Чому забрало так багато часу залагодити питання?

БЛИЗЬКО 6000 років тому, Божий суверенітет не був спірним питанням. Закінчивши Своє чудесне створювання «побачив Бог усе, що вчинив. І ото,— вельми добре воно!» (Буття 1:31). Тоді почався довгий час Божого «відпочинку»; звичайно, не через фізичну втому. Краще, Він відпочивав у значенні, що більше не створював на землі, будучи певний, що Його добрий намір відносно Свого творення завершиться цілковитим успіхом (Буття 2:1​-3; Ісаї 55:11).

Який же був Божий намір? Єгова поставив першу людську пару в місцевості називаючись сад Едемський. Вони мали відповідальність доглядати за своїм райським домом, в якому була різноманітність тваринного життя. Також, вони мали породжувати й виховувати дітей. Згодом, із зростанням сім’ї, вони мали поширювати Рай до кінців землі, так як Бог наказав їм «оволодіти нею [землею]». Цим чином, земля зрештою стане чудовим домом, наповнена щасливою, з’єднаною родиною, яка служила б їхньому небесному Отцю. Такий-то був Божий оригінальний намір (Буття 1:27, 28; 2:8, 15, 20​-22).

Чи Адам і Єва матимуть участь у завершенні цього чудового наміру? Це було залежне від того, чи вони будуть кооперувати з тим наміром і слухатись їхнього Творця. Вони не будуть сліпо коритись Богові. Бог створив наших перших батьків з свободою волі, бо хотів, щоб вони служили Йому з щирого серця з оцінюванням. Щоб нагадати їм Його правильний суверенітет над ними, Бог легенько випробував ту першу пару. Вони могли споживати зі всіх провізій в тому раю, крім з одного дерева. Відносно цього фруктового дерева Бог сказав: «В день їди твоєї від нього ти напевно помреш!» (Буття 2:16, 17).

З тих слів стає ясно, що Бог не створив Адама й Єву старітися й вмирати. Вони помруть тільки коли не послухають цього простого наказу. Коли б Адам і Єва були слухняні Богові, то сьогодні жили б на землі як батьки всесвітньої родини досконалих нащадків. (Дивіться принцип у Псалмі 37:29).

Проте, один з Божих ангелів, тепер відомий як Сатана, став критикувати Божий спосіб правління. Він переконав Єву з’їсти із того забороненого дерева, подавши їй брехливу думку, що коли вона стане незалежною від Божого суверенітету, то їй пощастить. Дійсно, Сатана мав на меті стати богом майбутньої родини людства (Буття 3:1​-5; Матвія 4:8, 9; Івана 8:44).

Тому що Єгова дав першій людській парі все потрібне, то Єва повинна була підтримувати Його суверенітет і відкинути брехливе запропонування Сатаною. На жаль, гріхопадінням вона порушила Божий закон. Згодом, Адам приєднався до того нерозумного вибору своєї дружини. Та вперта пара, як і Сатана, збунтувались проти Бога, і таким чином виникло спірне питання про Божий суверенітет (Буття 3:6).

Потрібно часу, щоб залагодити важливе питання

Єгова міг знищити тих бунтарів саме в раю. Але таким чином Він переконливо не залагодив би питання піднесені гріхопадінням першої людської пари. Чи людина може правити успішно, незалежно від Бога? Чи Бог був справедливий, коли вимагав покори до Його суверенітету? Крім того, беручи до уваги вибір першої людської пари, то чи люди несамолюбно вибиратимуть служити Богові з власної волі — навіть коли б Сатана випробовував їх? (Йова 1:7​-11; 2:4). Відповісти на ці запитання забирає багато часу. Також забере багато часу подолати результати того оригінального бунту, і здійснити Божий намір, тобто перемінити землю на рай заселений досконалими людьми. Ми ще чекаємо остаточного розв’язання цих спірних питань.

Дотримуючись Свого власного закону, Бог позбавив Адамові й Єві привілею вічного життя. Вони вже не були гідні участі в здійсненні Його величного наміру. Проте, перш ніж померли, Бог дозволив їм породжувати й виховувати нащадків. Правда, Адам і Єва вже не могли передати їхнім нащадкам енергійне, досконале життя (Римлян 5:12). Хоч наступні покоління родились недосконалими й приреченими на смерть, то багато осіб мали нагоду виявити свою позицію відносно цього великого спірного питання про Божий суверенітет.

Розв’язання спірного питання

Як Бог розв’яже ці справи відносно Свого суверенітету? В одному значенні питання, які виникли в Едемі, вже розв’язані. Тисячі років болісного досвіду протягом історії людства виявляють неправду того, що Сатана сказав Єві, тобто, що їй пощастить у стані незалежності від Бога. Правління людиною, яке ігнорує Бога, виявилось бути цілковитою невдачою. Так як Біблія каже: «Запанувала людина над людиною на лихо для неї» (Екклезіястова 8:9).

З другого боку, протягом довгих років після гріхопадіння Адама й Єви, було підтверджено багато добра. Багато людей виявили незламну вірність до суверенітету Єгови. Найвидатнішим зразком був «Син Людський», Сам Ісус Христос (Матвія 20:18; Євреїв 11:1—12:3). Дотримуючі Божих законів, і визнаючі Його суверенітет, найбільше скористали. Їм сповнилась правда приповістки: «Благословення Господнє [Єгови, НС] — воно збагачує, і смутку воно не приносить з собою» (Приповістей 10:22). Крім того, завдяки воскресінню, вони зрештою матимуть участь у сповненні чудового наміру Єгови (Івана 5:28, 29).

Єгова не забув Свого оригінального наміру. Ті, що відкидають Його суверенітет, не будуть панувати над землею назавжди. Біблія перестерігає, що незабаром Бог виступить проти них. Читається так: «Бо гнів Божий з’являється з неба на всяку безбожність» (Римлян 1:18). Цей майбутній вираз Божого гніву, якого Біблія називає Армагеддон, безсумнівно доведе дійсність Його існування. Тільки ті, що підкоряться Його суверенітетові переживуть те знищення. «Бо замешкають праведні землю, і невинні зостануться в ній, а безбожні з землі будуть вигублені, і повириваються з неї невірні!» (Приповістей 2:21, 22).

Велике спірне питання й ви

Беручи ці факти до уваги, всі з нас — так як Адам і Єва — мусимо вибирати. Чи ми будемо старатись жити незалежно від Бога? Або чи підкоримось Його суверенітетові? Пам’ятайте, це є найважливіше спірне питання яке зустрічає вас сьогодні. Інші питання, хоч здаються грізні, стосуються вашого теперішнього життя. Це питання стосується вічного життя. Рішення, яке ви зробите, впливатиме на вашу вічну майбутність.

Як вам виявити ваше підкорення суверенітетові Єгови? Пильним студіюванням Його Слова, Біблії, і старанним підкоренням Його волі, разом з іншими правдивими християнами (Софонії 2:2, 3). Якщо зробите все це, то матимети щасливу надію побачити сповнення Божого чудесного наміру. Ви побачите здійснення цієї чудесної обіцянки: «А ще трохи — й не буде безбожного,.. а покірні вспадкують землю,— і зарозкошують миром великим!» (Псалом 37:10, 11). Яка ж чудова нагорода за підкорення Божому суверенітетові! Яка ж сильна причина розумно вирішувати цю найважливішу справу!