Чи ти стараєшся робити усе, що в твоїх силах?

«Я ЗРОБЛЮ все можливе». Як часто після цієї фрази можна почути слово «але» і довгий перелік виправдань свого небажання старатись! Що можна сказати про наше присвячення Єгові? Чи ми виконуємо свою обіцянку старатися робити для нього все, що в наших силах?

Присвятитися означає «повністю віддати себе служінню або поклонінню Богові чи святій справі». Ісус ясно показав, що входить у присвячення Єгові, коли сказав: «Коли хоче хто йти вслід за Мною,— хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною» (Матвія 16:24). Особа, що зрікається сама себе і присвячується Богові, ставить виконання божественної волі на перше місце у своєму житті.

Як присвячені люди, ми повинні перевіряти себе, щоб переконуватися, чи живемо згідно зі своїм присвяченням. Петро показав, чому нам слід перевіряти себе, коли заохочував помазаних християн: «Все більше і більше старайтесь утверджувати ваше покликання і обрання; так роблячи, ви ніколи не спіткнетесь» (2 Петра 1:10, Деркач). Так, якщо ми стараємося з усіх сил, то не дійдемо до духовного падіння.

Можливості можна збільшити

У ширшому розумінні усі присвячені Божі слуги повинні старатися з усіх сил, або робити все можливе, щоб задовольняти Єгову. Однак наші можливості у виконанні Божої волі можуть збільшуватися. Допомагаючи своїй мамі, трирічний хлопчик зробить усе, що в його силах, якщо виконає невеличке доручення. Але коли він стане старшим, то зможе зробити більше. Так само з нашим духовним ростом: те, що раніше було для нас неможливим, може зараз бути нам під силу. Ми спонукані робити більше для Єгови.

Наше глибше цінування Єгови піддає нам охочості робити більше. Вдячність за те, що він зробив для нас, поглиблюється через особисте вивчення його Слова, Біблії. Наприклад, коли ми уважно досліджуємо те, як Єгова послав свого Сина віддати душу, щоб визволити людство від гріха, то відчуваємо спонуку служити Джерелу викупу (Івана 3:16, 17; 1 Івана 4:9—11). Чим більше ми переконуємося у тому, «який добрий Господь», тим більше серця спонукують нас служити йому (Псалом 34:9).

Джеттер, сестра, що служить повночасно, усвідомлювала це. Для того щоб добре опрацьовувати матеріал, вона виділила маленьку кімнатку в домі. Обладнала її так, щоб можна було краще концентруватися під час досліджень. На полиці у неї під рукою «Індекс публікацій Товариства Вартової башти», а також підшиті томи журналів «Вартова башта» і «Пробудись!». «Коли я довідуюся про щось цікаве,— каже вона,— я горю бажанням поділитися цим з іншими».

Однак так само як щоденна потреба у регулярному харчуванні не задовольняється, якщо лише деколи розкішно пообідати, так і глибоке, але випадкове дослідження Біблії не заспокоює духовного голоду. Сестра на ім’я Рут знає про цю потребу, бо, скільки вона себе пам’ятає, кожного ранку і кожного вечора після сніданку, а також вечері вони цілою сім’єю читали Біблію. Тепер, у віці 81 року, провівши понад 60 років у повночасному служінні, вона все ще регулярно читає Біблію, коли прокидається о шостій ранку. Як тільки Рут отримує журнали «Вартова башта» чи «Пробудись!», вона відразу відкладає час, щоб прочитувати їх. Перед тим як вивчати статті у зборі, вона проходить їх принаймні три або чотири рази. «Щоб залишитися міцним у вірі, треба регулярно набирати знання з Божого Слова»,— каже вона. Це також допомогло їй у багаторічній місіонерській праці.

Роби все, що в твоїх силах, щоб допомагати іншим

Якщо ми глибоко і регулярно вивчаємо Боже Слово, наша ревність служити Богові зростає, і щось у серці спонукує нас робити більше. (Порівняйте Єремії 20:9). Така ревність спонукувала молодого чоловіка Хірохісу повністю виконувати своє служіння (2 Тимофія 4:5). Він жив з мамою та чотирма молодшими братами і сестрами. Коли Хірохіса був підлітком, він утримував сім’ю і для цього вставав о третій годині ранку, щоб розносити газети. Він хотів більше розповідати людям про Єгову і тому подав заяву на піонерське служіння, як називається у Свідків Єгови повночасне служіння. Хоча Хірохіса був молодим, він допоміг також іншим людям приєднатися до нього і з усіх сил прославляти Єгову.

Робити все можливе, допомагаючи іншим, означає теж стати ефективними у служінні. Ісус одного разу заохочував своїх учнів: «Знавши те, щасливі будете, коли так чинитимете» (Івана 13:17, Хоменко). Наомі є чудовим прикладом того, як можна застосовуванням порад організації Єгови поліпшити своє служіння. Їй було важко розмовляти з незнайомими людьми від дому до дому і часто в дверях бракувало слів. Старійшини збору заохочували її застосовувати поради з книжки «Переконувати на підставі Святого Письма» (англ.), наведені у розділі «Вступи для проповідницького служіння»a. Вона вивчила вступи на тему «Сім’я/Діти» і багаторазово використовувала їх. У результаті цього вона змогла порозмовляти з однією жінкою віком понад 30 років. Ще перед тим, як Наомі встигла зробити повторні відвідини, та жінка прийшла до Залу Царства. Було розпочато біблійне вивчення. Зараз ця жінка і її чоловік є охрещеними християнами і разом з дітьми радіють щасливим сімейним життям.

Роби все, що в твоїх силах, щоб особисто цікавитись іншими

Ми можемо наслідувати апостола Павла, який говорив: «Усе я роблю заради Євангелії, щоб став я співучасником її» (1 Коринтян 9:22, 23, Хом.).

Сестра Хацумі має саме такий склад думок. У проповідуванні вона почала розмову з одною жінкою через переговорний пристрій, але та чемно відповіла, що дуже зайнята і не може розмовляти. Тон голосу жінки був лагідним, і Хацумі продовжувала відвідувати її. Жінка розмовляла тільки через переговорний пристрій і ніколи не відкривала. Це продовжувалося два з половиною роки.

Одного разу Хацумі змінила час своїх відвідин і прийшла ввечері. Ніхто не відповідав. Однак коли вона вже відходила, почувся знайомий голос: «Хто ви?» Жінка якраз поверталася додому. Почувши ім’я Хацумі, вона радісно відповіла: «О, це ви відвували мене. Дякую вам за те, що ви завжди турбуєтеся мною». Жінці було важко відкрити двері Хацумі через те, що коли вона жила в іншому місці, то припинила біблійне вивчення зі Свідками Єгови. Вивчення було відновлено, і ця жінка робить добрий поступ. Чи ми так само турбуємося людьми, яких зустрічаємо під час проповідування?

Роби все, що в твоїх силах

Єгова цінує наші зусилля служити йому з усіх сил. Він як батько, якому син приносить дарунки. З роками дарунки можуть змінюватися в залежності від віку та спроможності сина. Так само як батькові приємно отримати будь-який подарунок, який син дає від щирого серця, так і Єгова з радістю приймає наше щире служіння, яке залежить від нашого духовного росту.

Звичайно, немає змісту порівнювати власні можливості з можливостями інших. Як сказав Павло, ми будемо мати причину для радості в собі, «а не в порівнянні з іншою особою» (Галатів 6:4, НС). Слухаймося і надалі заохочення апостола Петра: «Улюблені, чекаючи цього, постарайтеся стати перед Ним незаплямованими і бездоганними у мирі» (2 Петра 3:14, Дерк.).

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 29]

Чи ти робиш усе, що в твоїх силах, щоб застосовувати поради для проповідницького служіння?