небудь разі, правдоподібно ми всі можемо пригадати собі декотрих людей, знайомих нам, які вже перестали ходити в правді, навіть так як траплялось у першому столітті. (Филип’ян 3:18; Дії 20:30) Декотрі можливо помалу загубляли їхню віру, заклопотались матеріальними справами, або піддались спокусі й згрішили.
3-5. Як послання до Євреїв може допомогти нам відносно нашої надії?
3 Як же нам запобігти це, щоб з нами так не трапилось? Давайте вдумаймось про пораду в посланні до Євреїв. Ми побачимо яка придатна є ця порада для нашого часу, з вірної витривалості багатьох сучасних Свідків Єгови, які підкріпились такою порадою.
4 Послання до Євреїв написалось до християн, які були „учасниками небесного покликання”. Вони були помазані Божим духом і мали непохитну надію піти з Христом, попередником до неба. Так як можете уявити собі, ,ця надія була неначе якір для душі, певна й непохитна’. Однак, Павло звернув увагу на потребу „хапатись за надію поставлену перед нами”. (Євреїв 3:1; 6:18—20) Якщо в них була така потреба, то скільки більше її потрібно помазаному останкові й „великому натовпові”, які сподіваються пережити прийдешнє „велике горе”.— Об’явлення 7:9, 15.
5 У посланні до Євреїв, Єгова насторожує нас до таких небезпек як.відступання’, ,відпадання’, ,щоб не розлінитись’, ,щоб не захитатись на знищення’, або ,просити звільнення’. (Євреїв 2:1; 6:6, 12; 10:39; 12:25) Послання подає гарну пораду допомогти нам бути „працьовитими, щоб бути запевненими про надію до самого кінця”, і щоб бути „з тих, які мають віру на збереження душі живою”.— Євреїв 6:11; 10:39, НС.
„Не з тих, хто стримується”
6. Що єврейські християни зустрічали, однак що їм було потрібно?
6 Очевидно багато єврейських християн уже були переслідувані. Вони „витерпіли запеклу боротьбу страждань”, як-от коли їх виставляли в римській арені або коли вони наражали себе на небезпеку допомагаючи ув’язненим. (Євреїв 10:32—34) Все-таки, вони мусили вважатись, щоб не стали „з тих, які відступають на знищення, але [були] з тих, які мають віру на збереження душі живою”.— Євреїв 10:39, НС.
7. (а) Як можливість переслідування може впливати на християнина?(б) Що ви повинні запитати себе?
7 Отже є небезпека — християнин може розвинути страх опозиції, через яку може „відступити” або скомпрометувати. Що ж сказати про нас? Можливо ви вже зносили трохи опозиції, як-от від шкільних товаришів або співробітників. З декотрими навіть погано поводились фізично, як-от неповіруюче подружжя або батько. Однак, у багатьох країнах це не є звичайно, щоб Свідка жорстоко переслідували через його віру. Через це він може не буде приготовлений для жорстокого переслідування, й коли воно прийде, буде більш схильний „відступати”. Запитаймо себе, ,Чи я привикши до вигідного життя, міг би спокуситись і відступити коли б мені серйозно загрожували, як-от втратою мого дому, роботи або доступу до родини, чи ув’язненням або фізичним зловживанням?’
8. Яку пораду відносно подолання переслідування послання до Євреїв подає нам?
8 Коли Павло говорив про практикування віри під несприятливими обставинами, то заохочував нас зважати на Ісуса й як Він тривав. (Євреїв 12:2, 3) Тоді Павло пригадав нам, що коли б прийшло жорстоке переслідування, то ми повинні вважати його неначе корисна дисципліна. Як звичайно, Бог не є причиною переслідування; Він тільки дозволяє його. Однак, переслідування може привчити нас, або допомогти нам поліпшити такі потрібні християнські риси як витривалість, терпимість, вірність і довір’я в Єгову.— Євреїв 12:4—11; Якова 1:2—4.
9. (а) Як ми знаємо, що недосконалі люди можуть зносити переслідування? (б) Що сталось з декотрими сестрами в комуністичній країні протягом 1960-го десятиліття?
9 Щоб ми не відчували, що тільки досконала людина може тривати, так як Ісус робив, то в посланні до Євреїв згадується недосконалих чоловіків і жінок, таких самих як ми, які тривали через віру. (Євреїв 11:35—40; 12:1) До тієї ж „хмари свідків”, які тривали через їхню віру додавалось у сучасних роках. У серпні 1982 р., швейцарський журнал надрукував статтю в якій говорив про досвід одної жінки із Свідками Єгови ув’язненими в жіночому концтаборі комуністичної країни кілька десятиліть тому. Внизу подається суть декотрих її висловів:
Тільки більші релігії мають трохи свободи, тому що вони проповідують те, що Держава дозволяє. Але не так з меншими релігіями, які збираються по домах. Найбільше переслідувані є Свідки Єгови. Багато Свідків, по яких домах знаходили журнал Вартову Башту забирали до в’язниці на 10 років. Ми можемо розуміти, чому табірна влада роздратовувалась коли якимсь чином Свідки одержували багато літератури. Кожного ув’язненого роздягали на голе — розшукували одяг до ниточки. Також, узброєна сторожа вартувала ув’язнених працюючих у полях і розшукувала їх коли ці входили брамами. Однак, література появлялась. Це було неначе ангели перелітали табір уночі й спускали її. Більшість Свідків були молоді жінки. Перше ув’язнення було від 5 до 7 років, друге — не менше від 10. У таборах Свідкам було найгірше. Коли збиралось більше як три, то їм наказували розходитись.
10. Що послання до Євреїв допомагає нам постановлювати відносно переслідування?
10 Відносно древніх прикладів віри під час переслідування, то послання до Євреїв каже, що „світ не вартий був їх”, але що Єгова постарається, щоб вони „удосконалилися” у земному Раю. Хто може чогось більше вимагати? Отже, приймім до серця древні, як також сучасні приклади віри. Замість ,відступати на знищення’, то ми мусимо постановити „мати віру для збереження душі живою”.— Євреїв 11:38, 40; 10:39, НС.
Не „відступаймо”
11. Як ,відступати’ може бути небезпекою для когось, який вже довгий час був християнином?
11 Так як показує послання до Євреїв, ,відступ’ є ще одна небезпека. (Євреїв 2:1) Подумайте як це може статись. Особа — і це може бути хто-небудь з нас — стала християнином, чудово наповнений захопленням. Вона охоче ходила в службу хоч і не мала ще багато біблійного знання. (Дії 3:1—9; 8:39; 13:48, 49) Після якихось років її захоплення повинно дозрівати на палку запопадливість і глибоку відданість. Чи так сталось? Чи вона дивиться на християнську службу як на спосіб, щоб ним виявляти любов до Бога й допомагати іншим, так як їй колись допомагали? Або чи служба стала заведеним порядком, трудністю? Якщо в неї є діти, то чи вона регулярно й з захопленням заохочує їх ставати повночасними служителями? Або чи вона тільки деколи згадує повночасну службу й з меншим переконанням від того коли говорить про вищу освіту, високоплатну роботу або про елегантний дім? — Об’явлення 2:4.
12. (а) Яку пораду подає послання до Євреїв, щоб ми уникали ,відступлення’? (б) Щоб звертати увагу на слово, то про які питання и можемо подумати?
12 Щоб не ,відступити’, то мусимо ,звертати більше від звичайної уваги на почуте’. (Євреїв 2:1) Декотрі єврейські християни не робили цього. Навчившись „початкових доктрин про Христа”, вони не „дозрівали”. Коли вони ,повинні були бути вчителями’ то вони ще були у початкових науках. (Євреїв 5:12 до 6:2) Що сказати про нас? Чи ми тільки „продовжуємо без серйозних зусиль”, або чи робимо прогрес через особисте студіювання? Чи ми стараємось щоденно читати Біблію? Чи ми студіюємо християнські видання з дійсним зацікавленням, навіть розмовляємо з іншими про нові речі, яких навчаємось? Чи ми допомагаємо нашим дітям прогресувати поза ,молоко слова’? Чи вони можуть пояснювати з Біблії правду про душу, воскресіння, Трійцю, Райську землю тощо? Чи вони роблять це в службі, з більшим прогресом ніж минулого року? — 1 Петра 3:15.
13. Який приклад наші ув’язнені сестри поставили нам щодо студіювання, і що це натякає для нас?
13 Відносно тих ув’язнених Свідків, стаття продовжує:
В їхньому короткому вільному часі вони старанно навчались біблійних віршів на пам’ять. Також, вони вивчались чужих мов, зокрема англійської, французької й німецької. Часами література, яку вони одержували була писана цими мовами, і ті, які навчились цих мов, могли перекладати матеріал для інших сестер.
Хоч мало з нас будемо примушені працювати довгі години без достатніх харчів так як ті сестри, то чи ми старанно вживаємо наш вільний час, щоб „звертати більше від звичайної уваги на почуте”?
Не ,відпадайте’
14. Що може статись навіть з особами, які вже довгий час були християнами?
14 Заохотивши нас робити прогрес, послання до Євреїв перестерігає, що ті „що раз просвітились були” можуть ,відпасти’, можливо так, що вже не зможуть покаятись. (Євреїв 6:4—8) Так, християни, які вже довгий час служать Богові, а навіть помазані, які „стали причасниками духа святого”, можуть спокуситись чимсь у цьому ладові.
15.Як декотрі відпали відносно статі, і комерційних діяльностей?
15 Кілька вже відпали через тілесне бажання або через багатство. (1 Івана 2:16) Як звичайно, коли молодь віддається передшлюбній статі, то тут включаються статеві бажання. Але подумайте про це з іншого боку: Декотрим одруженим уже надокучили їхні подружжя і вони зустрілись з кимсь більш вродливим, який цікавіше розмовляє або є більш успішний в цьому світі. На жаль, це доводило до розводів і нового неморального подружжя. Інші „відпали” через матеріальні погоні, ставши втягнені в нечесні комерційні практики або в практики, які ігнорують урядові вимоги для ліцензії (одержання дозволу) або оподаткування. (Матвія 22:21) Або вони можливо поширювали рискові грошові заходи, або схеми, щоб скоро збагатіти, які спокутують людей пожадливо використовувати їхніх братів. (Порівняйте з Дії 20:33; 2 Солунян 3:10, 11.) З таких намагань, крім того, що вони затьмарюють справи Царства, часто виникають почуття образи або сварки, іноді обвинувачення за шахрайство. Біблія доказалась бути правдивою: „А ті, хто хоче збагатіти, упадають у спокуси та в сітку”.— 1 Тимофія 6:9.
16. Який гарний приклад поставили ув’язнені сестри відносно того, щоб не піддаватись спокусі?
16 Коли будемо покірно визнавати, що ми не є такі міцні, і що можемо відпасти, то ми повинні постановити не піддаватись початкам спокус і гріха. (Римлян 12:3; 1 Коринтян 10:12) Ті сестри в концтаборі дають нам добрий приклад:
Декотрих брали, одна за другою, до крамниць великого міста, до кінотеатрів і на інші розваги. Наприклад, два таємні поліцаї взяли одну сестру до крамниці в якій було багато харчів на виставі. Вони сказали їй, ,Вибирайте собі що хочете’. Вона відповіла, що їй нічого не було потрібно. Це жахливо показувати стомленій людині, яка на протязі років не мала достатніх харчів, полиці повні свіжого хліба й печива. Подібно вони брали сестру до універмагів і театрів з наміром спокусити її. Хоч поліцаї тримали сестру там кілька тижнів і обіцювали їй свободу, якщо вона зречеться своєї віри, то з цього не було жодного успіху. Їм вдалось спокусити тільки одну сестру. Кілька місяців пізніше ця сестра вернулась до табору, потовстіла й вдягнена в гарному одязі. Протягом двох годин вона вичитувала лекцію своїм колишнім сестрам, які навіть не привітали її. Здається таємна поліція думала, що це було дуже винахідливе намагання, і що сестри будуть ставати в ряд, щоб зрікатись їхньої віри. Наслідки були цілком інакші.
17. Як ми повинні відчувати про спокуси?
17 Чи ви відчуваєте, що ви могли б стояти непохитно в обличчі таких спокус? Що ж сказати про ті спокуси, яких ви дійсно зустрічаєте? Павло писав: „Стережіться, брати, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога живого! Але кожного дня заохочуйте один одного, доки зветься ,сьогодні’, щоб запеклим не став який із вас через підступ гріха”. (Євреїв 3:12, 13) Щоб не відпасти або не відступити, то ми мусимо думати про „сьогоднішнє”.
Виявляючи віру „сьогодні”
18. Чому ізраїльтяни не ввійшли в Божий відпочинок?
18 Павло грунтував свої вислови про „сьогодні” на цитаті вибраній з Псалма 95:7—11. (Євреїв 3:7—11) Так як той уривок згадує, у Мойсеєвому часі ізраїльтяни були зачерствіли серцем. Ізраїльтяни, вислухавши рапорт Ісуса Навина і Калева про Обіцяну Землю, виявляли брак віри. (4 Мойсеєва 13:17 до 14:38) Хоч вони могли втішатись миром і благословенням на протязі Божого продовжуючого дня відпочинку то ізраїльтяни, із зачерствілими серцями й невірячі, не хотіли входити в землю, щоб проживати в ній. Отже Бог постарався, щоб вони мандрували в пустині на протязі 40 років.— Євреїв 3:17—19.
19. Коли й як ми можемо увійти в відпочинок Єгови?
19 Божа велика Субота, або день відпочинку, продовжується. (1 Мойсеєва 1:31 до 2:3) Павло писав про „обітницю входу до Його відпочинку”. (Євреїв 4:1, 9) Отже, ми християни тепер можемо входити або зоставатись у тому „відпочинку”. Як? Практикуванням віри, не в Ісуса Навина з древніх часів, але в більшого Ісуса, нашого Провідника, Ісуса. Ми також мусимо покинути вчинки невір’я так як виявляють ті люди, які не вірять, що Новий Лад колись прийде. Вони зосереджують їхнє життя на розвазі або на розкошах. Вони можливо хочуть бути „кимсь”, набуваючи собі позицію або якесь звання. Або вони можуть розвивати філософію, що вони є „приємна” особа.
20, 21.(а) Які вчинки ми мусимо уникати? (б) В якій добрій роботі ми повинні брати участь, за прикладом ув’язнених сестер?
20 Якщо ми маємо віру в Ісуса й в те, що знаходиться в майбутньому для Божих людей, то ми повинні показувати це нашими вчинками. Павло писав: „Хто бо увійшов був у Його відпочинок, то і той відпочив від учинків своїх”. (Євреїв 4:10) Отже, замість учинків невір’я або вчинків, якими людина старається оправдувати себе, то ми мусимо мати вчинки, які відбивають нашу віру.
21 Головна християнська робота є говорити про Бога Єгову й Його Сина. Відносно Ісуса, Павло заохочував: „Тримаймось нашого визнання Його”. (Євреїв 4:14, НС) Як звичайно, ми можемо, й повинні, робити це по християнських зібраннях висказуючи там нашу надію. (Євреїв 10:23—25) Але до того ж „публічного визнання” ми повинні розказувати наші переконання людям на зовні. Дійсно, ми повинні відчуватись примушені „завжди приносити Богові жертву хвали, цебто плід уст, що Його [Боже] ім’я славлять”. (Євреїв 13:15; 1 Коринтян 9:16) Автор вищезгаданої статті розказує про розмову з одною сестрою:
Я сказала, що влада засилає вас до в’язниці, не через ваше переконання, але тому що ви проповідуєте людям. Якщо б ви сиділи вдома і потиху молились, то ніхто не знав би. Вона відповіла, ,Це правда, але наш обов’язок є проповідувати людям і придбавати нових братів і сестер. Ми не можемо бути самозакохані й приготовлятись тільки для нашого власного життя на землі протягом тисячоліття. Всі люди мусять знати яке життя тоді буде’.
22. Яке переконання, засноване на посланні до Євреїв, ви маєте?
22 Можете бачити вузловий пункт у посланні до Євреїв, а це що ми мусимо „робити все можливе, щоб увійти в той [Божий] відпочинок, побоюючись, щоб ніхто не потрапив у . . . неслухняність”. (Євреїв 4:11, НС) Ми можемо мати глибоке задоволення з того, що тепер є в тому відпочинкові, як також із запевненою надією продовжувати в ньому тоді як усі живі на землі будуть поклонятись Богові. Немає жодного сумніву про те, що Єгова охоче буде благословити і зберігати тих, які через віру й слухняність, тепер уходять у Його відпочинок. „Тим, хто шукає Його, Він дає нагороду”. (Євреїв 11:6) Якщо є якийсь сумнів, то це повинен бути про нас. Однак, нам не потрібно сумніватись. Нашою вірою й витривалістю, і за Божою допомогою, ми можемо „хапатись за надію поставлену перед нами”.— Євреїв 6:18, НС.
Чи ви скористали?
◻ Якої поради або уроку ви навчились з послання до Євреїв?
◻ Як ви можете скористати з прикладу декотрих ув’язнених сестер?
◻ Що Євреїв 2:1 заохочує вас робити, щоб не відступати?
◻ Як ви можете увійти в Божий відпочинок?
[Вставка на сторінці 14]
Багатьох Свідків у яких домах знаходили Вартову Башту забирали до в’язниці на 10 років
[Вставка на сторінці 15]
У Таборах Свідкам було найгірше. Коли збиралось більше як три, то їм наказували розходитись
[Ілюстрація на сторінці 17]
Ізраїльтяни слухали доповіді Ісуса Навина і Калева: але не мали віри. Отже вони не могли ввійти в Божий відпочинок в Обіцяній Землі