Будьте щасливі, ласкавими до вбогих

„Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласкавий до вбогих — блаженний”.— ПРИПОВІСТЕЙ 14:21.

1, 2. Що трапилось трьом родинам у Філіппінах, доводячи нас розглянути які питання?

ТОДІ коли три філіппінські родини області Паньгасінан прибули на християнське зібрання, то випадково їхні доми погоріли вщент. Повернувшись до дому, вони знайшлись без харчів і місця спати. Співхристияни, довідавшись про нещастя своїх братів, позбігались з харчами й зробили розпорядок на приміщення з іншими Свідками збору. Наступного ранку, християни прибули з бамбуком та іншими будівельними матеріалами. Ця братерська любов справила глибоке враження на сусідів. Це також гарно вплинуло на тих трьох родин. Їхні доми погоріли, але віра та інші християнські риси позостались і зміцнились через люблячу допомогу співхристиян.— Матвія 6:33; порівняйте з 1 пос. до Коринтян 3:12—14.

² Чи ж такі досвіди не підбадьорюють? Вони підкріплюять нашу віру в добрість людей, а ще більше в силу дійсного християнства. (Дії 28:2) Але чи ми оцінюємо те, що принцип ,робити всім добро, а найбільше одновірним’ грунтується на Святому Письмі? (Галатів 6:10) І як нам особисто більше допомагати одновірним у наших зборах?

Гарний приклад для нас

3. Про що ми можемо бути певні відносно того, що Єгова турбується нами?

³ Учень Яків каже: „Усяке добре давання та дар досконалий походить згори”. (Якова 1:17) І це правда, тому що Єгова рясно постачав нам усього на наше духовне й матеріальне добро! Але, що Він ставив на першому місці? Духовні справи. Наприклад, Він постарався нам Біблію на духовне керівництво, і щоб ми мали надію. Надія зосереджується на дарі Його Сина, Якого жертва стала основою на прощення Богом наших гріхів, даючи нам можливість на вічне життя.— Івана 3:16; Матвія 20:28.

4. Як ми знаємо, що Бог також цікавиться нашими матеріальними потребами?

⁴ Єгова також цікавиться нашим матеріальним добробутом. Апостол Павло переконував людей стародавньої Лістри про це. Хоч жителі Лістри не були правдивими поклонниками, то не могли заперечити, що Творець ,чинив добро, даючи їм дощі з неба та врожайні часи, наповняв їжею та радощами серця їхні’. (Дії 14:15—17) Єгова люблячо постачає нам наші духовні потреби, а також постачає на наше фізичне життя. Чи ви думаєте, що це сприяє на те, що Він є „щасливим Богом”? — 1 Тимофія 1:11.

5. Що ми можемо навчитись із Божих стосунків із стародавнім Ізраїлем?

⁵ Божі стосунки з стародавнім Ізраїлем ілюструють рівновагу, якою Він постачав духовні, а також матеріальні потреби Своїх поклонників. По-перше, Він дав Своїм людям Закон. Царі над Його народом мусили приготовляти собі особисту копію Закону, і час від часу люди збирались, щоб слухати читання Його Закону. (5 Мойсеєва 17:18; 31:9—13) У Законі був розпорядок на скинію або храм і на священиків жертвувати в ньому, щоб люди могли мати Божу ласку. Ізраїльтяни регулярно збирались на духовні свята, високі точки їхнього щорічного поклоніння. (5 Мойсеєва 16:1—17) Як наслідок усього цього, ізраїльтяни особисто могли рясніти духовно перед Богом.

6, 7. Як Єгова показав у Законі, що Він турбувався фізичними потребами ізраїльтян?

⁶ Але Закон теж виявив як Бог піклується фізичними обставинами Своїх слуг. Можливо вам спадають на думку закони дані Ізраїлю відносно санітарії й те, що вони мусили робити, щоб применшити поширення інфекцій. (5 Мойсеєва 14:11—21; 23:10—14) Однак, ми не повинні пропускати Божі спеціальні постачання на допомогу збіднілим і засмученим. Погіршаюче здоров’я або таке нещастя як пожежа чи потоп можуть довести ізраїльтянина до злиднів. Саме в Своєму Законі, Єгова визнав, що не всі будуть рівні економічно. (5 Мойсеєва 15:11) Але Він не тільки співчував збіднілим і засмученим. Він зробив розпорядок допомогти їм.

⁷ Таким буде негайно потрібно харчів. Отже, Бог дав наказ, щоб убогі Ізраїлю збирали колоски в полі й фрукти в виноградниках та з оливкових дерев. (5 Мойсеєва 24:19—22; 3 Мойсеєва 19:9, 10; 23:22) Таким способом Бог не заохочував людей ледарювати або жити подаянням, коли вони могли працювати. Збирач колосків у Ізраїлі мусив старанно працювати,— довгі години під гарячим сонцем, щоб збирати щоденний харч. Проте, ми не повинні не звернути уваги на те, що в цей спосіб Бог ласкаво постачав збіднілим.— Порівняйте з кн. Рут 2:2—7; Псалмом 68 (69):33; 101 (102):17.

8. (а) Як особистих євреїв заохочувалось допомагати їхнім братам? (Порівняйте з пророцтвом Єремії 5:26, 28.) (б) Як можна порівнювати відношення, якого Бог заохочував для євреїв з відношенням людей сьогодні взагалі?

⁸ Крім того, Єгова ще далі показав, що цікавився сумуючими таким проголошенням як-от те, якого читаємо в Ісаї 58:6, 7. Тоді як декотрі самовдоволені ізраїльтяни претендували на те, що постили, то Божий пророк сказав: „Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його:... Пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати? Чи ж не це,— щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого,— щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного?” Декотрі люди сьогодні охороняють те, що можна назвати бути їхньою ,зоною вигідності’. Вони є охочі допомогти нужденним лише тоді коли від них не вимагається особистої жертви або тільки коли їм вигідно. Якого ж інакшого духу підкреслює Боже Слово через пророка Ісаю! — Також дивіться кн. Єзекіїля 18:5—9.

9. Яку пораду знаходимо в Законі відносно позичок, і якого відношення Бог заохочував?

⁹ Увагу до потреб убогих ізраїльських братів теж можна бачити в справі позичок. Ізраїльтянин міг вимагати процентів, коли позичав гроші людині, яка бажала відкривати або поширювати ними крамарство. Єгова наказав, щоб не вимагати процентів на позичках убогому братові, якого розпач могла б загнати до злочинства. (2 Мойсеєва 22:25; 5 Мойсеєва 15:7, 8, 11; 23:19, 20; Приповістей 6:30, 31) Боже відношення до нужденних мало бути зразком Його народові. Навіть маємо обіцянку: „Хто чинить бідному добро, той Господеві [Єгові, НС] позичає, і Він йому відплатить за його добродійство”. (Приповістей 19:17, Переклад Хоменка) Уявіть собі — позичати Єгові, із запевненням, що Він багато більше відплатить вам!

10. Розглянувши Божий приклад, то що ви можете запитати себе?

¹⁰ Тому то ми повинні запитати себе: Що Божий погляд і спосіб, яким Він діяв із страждаючими, значить для мене? Чи я навчився з Його досконалого зразка й стараюся бути таким як Він? Чи я можу більше пристосуватись до Божого образу в цій справі? — 1 Мойсеєва 1:26.

Який Отець, такий й Син

11. Як Ісусова турбота порівнювалась з турботою Його Отця? (2 Коринтян 8:9)

¹¹ Ісус Христос є „сяєвом слави та образом істоти Його [Єгови, НС]”. (Євреїв 1:3) Тому то ми можемо сподіватись, що Він буде турбуватись, так як Його Отець, тими які цікавляться правдивим поклонінням. І дійсно Він так турбується. Ісус показав, що найбільше треба було доглянути духовної убогості: „Щасливі ті, що усвідомлюють їхню духовну потребу, тому що до них належить Царство небесне”. (Матвія 5:3 [НС]; порівняйте з Єв. Луки 6:20.) Христос також сказав: „Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду”. (Івана 18:37) Згідно з цим, Ісус головним чином не є відомий як Чудотворець або Зцілитель, але як Учитель. (Марка 10:17—21; 12:28—33) У цьому відношенні зауважте, що є сказано в Євангелії Марка 6:30—34. Там читаємо про Нього як Він шукав вільного часу, щоб відпочити. Тоді „Він побачив багато народу... [які були] немов вівці, що не мають пастуха”. Як Ісус ставився до цього становища? Ісус „зачав їх багато навчати”. Так, Ісус витрачував свою енергію, щоб доповнити їхню найбільшу потребу: правду, якою вони можуть жити вічно.— Івана 4:14; 6:51.

12. Що ми можемо навчитись про Ісусові погляди з Євангелії Марка 6:30—34 і Марка 6:35—44?

¹² Тоді як Ісус головно звертав людям увагу на духовні потреби покірних євреїв, то не ігнорував їхніх матеріальних потреб. В Євангелії Марка читаємо, що Ісус був готовий постачити їм матеріального харчу. Перше апостоли запропонували, щоб натовп відпустити „купити собі чого їсти”. Ісус не погодився з цією думкою. Тоді апостоли запропонували, щоб купити харчів грішми, яких вони носили при собі. Замість цього, Ісус вибрав учинити славетне чудо, яким нагодував 5000 чоловіка, крім жінок і дітей, простим обідом з хліба й риби. Декому сьогодні думається, що Ісусові було легко чудово задовольнити потреби натовпу. Однак, ми не повинні забувати, що Він дійсно турбувався людьми, і діяв, щоб допомогти їм.— Марка 6:35—44; Матвія 14:21.a

13. Який є доказ, що Ісус цікавився добробутом людей?

¹³ Ви мабуть уже читали в Євангелії, що почуття Ісуса поширювалося до нещасних, а не тільки до вбогих. Він теж допомагав хворим і страждаючим. (Луки 6:17—19; 17:12—19; Івана 5:2—9; 9:1—7) І Він не зціляв тільки тих, які випадково трапились бути недалеко Нього. Деколи Ісус подорожував відвідувати хворого, щоб допомогти йому.— Луки 8:41—55.

14, 15. (а) Чому ми можемо бути певні, що Ісус сподівався, щоб Його послідовники цікавились потребами людей так як Він? (б) Що ми повинні запитати себе?

¹⁴ Проте, чи ж потребами вбогих і страждаючих учнів (шукачів правди) турбувались тільки ті, які могли допомогти їм виконанням чуд? Ні. Усі Ісусові учні мали турбуватись такими людьми й допомагати їм. Наприклад, Ісус заохочував заможного чоловіка, який бажав вічного життя: „Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай,— і матимеш скарб свій на небі”. (Луки 18:18—22) Ісус теж радив: „Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих, і будеш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі,— віддасться ж тобі за воскресіння праведних”.— Луки 14:13, 14.

¹⁵ Християнин є послідовником Христа, тому то ми всі повинні запитати себе: До якого ступеня моє відношення й вчинки до вбогих, страждаючих та нещасних відбивають Ісусове відношення й вчинки? Чи я можу чесно сказати, так як апостол Павло: „Будьте наслідувачами мене, як і я Христа”? — 1 Коринтян 11:1.

Павло — щасливий приклад

16. Чим апостол Павло головно цікавився?

¹⁶ У зв’язку з цим було б правильно згадати Павла, тому що він також є гарним прикладом для нас наслідувати його. Так як ми сподівалися б, він головно звертав увагу на духовні потреби людей. Він був ,послом замість Христа, і благав людей, „примиріться з Богом”’. (2 Коринтян 5:20) Павло був призначений проповідувати й засновувати збори головно між язичниками. Він писав: „Мені припоручена Євангелія для необрізаних”. — Галатів 2:7.

17. Як ми знаємо, що Павло турбувався фізичними потребами людей?

¹⁷ Але сказавши, що він ходив за прикладом Христа, то чи Павло (так як Єгова й Ісус) звертав увагу на фізичні страждання або труднощі співпоклонників? Нехай Павло сам відповість на це. До Галатів 2:9 він продовжує й каже: ,Яків, і Кифа, [Петро] і Іван подали мені та Варнаві правиці спільності, щоб ми для поган працювали’. Тоді в наступному вірші Павло додає: „Тільки щоб ми пам’ятали про вбогих, що я й пильнував був чинити таке”. (Галатів 2:10) Отже, Павло знав, що, хоч він був місіонером-апостолом зобов’язаний багатьом зборам, то не міг бути занадто занятим, щоб не цікавитись фізичним добробутом своїх братів і сестер.

18. Яких „убогих” Павло мабуть мав на думці, коли писав до Галатів 2:10, і чому на них було слід звернути увагу?

¹⁸ Правдоподібно, „убогі” про яких він згадував до Галатів 2:10 головно були єврейські християни в Єрусалимі й Іудеї. Раніше, „нарікали на євреїв огречені [євреї, які говорили по-грецьки], тому що їхні вдовиці були занедбані в щоденному розповсюдженні” харчів. (Дії 6:1, НС) Таким то чином, коли Павло казав, що він був апостолом необрізаних, то це значило, що він нікого не ігнорував у християнському братстві. (Римлян 11:13) Він знав, що доглядати братів фізично було поміщено в словах: „Щоб поділення в тілі не було... Щоб члени однаково дбали один про одного. І коли терпить один член, то всі члени з ним терплять”.— 1 Коринтян 12:25, 26.

19. Як ми знаємо, що Павло та інші допомагали нужденним?

¹⁹ Коли християни в Єрусалимі й Іудеї страждали через убогість, місцевий голод, або переслідування, то декотрі далекі збори допомагали їм. Вони, як звичайно, молились про своїх нужденних братів, щоб Бог допомагав та потішав їх. Але це не все що вони робили. Павло писав „бо Македонія й Ахая визнали за добре подати деяку поміч незаможним святим, що в Єрусалимі живуть”. (Римлян 15:26, 27) Ті, які робили такі грошові пожертви допомагати нужденним братам „збагачувались на всіляку щирість, яка через нас чинить Богові дяку”. (2 Коринтян 9:1—13) Чи ж це не була причина для них радіти?

20. Чому брати, які жертвували на поміч „бідним”, можуть бути щасливими?

²⁰ Брати, які поділялись грішми з „незаможними святими, що в Єрусалимі живуть” мали додаткову причину радіти. Тому що вони піклувались нужденними, то Бог схвалюватиме їх за це. І легко бачити чому, коли зауважимо, що грецьке слово перекладене „поміч” у посланні до Римлян 15:26 і в 2 Коринтян 9:13 поміщає в собі думку про „знак братства, доказ братньої єдності, а навіть дарунок”. Павло вживав це слово, коли писав до Євреїв 13:16, де каже так: „Не забувайте ж і про доброчинність та спільність, бо жертви такі вгодні Богові”.

Чи ми будемо щасливими?

21. До якого висновку ми можемо приходити відносно основи нашого щастя?

²¹ У цій дискусії, ми дослідили Біблійний доказ на те, що Бог Єгова, Ісус Христос і апостол Павло піклувались нужденними. Ми також зауважили, що вони визнали те, що перше слід звернути увагу на духовні потреби. Але в практичні способи, вони також цікавились бідними, хворими, і нужденними. Вони раділи з нагод давати такої практичної допомоги. Чи ж ми теж не повинні радіти з таких нагод? Апостол Павло заохочує нас „пам’ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: ,Блаженніше давати, ніж брати’”.— Дії 20:35.

22. На які точки цієї справи ще треба звернути увагу?

²² Отже, ви мабуть питаєте: „Що ж мені особисто робити про це? Як же мені знати хто має справжню потребу? Як мені допомогти комусь, і щоб не заохочувати людину ставати ледачою. Як можна давати реалістичної допомоги, не образити когось, і зрівноважити давання з моїм християнським обов’язком проповідувати людям добру новину? Наступна стаття зверне увагу на такі справи, закладаючи основу для вас мати ще додаткове щастя.

[Примітка]

Чи ви зауважили?

◻ Як Бог показує, що Він цікавиться нашими духовними потребами, як також фізичними?

◻ Який є доказ на те, що Ісус не турбувався тільки тим, щоб люди знали правду?

◻ Який приклад Павло дав нам відносно убогих?

◻ Розглянувши приклади Єгови, Ісуса й апостола Павла, то що нам тепер слід робити?

[Ілюстрація на сторінці 13]

Старші християнського збору й інші повинні застосовувати Ісусову пораду в Єв. Луки 14:13, 14.