Запитання читачів

Яку відповідальність мають християни щодо запобігання забрудненню навколишнього середовища — землі, моря і повітря?

Ми, Свідки Єгови, глибоко турбуємося багатьма екологічними проблемами, які сьогодні приносять шкоду нашому земному дому. Ми усвідомлюємо глибше, ніж більшість людей, що Земля була створена, щоб бути чистим, здоровим домом досконалої людської родини (Буття 1:31; 2:15—17; Ісаї 45:18). Окрім того, Бог запевняє нас, що він «знищить тих, хто нищить землю» (Об’явлення 11:18). Отже, це правильно докладати врівноважених, розсудливих зусиль, щоб не збільшувати без потреби занечищення людьми планети. Але зверніть увагу на слово «розсудливих». Це теж по-біблійному остерігатися, щоб екологічні проблеми не стали нашою найбільшою турботою.

Відходи є навіть тоді, коли людина веде простий спосіб життя. Наприклад, у процесі вирощування, готування і споживання їжі часто з’являються відходи, хоча багато з них можуть надаватися до біологічного розкладу (Псалом 1:4; Луки 3:17). Коли воскреслий Ісус пік для своїх учнів рибу, мабуть, були дим, попіл та відходи у вигляді риб’ячих кісток (Івана 21:9—13). Але є земні системи й цикли у живій та неживій природі, створені для того, щоб ліквідовувати такі відходи.

Божі люди не повинні бути байдужими до справ екології. У зв’язку з екологічними, а також санітарними цілями, за давніх часів Єгова вимагав, щоб його люди вживали заходів для прибирання відходів (Повторення Закону 23:10—15). Оскільки ми знаємо його ставлення до тих осіб, які нищать землю, ми, звичайно, не повинні ігнорувати те, що ми можемо зробити для того, щоб підтримувати навколишнє середовище чистим. Ми можемо робити це, наприклад, позбуваючись сміття чи відходів належним способом, особливо якщо це токсичні речовини. Ми сумлінно співпрацюємо з програмами повторного використання сировини і маємо додаткові причини для цього, якщо це є також вимогою кесаря (Римлян 13:1, 5). Декому приносить задоволення вживати інших заходів, як, наприклад, використовувати речі, що надаються до біологічного розкладу, замість тих, які тільки збільшуватимуть гори сміття на землі та на дні морів.

Але те, до якої міри християнин буде робити кроки у цьому напрямку,— його особиста справа, якщо тільки це не є вимогою закону. Із засобів масової інформації зрозуміло, що недосконалі люди легко впадають у крайності. Тут доречна порада Ісуса: «Не судіть, щоб і вас не судили... І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?» (Матвія 7:1, 3). Ця інформація допоможе нам звернути увагу на інші важливі фактори.

Пророк Єремія писав: «Знаю Господи, я, що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком» (Єремії 10:23). Внаслідок нехтування цим принципом, людство опинилося у «тяжких часах», як сказано в 2 Тимофія 3:1—5. Те, що Бог записав у книзі Об’явлення 11:18, також доказує, що зусилля людини, спрямовані на те, щоб вирішити основні екологічні проблеми людства, в тому числі і забруднення, не будуть мати повного успіху. Інколи може мати місце деякий прогрес, але для єдиного остаточного розв’язання потрібне Боже втручання.

З цієї причини ми не намагаємось усувати поверхові симптоми, а зосереджуємо свої зусилля на божественному розв’язанні проблеми. У цьому ми наслідуємо приклад Ісуса, який використав більшу частину свого служіння, щоб «засвідчити правду» (Івана 18:37). Замість того щоб годувати світ або вирішувати великі соціальні проблеми, включаючи забруднення, Ісус вказував на повне розв’язання проблем, які турбують людей (Івана 6:10—15; 18:36).

Тоді як любов до ближнього спонукує нас уникати зайвого забруднення землі, атмосфери і води, ми продовжуємо свідчити про правду. Це, зокрема, означає навчати людей застосовувати біблійну правду і, таким чином, не нищити своїх організмів димом, надмірним вживанням алкоголю чи нищівними наркотиками. Коли мільйони нових осіб стали учнями, вони навчилися жити в чистоті, а також зважати на потреби інших. Отже, праця проповідування зробила відчутний внесок у зменшення загальної проблеми забруднення сьогодні. Але більш важливим є те, що християнські учні вже тепер стараються перемінити свою особистість і звички, щоб бути гідними жити на чистій райській землі, яку Бог невдовзі приготує своїм справжнім поклонникам.