Що є ключем до пізнання правдивого християнства?

СЬОГОДНІ більше людей, кажуть, що належать до християнства, ніж до будь-якої іншої релігії в світі. Але переконання тих самозваних християн суперечать одні одним. У них єдності немає, і вони навіть убивають один одного. Очевидно, не всі є правдивими християнами. Ісус сказав, що в наш час багато людей казатимуть Йому: «Господи, Господи!» інакше кажучи, вважатимуть себе християнами, але Він скаже їм: «Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» (Матвія 7:21, 23). Певно, ніхто з нас не хотів би бути одним з них! Отже по чому можна пізнати, що ми є правдивими християнами?

Справа в тому, що від правдивих християн багато вимагається. Правдивий християнин мусить мати сильну віру, бо «догодити ж [Богові] без віри не можна» (Євреїв 11:6). Міцна віра завжди повинна супроводжуватися правильними вчинками. Учень Яків перестеріг, що «Віра без діл — мертва» (Якова 2:26). Крім того, християнин мусить визнавати владу «вірного й розумного раба» (Матвія 24:45​-47, НС). Але вищезгадане не є ключем до пізнання правдивого християнства.

Що є цим ключем? Апостол Павло пояснив у своєму Першому посланні до коринтян: «Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю,— то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий! І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю,— то я ніщо! І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю,— то пожитку не матиму жодного» (1 Коринтян 13:1​-3).

Отже любов є ключем до пізнання правдивого християнства. Віра, вчинки і правильне спілкування є зовсім необхідні. Але без любові не буде жодної користі. Чому ні?

Основно, тому що ми поклоняємося Богові любові. Апостол Іван описав Єгову, Бога правдивого християнства, і сказав: «Бог є любов» (1 Івана 4:8). У Бога Єгови є багато інших характерних рис, як, наприклад, могутність, справедливість і мудрість. Але, яких людей Бог бажає за Своїх поклонників, зважаючи на те, що Він передусім є Богом любові? Певно, людей, які наслідують Його й розвивають любов (Матвія 5:44, 45; 22:37​-39).

З правильної причини

Так, тому що християни практикують любов, то стають більш схожими на Бога, Якому поклоняються. Їхні мотиви є подібні до Божих. Що на початку спонукало Бога Єгову послати Ісуса на землю, щоб дати нам нагоду одержати вічне життя? Любов. «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16). Отже з якої причини ми повинні виконувати Божу волю? Тому що любимо Бога. «То любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді, Його ж заповіді не тяжкі» (1 Івана 5:3).

Чи можливо служити Богові з неправильних причин? Так. Павло згадав декотрих, які в його дні служили через заздрощі й суперництво (Филип’ян 1:15​-17). Так може з нами статися. Конкуруючий дух світу може вплинути на нас. Наприклад, хтось через гордість може вважати себе кращим промовцем, або більш спроможним доручати людям літературу, ніж інші. Ми можемо гордитися або заздрити, і порівнювати наші привілеї служіння до привілеїв інших. Старший може мати ніжну заздрість до своєї позиції, навіть не давати молодшому чоловікові можливість розвивати свої здібності. Бажання особистої наживи може спонукувати нас здружуватися з багатішими християнами, і нехтувати бідніших.

Це може статися, тому що ми всі недосконалі. Але якщо нас, так як Єгову, спонукує любов, то ми постараємося подолати такі напрями. Егоїзм, бажання вихваляти себе або зухвала гордість можуть витісняти любов, і ми «пожитку не матимемо жодного» (Приповістей 11:2; 1 Коринтян 13:3).

Любов у самолюбному світі

Ісус сказав, що Його послідовники не будуть «частиною світу» (Івана 17:14, НС). Як же нам не піддатися впливу навколишнього світу? Любов буде нам допомогою. Сьогодні, наприклад, люди «більше люблять розкоші, аніж люблять Бога» (2 Тимофія 3:4). Іван застеріг нас, щоб ми не ставали такими. Він сказав: «Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської, бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва,— це не від Отця, а від світу» (1 Івана 2:15, 16).

Однак покинути «пожадливість тілесну» і «пожадливість очам» нелегко. Ми любимо таку пожадливість, тому що вона дуже приваблива нашому тілові. Крім того, сьогодні є набагато більше різних розваг, ніж у Іванові дні. Отже тому що пожадливість очей була проблемою в той час, то вона є ще більшою проблемою сьогодні.

Цікаво, багато сьогоднішніх приємностей самі по собі не є погані. Немає нічого злого мати великий дім, гарне авто, телевізор або стереофонічний магнітофон або радіо. Також довгі та цікаві подорожі або захоплюючі канікули не порушують біблійних законів. Отже яка ж суть Іванового застереження? По-перше, якщо все це є занадто важливими для нас, то доведуть до себелюбства, матеріалізму й гордості. Намагання заробляти гроші, щоб купувати все це, може стати перешкодою нашому служінні Єгові. Навіть розважатися цими речами вимагає часу, і тоді як розвага відновлює силу, то християнин таки мусить бути обережний, щоб не витрачав багато часу з ними, зважаючи на його обов’язок студіювати Біблію й збиратися з співхристиянами для поклоніння, як і проповідувати добру новину Царства (Псалом 1:1​-3; Матвія 24:14; 28:19, 20; Євреїв 10:24, 25).

У цій ері матеріалізму нам потрібна рішучість, щоб «ставити інтереси Божого Царства на перше місце» й «повністю не користуватися цим світом» (Матвія 6:33; 1 Коринтян 7:31). Сильна віра допоможе нам. Але нам особливо потрібна справжня любов до Єгови й наших сусідів, щоб зміцнити нас протистояти спокусам, які, самі по собі не є злі, то все-таки можуть стати перешкодою «виконуванню своєї служби» (2 Тимофія 4:5). Без такої любові наше служіння може стати тільки показним.

Любов у зборі

Ісус підкреслив важливість любові, коли сказав: «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Івана 13:35). Чому старші проводять так багато часу в пастирській діяльності й допомагають співхристиянам, коли б не любили їх? Чому ж члени збору терпіли б слабкостям один одного, а навіть слабкостям старших, якщо не мають любові до них? Любов спонукує християн допомагати одні одним матеріально, коли стає відомо, що комусь потрібна допомога (Дії 2:44, 45). Під час переслідування християни охороняють один одного, а навіть є готові вмерти один за одного. Чому? Тому що мають любов.

Часом найбільший доказ любові виявляється малими послугами. Християнин підходить до старшого, уже обтяженого багатьма завданнями, і знову нарікає про щось, яке на думку старшого не є важливе. Чи старшому слід гніватися? Замість дозволити такій справі спричиняти роз’єднання, старший терпеливо й ласкаво поводиться з тим братом. Вони обговорюють справу й стають ще ближчими друзями (Матвія 5:23, 24; 18:15​-17). Замість вимагати своїх прав, то всі християни повинні розвивати великодушність, як Ісус пропонував, будучи готові прощати своїм братам «сімдесят раз» (Матвія 18:21, 22). Тому християни докладають великих зусиль, щоб одягатися в любов, бо «вона — союз досконалости» (Колосян 3:14).

Посилюємо нашу любов один до одного

Так, ми служимо Єгові тому що любимо Його. Любов зміцнить нас не приєднуватися до світу і збереже християнство в зборі. Тоді як любов не применшує ефективності, то таки допомагає старшим при владі не вимагати її до такої міри, щоб забути про доброту й лагідність у своїх стосунках з іншими. Любов допомагає нам усім «слухатися своїх [наглядачів] та коритися їм» (Євреїв 13:17).

Апостол Петро заохочував нас мати сильну любов один до одного бо «любов покриває багато гріхів» (1 Петра 4:8). Як ми можемо розвинути таку любов? Чоловіка створено на Божий образ і тому він має природну здатність любити. Але любов, про яку тут говориться, включає в себе щось більшого. По суті, вона є головним плодом Божого духа (Галатів 5:22). Отже щоб розвинути любов, то конче треба піддатися впливові Божого духа. Як? Студіюванням Біблії, натхненої Божим духом (2 Тимофія 3:16). Молитися за Божим духом можна зміцнювати любов до Єгови й братів наших як і спілкуванням з християнським збором Єгови, в якому дух Єгови вільно діє.

Також конче мусимо перевіряти себе, щоб викривати нелюбовні вчинки або думки. Пам’ятайте, любов є рисою, яка походить від серця, а «серце найлукавіше над все та невигойне» (Єремії 17:9). Незважаючи на допомогу від Єгови, ми таки деколи поводимося нелюбовно. Ми, мабуть, надмірно різко говоримо до співхристиянина або сердимося й ображаємося тим, що хтось говорить. Тому було б добре повторити слова Давидової молитви: «Випробуй, Боже, мене,— і пізнай моє серце, досліди Ти мене,— і пізнай мої задуми, і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь» (Псалом 139:23, 24).

Як говориться в Біблії, «ніколи любов не перестає» (1 Коринтян 13:8). Якщо будемо практикувати любов один до одного, то витримаємо всякі труднощі. Любов Божих людей, сприяє сьогоднішньому духовному раю. Тільки ті, що сильно люблять один одного від серця, будуть задовольнятися життям у новому світі. Отже наслідуйте Єгову, виявляйте таку любов і зміцнюйте зв’язки єдності. Розвивайте любов і володійте ключем правдивого християнства.