Як ти біжиш у змаганні за життя?

«Хіба ви не знаєте, що ті, що біжать на змаганнях, біжать усі, але один одержує нагороду? Біжіть так, щоб одержати» (1 КОРИНТЯН 9:24, Деркач).

1. З чим порівнює Біблія наш християнський біг?

БІБЛІЯ порівнює наші зусилля у досягненні вічного життя до змагань. В кінці свого життя апостол Павло сказав про себе: «Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг». Він заохочував до цього ж своїх співхристиян, коли сказав: «Скиньмо з себе всякий тягар та гріх, який легко обплутує нас, і біжімо з витривалістю в змаганні, яке призначене нам» (2 Тимофія 4:7; Євреїв 12:1, Деркач).

2. Який підбадьорюючий старт ми бачимо у змаганні за життя?

² Це порівняння є вдалим, тому що у змаганні є старт, визначений курс і фініш, або ціль. Так само наш духовний прогрес у напрямі до життя. Як ми вже бачили, щороку сотні тисяч роблять добрий початок у змаганні за життя. Наприклад, протягом минулих п’яти років 1 336 429 осіб формально почали своє змагання присвяченням і водним хрещенням. Такий чудовий старт є дуже підбадьорюючим. Однак дуже важливо залишатись у змаганнях аж до фінішу. Чи ти робиш так?

Змагання за життя

3, 4. (а) Як Павло підкреслив важливість не відставати у змаганні? (б) Як дехто пропустив Павлову пораду?

³ Щоб наголосити важливість продовжувати змагання, Павло нагадує: «Хіба ви не знаєте, що ті, що біжать на змаганнях, біжать усі, але один одержує нагороду? Біжіть так, щоб одержати» (1 Коринтян 9:24, Деркач).

⁴ Це правда, що у стародавніх змаганнях тільки один міг одержати нагороду. Але в змаганні за життя кожен має право на нагороду. Важливо тільки добігти до фінішу! На щастя, багато хто біг до кінця свого життя так, як Павло. І мільйони продовжують бігти. Однак деякі не змогли просунутись вперед, або зробити прогрес у напрямку до фінішу. Вони, навпаки, дозволили іншим справам відвернути їх, так що вони або припинили змагання, або дискваліфікувались (Галатів 5:7). Це повинно заставити всіх нас перевірити те, як ми біжимо у змаганні за життя.

5. Чи порівнював Павло змагання за життя до змагань з духом конкуренції? Поясни.

⁵ Але може виникнути питання: що мав на думці Павло, коли говорив, що тільки «один одержує нагороду»? Вже було зазначено, що він не мав на увазі, що з усіх, хто почав змагання за життя, тільки один одержує нагороду вічного життя. Інакше не могло бути тому, що багато разів він пояснював, що Бог бажає, щоб різні люди спаслися (Римлян 5:18; 1 Тимофія 2:3, 4; 4:10; Тита 2:11). Ні, він не говорив, що змагання за життя — це конкуренція, в якій кожен учасник старається завдати поразки всім іншим. Коринтяни добре знали, що цей вид конкуруючого духу існував серед суперників на Істмійських іграх, які вважалися навіть більш престижними у той час, ніж Олімпійські. Що ж Павло мав на увазі?

6. Що контекст виявляє про Павлове обговорення ілюстрації про бігуна і змагання?

⁶ Наводячи приклад бігуна, Павло обговорював головним чином свою власну надію на спасіння. У попередніх віршах він описує, як сильно він старався і як прикладав усі свої сили (1 Коринтян 9:19​-22). Потім він додав у 23 вірші: «А це я роблю для Євангелії, щоб стати її спільником». Він усвідомлював, що спасіння не було гарантованим йому тільки тому, що він був вибраний апостолом, або тому, що він багато років проповідував іншим. Щоб ділитися благословеннями доброї новини, він повинен і далі робити все, що в його силах, в ім’я доброї новини. Він повинен бігти повністю зосередженим на перемозі, прикладаючи усі сили так, як у буквальному змаганні з бігу на Істмійських іграх, де тільки «один одержує нагороду» (1 Коринтян 9:24а, Деркач).

7. Що потрібно для того, щоб «бігти так, щоб одержати»?

⁷ Ми можемо багато чого навчитися з цього. Хоча кожен, хто бере участь у змаганнях, хоче виграти, перспективу на успіх мають тільки особи, сповнені рішучості перемогти. Так само і ми не повинні бути вдоволеними тільки через те, що приєдналися до змагань. Ми не повинні вважати, що все буде гаразд, бо ми «в правді». Ми можемо називатися християнами, але чи можемо довести, що ми справді християни? Чи робимо ми, наприклад, діла, які християнин повинен робити: відвідувати християнські зібрання, брати участь у польовій службі і так далі? Якщо так — це похвально і ми повинні старатися підтримувати такі чудові звички. Але чи можна ще більше користі отримати з того, що ми робимо? Наприклад, чи завжди ми готові дати коментар на зібранні? Чи докладаємо зусиль, щоб застосовувати те, що вивчаємо, у своєму особистому житті? Чи стараємось вдосконалювати своє вміння давати грунтовне свідчення, незважаючи на перешкоди, які ми зустрічаємо в полі? Чи бажаємо взяти на себе обов’язок відвідувати зацікавлених і проводити домашні біблійні вивчення? «Біжіть так, щоб одержати»,— заохочує Павло (1 Коринтян 9:24б, Деркач).

У всьому проявляй самовладання

8. Що могло спонукати Павла заохотити співхристиян «проявляти самовладання у всьому»?

⁸ Протягом свого життя Павло бачив багатьох осіб, які сповільнилися, відпали або взагалі покинули змагання за життя (1 Тимофія 1:19, 20; Євреїв 2:1). Ось чому він постійно нагадував своїм співхристиянам, що вони в енергійному і безперервному змаганні (Ефесян 6:12; 1 Тимофія 6:12). Він далі розвинув ілюстрацію про бігуна і сказав: «І кожен, хто бере участь у змаганні, проявляє самовладання у всьому» (1 Коринтян 9:25а, НС). Говорячи це, він посилався на щось, що коринтські християни добре знали, а саме: суворе тренування, якого притримувалися учасники змагань на Істмійських іграх.

9, 10. (а) Як в одній публікації описано учасників Істмійських ігор? (б) Що особливо заслуговує уваги у цьому описі?

⁹ Наводимо яскравий опис тренування учасника змагань:

«З задоволенням і без нарікань він підпорядковує себе правилам і обмеженням свого десятимісячного тренування, без якого йому краще взагалі не змагатися... Він пишається своїми маленькими труднощами, втомою, деякими обмеженнями і вважає справою честі сумлінно стримуватися від усього, що могло б хоч трошки зменшити його шанси на успіх. Він бачить інших людей, які дають собі волю в їжі, відпочивають, тоді як він задихається від напруження; вони розкошують у ваннах, задовольняються радощами життя, але в його голові рідко коли пролітає думка про заздрість, бо серце його прагне перемоги, а суворе тренування є необхідним. Він знає, що його шанси зникають, як тільки він у будь-якому моменті або при будь-якій нагоді пом’якшить вимоги дисципліни» («Експозиторз Байбл», том V, сторінка 674).

¹⁰ Особливо цікавим є спостереження, що особа, яка тренується, вважає «справою честі» притримуватися суворого режиму самозречення. В дійсності, «в його голові рідко коли пролітає думка про заздрість» до легкості і задоволення, яким інші втішаються на його очах. Чи можемо ми щось навчитися з цього? Так.

11. Якої помилкової точки зору нам потрібно остерігатися, якщо ми почали змагання за життя?

¹¹ Пригадай собі слова Ісуса, що «просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі,— і нею багато-хто ходять. Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя,— і мало таких, що знаходять її!» (Матвія 7:13, 14). Чи, намагаючись йти «вузькою дорогою», ти заздриш легкості й свободі, якими ті, що йдуть по іншій дорозі, зовні втішаються? Чи є в тебе відчуття, що ти втрачаєш щось, що інші роблять і що не виглядає таким поганим само по собі? Ми можемо почувати себе так, якщо перестанемо пам’ятати причину, через яку ми взяли цей курс. «Вони [роблять це] щоб тлінний прийняти вінок, але ми — щоб нетлінний»,— говорить Павло (1 Коринтян 9:25б).

12. Чому можна сказати, що слава і популярність, за якими шукають люди, є такими ж, як тлінний вінок на Істмійських іграх?

¹² Переможець на Істмійських іграх отримував вінок з гілок сосни або подібної рослини; вінок, який, напевно, в’янув через кілька днів або тижнів. Звичайно, атлети змагалися не за в’янучий вінок, а за славу, честь і популярність. Згідно з одним джерелом інформації, переможця, коли він повертався додому, вітали як переможного героя. Часто, щоб дати дорогу процесії, зносили навіть міські стіни. На честь переможців споруджували статуї. Незважаючи на це все, їхня слава все-таки була тлінною. Небагато людей сьогодні мають поняття про цих переможних героїв, а більшість людей ними зовсім не цікавиться. Той, хто жертвує своїм часом, енергією, здоров’ям, а навіть сімейним щастям, щоб отримати владу, славу і багатство у світі, але не багатіє в Бога, побачить, що його матеріалістична «корона», як і життя, просто минає (Матвія 6:19, 20; Луки 12:16​-21).

13. Чим відрізняється стиль життя особи, яка змагається за життя, від стилю життя учасника спортивних змагань?

¹³ Учасники спортивних змагань можуть погодитись на суворі вимоги тренування, описані вище, але тільки на деякий час. Після закінчення змагань вони повертаються до звичайного життя. Час від часу вони можуть тренуватися, щоб підтримувати форму, але вони не притримуються більше такого ж суворого режиму самозречення,— принаймні до наступних змагань. Але справа виглядає по-іншому з тими, хто бере участь у змаганні за життя. У них навчання і самозречення повинні бути способом життя (1 Тимофія 6:6​-8).

14, 15. Чому учасник змагання за життя повинен постійно проявляти самовладання?

¹⁴ «Коли хоче хто йти вслід за Мною,— сказав Ісус Христос до своїх учнів та інших людей,— хай зречеться самого себе («він мусить сказати «Ні» собі», переклад Чарльза Б. Вільямса), і хай візьме свого хреста та й за Мною йде!» (Марка 8:34). Коли ми приймаємо це запрошення, ми повинні бути готовими «йти» постійно, тому що самозречення не має якоїсь заслуги само в собі, але якщо ми на хвилинку станемо необачними або зробимо одне помилкове рішення, все, що ми зробили до того часу, може зруйнуватися, навіть наше вічне благополуччя може опинитися під загрозою. Духовний прогрес робиться поволі, але як швидко його можна зруйнувати, якщо не бути насторожі постійно!

¹⁵ Павло, окрім того, заохочував проявляти самовладання «у всьому». Це означає, що ми повинні робити це послідовно і в усіх аспектах життя. У цьому є сенс, тому що яка буде користь від усіх фізичних зусиль, які прикладає спортсмен, і втоми, якої він зазнає, якщо він зловживає чимсь або веде аморальний спосіб життя. Подібно й нам у своєму змаганні за життя потрібно проявляти самовладання у всьому. Особа може контролювати себе у таких справах, як пияцтво або розпуста, але вона применшує цінність цієї риси, якщо є зарозумілою і сварливою. Або яка користь з того, що вона є довготерпеливою і доброзичливою до інших, але носить у собі якийсь таємний гріх в особистому житті? Щоб повністю користати з самовладання, його потрібно проявляти у «всьому». (Порівняй Якова 2:10, 11).

Біжи «не так, немов на непевне»

16. Що означає бігти «не так, немов на непевне»?

¹⁶ Усвідомлюючи потребу енергійних зусиль для того, щоб бути успішним у змаганні за життя, Павло продовжує: «Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б’ючи» (1 Коринтян 9:26). Слово «непевно» буквально означає «неочевидно» («Царський міжрядковий переклад»), «непомітно, невідзначено» («Коментарій Ланґа»). Отже, бігти «не так, немов на непевне» означає, що кожному спостерігачеві повинно бути дуже очевидно, куди прямує бігун. Переклад «Анкор Байбл» у цьому місці вживає вираз «не зигзагами». Якщо б ти йшов по пляжі і побачив сліди, які плутаються, петляють, а деколи навіть ведуть назад, ти навряд чи подумав би, що особа біжить взагалі, не говорячи вже про те, чи вона мала поняття, куди йде. Але якщо ти бачиш сліди у вигляді довгої, рівної лінії, розташовані один за одним і з рівномірною відстанню, ти міг би зробити висновок, що сліди залишила особа, яка точно знає, куди вона йде.

17. (а) Як Павло показав, що він біг «не так, немов на непевне»? (б) Як ми можемо наслідувати Павла у цьому відношенні?

¹⁷ Життя Павла ясно показує, що він біг «не так, немов на непевне». Він мав достатньо доказів, щоб підтвердити, що він був християнським слугою і апостолом. Він мав лише одну ціль і ціле своє життя дуже старався досягнути її. Він ніколи не відволікався славою, владою, багатствами або вигодами, хоча, можливо, міг би досягнути їх (Дії 20:24; 1 Коринтян 9:2; 2 Коринтян 3:2, 3; Филип’ян 3:8, 13, 14). Який шлях ти бачиш, оглядаючись на своє життя? Рівну лінію з чітким напрямом, чи лінію, яка безцільно петляє? Пам’ятай, ми біжимо не просто так, але щоб добігти до фінішу.

18. (а) Що можна порівняти до «биття повітря»? (б) Чому цей напрямок є небезпечним?

¹⁸ Проводячи паралель з іншими спортивними змаганнями, Павло продовжує: «Борюся не так, немов би повітря б’ючи» (1 Коринтян 9:26б). Ми маємо багато ворогів у своєму змаганні за життя: Сатана, світ, наша власна недосконалість. Ми повинні вміти побивати їх — як стародавній боксер — сильними ударами. На щастя, нас тренує і допомагає нам в бою Єгова Бог. Він дає нам інструкції у своєму Слові, в основаних на Біблії публікаціях і на християнських зібраннях. Але якщо ми читаємо Біблію і публікації, ходимо на зібрання, але не застосовуємо на практиці те, чого навчилися, чи не марнуємо ми зусиль, «б’ючи повітря»? Якщо так, то ми попадаємо в дуже небезпечне становище. Ми думаємо, що ведемо боротьбу, отримуємо таким чином фальшиве почуття безпечності, але не завдаємо поразки своїм ворогам. З цієї причини учень Яків нагадує: «Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють». Так само, як «б’ючи повітря», ми не знешкоджуємо ворогів, сам факт, що ми є «слухачами самими», не говорить, що ми виконуємо Божу волю (Якова 1:22; 1 Самуїлова 15:22; Матвія 7:24, 25).

19. Яких заходів ми можемо вжити, щоб не стати негідними?

¹⁹ В кінці Павло відкриває нам секрет свого успіху: «Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним» (1 Коринтян 9:27). Нам, як і Павлові, потрібно запанувати над своїм недосконалим тілом, замість дозволити йому бути нашим паном. Ми повинні викоренити свої плотські нахили, прагнення і бажання (Римлян 8:5​-8; Якова 1:14, 15). Це може бути болючим завданням, оскільки вираз, перекладений тут словом «вмертвляю», дослівно означає «бити під око» («Царський міжрядковий переклад»). Чи не краще ходити з підбитим, так би мовити, оком і жити, ніж піддатися бажанням слабого тіла й померти? (Порівняйте Матвія 5:28, 29; 18:9; 1 Івана 2:15​-17).

20. Чому тепер особливо необхідно перевірити те, як ми біжимо у змаганні за життя?

²⁰ Сьогодні ми вже наближаємося до фінішної лінії змагання. Час на отримання нагороди дуже близький. Для помазаних християн — це «нагорода високого Божого покликання в Христі Ісусі» (Филип’ян 3:14). Для великого натовпу — життя в раю на землі. Маючи таку велику нагороду, будьмо такими ж рішучими, як Павло, «щоб не залишитися недостойними». Хай кожен з нас візьме до серця наказ: «Біжіть так, щоб одержати!» (1 Коринтян 9:24, 27, Деркач).

Чи ти пригадуєш?

◻ Чому порівняння життя християнина до змагання є вдалим?

◻ Чим змагання за життя відрізняється від змагання з бігу?

◻ Чому нам потрібно проявляти самовладання постійно й «у всьому»?

◻ Як можна бігти «не так, немов на непевне»?

◻ Чому ми у небезпеці, якщо тільки «б’ємо повітря»?

[Ілюстрація на сторінці 16]

Вінок, як також слава та честь чемпіона в’януть.