Надія — основний захист у похмурому світі

Корейський хлопчик хотів допомогти своїй матері переконати студентку університету в тому, наскільки це важливо мати надію на майбутнє. Пригадавши ілюстрацію, почуту на християнському зібранні, хлопчик запитав студентку, чи вона допомогла б йому розв’язати загадку. Вона погодилася. Він сказав: «Було дві сім’ї. Обидві були дуже бідні. Лив дощ, і через дах у ці доми просочувалася вода. Члени однієї сім’ї дуже засумували і почали нарікати. А члени другої сім’ї були втішені та відчували задоволення у той час, як латали свій дах. Чому між тими сім’ями існувала така велика різниця?» Заінтригована цим, молода жінка відповіла, що не знає. «Ну, добре,— сказав хлопець,— друга сім’я тішилась, бо якраз перед цим їм було повідомлено мерією про те, що вони отримають новий дім. Отже, у них була надія. Ось якою була різниця!»

ЗАГАДКА хлопця пояснює просту істину: надія змінює наше ставлення до життя, часто без огляду на наші обставини. Так само як згаданим двом сім’ям, більшості з нас треба переносити знегоди життя: погане здоров’я, фінансові труднощі, напруження у сім’ї, злочин і безліч інших випробувань та образ. Часто ми не можемо позбутися цих труднощів. Отже, ми, можливо, відчуваємо себе пригніченими, а часом навіть безпорадними. Гірше того, нас, можливо, навчили в церкві, що для більшості грішників майбутнє є сумним і що вони, мабуть, будуть страждати вічно.

Кажуть, що рецептом для пригнічення є безпорадність на додаток до безнадійності. Але ми все ж таки можемо усунути одну із цих складових частин — нікому з нас не потрібно залишатися у безнадійному стані. І сама надія може бути найкращою зброєю для усунення другої частини — відчуття безпорадності. Якщо в нас є надія, то, замість боротися зі стражданням, ми можемо з відносним спокоєм і почуттям задоволення переносити знегоди життя. Так, надія є основним захистом.

Чи такі слова сповнюють вас скептицизму? Чи надія справді є настільки впливовою, що робить таку велику різницю? І чи кожен з нас може мати непохитну надію?

Як шолом

Медицина почала усвідомлювати деякі факти про чудову силу надії. Фахівець у галузі стресу доктор Шломо Брезніц, який перейшов через нацистський концентраційний табір, сказав, що в більшості життєвих проблем «стрес залежить від того, наскільки складними ці проблеми є для нас, а не від самих проблем. Надія ж послаблює їхній гніт». Стаття у «Журналі американської медичної асоціації» (англ.) заявляє, що надія є «сильнодіючими ліками». Журнал «Охорона здоров’я в Америці» (англ.) повідомляє: «Можна навести багато прикладів пацієнтів, особливо хворих на рак, стан котрих несподівано погіршувався, коли щось позбавляло їх надії, або значно поліпшувався, коли в них з’являлося щось таке, для чого варто жити». (Порівняйте Приповістей 17:22).

Дослідники Біблії вже віддавна розуміють важливість надії. У 1 Солунян 5:8 апостол Павло заохочував християн: «Будьмо тверезі, зодягнувшися... в шолом надії спасіння». В якому значенні «надія спасіння» є подібна до шолома?

Розгляньмо, яку роль відіграє шолом. Воїн у біблійні часи носив мідний або залізний шолом, який закладався поверх фетрової, вовняної або шкіряної шапки. Під час битви цей шолом захищав його голову від прудких стріл, ударів палицею або мечем. Безсумнівним є те, що мало хто з воїнів не носив би шолома, коли він у нього був. Проте носіння шолома не означало, що воїн був непереможний або що він зовсім нічого не відчував, коли його вдаряли по голові; але шолом просто гарантував те, що, замість завдати смертельного пошкодження, більшість ударів зісковзало.

Надія охороняє розум так само, як шолом голову. Надія, звичайно, не робить нас байдужими до кожної кризи або перешкоди, неначе це не варте уваги. Але надія амортизує такі удари і гарантує те, що вони не будуть згубними для нашого розумового, душевного та духовного здоров’я.

Очевидно те, що вірний чоловік Авраам носив такий символічний шолом. Єгова сказав йому принести в жертву свого любимого сина Ісака (Буття 22:1, 2). Авраам міг би швидко впасти в розпач, який довів би до непослуху Богові. Що захистило його розум від цього? Основною допомогою тоді була надія. Як повідомляється у Євреїв 11:19, «він розумів, що Бог має силу й воскресити [Ісака] з мертвих». Так само Йовова надія на воскресіння захистила його розум від озлобленості, яка могла призвести до прокляття Бога (Йова 2:9, 10; 14:13—15). Перед лицем мученицької смерті Ісус Христос віднайшов силу та втіху завдяки своїй радісній надії на майбутнє (Євреїв 12:2). Впевненість у тому, що Бог ніколи не здійснить неправильного вчинку і завжди буде в стані виконати своє слово, є основою для справжньої надії (Євреїв 11:1).

Основа для справжньої надії

Справжня надія, так само як і віра, базується на фактах, реальності та правді. Це може здивувати декого. Один письменник висловився про це так: «...здається, що більшість людей вважає надію лише безглуздою формою заперечення правди». Однак справжня надія не є лише оптимізмом у здобутті золотих гір — млявою вірою у те, що ми отримаємо все, чого тільки прагнемо, або що всі наші незначні проблеми будуть розв’язані. Реальність швидко розвіює ці ілюзії надхмарних замків (Екклезіяста 9:11).

Справжня надія є іншою. Вона походить від знання, а не від прагнень. Звернімо увагу на другу сім’ю у загадці. Якою була б їхня надія, коли б їхній уряд мав недобру славу через неспроможність виконувати свої обіцянки? Тільки обіцянка та очевидність її достовірності могли дати цій сім’ї реальну підставу для надії.

Так само Свідки Єгови мають сьогодні надію, яка близько пов’язана з урядом — Царством Божим. Тема Царства є самою суттю біблійної звістки. Тисячоліттями вона була джерелом надії для таких людей, як, наприклад, Авраам (Євреїв 11:10). Бог обіцяє, що через своє Царство він покінчить з цією розбещеною старою системою світу і запровадить новий світ (Римлян 8:20—22; 2 Петра 3:13). Надія на Царство — це не сон, а реальність. Її джерелом є Бог Єгова, Суверенний Господь всесвіту, який, без перебільшення, є бездоганним. Щоб переконатися у тому, що він існує та має достатню силу сповняти всі свої обіцянки, нам потрібно лише розглянути його матеріальне творіння (Римлян 1:20). Нам треба лише старанно дослідити запис про його стосунки з людством, щоб упевнитися у тому, що його слово ніколи не залишається невиконаним (Ісаї 55:11).

Більшість тих, які вважають себе християнами, на жаль, загубили справжню надію. Теолог Пол Тілліх сказав у недавно надрукованій проповіді: «[Ранні] християни вчилися чекати до кінця. Але мало-помалу вони зовсім перестали чекати. ...Сподівання нового стану речей на землі послабилося, хоча про нього кожного разу згадувалося у Господній молитві: «Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі».

Яка ж трагедія! Мільйони, навіть мільярди людей дуже потребують невідомої для них надії, проте вони можуть без труднощів знайти її у своїй власній Біблії. Погляньте на гіркі наслідки! Оскільки не існує живої надії для захисту розуму, чи дивним є те, що розпачливий «розум перевернений» призвів до того, що так багато осіб забруднюють світ неморальністю та насиллям? (Римлян 1:28) Важливим є те, щоб ми ніколи не потрапили в ту саму пастку. Нам потрібно завжди зміцняти шолом надії, а не відкидати його.

Як зміцняти надію

Найкращим способом зміцнювати надію є звернути увагу на її джерело, Бога Єгову. Ретельно вивчайте його Слово, Біблію. У Римлян 15:4 говориться: «Все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію».

Крім того, ми повинні впевнитись у тому, що наша надія на майбутнє не є лише невизначеним абстрактним поняттям. Вона повинна бути реальною для нас. Чи ви сподіваєтеся жити вічно в Раю на землі? Чи ви хотіли б знову зустрітися зі своїми улюбленими, які повмирали, коли вони воскреснуть, щоб замешкувати землю? Якщо так, чи ви уявляєте там себе? Наприклад, Ісаї 65:21, 22 говорить, що кожен будує свій власний дім і тоді живе в ньому. Чи ви можете закрити очі та уявити собі, що працюєте на даху свого нового дому і прибиваєте останню гонту? Уявіть собі, ви дивитесь на кінцевий результат власного планування та своєї праці. Затихають звуки на будівельному майданчику, і ви оглядаєте ландшафт, у той час як по ньому поповзли пополудневі тіні. Легкий вітерець ледве торкається дерев і приносить прохолоду вашому розігрітому від роботи тілу. До вас долинає разом із цвіріньканням птахів дитячий сміх. Десь здолу, з дому, доноситься розмова ваших улюблених.

Уявлення таких щасливих моментів не є пустими мріями, а швидше роздумуванням над пророцтвом, яке неодмінно сповниться (2 Коринтян 4:18). Чим реальнішою є для вас ця перспектива, тим міцнішою стає ваша надія, що будете там. Така міцна та явна надія допомагатиме вам не «соромитися Євангелії», що могло б стати на перешкоді виконанню завдання розповідати іншим про неї (Римлян 1:16). Ви бажатимете, на противагу цьому, «надію додержати» як апостол Павло, упевнено розповідаючи про неї іншим (Євреїв 3:6).

Не тільки вічне майбуття підкріпляє надію. Сьогодні також існують джерела надії. Які? Римський політичний діяч п’ятого століття н. е. Кассіодор сказав: «Людина, яка усвідомлює користь того, що вже відбулося, набуває надію у краще майбутнє». Мудрі слова! Чи принесуть нам утіху обіцянки майбутніх благословень, коли ми не можемо цінувати теперішні благословення?

Сьогодні надія також скріпляється молитвою. Ми повинні молитися про майбутнє, а також про теперішні потреби. Ми можемо бажати і молитися про покращення стосунків із членами сім’ї та співхристиянами, про духовний харч, навіть про задоволення наших матеріальних потреб (Псалом 25:4; Матвія 6:11). Покладання таких надій на Єгову допоможе нам тривати день за днем (Псалом 55:23). У міру того як ми триватимемо, сама наша стійкість також зміцнятиме шолом надії (Римлян 5:3—5).

Позитивне ставлення до людей

Негативний склад розуму неначе іржа на шоломі надії. Вона має корозійні властивості і поступово може обернути шолом у ніщо. Чи ви навчилися розпізнавати негативний склад розуму та переборювати його? Не обманюйтеся помилковим поглядом, що цинічний, критиканський, песимістичний склад розуму свідчить про інтелігентність. По суті, для негативного складу розуму не потрібно багато інтелекту.

Почати негативно ставитись до наших ближніх дуже легко. Через неприємні випадки в минулому дехто втрачає надію на допомогу або втіху від людей. «Опечешся на молоці, то дмеш і на воду» — це їхній девіз. Вони, можливо, навіть вагаються звернутися за допомогою до християнських старійшин.

Біблія допомагає нам набути більш зрівноваженого погляду на людей. Щоправда, цілковито покладати свою надію на людей — нерозумно (Псалом 146:3, 4). Але старійшини в християнському зборі служать як «дари [від Єгови] в людях» (Ефесян 4:8, 11, НС). Вони є сумлінними, досвідченими християнами, які щиро прагнуть бути «як захист від вітру, і немов та заслона від зливи» (Ісаї 32:2).

Багато інших осіб у християнському зборі також стараються бути джерелом надії. Тільки подумайте, скільки сотень тисяч осіб тепер виконують обов’язки матерів, батьків, сестер, братів та дітей для тих, хто втратив власні сім’ї; зверніть увагу на те, як багато інших є друзями, що «більше від брата прив’язані» до тих, хто в розпачі (Приповістей 18:24; Марка 10:30).

Якщо ви молилися до Єгови про допомогу, тоді не втрачайте надії. Він, можливо, вже відповів вам — відповіддю може бути старійшина або інший зрілий християнин, який власне тепер готовий допомогти вам, якщо ви повідомите про це. Зрівноваженість у покладанні надії на людей охороняє нас від відкидання усіх та відокремлення, що може допровадити до егоїзму і неправильної поведінки (Приповістей 18:1).

Окрім цього, якщо в нас виникнула проблема із співхристиянином, нам не потрібно підходити до цього із безнадійністю та негативним складом розуму. Кінець кінцем, «любов... завжди надіється» (1 Коринтян 13:4—7, Дерк.). Постараймося дивитись на християнських братів та сестер так само, як на них дивиться Єгова,— з надією. Зосередьмо свою увагу на їхні добрі якості, покладаймо надію на них та орієнтуймося на розв’язання проблем. Така надія охоронить нас від ворожнечі та чвар, які нікому не приносять нічого доброго.

Ніколи не поступаймося перед безнадійністю цього вмираючого старого світу. Надія потрібна як для нашого вічного майбуття, так і для розв’язання багатьох наших насущних проблем. Чи ви триматиметеся надії? Вдягнувши надію спасіння, як захисний шолом, ні один слуга Єгови не почувається безнадійним — якими скрутними не були б обставини. Ніщо ні на небі, ні на землі не може позбавити нас надії, яку дає Єгова, якщо ми самі не відмовляємося від неї. (Порівняйте Римлян 8:38, 39).