Активна братерська любов
Високі точки з Послання до Филимона
ДАЮЧИ Своїм послідовникам «нову заповідь», Ісус Христос сказав, щоб вони любили один одного, так як Він полюбив їх (Івана 13:34, 35). Маючи таку любов, вони навіть померли б один за одного. Братерська любов є дуже міцною й активною.
Апостол Павло був певний, що братерська любов заохотить Филимона, християнина збору в Колосах, місті Малої Азії. Любов уже спонукала Филимона відкрити свій дім для зібрань християнського збору. Филимонів раб, Онисим, правдоподібно вкрав гроші, щоб оплатити подорож у Рим і втік. Там він зустрівся з Павлом і навернувся на християнську віру.
Будучи ув’язнений в Римі, 60—61 року н. е., Павло написав Филимонові листа в якому заохочував Филимона прийняти повертаючого Онисима в дусі братерської любові. Читайте це послання, і побачите, що воно є добрим прикладом любові й тактовності — які то риси слуги Єгови повинні наслідувати.
Похвала за любов і віру
Звертаючись до Филимона та інших, Павло перше дає похвалу (вірші 1-7). Апостолові доносять про віру яку Филимон має до Ісуса й любов до всіх святих. Це спонукує Павла скласти Єгові подяку, і з якого він сам зазнає велике задоволення й втіху. Чи ми особливо похвалюємо наших братів і сестер за добрий приклад любові й віри? Ми повинні так робити.
Напучування на підставі любові завжди є бажаною рисою в наших стосунках з співхристиянами, так як Павлові слова звертають нам увагу (вірші 8-14). Після такого тактовного підходу до цієї справи, апостол сказав, що хоч міг наказати Филимонові робити «потрібне», то вибрав відповідно напучувати його. Робити що? Таж люб’язно прийняти раба Онисима! Павло любив би затримати собі Онисима, але без Филимонової волі він вирішив повернути Онисима назад до нього.
Очевидно несприятливі розвитки часто доказуються бути корисними, так як Павло тепер говорить (вірші 15-21). Онисим втік і це вийшло йому на добро. Чому? Тому що Филимон міг прийняти його, як охочого, чесного християнського брата, а не як неохочого й правдоподібно нечесного раба. Павло заохочував Филимона сердечно прийняти поверненого Онисима, як самого Павла. Якщо Онисим зробив Филимонові якусь кривду, то апостол відплатить. Щоб ще більше заохотити Филимона погодитися на це, Павло пригадав йому, що він сам був зобов’язаний апостолові за своє навернення. Павло був переконаний, що Филимон зробить багато більше, ніж вимагалося від нього. Як тактовно й люблячо Павло звертався до нього! Справді, ми теж повинні так поводитися із співхристиянами.
Павло кінчає своє послання надією, привітом і добрим побажанням (вірші 22-25). Він надіявся, що з допомогою молитов співхристиян, він буде звільнений з в’язниці. (Так як Павлове друге послання до Тимофія показує, Бог вислухав ці молитви). На закінчення свого послання, Павло передає привіт і побажання, щоб благодать Ісуса Христа була з духом Филимона і його співпоклонниками Єгови.
[Рамка/Ілюстрація на сторінці 23]
Вищий за раба: Відносно повороту Филимонового утеклого раба Онисима, Павло сказав: «Бо може... розлучився на час, щоб навіки прийняв ти його, і вже не як раба, але вище від раба,— як брата улюбленого, особливо для мене, а тим більше для тебе,— і за тілом, і в Господі (Филимона 15, 16). У Римській імперії рабство було примусове під імперським урядом, і Павло визнавав цю «вищу владу» (Римлян 13:1-7). Він не обстоював рабського повстання, але допомагав таким особам здобути духовну свободу, як християни. Згідно з своєю власною порадою, щоб раби підкорялися панам своїм, Павло відіслав Онисима назад до Филимона (Колосян 3:22-24; Тита 2:9, 10). Тепер Онисим не був тільки світським рабом. Він був улюбленим співвіруючим, який буде відносно підкорятися Филимонові як кращий раб, який керувався Божими принципами й виявляв братерську любов.