Чи ви будете такі милосердні як Бог?

«Наслідуйте Бога, як улюблені діти» (ЕФЕСЯН 5:1, «Переклад Нового Світу»).

1. Чому ми всі повинні цікавитися наслідуванням інших?

НА ДОБРО чи на зло, більшість людей наслідують когось. Люди з якими спілкуємося, і яких наслідуємо, можуть значно вплинути на нас. Натхненний письменник Приповістей 13:20 перестеріг: «Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде». З доброї причини, Боже Слово каже: «Не робися подібним до лихого, а до доброго: доброчинець від Бога» (3 Івана 11).

2. Кого ми повинні наслідувати, і як?

² У Біблії маємо гарні приклади чоловіків і жінок, яких наслідувати (1 Коринтян 4:16; 11:1; Филип’ян 3:17). Бог є найкращий Зразок, Якого ми повинні наслідувати. В Посланні до ефесян 4:31—5:2, згадавши риси й практики, яких ми повинні уникати, апостол Павло заохочує нас ставати «милостивими, прощаючи один одному». Це доводить до головного напучування: «Будьте наслідувачами Богові, як улюблені діти, і поводьтеся в любові».

3, 4. Як Бог описує Себе в Біблії, і чому ми повинні вважати, що Він є справедливий Бог?

³ Які Божі способи й риси ми повинні наслідувати? Його особисті риси й вчинки про яких Він говорив Мойсеєві, можна розглядати з багатьох точок зору: «Господь [Єгова, НС],— Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий, що дотримує милість для тисяч, що вибачає провину й переступ та гріх, та певне не вважає чистим винного, бо карає провину батьків на дітях, і на дітях дітей» (Вихід 34:6, 7).

⁴ Тому що Єгова «правду та суд кохає», то ми напевно повинні ознайомитися з Ним і наслідувати цю грань Його особистості (Псалом 33:5; 37:28). Він — Творець, як і всевишній Законодавець та Суддя людства. Тому Він усім виражає правосуддя (Ісаї 33:22). Це стає ясним з Його вимоги, щоб правосуддя практикувалося між Його народом, Ізраїлем, а пізніше в християнському зборі.

Виконування Божого правосуддя

5, 6. Як правосуддя виявляється в Божих стосунках з Ізраїлем?

⁵ Коли Бог вибирав Ізраїль за Свій народ, то питав, чи вони будуть «слухати Його голосу, і дотримувати заповіту Його». Зібрані біля Сінайської гори, вони відповіли «Усе, що Господь [Єгова, НС] говорив, зробимо!» (Вихід 19:3​-8). Яке ж серйозне зобов’язання! Через ангелів, Бог дав ізраїльтянам близько 600 законів, які вони, будучи Його присвяченим народом, були зобов’язані дотримувати. А що, коли б хтось не дотримував тих законів? Один фахівець Божого Закону пояснив: «Те слово, що сказали його Анголи, було певне, а всякий переступ та непослух прийняли справедливу заплату» (Євреїв 2:2).

⁶ Так, коли ізраїльтянин не послухав, то «приймав справедливу заплату», не недостатнє людське правосуддя, але правосуддя від нашого Творця. Бог вимагав різні кари за порушення закону. Найбільш серйозна була «відрізання» або страта. Так суворо карали за серйозне порушення законів — ідолопоклонство, статева неморальність, кровозмішення, скотолозтво, гомосексуалізм, жертвування дітей, душогубство, і зловживання кров’ю (Левит 17:14; 18:6​-17, 21​-29). Крім того, котрий-небудь ізраїльтянин, коли б добровільно порушив Божий закон і не покаявся, міг бути «винищений» (Числа 4:15, 18; 15:30, 31). Із здійснення Божого правосуддя, потерплять також нащадки законопорушника.

7. Розкажіть деякі результати із здійснення правосуддя між Божими стародавніми людьми.

⁷ Така сувора кара підкреслювала серйозність порушення Божого закону. Наприклад, коли б син став п’яницею і ненажерою, то його приводили перед духовнозрілих суддів. Коли б узнали, що він навмисно згрішив і не хотів покаятися, то батьки мали брати участь у здійсненні правосуддя (Повторення Закону 21:18​-21). Ті з нас, що є батьками знаємо, що так робити не було б легко. Однак, Бог знав, що така сувора кара була потрібна, щоб припинити поширення лукавства між правдивими поклонниками (Єзекіїля 33:17​-19). Це розпорядок Того, про Якого можна сказати: «Всі бо дороги Його справедливі,— Бог вірний, і кривди немає в Ньому, справедливий і праведний Він» (Повторення Закону 32:4).

8. Як Бог виявляв правосуддя в Своїх стосунках з християнським збором?

⁸ Минуло багато століть. Бог відкинув народ Ізраїлю і вибрав християнський збір. Але Єгова не змінився. Він зобов’язаний правосуддю, і тому про Нього можна сказати, що Він «палючий огонь!» (Євреїв 12:29; Луки 18:7, 8). Він не скасував розпорядок вкорінювати побожний страх у зборі виключенням правопорушників. Присвячених християн, які грішать і не розкаються, конче треба виключати.

9. Що значить виключення, і що воно завершує?

⁹ Що це значить виключати? Маємо наочний урок із способу, яким поводилися з проблемою в першому столітті. Один християнин Коринтянського збору вчинив неморальність із дружиною батька свого і не розкаявся. Павло наказав виключити такого із збору, щоб зберегти чистість Божих людей, бо «мала розчина все тісто заквашує». Виключенням непокаяного грішника зберігається честь Бога і Його людей. Така сувора дисципліна також може спонукати його зрозуміти помилковість своєї поведінки і вкорінити в ньому, як і в зборі, належний страх Бога. (1 Коринтян 5:1​-13; порівняйте Повторення Закону 17:2, 12, 13).

10. Як Божі слуги повинні реагувати на виключення якоїсь особи?

¹⁰ Бог наказав християнам «не єднатися з [ним]... із такими навіть не їсти»a. Цим чином йому позбавляється спілкування, а навіть товариських стосунків з вірними членами збору, які шанують Божий закон і бажають дотримувати його. Декотрі виключені можуть бути далекі родичі, які не живуть у тому самому домі. Таким родичам мабуть трудно дотримувати цю Божу директиву, так як єврейським батькам під Мойсеєвим Законом не було легко брати участь у страті лукавого сина. Все ж таки, Божий наказ ясний; тому ми певні, що вимога виключати є справедлива. (1 Коринтян 5:1, 6​-8, 11; Тита 3:10, 11; 2 Івана 9​-11; дивіться Вартову Башту з 1 жовтня 1982 [укр.], ст. 8—23; 1 жовтня 1988 [укр.], ст. 21—23).

11. Як різні грані Божої особистості виявляються відносно виключення?

¹¹ Пам’ятайте, наш Бог не є тільки справедливий; Він також «багатомилостивий,.. прощає провину та переступ» (Числа 14:18). Боже Слово ясно показує, що виключена особа може розкаятися, і просити Бога, щоб Він простив їй. А що тоді? Досвідчені наглядачі повинні зустрітися з таким і з допомогою молитви уважно визначити чи є якийсь доказ, що виключена особа вже покаялася відносно злочину через якого її треба було виключити. (Порівняйте Дії 26:20). Якщо є такий доказ, то її можна знову відновити до попереднього становища в зборі, так як говориться в 2 Коринтян 2:6​-11 про того чоловіка в Коринті. Але декотрі виключені вже багато років не спілкуються з Божим збором. Чи таким можливо допомогти вернутися назад до Божої ласки?

Правосуддя зрівноважене милістю

12, 13. Чому наслідувати Бога не значить тільки відображувати Його правосуддя?

¹² Ми обговорили тільки один бік Божих рис, які згадуються в книзі Вихід 34:6, 7. У тих віршах не говориться тільки про Боже правосуддя, і бажаючі бути такими як Він, не звертають уваги тільки на здійснення правосуддя. Коли б ви будували модель Соломонового храму, то чи звертали б увагу тільки на одну з його колон? (1 Царів 7:15​-22). Ні, бо не мали б зрівноваженого розуміння природи й ролі того храму. Подібно до цього, якщо хочемо наслідувати Бога, то конче треба практикувати Його способи й риси, бо Він «милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий, що дотримує милість для тисяч, що вибачає провину».

¹³ Милосердя й прощення є Божі основні риси, як бачимо з Його стосунків з Ізраїлем. Бог правосуддя не звільняв їх від покарання за повторені гріхи, однак поводився з ними дуже милостиво й прощав. «Він дороги Свої об’явив був Мойсеєві, діла Свої — дітям Ізраїлевим. Щедрий і милосердний Господь [Єгова, НС], довготерпеливий і багатомилостивий. Не завжди на нас ворогує, і не навіки заховує гнів» (Псалом 103:7​-9; 106:43​-46). Його стосунки з Ізраїлем протягом століть доказують правдивість сказаного в цьому Псалмі (Псалом 86:15; 145:8, 9; Михея 7:18, 19).

14. Як Ісус показав, що Він наслідував Божу милостивість?

¹⁴ Тому що Ісус Христос є «сяєвом слави [Божої] та образом істоти Його», то ми повинні сподіватися, що Він теж буде милостивий і охочий прощати (Євреїв 1:3). І Він був таким, як бачимо з Його стосунків з людьми (Матвія 20:30​-34). Ісус також підкреслював милостивість словами, яких читаємо в 15 розділі Луки. Ті три притчі є доказом на те, що Ісус був таким як Єгова, і в них маємо важливі уроки.

Турбувався загубленим

15, 16. Що спонукало Ісуса розказати притчу записану в 15 розділі Луки?

¹⁵ Ті притчі свідчать про Боже милостиве зацікавлення грішниками, і становлять гарний зразок нам наслідувати. Зверніть увагу на оточення тих притч: «Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його. Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: Приймає Він грішників та з ними їсть» (Луки 15:1, 2).

¹⁶ Всі особи в притчі були євреї. Фарисеї та книжники гордилися суворим дотримуванням Мойсеєвого Закону,— дотримуванням букви закону праведності. Проте, Бог не схвалював такої самозваної праведності (Луки 16:15). Очевидно, вищезгадані митники були євреї, які збирали податок для Риму. Багато з них збирали надмірні податки від співвітчизників, і тому були зненавиджені (Луки 19:2, 8). Їх ставили поряд з «грішниками», неморальними особами, а навіть проститутками (Луки 5:27​-32; Матвія 21:32). Але, Ісус поставив нарікаючим релігійним провідникам це запитання:

17. Розкажіть Ісусову притчу в 15 розділі Луки.

¹⁷ «Кортий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев’ятидесяти й дев’яти, та й не піде шукати загинулої [загубленої, НС], аж поки не знайде її? А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє. І, прийшовши додому, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: «Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену». Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев’ятдесятьох і дев’ятьох праведників, що не потребують покаяння!» Релігійні провідники зрозуміли аналогію, будучи добре обізнані з пастухами й вівцями. Турбуючись загубленою овечкою, пастух залишив 99 на пасовиську, і пішов шукати загубленої. Знайшовши її, він ніжно приніс перелякану овечку назад в отару (Луки 15:4​-7).

18. Яка була причина на радіння в Ісусовій другій притчі в 15 розділі Луки?

¹⁸ Ісус промовив ще одну притчу: «Яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде? А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: «Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму!» Так само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається» (Луки 15:8​-10). Одна драхма дорівнювала денній заробітній платі робітника. Це могла бути успадкована монета, або частиною ювелірного виробу. Жінка шукала загублену монету, знайшла її, і раділа із своїми подругами. Що ми з цього навчаємося про Бога?

Радіння на небі — через що?

19, 20. Головно до кого стосувалися Ісусові дві притчі в 15 розділі Луки, і який є головний урок тих притч?

¹⁹ Цими двома притчами Ісус, Який кілька місяців раніше виявив Себе «Пастирем Добрим», Який віддасть душу Свою за овець, спростовував нарікання на Нього. (Івана 10:11​-15). Усе ж таки, притчі не були головно про Ісуса. Книжники й фарисеї повинні були навчитися щось з них про Боже ставлення й способи. Тому Ісус сказав, що на небі є велика радість, над розкаяним грішником. Ті релігійні прихильники заявляли служити Єгові, однак не були такими як Він. З другого боку, Ісусова милостивість відображувала волю Його Отця (Луки 18:10​-14; Івана 8:28, 29; 12:47​-50; 14:7​-11).

²⁰ Якщо один розкаяний грішник із сотні є причиною на радість, то одна монета з десятьох є ще більшою причиною на ще більшу радість. Ми сьогодні теж можемо відчувати хвилювання тих радіючих жінок, через знайдену монету! Знову урок стосується неба, тому що «Божі Анголи» радіють з Єговою «за одного грішника, який кається». Зверніть увагу на те останнє слово «кається». Коли Ісус розказував ці притчі, то дійсно мав на думці розкаяних грішників. І можна бачити, що їхнє розкаяння є причиною на радість.

21. Якого уроку ми навчаємося з Ісусових притч у 15 розділі Луки?

²¹ Ті самовдоволені релігійні провідники, введені в оману поверховим дотримуванням Закону, не помітили того, що Бог є «многомилостивий та правдивий,.. що вибачає провину й переступ та гріх» (Вихід 34:6, 7). Коли б вони наслідували цей бік Божих способів та особистості, то оцінювали б Ісусове милосердя до розкаяних грішників. Що ж сказати про нас? Чи ми беремо ці уроки близько до серця й застосовуємо їх? Зверніть же увагу на Ісусову третю притчу.

Покаяння й милосердя діють

22. Коротко розкажіть Ісусову третю притчу в 15 розділі Луки.

²² Це часто називають притчу про блудного сина. Однак, з читання цієї притчі можна бачити, чому дехто каже, що це притча про отцівську любов. У притчі говориться про молодшого сина, який одержує спадщину від свого отця. (Порівняйте Повторення Закону 21:17). Син подається в далеку країну і марнотратно розтрачує свою спадщину. Він змушений пасти свиней, і доходить до того, що бажав би харчуватися їжею свиней. Зрештою, він схаменувся й вирішив повернутися додому, щоб тільки працювати наймитом у свого батька. Наближуючись додому, батько переповнений жалем, побіг привітати свого сина, навіть вшановує його бенкетом. Старший брат, який працював дома, обурюється через таку милосердність. Але батько каже, що треба веселитися і тішитися, тому що син був мертвий — і ожив (Луки 15:11​-32).

23. Що можна навчитися з Ісусової притчі про блудного сина?

²³ Декотрі книжники й фарисеї мабуть думали, що Ісус порівнював їх до старшого сина, у протилежності з грішниками, подібними до молодшого. Чи ж вони зрозуміли суть притчі, і чи ми розуміємо її? У ній підкреслюється видатну рису нашого милосердного небесного Отця — охочість сердечно прощати розкаяним грішникам, які покидають свій злочин. Ісусові слухачі повинні були реагувати з радості на відкуплення розкаяних грішників. З цього навчаємося Божої точки зору в таких справах і як Він поводиться з ними. Його послідовники повинні так само робити (Ісаї 1:16, 17; 55:6, 7).

24, 25. Які Божі способи ми повинні старатися наслідувати?

²⁴ Ясно, в усіх Його ділах правосуддя є Божою основною рисою. Усі, хто бажає наслідувати Єгову, повинні дорожити правосуддям і практикувати його. Однак, наш Бог не є спонуканий тільки сумнівним і негнучким правосуддям. Його милостивість і любов дуже величні. Він виявляє ці риси, коли охоче прощає щиророзкаяним грішникам. Тому Павло каже, що коли прощаємо іншим, то наслідуємо Бога: «Прощайте один одному, як і Бог через Христа вам простив! Отож, будьте наслідувачами Богові, як улюблені діти, і поводьтеся в любові» (Ефесян 4:32—5:2).

²⁵ Правдиві християни вже довгий час старалися наслідувати правосуддя Єгови, Його милосердність і охочість прощати. Чим більше навчаємося про Нього, то тим легше буде ставати такими як Він відносно цих рис. Як же нам практикувати ці риси відносно тих, у потребі суворої дисципліни через те, що практикували гріх? Давайте побачимо.

[Примітка]

Що ви навчилися?

◻ Як Боже правосуддя виявлялося в Ізраїлі й в християнському зборі?

◻ Чому ми повинні наслідувати Божу милостивість, як і Його правосуддя?

◻ Що спонукало Ісуса розказати три притчі в 15 розділі Луки, і яких уроків ми навчаємося з них?

[Ілюстрація на сторінках 14, 15]

Рівнина Ер-Раха перед Сінайською горою (на фоні зліва).

[Відомості про джерело]

Pictorial Archive (Near Eastern History) Est.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 13]

Garo Nalbandian

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 16]

Garo Nalbandian