Навчайтеся покори, приймаючи напучування
УЯВІТЬ собі, що ви стоїте на вершині дуже високої скелястої гори, відчуваючи себе буквально на вершині світу. Яке радісне відчуття свободи!
Проте ваша свобода в дійсності є до деякої міри обмеженою. Закон тяжіння строго обмежує кожний ваш рух; єдина необачність могла б привести до катастрофи. З другого боку, як добре знати, що той же закон тяжіння не дозволяє, щоб вас віднесло в зовнішній простір. Отже, закон, очевидно, особисто вам на користь. Прийняття його обмеження вашого руху там, на тій вершині гори, є корисним, а навіть рятівним.
Так, інколи закони та покора щодо них можуть обмежувати нашу свободу, але чи така покора є небажаною?
Як Бог розглядає покору
«Великий Творець» Єгова є «джерелом життя». З цієї причини всі його створіння справедливо зобов’язані коритися йому. Проявляючи правильний погляд, псалмописьменник писав: «Прийдіть, поклонімося, і припадім, на коліна впадім перед Господом, що нас учинив! Він наш Бог, а ми люди Його пасовиська й отара руки Його» (Екклезіястова 12:1; Псалом 36:10; 95:6, 7).
Від початку Єгова вимагав покори від своїх створінь. Вічне життя Адама та Єви в Раю залежало від покори (Буття 2:16, 17). Також покора очікувалася від ангелів, хоч вони є вищою від людей формою життя. Оскільки деякі духовні створіння «непокірливі були, як їх Боже довготерпіння чекало за Ноєвих днів», то Бог покарав їх, кинувши «до темної безодні, щоб їх тримати на суд» (1 Петра 3:19, 20; 2 Петра 2:4, Хоменко).
По суті Бог розглядає покору як необхідну вимогу для здобуття його схвалення. Ми читаємо: «Хіба ж Господеві так довподоби всепалення й жертви, як послух Господньому слову? Послух ліпший від жертви, слухняність від баранячого жиру» (1 Самуїлова 15:22, Хоменко).
Покори потрібно навчитися — чому і як
Покора веде до праведного стану перед Богом, і як обов’язково нам навчитися її! Подібно до навчання іноземної мови, звички покори можна навчитися, коли ми молоді. Ось чому Біблія звертає увагу на навчання дітей від раннього дитинства (Ісуса Навина 8:35).
Деякі сучасні вчені суперечать біблійному поглядові, говорячи, що вимагання покори від дітей рівнозначно розумовому гвалтуванню. Вони доводять, що дітям треба дозволяти розвивати свої особисті ідеї та норми, згідно з якими їм жити без стороннього втручання дорослих.
Але в 1960-ті роки, коли багато батьків дотримувалися такого погляду, з цим не погоджувався Вільгельм Хансен, викладач, редактор і професор психології. Він писав: «Для дитини в її ранній стадії розвитку, у час, коли її зв’язок з її батьками все ще є вирішальним, «поганим» є те, що батьки забороняють, а «добрим» — що вони рекомендують або хвалять. Отже, тільки слухняність направляє дитину на шлях моралі та здобуття добрих якостей, від яких залежить дотримування нею норм моралі». (Порівняйте Приповістей 22:15).
Боже Слово звертає увагу на необхідність навчатися слухняності. Ми читаємо: «Знаю, Господи, я, що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком» (Єремії 10:23). Історія багата випадками, коли люди планували свій власний шлях життя згідно з особистими нормами та зазнавали серйозних труднощів, роблячи так. Чому це трапляється так часто? Тому що людям бракує знань, мудрості та розуміння, щоб кермувати своїм життям без сторонньої допомоги. Гірше того: вони успадкували схильність робити неправильні рішення. Зразу ж після Потопу Єгова сказав до людини: «Нахил людського серця лихий від віку його молодого» (Буття 8:21).
Отже, ні один не успадковує нахилу коритися Єгові. Ми повинні вкорінювати його в наших дітях і продовжувати навчання все наше життя. Кожен потребує розвивати стан серця царя Давида, який писав: «Дороги Твої дай пізнати мені, Господи, стежками Своїми мене попровадь, провадь мене в правді Своїй і навчи Ти мене, бо Ти Бог спасіння мого, кожен день я на Тебе надіюсь!» (Псалом 25:4, 5).
Навчати покори, роблячись покірливим
Ісусова мати та батько, що усиновив його, добре знали обставини його народження. Отже, вони усвідомлювали, що він мав відігравати важливу роль у здійсненні намірів Єгови. (Порівняйте Луки 1:35, 46, 47). В їхньому випадку слова, що «діти — спадщина Господня», мали унікальне значення (Псалом 127:3, Деркач). Вони повністю усвідомлювали свою величезну відповідальність і були таким чином спонукані коритися божественним вказівкам, як, наприклад, коли їм було сказано втекти до Єгипту або пізніше йти до Галілеї (Матвія 2:1-23).
Ісусові батьки також усвідомлювали свою відповідальність відносно напучування. Щоправда, протягом свого долюдського існування Ісус завжди був покірним. Але на землі він навчився бути покірним за зовсім нових обставин. Він повинен був підкорятися недосконалим батькам, тому що навіть досконала дитина потребує напучування вказівками та вихованням. Це давалося йому його батьками. З другого боку, не було потреби карати його. Ісус завжди слухався; йому ніколи не потрібно було говорити двічі. Ми читаємо: «І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухняний» (Луки 2:51).
Йосип і Марія також знали, як, подаючи приклад, навчати Ісуса. Ми читаємо, наприклад, що «батьки Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи» (Луки 2:41). Тим, що при цьому була разом вся сім’я, Йосип показав, що він був зацікавлений у їхньому духовному добробуті і що серйозно ставився до поклоніння Єгові. Подібним чином батьки своєю особистою покорою в питаннях поклоніння можуть сьогодні вчити покори своїх дітей.
Завдяки доброму напучуванню в праведності з боку Йосипа та Марії «Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей». Який чудовий приклад для наслідування християнськими батьками сьогодні! (Луки 2:52).
«Слухняні в усьому»
«Діти,— будьте слухняні в усьому батькам, бо це Господеві приємне!» (Колосян 3:20). Ісус міг бути слухняним своїм батькам в усьому через їхню покору Єгові, що запобігало тому, щоб вони вимагали від Ісуса або його співбратів та сестер діяти в чомусь всупереч волі Єгови.
Сьогодні багато батьків також успішно навчають своїх дітей покірності в усьому. Послухаймо трьох батьків, які колись займалися вихованням дітей, а тепер служать у філіалі Товариства Вартової Башти.
Тао говорить про те, як він разом з дружиною виховували п’ятьох синів. Він сказав: «Важливо дозволити дітям знати від самого початку, що ми, дорослі люди, також робимо помилки. На жаль, ми навіть повторюємо їх і постійно повинні просити нашого небесного Отця про прощення та допомогу. Ми свідомо дозволяли нашим дітям бачити, що так само, як вони борються з проблемами молодих людей, ми також боремося з проблемами дорослих».
Для того щоб дитина навчилася покори, люблячі зв’язки між нею та її батьками є необхідними. Герман говорить про свою дружину: «Вона була не тільки матір’ю для хлопчаків, але також і їхнім другом. Це вони цінили і тому їм не було важко слухатися». Потім, додаючи корисну пораду щодо того, як покращити зв’язок між батьками та дітьми, він сказав: «Ми навмисне не купували машини для миття посуду протягом декількох років, щоб посуд треба було мити та витирати вручну. Наші сини по черзі повинні були витирати посуд. Не було кращої нагоди для невимушеного спілкування».
Люблячий зв’язок між батьками та дітьми служить як зразок для такого зв’язку, якого християнин повинен мати з Єговою. Рудольф пояснює, як він з дружиною почали допомагати своїм двом хлопцям встановити такий зв’язок: «Нашою основою було регулярне сімейне вивчення. Ми призначали дітям кількість підхожих тем для досліджування. Ми також читали Біблію разом і потім обговорювали матеріал. Наші сини могли бачити, що Єгова бажає покори від батьків, а не тільки від дітей».
Християнські батьки усвідомлюють, що натхнені слова «Повчальні докори — дорога життя», стосуються як їх, так і їхніх дітей. Отже, діти зобов’язані бути покірними своїм батькам в усьому, батьки також мусять бути покірними в усьому вимогам Єгови. Крім зміцнення зв’язку між батьками та дітьми, батьки та діти бажають зміцнити свій зв’язок з Єговою (Приповістей 6:23, Деркач).
Позитивно дивіться на покору
Які вдячні ми можемо бути, що Боже Слово дає таку практичну пораду відносно виховання дітей! (Дивіться інформацію в рамках). Діти, що навчаються покори від своїх батьків, які напучують їх у праведності, є справжнім джерелом радості для всього християнського братерства.
Оскільки покора Богові означає життя, ми повинні уникати навіть думки про хоча б короткочасне уникання обмежень Божих наказів щодо нашої особистої свободи. Уявіть, наприклад, що ми могли б на короткий час припинити закон тяжіння. Як би ми раділи, піднімаючись від вершини гори на небо, коли ніщо не перешкоджає нашій свободі! Але що сталося б, якщо б все повернулося до свого нормального стану? Подумайте про падіння, яке б могло нас чекати?
Навчання покори завдяки прийняттю напучування сприяє розвитку зрівноваженої особистості і допомагає нам знати наші обмеження. Це допомагає нам не бути вимогливими або байдужими до прав та потреб інших. Це допомагає нам уникати приступів непевності. Коротко кажучи, це потрібно для щастя.
Отже, чи ти дорослий, чи дитина, навчайся покори, приймаючи напучування, щоб «добре велося тобі» і щоб «ти був на землі довголітній!» (Ефесян 6:1-3). Хто бажає наражати на небезпеку свою перспективу вічного життя тим, що недостатньо навчається покори і не приймає напучування? (Івана 11:26).
[Рамка на сторінці 29]
БАТЬКИ, НАВЧАЙТЕ ПОКОРИ ЗАВДЯКИ НАПУЧУВАННЮ В ПРАВЕДНОСТІ
1. Напучуйте на основі біблійних законів та принципів.
2. Напучуйте, не тільки вимагаючи покірності, але пояснюючи, чому покора є шляхом мудрості (Матвія 11:19б).
3. Напучуйте без гніву та крику (Ефесян 4:31, 32).
4. Напучуйте в атмосфері теплоти, любові й турботливості (Колосян 3:21; 1 Солунян 2:7, 8; Євреїв 12:5-8).
5. Напучуйте дітей з раннього дитинства (2 Тимофія 3:14, 15).
6. Напучуйте неодноразово і послідовно (Повторення Закону 6:6-9; 1 Солунян 2:11, 12).
7. Напучуйте самого себе спочатку і таким чином навчайте своїм прикладом. (Івана 13:15; порівняйте Матвія 23:2, 3).
8. Напучуйте з повною довірою до Єгови, благаючи в молитві про його допомогу (Суддів 13:8-10).
[Ілюстрація на сторінці 28]
«Повчальні докори — дорога життя».