Запитання від читачів

◼ В Йова 33:24 говорить, що для Йова знайшовся «викуп», і що він уже не помре. Хто мав бути тим викупом для Йова?

У той час не було людської жертви, щоб викупити Йова, але Бог покрив, або простив йому його гріхи.

Сатана спричинив Йовові важке страждання, навіть ударив Йова «злим гнояком від стопи ноги його аж до його черепа». Йов так страждав, що дружина умовляла його, щоб він «прокляв Бога й помер». Сам Йов розмірковував чи не було б краще померти, ніж страждати (Йова 2:7​-9; 3:11).

Коли здавалось, що Йов помре, Елігу розцінив Йовове скрутне становище й заложив основу на надію, сказавши: «Гине тіло його, аж не видно його,.. до гробу душа його зближуєтсья, а живая [душа] його — до померлих іде. Якщо ж Ангол-заступник при нім, один з тисячі, щоб представити людині її правоту, то він буде йому милосердний та й скаже: Звільни ти його, щоб до гробу не йшов він,— як викуп знайшов. Тоді відмолодиться тіло його, поверне до днів його юности» (Йова 33:21​-25).

Нам відомо, що Ісус Христос віддав Своє досконале тілесне життя як рівноцінний викуп за недосконале людство. Його жертва зрівноважила життя, яке Адам стратив і була потрібна ціна на звільнення від гріха (Римлян 5:12​-19; 1 Тимофія 2:5, 6). Проте, це не є єдиний вірш в якому слово «викуп» уживається в Біблії. Єврейське слово в Йова 33:24 основно значить «покривати» (Вихід 25:17). Коли Бог мав стосунки з стародавнім Ізраїлем, то мав розпорядок покривати, або спокутувати за гріхи — жертви які покривали гріхи, і спростовували справи між людьми а Богом (Вихід 29:36; Левит 16:11, 15, 16; 17:11).

Раніше Бог приймав такі жертви, як вирази подяки або просьби за прощення й схвалення (Буття 4:3, 4; 8:20, 21; 12:7; 31:54). Йов розумів цінність таких жертов. Читаємо так: «І вставав він рано вранці, і приносив цілопалення за числом їх усіх [синів своїх], бо Йов казав: Може згрішили сини мої, і зневажили Бога в серці Своєму. Так робив Йов по всі дні» (Йова 1:5). Тому що Йов старався задовольняти Бога, і тому що каявся, то його жертви були приємні Богові (Псалом 32:1, 2; 51:17).

Пізніше Йов захворів і здавалось помре. У нього також розвинувся неправильний погляд власної праведності. Його треба було поправити, так як Елігу зробив (Йова 32:6; 33:8​-12; 35:2​-4). Елігу сказав Йовові, що йому непотрібно сумувати до самої смерті й могили (Шеолу, або звичайної могили). Якщо Йов покається, то йому знайдеться викуп (Йова 33:24​-28).

Не думаймо, що коли Елігу говорив про викуп, то мав на думці, що якась людина помре й відкупить Йова. Беручи до уваги жертви, яких тодішні Божі слуги приносили, то Елігу мабуть мав на думці тваринні жертви. Цікаво, пізніше Бог сказав Йововим трьом критикуючим друзям: «Ідіть до Мого раба Йова, і принесете цілопалення за себе, а Мій раб Йов помолиться за вас» (Йова 42:8). Байдуже який той викуп був, то Елігу мав на думці, що Бог поркиє йому його помилки й Йов скористає.

І так сталось. Йов покаявся «у поросі й попелі». А що тоді? «Господь [Єгова, НС] привернув Йова до першого стану... А Господь [Єгова, НС] поблагословив останок днів Йова більше від початку його,.. Йов жив по тому сотню й сорок років, і побачив синів своїх та синів синів своїх, чотири поколінні». Правда, той викуп не звільнив Йова від гріха, і згодом Йов помер. Однак, продовження його життя є доказом на те, що «відмолоділо тіло його, повернулось до днів його юности» (Йова 33:25; 42:6, 10​-17).

Благословення з яких Йов скористав через застосування обмеженого викупу є прикладом благословень з яких віруюче людство буде почувати задоволення у новому світі. Тоді будуть досяжні всі користі Ісусової викупної жертви, і назавжди знищать руїнницькі результати гріха та недосконалості. Які ж причини тоді будемо мати на «оклик радости», так як Елігу згадав! (Йова 33:26).