Картини Обітованої землі

Він постачав потреби ізраїльтян при Сінаї

УЯВІТЬ собі мільйони чоловіків, жінок і дітей, прямуючих у «велику пустиню, яка збуджує страх, де вуж, сараф, і скорпіон, і висохла земля, де немає води!»

Ці Божі слова у книзі Повторення Закону 8:15 звертають увагу на те, якою ця подорож, здавалось, була страшною для ізраїльтян, коли вони залишили Єгипет і вирушили в Сінайську пустиню. Непереборна проблема: Хто ж постачатиме їм їжу та воду?

Коли ізраїльтяни були у рабстві біля ріки Нілу, вони ні в чому не відчували нестачі. Настінні живописи на стародавніх гробницях зображують різні види винограду, дині та інші овочі, як також рибу й свійську птицю,— різноманітність їжі. Яке ж недоречне було їхнє невдоволене нарікання: «Хто нагодує нас м’ясом? Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник» (Числа 11:4, 5; 20:5).

Ізраїльтяни, як тільки перейшли через Червоне море, зрозуміли, що таке Сінай насправді. Вони не пішли уторованим шляхом на північ, але повернули в напрямку кінця трикутного півострова. Ізраїльтяни, як пройшли пустинею близько 80 кілометрів, зазнали критичну нестачу води. Вони не могли пити знайдену воду, бо вона була гіркою і, правдоподібно, хвороботворною. «Що ми будемо пити?»— ремствували вони. Але Бог втрутився і перетворив її воду на прісну (Вихід 15:22​-25).

Подивіться на караван верблюдів, зображений на цій ілюстрації. Не трудно оцінити проблеми ізраїльського народу в дорозі пустинею до гори Сінай. Де ж їм шукати воду та їжу для себе, а також для отар і для стад, щоб вижити? (Вихід 12:38).

Вони вирушили далі на південь і незабаром знайшли освіжаючу воду та харч в Єлімі (Вихід 15:27). Це, однак, не було місцем, до якого вони подорожували. Вони прямували до «Божої гори», гори Сінай, на відстань 120 кілометрів по нерівній, безводній землі (Вихід 3:1; 18:5; 19:2; 24:12​-18).

Цей величезний натовп у дорозі до гори Сінай наблизився і, мабуть, зупинився біля Фейранського оазиса. Невелику частину цього оазису можна побачити на фотографії на протилежній сторінці.a Він простягається через ущелину в пустині до Червоного моря (Суецької затоки). Яке ж відновлення сил вони могли отримати тут!

Тоді як Сінайська пустиня могла б в основному відповідати опису «велика пустиня, яка збуджує страх», то у Фейранському оазисі ізраїльтяни могли втішатися прохолодою величних пальм та інших дерев. Там вони знайшли достатньо фініків, відразу забезпечуючих їх харчами, і які вони могли взяти з собою.

Усе це було можливим тому, що грунтові води виходили на поверхню у районі Фейрану. Уявіть, як би ви себе почували, коли б у безлюдній пустині зненацька знайшли свіжу воду для пиття! Це показує, що навіть у Сінаї є місця, де є вода. Іноді треба було досить глибоко копати і напрацюватися, черпаючи відрами або глечиками життєдайну воду, особливо, якщо треба було напоїти отари та стада. До цих пір криниці приваблюють бедуїнів Сінаю, тому що з них вони можуть черпати воду для себе й своїх верблюдів. (Порівняйте Буття 24:11​-20; 26:18​-22).

Так, незважаючи на випадки, коли ізраїльтяни ремствували через те, що, здавалось, була крайня нужда, вони все ж таки мали воду та поживу. Іноді Бог постачав усе це чудом (Вихід 16:11​-18, 31; 17:2​-6). Іншим разом, здається, Він явно вів їх на «місце відпочинку», в якому задовольняв їхні потреби природними засобами (Числа 10:33​-36). Увесь час Він тримав перед ними нагороду, якою вони будуть задовольнятися в Обітованій землі (Повторення Закону 11:10​-15).

[Примітка]

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 24]

Pictorial Archive (Near Eastern History) Est.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 24]

Pictorial Archive (Near Eastern History) Est.

[Відомості про ілюстрацію, сторінки 24, 25]

Pictorial Archive (Near Eastern History) Est.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 25]

Pictorial Archive (Near Eastern History) Est.