Чи біблійна географія точна?

СОНЦЕ щойно зайшло в Палестині. Рік 1799. Після походу того спекотливого дня французька армія розбила табір, і Наполеон, що є військовим головнокомандуючим, відпочиває у своєму наметі. Його слуга при мерехтінні полум’я свічки вголос читає французьку Біблію.

Це, очевидно, траплялось досить часто під час військових дій Наполеона у Палестині. «Коли вони розташовувалися табором біля руїн стародавніх міст,— пізніше він пригадує у своїх спогадах,— то щовечора вголос читали Святе Письмо... Вражаючою була аналогія та правдивість описів: вони все ще відповідають обставинам у цьому краї після стількох століть та змін».

Справді, мандрівникам, що подорожують по Середньому Сході, досить легко поєднувати опис біблійних подій із сучасними ландшафтами. Перед тим як французька армія захопила Єгипет, іноземці мало що знали про цю стародавню країну. Тоді вчені та природознавці, яких Наполеон спровадив в Єгипет, почали відкривати всьому світові подробиці про колишню велич Єгипту. Це допомогло ліпше уявити собі «гнітюче рабство», під яким колись знаходилися ізраїльтяни (Вихід 1:13, 14, НС).

У ніч свого визволення з Єгипту ізраїльтяни зібралися у Рамесесі і тоді вирушили до «границі пустині» (Вихід 12:37; 13:20). Тут Бог наказав їм «повернути» і «отаборитись над морем». Цей дивний маневр було сприйнято, начебто вони «заблудились», і єгипетський фараон вирушив із своїм військом та 600 військовими колесницями, щоб повернути його колишніх рабів (Вихід 14:1—9).

Вихід

Згідно з повідомленням Йосифа Флавія, історика з першого століття н. е., єгипетське військо витіснило ізраїльтян «у вузьке місце» і загнало їх у пастку «поміж неприступними проваллями та морем». Сьогодні ми не знаємо точного місця, де ізраїльтяни перейшли Червоне море. Проте з вершини гори, яка входить у гірське пасмо, легко уявити собі цю подію, вдивляючись у далечінь до північного кінця Червоного моря. Гідним уваги є те, що ця гора називається Джебаль-Атака́, що означає «гора визволення». Поміж тим пасмом гір і Червоним морем знаходиться маленька рівнина, що звужується до місця, де передгір’я виступає майже у саме море. На протилежному боці Червоного моря знаходиться оазис з багатьма джерелами, названий Аюн-Муса, що означає «джерела Мойсея». Дно моря між тими двома пунктами спускається дуже плавно, тоді як усюди воно круто спадає на глибину 9—18 метрів.

Невіруючі теологи загальновизнаного християнства намагалися поставити під сумнів чудо, яке здійснив Бог, коли розділив води Червоного моря й дав порятунок ізраїльтянам, які могли йти по сухій землі. Ті теологи перемістили цю подію у мілку дряговину, або болото, на півночі Червоного моря. Але це не відповідає опису в Біблії, який неодноразово говорить про те, що перехід через Червоне море був здійснений там, де було досить води, щоб потопити фараона та ціле його військо (Вихід 14:26—31; Псалом 136:13—15; Євреїв 11:29).

Пустиня Сінай

Суворі умови на Сінайському півострові яскраво зображені в біблійному описі мандрівки ізраїльтян (Повторення Закону 8:15). Але чи міг весь народ зібратися біля підніжжя гори Сінай, щоб отримати Божий Закон, і потім відійти, щоб стояти «здалека»? (Вихід 19:1, 2; 20:18). Чи там є достатньо місця для такого переміщення натовпу, який нараховував три мільйони осіб?

У XIX столітті мандрівник і знавець Біблії Артур Станлей побував у районі гори Сінай і описав пейзаж, який відкрився перед його очима, коли він піднявся на гору Рас-Сафсафа: «Побачене й описане видовище відразу справило на кожного з нас велике враження... Тут розкинулася широчезна суха рівнина, яка тягнеться до самого підніжжя бескидів... Розглянувши майже повну відсутність у цьому районі таких поєднань рівнини та гори, можна побачити єдине таке сполучення лише в сусідстві відомої гори Сінай, і це дуже вагомий доказ правдивості опису».

Обітований край

У 40-й рік мандрування ізраїльтян по пустині Мойсей описав умови в землі, куди вони мали ввійти, наступними словами: «Господь, Бог твій, уводить тебе до Краю хорошого, до Краю водних потоків, джерел та безодень, що виходять у долині й на горі» (Повторення Закону 8:7).

Увесь народ незабаром пересвідчився у точності цієї обіцянки, коли всі вони: чоловіки, жінки, діти, серед яких були і чужоземці, прийшли в добре зрошувану Сихемську долину поміж горами Евал та Ґарізім. Коло підніжжя гори Ґарізім стояло шість племен. Інших шість племен зібралося на протилежному боці цієї долини, біля підніжжя гори Евал, щоб почути проголошення Божого благословення, яке матиме цей народ, коли слухатиметься Закону Єгови, і прокляття, що спаде на нього, коли він не дотримуватиметься Божого Закону (Ісуса Навина 8:33—35). Але чи для народу було достатньо місця, щоб розміститися у цій вузькій долині? І як усі могли чути без сучасних звукопідсилювальних засобів?

Бог Єгова міг підсилити голоси левітів у надприродний спосіб. Але не було потреби в такому чуді. Ця долина має надзвичайні акустичні властивості. «Усі мандрівники,— написав у XIX столітті знавець Біблії Альфред Едершайм,— погоджуються щодо двох пунктів: 1) як на Евалі, так і на Ґарізімі зовсім не існувало перешкод, щоб чітко чути сказане в долині; 2) ці дві гори могли помістити весь Ізраїль».

Інший знавець Біблії Вільям Томсон, який жив у XIX столітті, так описав свою пригоду, пов’язану з цією долиною, у книжці «Земля і Книга» (англ.): «Я закричав, щоб почути відголос, і потім уявив собі, як це було, коли гучноголосі левіти проголошували...: «Проклята людина, що зробить боввана різаного або литого, гидоту для Господа». І тоді звук приголомшливого «АМІНЬ!», прореченого потужним збором і голоснішого вдесятеро, зростає, згасає та відбивається луною від Евалу до Ґарізіму, а потім від Ґарізіму до Евалу». (Порівняйте Повторення Закону 27:11—15).

Ізреельська долина

На північ від Сихема простягається інша родюча долина, яка піднімається від рівня моря та переходить у безкраю рівнину. Весь цей район названо Ізреельською долиною за назвою міста Ізреел. На північ від долини розкинулися галілейські пагірки, де лежить місто Назарет, в якому жив Ісус. «Назарет,— пояснює Джордж Сміт у своїй книжці «Історична географія Святої землі» (англ.),— лежить у заглибині поміж горбів, але коли ви видираєтесь по схилі одного з них на гребінь, ...яка ж картина відкривається вам! Перед вами простягається [Ізреельська долина] зі своїми... полями боїв... Це карта історії Старого Завіту».

У цій рівнинній долині археологи розкопали залишки міст-держав, здобутих Ізраїлем за днів Ісуса Навина, а саме: Таанаха, Меґіддо, Йокнеама і, правдоподібно, Кедеша (Ісуса Навина 12:7, 21, 22). У цій же місцевості за днів суддів Барака та Гедеона Єгова в надприродний спосіб визволив своїх людей від переважаючих силою ворожих народів (Суддів 5:1, 19—21; 6:33; 7:22).

Століття пізніше цар Єгу їхав верхи цією долиною до міста Ізреел, щоб виконати вирок Єгови на Єзавелі та відступницькому домі Ахава. Із вартової башти в Ізреелі можна було без труднощів спостерігати на відстані 19 кілометрів, як зі сходу наближаються війська Єгу. Отже, у царя Єгорама було досить часу, щоб вислати верхи спочатку одного, а потім другого посланця; і, зрештою, щоб царю Ізраїлю Єгораму і царю Іудеї Ахазії запрягти свої колесниці та зустріти Єгу перед тим, як він доїхав до міста Ізреел. Єгу відразу стратив Єгорама. Ахазії вдалось утікти, але незабаром його поранили і він помер у Меґіддо (2 Царів 9:16—27). Про вищезгадані місця боїв Джордж Сміт пише: «Вражаючим є те, що ні в одній розповіді... немає жодної географічної неймовірності».

Безсумнівно, Ісус часто вдивлявся в Ізреельську долину і роздумував про захопливі перемоги, які відбувалися тут, знаючи, що його як обіцяного Месію призначено сповнити роль Більшого Ісуса Навина, Більшого Барака, Більшого Гедеона та Більшого Єгу у виправданні суверенітету Єгови. Безперечним є те, що Біблія визначає Меґіддо, найбільш стратегічно вигідне місто цієї рівнинної долини, символом місця проведення Божої битви Гар-Магедон (означає «гора Меґіддо»). Це буде битва, що охопить усю землю, коли Ісус Христос як Цар над царями знищить усіх Божих ворогів і ворогів християнського збору Божого правдивого народу (Об’явлення 16:16; 17:14).

Біблія повідомляє про те, що роздратовані євреї з Назарета одного разу намагалися покінчити з Ісусом і хотіли скинути його з «краю гори, на якій їхнє місто було побудоване» (Луки 4:29). Цікавим є те, що на південному заході сучасного Назарета знаходиться стрімка скеля заввишки 12 метрів, і усе це могло відбуватися тут. Ісус вирвався від своїх ворогів, і Біблія повідомляє, що «він спустився у Капернаум» (Луки 4:30, 31, НС). А Капернаум, при Галілейському морі, лежить значно нижче.

Ці та багато інших подробиць спонукали не лише Наполеона, але й інших захоплюватися точністю біблійної географії. «У [Біблії] є дуже багато топографічних подробиць, і в цілому вони є задовільними»,— написав Томсон у книжці «Земля і Книга». «Неможливо не захоплюватися постійною узгодженістю між записаною історією та природною географією Старого і Нового Завіту»,— зазначає Станлей у книжці «Сінай і Палестина» (англ.).

Дивовижна точність Біблії стосовно географічних даних є прямим доказом того, що Біблія не є лише книгою від людини. У попередніх трьох номерах «Вартової башти» знаходяться статті, що розповідають про Біблію. Ми заохочуємо вас прочитати три інші частини з цієї серії.

[Карта на сторінці 7]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ІЗРЕЕЛЬСЬКА ДОЛИНА

Ізреел

Назарет

Таанах

Меґіддо

Йокнеам

Кедеш

П-ч

ГАЛІЛЕЙСЬКЕ МОРЕ

ВЕЛИКЕ МОРЕ

милі

кілометри

5

10

10

20

[Відомості про джерело]

Based on a map copyrighted by Pictorial Archive (Near Eastern History) Est. and Survey of Israel.

[Ілюстрація на сторінці 5]

Ізраїль отримав Закон біля гори Сінай.

[Відомості про джерело]

Pictorial Archive (Near Eastern History) Est.