Запитання читачів
Чи повинен християнин відзначати Спомин через один місяць, якщо він захворів або знаходиться в подорожі і через це не може бути присутнім на Спомині?
У стародавньому Ізраїлі Пасха святкувалася щороку чотирнадцятого дня першого місяця, що називався нісан (або авів). Однак у Біблії є особливі вказівки: «Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: «Кожен чоловік із вас, або з ваших нащадків, коли буде нечистий через дотик до мертвого тіла, або буде в далекій дорозі, то й він справить Пасху для Господа. Місяця другого [що називався іяр або зіф], чотирнадцятого дня надвечір спорядять вони її,— з опрісноками та з гірким зіллям будуть їсти її» (Числа 9:10, 11).
Вартим уваги є те, що для ізраїльтян чи їхніх родин тут не встановлюється двох можливих дат святкування Пасхи (14-го нісана чи 14 зіфа), щоб вони святкували тоді, коли їм буде вигідніше. Можливість святкування пасхальної вечері другого місяця була обмеженою. Ця можливість була дійсною лише для ізраїльтян, які були церемонійно нечистими 14-го нісана або знаходилися на великій відстані від місця святкування Пасхи.
Єдиний записаний випадок, коли цією можливістю широко скористувалися, відноситься до часу, коли вірний цар Єзекія відновив відзначання свята Опрісноків. Тоді не було часу підготуватися першого місяця (священики не були готові і люди не були зібрані), отже, свято було відзначено 14-го дня другого місяця (2 Хронік 29:17; 30:1—5).
В інших випадках, коли не було таких виняткових обставин, євреї святкували Пасху в призначений Богом день (Вихід 12:17—20, 41, 42; Левит 23:5). Ісус і його учні святкували відповідно до вимог Закону і не ставилися до дати святкування недбало. Лука повідомляє: «І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало. І послав Він [Ісус] Петра та Івана, говорячи: «Підіть і приготуйте нам Пасху, щоб її спожили ми» (Луки 22:7, 8).
У цей день Ісус започаткував щорічне свято, знане християнам як Господня Вечеря. Важливість присутності християнина на ній неможливо переоцінити. Для Свідків Єгови це найважливіша подія року. Ісусові слова показують чому; він сказав: «Це чиніть на спомин про Мене» (Луки 22:19). Тому кожен Свідок Єгови повинен планувати кілька місяців заздалегідь, щоб не домовлятися про інші справи у день святкування. У 1993 році Господня Вечеря відбудеться у вівторок 6-го квітня після заходу сонця у кожній місцевості.
У деяких випадках такі непередбачені обставини, як хвороба або ускладнення в дорозі можуть зруйнувати плани християнина чи християнки. Що потрібно робити в такій ситуації?
Під час святкування передається незаквашений хліб і червоне вино і особи, помазані Божим святим духом і вибрані для життя в небі, споживають їх (Матвія 26:26—29; Луки 22:28—30). Якщо особа, яка кожного року споживала символи, цього року прикута до ліжка вдома або в лікарні, то старійшини місцевого збору подбають про те, щоб один з них взяв трохи хліба й вина до хворої особи, обговорив з нею відповідні біблійні вірші на цю тему і подав символи. Якщо помазаний християнин знаходиться далеко від свого збору, він повинен спланувати відвідати збір у місцевості, в якій він буде знаходитися у цей день.
З огляду на це, згідно з наказом у книзі Числа 9:10, 11 і прикладом, поданим у 2 Хронік 30:1—3, 15, помазаний християнин мав би відзначити Господню Вечерю через 30 днів (один синодичний місяць) лише за виняткових обставин.
Особи, які належать до класу Ісусових «інших овець» і мають надію вічно жити на райській землі, не підлягають наказові споживати хліб і вино (Івана 10:16). Бути присутнім на щорічному святкуванні дуже важливо, але вони не споживають символів. Отже, якщо хтось із них хворий або знаходиться в дорозі і через це не може бути разом з якимось збором цього вечора, він чи вона може на самоті прочитати відповідні вірші з Біблії (в тому числі місце, де описується заснування Ісусом свята) і помолитися, щоб Єгова благословив подію по цілому світі. Але в такому випадку немає потреби влаштовувати зустріч або особливе біблійне обговорення через один місяць.