Запитання від читачів

◼ Чи ж нам робити висновок із сказаного в Матвія 7:13, 14 і Луки 13:24, що більшість воскреслих людей відкинуть правдиве поклоніння?

Ні, ці вірші не доводять нас до такого висновку. Краще, вони стосуються до набуття життя в небесному Царстві.

Ісусові слова в Матвія 7:13, 14 є частиною Нагірної проповіді. Він сказав: «Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога що веде до погибелі,— і нею багато-хто ходять. Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя,— і мало таких, що знаходять її!»

Багато того що Ісус сказав на цій оказії стосується зокрема небесного Царства. Наприклад, Він почав проповідь цими словами: «Щасливі ті, що усвідомлюють їхню духовну потребу, тому що царство небесне належить до них». Він сказав, що чисті серцем «побачать Бога», і що «царство небесне» належить до «переслідуваних за праведність» (Матвія 5:3, 8, 10, НС). Пізніше в тій самій проповіді, Ісус говорив про широку дорогу, яка веде до знищення й вузьку дорогу, яка веде до життя. Частково, Він додав: «Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі» (Матвія 7:13, 14, 21).

Сказане в Луки 13:24 має подібне значення, так як стає відомо із змісту. Ісус дав дві притчі про «Царство Боже». Пізніше, Його запитали: «Господи,— хіба буде мало спасених?» Ісус відповів: «Силкуйтеся ввійти тісними ворітьми, бо кажу вам,— багатохто будуть намагатися ввійти,— та не зможуть». «Багато» стосується тих людей, які просили входу після зачинення й замкнення дверей. Це ті, «хто чинить неправду», негідні бути з «Авраамом, Ісаком та Яковом, та пророками всіма у Царстві Божім». Тих «багатьох» думали, що будуть перші «в Божім Царстві», але дійсно будуть останні, а це здається значить, що вони зовсім не будуть у тому Царстві (Луки 13:18-30).

Із змісту стає відомо, що Ісус говорив про вхід у Боже небесне Царство. Єврейські провідники в той час втішались привілейованою позицією, маючи доступ до Божого Слова. Вони вважали себе духовно багатими й праведними в Божих очах, у порівнянні із звичайними людьми, яких вони зневажали (Івана 9:24-34). Однак, Ісус сказав, що митники й розпусниці послухаються Його звістки, покаються й одержать Боже схвалення. (Порівняйте Матвія 21:23-32; Луки 16:14-31).

Звичайні люди, які ставали Ісусовими учнями, були в ряді на прийняття до небесного Царства як духовні сини після свята П’ятидесятниці 33 р. н. е. (Євреїв 10:19, 20). Незважаючи на те, що дуже багато людей слухали Ісуса, то мало прийняло Його й пізніше здійснило небесну надію. Але малу отару духом породжених осіб, яка одержить нагороду небесного життя, можна порівняти до Якова напівлежачого при столі на небі з Єговою (Більшим Авраамом) і Його Сином (зображений Ісаком). Справді, цей спадок гідний напруженого зусилля, але більшість Ісусових слухачів не докладали його.

Отже, із змісту обох цих віршів можна бачити, що коли Ісус говорив (про кількох спасених на тісній дорозі, що веде до життя), то це стосується головно до Божого схвалення в той час, коли Він подавав людям надію на небесне життя. Мало людей слухаючих звістку правди й які навчились вимог, відповіли й доказались вірними (Матвія 22:14; 24:13; Івана 6:60-66).

Цікаво, що навіть сьогодні, коли люди мають цілу Біблію, й багато біблійних пророцтв про останні дні вже сповнились, то дуже мало реагують на християнську звістку й служать Єгові. Це погоджується з Ісусовою притчею про різну землю. Він сказав, що декотрі будуть чути «слово про Царство», але Сатана відбере від них посіяне. Інші приймуть те слово з радості, але коли настане горе або переслідування вони зречуться його. Інші докажуться невірними через «клопоти віку цього та оману багатства» (Матвія 13:18-23).

Ми певні, що становище буде цілком інакше, коли мільйони людей будуть воскресати протягом Судного дня. Сатани вже не буде, щоб красти посіяне насіння правди в їхніх серцях. У той час не буде переслідування або турбот теперішньої лукавої системи. Люди будуть навчатись під праведними обставинами, бачитимуть Божі чедеса, а навіть воскресіння мертвих і зцілення народів. Правда, декотрі навіть під такими обставинами не послухають. (Порівняйте Івана 11:45-53). Але маємо добру причину вірити, що більшість людей зрозуміють слово, послухаються його, і спасуться.