Випускники школи Ґілеад приймають дар місіонерського служіння
ПЕРШОГО БЕРЕЗНЯ 1992 року 22 випускники 92-го класу біблійної школи Ґілеад Товариства Вартової Башти прийняли дар — дар місіонерського служіння. Звертаючись до класу, Лойд Бері, член Керівного органу, заявив: «Отримайте цей чудовий дар із великою радістю і користуйтеся ним у принесенні радості іншим».
У Залі конгресів у Джерсі-Сіті (Нью-Джерсі) на випускну програму зібралося 4662 запрошених гостей і членів родини Бетель. Інших 970 осіб — у Нью-Йорку, в будинках Товариства Вартової Башти в Брукліні, Волкіл і Патерсоні — були сполучені з цим залом телефонним зв’язком. Усі уважно слухали, тому що випускники отримували ряд кінцевих порад, які допоможуть їм більше цінувати дар місіонерського служіння і мудро його вживати.
Програма розпочалась сповненим ентузіазму співом пісні номер 155 «Приймайте одні одних!» Згодом усі були зворушені сердечною молитвою Фредеріка В. Франца, 98-річного президента Школи Ґілеад. Потім головуючий Кері Барбер, член Керівного органу, привітав усіх, хто прийшов на випускну програму, сказавши: «Ніколи ще не було більшої потреби в місіонерах із Ґілеаду, ніж сьогодні». Після цього він оголосив ряд коротких та корисних промов.
Першим говорив Кертіс Джонсон з Комітету дому Бетель, розгорнувши тему «Добре піклуйтеся про свій сад». Брат Джонсон зауважив, що, коли ці нові місіонери отримають свої призначення, кожен із них матиме для обробки духовний сад (1 Коринтян 3:9). По цілому світі люди Єгови є духовним садом, який пускає паростки праведності й хвали перед усіма народами (Ісаї 61:11). «Те, як ви попіклуєтеся про свій духовний сад у майбутньому,— підкреслив промовець,— істотно вплине на успіх у вашому місіонерському призначенні». Що допоможе їм добре піклуватися про цей духовний сад? «Єгова може бути стіною захисту довкола вашого духовного саду. Якщо ви вирішили покращуватися в добрих вчинках, то перебувайте близько нього в молитві та дійте згідно з вашими молитвами».
Потім Лойд Бері виголосив промову «Радійте в Господі завсіди» (Филип’ян 4:4). Маючи понад 25-річний досвід місіонерської діяльності в Японії, він дав декілька практичних порад, щоб допомогти випускникам втішатися даром місіонерського служіння. Він примітив: «Ви починаєте розуміти, що радість у служінні Богові допоможе вам подолати великий тиск і, певно, деякі фізичні проблеми, які трапляться у вашому місіонерському призначенні» (Приповістей 17:22). Він пригадав випускникам, що вони можуть несподівано наштовхнутися на умови й ситуації, цілком відмінні від тих, до яких вони звикли. Вони, можливо, повинні будуть навчатися нової мови. «Ви будете важко працювати, навчаючись мови. Але коли вам вдасться вільно обмінюватися думками з людьми на їхній рідній мові, то це також додасть вам радості».
Потім виступив Елдор Тім із Друкарського комітету, обговорюючи тему «Не здіймайте очей з нагороди». Якої нагороди? Вічного життя. Щоб одержати її, ми повинні зосереджено тримати свій погляд на ній. Промовець розглядав деякі подібності та відмінності між християнами в гонитві за життям і бігунами атлетичних змагань у першому столітті. Подібно до бігунів, християни повинні енергійно тренуватися, дотримуватися правил і скидати із себе обтяжливі тягарі. Але на відміну від буквальних бігунів, християни біжать дистанцію довжиною в життя і шукають вічної нагороди. Замість того, щоб тільки один був переможцем, усі, які в гонитві за життям добіжать до фінішу, отримають нагороду. Брат Тім закінчив: «Для того, щоб одержати в нагороду життя, ми повинні бути в мирі з Єговою, Давальником нагороди. А для того, щоби бути в мирі з Єговою, нам треба бути в мирі з нашими братами».
Мільтон Ґ. Геншель виголосив наступну промову на тему «Щоб потіхою з Писання ми мали надію» (Римлян 15:4). «Протягом останніх п’ятьох місяців,— почав промовець,— ви були зайняті дослідженням Біблії. Велика близькість з нею збудувала вас. Ви маєте міцну надію. Коли роз’їдетеся по країнах свого призначення, будь ласка, пам’ятайте, чому така міцна ваша надія. Це тому, що ви залишалися в близькому контакті зі Святим Письмом». Щоб навести приклад біблійної розповіді, яка надихає надію, промовець послався на книгу Суддів, з 6 по 8 розділи, котрі розповідають, як призначили Гедеона, щоб визволити Ізраїль з-під гніту мідіянітян. Після обговорення цих подій і їхнього значення в наші дні він зауважив: «Коли ви маєте можливість заглиблюватися у Святе Письмо та думати про ці справи, то воно відсвіжає вас. Ви отримуєте відвагу».
Усі прагнули послухати прощальні поради, яких даватимуть два головних інструктора школи. Першим говорив на тему «Поводьтеся правильно» Джек Редфорд. Він нагадав випускникам: «У Ґілеаді вас ґрунтовно навчили того, що, згідно зі Святим Письмом, є правильним. Тепер ви виїжджаєте в трудні місіонерські призначення. І ми знаємо, що ви, правдоподібно, зустрінете на своєму шляху складні ситуації. Незважаючи на це і на ваші власні почуття, ми знаємо, що ви можете правильно поводитися». Що допоможе? По-перше, правильне ставлення до інших. Промовець сказав: «Не сподівайтеся досконалості від недосконалого». Правильне ставлення до складних ситуацій також може допомогти. «Ми всі маємо в своєму житті удачі й невдачі,— зауважив він.— Будь-хто може призвичаїтися до удач. Але те, як ви подолаєте невдачі, може визначити, чи ви втримаєтеся в місіонерському служінні» (Якова 1:2-4).
Архіваріус школи Юлісіс Ґласс вибрав промову на тему «Яка надія на майбутнє?» Батьківським тоном він підбадьорив випускників зберігати свою надію живою (Приповістей 13:12). «Початок втрати надії може бути ледве помітним,— пояснив він.— Обставини можуть примушувати нас займатися собою замість нашими стосунками з Богом. Ми можемо захворіти або відчувати себе зневаженими іншими. Інші, можливо, мають більше матеріальних речей, ніж маємо ми, або отримують кращі результати в служінні, і ми, може, стаємо почасти заздрісними. Якщо ми будь-коли дозволяли таким думкам мало-помалу заволодівати нами, незабаром дійсність надії на Царство поступово зникне з нашого серця та пам’яті, і ми навіть могли б полишити стійкість у гонитві за життям». Що можна зробити? «Щоб відсвіжити нашу надію, треба вжити позитивних заходів. Ми повинні сповняти свої розуми й серця надійними Божими обіцянками й повністю зосередити свою увагу на реальності Божого Царства. Також потрібно відновити зв’язок з Єговою, тому що це, безсумнівно, принесе радість».
Карл Клайн, член Керівного органу, виголосив випускну промову. Він говорив на тему «Чому бути покірним?» І яка ж буде відповідь на це запитання? «Для того, щоб правильно й справедливо поводитися; коли поводимося так, то це свідчить про мудрість і відданість»,— пояснив він у своїх вступних словах. Присутніх заінтригувало обговорення ним чотирьох прикладів скромності, яких варто наслідувати: 1) Єгова Бог, котрий звичайно проявляв скромність, коли мав справу з Авраамом і Мойсеєм (Буття 18:22-33; Числа 14:11-21; Ефесян 5:1); 2) Ісус Христос, котрий «упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то до смерти хресної» (Филип’ян 2:5-8; 1 Петра 2:21); 3) Апостол Павло, котрий «служив Господеві з усією покорою» (Дії 20:18, 19; 1 Коринтян 11:1); 4) «Наставники наші», такі, як перший президент Товариства брат Рассел, котрий колись написав: «Робота, в якій Господеві подобається вживати наші скромні здібності, в меншій мірі була роботою започаткування, ніж реорганізації, відрегулювання, узгодження» (Євреїв 13:7). Брат Клайн підкреслив подальші важливі причини, для чого треба бути скромними. Безсумнівно, звернення уваги на пораду бути скромним допоможе випускникам мудро користуватися даром місіонерського служіння!
У наступних виступах головуючий передав поздоровлення з різних закутків світу. Тепер для випускників настав момент отримання дипломів. Випускники походять із сімох країн: Канади, Фінляндії, Франції, острова Маврікій, Нідерландів, Швеції та Сполучених Штатів. Але їхні місіонерські призначення запроваджують їх до 11 країн: Болівії, Естонії, Гренади, Гватемали, Гондурасу, Угорщини, острова Маврікій, Перу, Того, Туреччини та Венесуели.
Пообідня програма почалася скороченим вивченням «Вартової Башти», яке проводив Джоул Адамс із відділу Комітету служіння. Після цього випускники інсценували ті випадки з проповідницького служіння, які принесли їм радість протягом періоду навчання. На закінчення, для повчання всієї аудиторії, рівно ж і для випускників, була представлена драма «Чому поважати теократичний порядок?»
Справді, випускники вирушили в своє закордонне призначення з порадою й підбадьоренням, які допоможуть їм користуватися даром місіонерського служіння, щоб приносити радість не тільки собі, але також іншим.
[Рамка на сторінці 22]
Статистичні дані про клас
Кількість представлених країн: 7
Кількість країн призначення: 11
Загальна кількість студентів: 22
Середній вік: 33,4
Середня кількість років у правді: 16,7
Середня кількість років у повночасному служінні: 11,8
[Ілюстрація на сторінці 23]
Випуск 92-го класу біблійної школи Ґілеад Товариства Вартової Башти
У нижчеподаному списку ряди пронумеровані з переднього до заднього, імена — зліва направо в кожному ряду.
1) А. Йостберг; Л. Коул; Б. Чепмен; К. Джексон; Н. Бюоншо; 2) Н. Ґабор; Л. Едвік; М. Чан Чін Ва; А. Мірвік; Р. Чепмен; 3) Р. Джексон; С. Ґабор; К. Волєн; Д. Чан Чін Ва; К. Сміт; Д. Сміт; 4) І. Бюоншо; Р. Мірвік; К. Коул; С. Йостберг; В. Едвік; Ґ. Волєн.