Охрестіть! Охрестіть! Охрестіть! Але для чого?
«ПРОТЯГОМ кількох місяців я охрестив більше десяти тисяч чоловіків, жінок і дітей». Так писав єзуїтський місіонер Франсуа Ксав’є про свою працю у царстві Траванкур в Індії. «Я ходив від села до села і робив їх християнами. І скрізь я залишав за собою примірник книжечки з нашими молитвами і заповідями місцевою мовою».
Сильно вражений листами Франсуа Ксав’є, португальський король Жуан наказав, щоб вони були зачитані вголос із кожної кафедри у його королівстві. Вищецитований лист, датований січнем 1545 року, було навіть вирішено опублікувати. З яким результатом? «Невдовзі багато студентів у Європі, «припадаючи на коліна і проливаючи гарячі сльози», вимагали, щоб їх послали в Індію навертати язичників»,— писав Манфред Бартел у своїй книжці «Єзуїти. Історії і легенди про товариство Ісуса». Він додав: «Думка про те, що для навернення цілого царства, можливо, потрібно буде чогось більшого, ніж лише кількох осіб, що розбризкуватимуть свячену воду, і сумки буклетів, здається, не приходила в голову багатьом людям».
Чого було в дійсності досягнуто такими масовими наверненнями? Єзуїт Ніколас Ланчілото реалістично повідомляв Рим: «Більшість тих, що хрестяться, мають якісь приховані мотиви. Невільники арабів та індуси надіються за допомогою хрещення отримати свободу чи захист від деспотичних панів або просто новий халат чи тюрбан. Багато хто робить це з метою уникнути якогось покарання... Особи, які приходять через свої власні переконання, шукаючи спасіння у нашому вченні, вважаються божевільними. Є багато таких, що відступають і повертаються до своїх колишніх язичеських обрядів невдовзі після хрещення».
Бажання навертати і хрестити язичників мали також європейські мандрівники тієї епохи. Говорять, що Христофор Колумб охрестив перших же «індійців», яких він зустрів на островах Карібського моря. «Державна політика іспанської корони ставила навернення місцевих жителів на перше місце,— говориться у праці «Оксфордська ілюстрована історія християнства» (англ.).— Під кінець шістнадцятого століття 7 000 000 індіанців іспанської імперії були або принаймні називалися християнами. Якщо розглянути доступну статистику навернень, стає очевидним, що серйозне попереднє навчання було неможливим (Педро де Ґанте, родич імператора Карла V, приєднався до місіонерів і пізніше розповідав, що лише з одним помічником за один день вони охрестили 14 000 осіб)». Такі поверхові навернення часто супроводжувалися грубим, жорстоким і деспотичним обходженням з місцевими жителями.
Важливість, якої надавалося хрещенню, підганяла цих дослідників та місіонерів. У 1439 році на Флорентійському соборі папа Євгеній IV видав постанову, у якій говорилося: «Святе Хрещення займає перше місце серед таїнств, бо воно відкриває шлях до духовного життя; тому що ним ми стаємо членами Христа і приєднуємося до Церкви. І, оскільки через першого чоловіка смерть увійшла у всіх, ми не можемо увійти в царство Небесне, якщо не будемо народженими знову з води і Святого Духа».
Однак розгорілися суперечки щодо того, чиє хрещення дійсне. «Оскільки хрещення було фундаментальним обрядом вступу в церковну общину, кілька суперницьких церков, які називали себе правовірними й обвинувачували інших у єресі та схизмі, швидко оголосили його своїм виключним правом. Видозміни обряду хрещення у різних сектах були неминучими»,— зазначається в «Енциклопедії релігії» (англ.).
Обряд хрещення з’явився ще до виникнення християнської віри. Він існував у Вавілонії та стародавньому Єгипті, де вважали, що холодні води Нілу можуть зміцнити й обдарувати безсмертям. Греки також вважали, що хрещення може спричинити переродження або забезпечити безсмертям втаємничених. У єврейській секті, що проживала в Кумранах, обряд хрещення проводився під час прийняття в общину нових членів. Від язичників, навернених на іудаїзм, вимагалося обрізання, а через сім днів після цього — хрещення зануренням у воду перед свідками.
Це очевидно, що протягом століть хрещенню надавалося великого значення. А що можна сказати про сьогоднішній день? Чи хрещення є необхідним у наш час? Якщо так, то чому? А й справді, чи потрібно вам приймати хрещення?