Проникливість з двох книг Царів
ОДНОГО разу, коли Ісус промовляв перед натовпом у Назареті, Він сказав щось, яке викликало дивовижно сильну реакцію. Мешканці Назарета мабуть бажали знати чому Він не виконував у ньому так багато чуд, як у інших містах. Пояснюючи їм чому, Ісус звернувся до двох біблійних прикладів. Ось, що Він сказав:
„Поправді кажу вам: Жаден пророк не буває приємний у вітчизні своїй. Та правдиво кажу вам: Багато вдовиць перебувало за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі, а Ілля не до жадної з них не був посланий, тільки в Серепту Сидонську до овдовілої жінки. І багато було прокажених за Єлисея, пророка в Ізраїлі, але жаден із них не очистився, крім Неємана сиріянина”. (Луки 4:24—27) При цьому, Його слухачі дуже розгнівались і старались убити Ісуса. Чому вони віднеслись так насильно?
Щоб довідатись чому, перше мусимо вернутись до Єврейського Письма й прочитати в ньому історії Іллі й Єлисея. Християни в першому столітті, а також їхні єврейські слухачі, були добре ознайомлені з цими книгами. Багато разів християнські письменники Біблії звертались до подій й осіб у цих раніших книгах доводити пункт, так як Ісус тут зробив. Слухачі відразу пізнавали й розуміли ці посилання. Якщо ми також хочемо зовсім зрозуміти Ісусове навчання, то теж мусимо признати ці біблійні події.
Правда в тім, неможливо зрозуміти Християнського Грецького Письма без знання Єврейського. Історії тих пророків, яких Ісус був згадав, Іллі й Єлисея, записуються у двох Книгах царів. Давайте переглянемо цих дві книги, щоб довести цей пункт і взнаємо, як знання цих книг допоможе нам глибше зрозуміти Християнське Грецьке Письмо.
Несприятливе порівняння
Перш за все, чому мешканці Назарета так дуже розгнівались, коли Ісус згадав їм двоє чуд виконаних Іллєю й Єлисеєм більше як 900 років раніше? Ясно, Ісус порівнював назарянів з ізраїльтянами північного ізраїльського царства в час Іллі й Єлисея, і згідно з двома Книгами царів, у ті часи Ізраїль не був у доброму духовному стані. Ізраїльтяни стали поклонятись Ваалові й переслідували пророків Єгови. Дійсно Ілля втікав від своїх власних громадян, коли вдова в Сарепті, чужій країні, прийняла й годувала його. У той час він виконав чудо про якого Ісус згадав. (1 Царів 17:17—24) Ізраїльтяни ще поклонялись Ваалові, коли Єлисей зцілив сірійця Неємана на проказу.— 2 Царів 5:8—14.
Мешканці Назарета не любили того, коли Ісус порівнював їх з поганськими євреями тих пір. Чи можливо оправдати Ісусове порівняння? Здається що можливо. Так як Ілля був у небезпеці за своє життя в Ізраїлі, то так само Ісусове життя тепер знаходилось у небезпеці. В історії записано: „І всі в синагозі, почувши оце, переповнились гнівом. І, вставши, вони Його вигнали за місто, і повели аж до краю гори, на якій їхнє місто було побудоване, щоб скинути додолу Його”. Але Єгова охороняв Ісуса, так як раніше Він охороняв Іллю.— Луки 4:28—30.
Слава царя Соломона
Це один приклад того, як дві Книги царів закладають основу на те, що Ісус і ранні християни говорили. Застановіться над ще одним прикладом. У Своїй Нагірній Проповіді, Ісус заохочував Своїх слухачів покладатись на Єгову в справах життєвих потреб. Між іншим, Він сказав: „І про одяг чого ви клопочетеся? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони,— не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що і сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них”. (Матвія 6:28, 29) Чому Ісус тут згадує про Соломона?
Його єврейські слухачі знали чому, бувши ознайомлені з Соломоновою славою. Її докладно описано в Першій кн. царів (а також у Другій кн. хроніки). Наприклад, правдоподібно вони пам’ятали, що пожива для Соломонових домашніх на один день була: „тридцять корів пшеничної муки, а шістдесят корів іншої муки. Десятеро з великої ситої худоби, і двадцятеро з худоби великої з паші та сотня худоби дрібної, окрім оленя, і сарни, і антилопи та ситих гусок”. (1 Царів 5:2, 3 [4:22, 23 Переклад Куліша]) Це було багато поживи.
Крім того, вага золота, яка приходила для Соломона в одному році, була „шість сотен шістдесят і шість талантів золота”, багато більше як 250 мільйонів доларів (СШ) за теперішньою вартістю золота. І ввесь посуд Соломонового дому був золото. „Нічого від срібла,— воно за Соломонових днів не рахувалося за щось”. (1 Царів 10:14, 21) Коли Ісус пригадував усе це Своїм слухачам, то вони зараз зрозуміли, що Він говорив.
Ісус згадав про Соломона в ще інакшому розумінні. Декотрі книжники й фарисеї вимагали ознаки від Нього, і Ісус відповів: „Цариця з півдня на суд стане з родом оцим,— і засудить його, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати. А тут ото Більший, аніж Соломон”. (Матвія 12:42) Чому цим способом Ісус дуже докорив тим слухаючим релігійним провідникам?
Якщо ми вже ознайомлені з Першою кн. царів, то знаємо, що „цариця з півдня” — це цариця Шеви. Ясно, вона була велика пані, цариця дуже багатої країни. Коли вона відвідала Соломона, то принесла з собою „дуже велике багатство”, пахощі з „дуже численним золотом, і з дорогим камінням”. (1 Царів 10:1, 2) Між країнами звичайно амбасадори підтримують мирні зв’язки. Отже, це було незвичайно для цариці Шеви, особисто подорожувати аж до Єрусалима, щоб побачитись з царем Соломоном. Чому вона так зробила?
Цар Соломон був дуже заможний, але також цариця Шеви. Вона не подорожувала, тільки побачитись з багатим царем. Проте, Соломон був заможним, але також „найбільшим від усіх земних царів, щодо багатства та щодо мудрости”. (1 Царів 10:23) Під його розумним царюванням „безпечно сидів Юда та Ізраїль, кожен під своїм виноградником та під своєю фігою від Дану й аж до Беер-Шеви всі дні Соломона”.— 1 Царів 5:5 (4:25, Переклад Куліша).
Соломонова мудрість привабила царицю Шеви. Вона „чула про славу Соломона, щодо Господнього [Єгови, НС] Імени, то прийшла випробувати його загадками”. І прибувши до Єрусалима, „прийшла вона до Соломона, і говорила йому все, що було на серці її. І Соломон вияснив їй всі її слова,— не було речі, незнаної цареві, якої не порішив би він їй”.— 1 Царів 10:1—3.
Ісус, теж, був дуже мудрим „щодо Імені Єгови”. По суті, Він був „хтось Більший, аніж Соломон”. (Луки 11:31) Цариця Шеви, неєврейка, далеко подорожувала, невигідно, щоб побачитись з Соломоном і скористати з його мудрості. Певно, книжники й фарисеї повинні були вислухати й оцінювати Цього ,Більшого, аніж Соломона’ стоячого саме перед ними. Але вони не слухали Його. „Цариця півдня” оцінювала Богом-дану мудрість багато більше від них.
Посилання на пророків
Протягом історії записаної в Першій й Другій книгах царів, царі володарювали над 12-типлемінним царством — і згодом над розділеними царствами Ізраїлю й Іудеї. У той час пророки Єгови дуже діяльно служили між Його народом. Видатним з цих пророків були Ілля й Єлисей, про яких ми вже згадали. Коли Ісус згадав про них у Назареті, то це не був єдиний раз, що про них згадувалось у Християнському Грецькому Письмі.
Апостол Павло в своїм посланні до єврейських християн писав про віру Божих слугів у раніші часи, і як один приклад цього, сказав: „Жінки діставали померлих своїх із воскресіння”. (Євреїв 11:35) Немає сумніву, що він мав на думці Іллю й Єлисея, обидва з яких воскрешали людей з мертвих. (1 Царів 17:17—24; 2 Царів 4:32—37) Коли три Ісусові апостоли стали ,самовидцями Його величі’ у видінні Ісусового переображення, то бачили Ісуса говорячого з Мойсеєм і Іллєю. (2 Петра 1:16—18; Матвія 17:1—9) Чому Іллю вибрано представляти дохристиянських пророків, які свідкували про Ісуса? Прочитайте історію в Першій книзі царів, і зверніть на увагу його непохитну віру, як Єгова могутньо вживав його, і тоді зрозумієте відповідь до цього запитання.
Все-таки, Ілля був звичайною людиною, такою як ми. Яків згадав ще одну подію в Першій книзі царів, коли написав: „Бо дуже могутня ревна молитва праведного! Ілля був людина, подібна до нас пристрастями, і він помолився молитвою, щоб дощу не було,— і дощу не було на землі аж три роки й шість місяців... і він знову помолився,— і дощу дало небо, а земля вродила свій плід”.— Якова 5:16—18; 1 Царів 17:1; 18:41—46.
Інші відгомони з Книги царів
Багато інших посилань у Християнському Грецькому Письмі вміщають відгомони з Двох книг царів. Степан пригадав єврейському синедріонові, що Соломон збудував дім для Єгови в Єрусалимі. (Дії 7:47) Багато подробиць того будування записуються в Першій книзі царів. (1 Царів 6:1—38) Коли Ісус розмовляв з жінкою самарянкою, то вона, здивована, сказала Йому: „Як же ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами”. (Івана 4:9) Чому ж євреї не сходились з самарянами? Історія записана в Другій книзі царів описує походження цих людей й кидає світло на цю справу.— 2 Царів 17:24—34.
Лист у книзі Об’явлення написаний тіятирському зборові поміщає цю пораду: „Маю на тебе, що жінці Єзавелі, яка каже, ніби вона пророкиня, ти попускаєш навчати та зводити рабів Моїх, чинити розпусту та їсти ідольські жертви”. (Об’явлення 2:20) Хто ж була ця Єзавеля? Дочка священика бога Ваала в Тирі. Так як каже Перша книга царів, вона вийшла заміж за ізраїльського царя Ахава й стала царицею Ізраїлю. Запанувавши над своїм чоловіком, вона поширила поклоніння Ваала в уже відступницькому Ізраїлі, наповнила край священиками Ваала й переслідувала пророки Єгови. Зрештою, вона померла насильною смертю.— 1 Царів 16:30—33; 18:13; 2 Царів 9:30—34.
Здається, одна жінка, маюча духа Єзавелі в тіятирському зборі старалась навчати збір практикувати неморальність і порушувати Божі закони. Такого духа необхідно було викоренити із збору, так як треба було викоренити родину Єзавелі з-поміж ізраїльського народу.
Так, нам потрібно Єврейського Письма для того, щоб зрозуміти Християнське Грецьке Письмо. Багато подробиць не мали б жодного значення без інформації в Єврейському Письмі. Ісус і ранні християни, а також євреї, яким вони проповідували, були зовсім ознайомлені з цим Письмом. Чому ж не зробити час і не ознайомитись з ним? Таким чином ви повністю скористаєте з „усього Письма”, „натхненого Богом і корисного для навчання”.— 2 Тимофія 3:16, НС.