Яких людей ви шануєте?
«ШУКАЮ НАРЕЧЕНУ. Повинна бути світлою та стрункою, з університетською освітою або, краще, аспіранткою. Повинна походити із аристократичної сім’ї, що володіє майном. Бажано, щоб була з такої самої касти».
ЦЕ ТИПОВЕ матримоніальне оголошення, яке ви можете побачити в індійській газеті. Напевно, ви бачили щось подібне в багатьох інших частинах світу. В Індії оголошення подають звичайно батьки майбутнього жениха. Відповіді можуть містити фотографію дівчини, одягненої в яскраво-червоне сарі, з багатьма золотими прикрасами. Якщо сім’я хлопця погоджується, розпочинаються переговори щодо шлюбу.
Загальні мірила вартості
В Індії великий попит на світлих наречених. Це зумовлено закоренілим переконанням, що темну шкіру мають так звані нижчі касти суспільства індусів. Недавно в програмі індійського телебачення розповідалась казка про двох дівчат: одну світлу, а другу темну. Світла дівчина була жорстокою та грубою; темна дівчина була доброю та лагідною. Відбулось магічне перетворення, і світла дівчина стала за кару темною, а темна — світлою. Мораль казки, очевидно, криється в тому, що, кінець кінцем, перемагає добро, і світла шкіра є бажаною винагородою.
Таке ставлення до раси часто може коренитися набагато глибше, ніж хтось собі думає. Наприклад, азіат може поїхати в західну країну та скаржитися з приводу того, що його зневажали через колір шкіри або розріз очей. Таке ставлення йому неприємне, і він почуває на собі прояви дискримінації. Але коли він повертається на батьківщину, то може так само поводитись із людьми іншої етнічної групи. Навіть сьогодні колір шкіри та етнічне походження грають важливу роль у ставленні до людей іншого людського достоїнства.
«За гроші все можна мати»,— писав у давнину цар Соломон (Екклезіястова 10:19, Хоменко). Як же слушно це! Багатство також впливає на ставлення до людей. Люди рідко коли запитують, звідкіля це багатство. Стала людина багатою завдяки важкій праці, акуратному веденню справ чи обману? Це не має ніякого значення. Здобуте незаконним або навіть законним шляхом майно спонукує багатьох людей підлещуватися до його власника.
Вища освіта також високо цінується в цьому конкуруючому світі. Як тільки народиться дитина, батьки спонукані відкладати на освіту великі суми. З часом, коли їй два або три роки, вони турбуються тим, щоб влаштувати її у відповідні дитячі ясла або дитсадок — що є першим кроком у довгому шляху до університетського ступеня. Декотрим людям здається, що престижний диплом дає право на здобуття пошани та поваги інших.
Так, колір шкіри, освіта, гроші та етнічне походження стали нормами, згідно з якими багато людей судять або, точніше, осуджують іншу людину. Ці фактори визначають, кого шануватимуть люди, а кого — ні. А що ви можете сказати про себе? Кого ви шануєте? Чи ви вважаєте когось з гаманцем, світлою шкірою або вищою освітою більш достойним пошани та поваги? Якщо так, то вам потрібно серйозно переглянути причину такого ставлення.
Чи це розсудливі мірила?
Книжка «Індуський світ» (англ.) зауважує: «Будь-кого з нижчих каст, що вб’є брахмана, можуть закатувати, його власність конфіскувати, а його душу проклясти навіки. На брахмана, який вбив когось, можуть накласти штраф, але його ніколи не карають смертю». Однак книжка говорить про давнину, а що можна сказати про сьогодення? Навіть у XX столітті через расове упередження та громадську напруженість потекли ріки крові. І це не обмежується лише Індією. Ненависть та насильство увічнились апартеїдом у Південній Африці, расовим упередженням у Сполучених Штатах, національними упередженнями в Прибалтиці — перелік продовжується все далі й далі — усе це спричинено природженим відчуттям вищості. Звичайно, таке піднесення людини над людиною через расу або національність не принесло добрих та мирних плодів.
А що можна сказати відносно багатства? Безсумнівно, багато хто стає багатим через чесну та важку працю. Проте величезне багатство нагромадили злочинці «дна», ділки чорного ринку, торговці наркотиками, зброєю та багато інших. Щоправда, декотрі з них жертвують на добродійні справи або підтримують програми допомоги бідним. Однак їхня злочинна діяльність принесла незліченні страждання та нещастя своїм жертвам. Навіть порівняно дрібні біржові маклери, ті, що тягнуть хабарі або беруть участь у темних ділах, стають причиною розчарування, поранення та смерті, коли їхні вироби псуються або неправильно діють. Справді, володіння багатством не являє собою основи для схвалення.
А що ж з освітою? Чи довгий перелік ступенів й титулів після ім’я людини гарантує те, що вона є щирою та чесною? Чи це означає, що на неї треба дивитися з благоговінням? Щоправда, освіта може розширити горизонти, і багато тих, хто застосував свою освіту на користь іншим, заслуговує честі й поваги. Але історія повна прикладів того, що освічений клас експлуатував та гнобив простих людей. Візьмімо до уваги те, що діється в коледжах та університетах сьогодні. Університетські містечка турбують проблеми, пов’язані з наркоманією та хворобами, що передаються статевим шляхом, а багато студентів поступає в учбовий заклад лише для того, щоб здобути гроші, владу та славу. Сама освіта людини навряд чи є надійним показником її справжнього характеру.
Ні колір шкіри, ні освіта, ні гроші, ні етнічне походження або якісь інші фактори не є надійною основою, відповідно до якої треба оцінювати достоїнство іншої людини. Християни не повинні бути заклопотаними цими справами, намагаючись здобути пошану від інших. Чим же людина тоді повинна цікавитись? Яких норм повинна дотримуватись вона?