Говоріння мовами — зростаюче явище

«ЯКАСЬ сила заволоділа моїм язиком і слова полилися, неначе вода. Яка ж радість! Це було відчуття надзвичайної чистоти. З того часу я вже став іншим»,— вигукнув чоловік, який зазнав надзвичайного відчуття говоріння «незнайомою мовою».

Це розповідь людини про її перший випадок говоріння «незнайомою мовою». «Але що це таке?» — дехто може правильно запитати. Це стосується звичаю або вірування деяких церков, у зв’язку з якими чоловіки та жінки заявляють, що ними керує Божий дух, щоб говорити іноземними або дивними мовами, яких вони не знають.

Це є зростаючим релігійним явищем. Говоріння мовами колись вважалося явищем, яке стосується виключно віруючих п’ятидесятників, але тепер воно переходить традиційні межі віросповідання, включаючи баптистів, віруючих єпіскопальної церкви, лютеранів, пресвітеріанів та віруючих римсько-католицької церкви. Про людину в цьому стані можна сказати, що вона в стані екстазу, шаленства, трансу або гіпнозу. Дехто навіть називає це істеричним припадком. Говоріння мовами, або глосолалію, пов’язують з містикою і з чимось чарівним.

Чому сьогодні прагнуть дару мов?

Сіріл Ґ. Вільямс у книзі «Мови духа» наводить на думку, що може існувати «співвідношення між почуттям невдачі та прагненням «мов». Він описує це як звільняючий механізм, який має «терапевтичну цінність» і послаблює напруженість». Розлад у церковній діяльності, душевний стрес, невдача в кар’єрі, тяжка втрата, неспокій у сім’ї або хвороба когось з рідних — все це є факторами, які сприяють такій екстатичній мові.

Подібним чином Джон П. Кілдал у праці «Психологія говоріння мовами» говорить, що «неспокій є передумовою набуття здібності говорити мовами». Шляхом особистого пошуку та докладного опитування було встановлено, що «понад 85% людей, які розмовляють мовами, зазнали справжньої кризи внаслідок турботи, яка передувала їхньому говорінню». Наприклад, мати хотіла говорити мовами, щоб ними молитися за свого сина, який був хворий на рак. Чоловік почав говорити мовами під час вагання щодо пропонованого підвищення по роботі. Жінка почала говорити мовами через тиждень після того, як її чоловік вступив у Товариство тверезості.

Що відчуває людина?

Інший чоловік, який розмовляв мовами, після першого разу розповів: «Мені здавалося, що в мені все горить, я пам’ятаю озноб і великі краплі поту, тремтіння і якусь слабість у кінцівках». Випадок говоріння мовами часто пов’язаний з поведінкою, яка для декотрих є неприємною. Наприклад, «одна дівчина мало не захлинулася своєю слиною, коли вона розтягнулася на стільці, її шия знаходилася на спинці, ноги не згиналися, а п’ятки впиралися в підлогу». Під час одного зібрання «чоловік безупинно перевертався через голову з одного кінця церкви в інший».

«Для декотрих людей,— пише професор Вільям Д. Самарін,— говоріння мовами є передумовою охрещення Святим Духом». Без цього вони «відчувають якусь незавершеність». До цього також ставляться як до «відповіді на молитви, запевнення божественної любові та прихильності». Інші говорять, що це їм дає відчуття внутрішньої гармонії, радості, миру, а також наповнює «більшим почуттям сили» і «сильнішим почуттям індивідуальності».

Чи екстатична мова є справжньою очевидністю дії святого духа? Чи говоріння мовами визначає, що особа є справжнім християнином? Чи говоріння мовами є часткою прийнятного поклоніння сьогодні? Ці запитання заслуговують чогось більшого, аніж поверхової відповіді. Чому? Бо ми хочемо, щоб Бог схвалив і поблагословив наше поклоніння.