Єгова пам’ятає хворих і старших осіб
ЗМИРИТИСЯ з неминучістю часів «лихоліття» може бути дуже важко (Псалом 37:18, 19). Такі часи можуть настати у формі похилого віку і слабкості, що супроводжує його. Для декотрих часи лихоліття починаються тоді, коли вони страждають від серйозних, затяжних хвороб. Вони можуть мати відчуття, неначе їхня хвороба починає управляти їхнім життям, панувати над усіма їхніми думками і діями.
А втім, заспокоює і потішає нас постійне пам’ятання того, що Бог не випускає з очей своїх слуг. Його серце радіє тоді, коли, незважаючи на старість, хвороби чи інші неприємні обставини, присвячені йому слуги продовжують виявляти щиру вірність і мудрість (2 Хронік 16:9а; Приповістей 27:11). Цар Давид запевнив нас: «Господь близький всіх, хто взиває до Нього... і благання їх чує». Так, він бачить їхні зусилля, він зміцняє їх своїм духом. Він «їм помагає». Він пам’ятає про них і допомагає їм бути витривалими (Псалом 145:18, 19). А як же ми? Чи ми так само, як Єгова, пам’ятаємо хворих і стареньких?
Кволість, зумовлена хворобами і старістю,— реалія життя в теперішній системі. Це факти, з якими ми мусимо миритися доти, доки Єгова не реалізує свою мету щодо землі і людства. Сьогодні дедалі більше людей доживає до глибокої старості, тож велике їх число добре знає, що таке хвороби старості. Крім того, ще в молодості багато людей дуже постраждало внаслідок нещасних випадків і хвороб, які загрожували життю або спричинили каліцтво. І поки цей старий світ не промине, поти хвороби і старість далі будуть основними проблемами людей.
Як ми поважаємо наших хворих і далеко не молодих братів, сестер, що далі служать прикладом «страждання та довготерпіння»! Так, «за блаженних ми маємо тих, хто витерпів» (Якова 5:10, 11). Багато старших осіб, у кого сил тепер поменшало, десятиріччями брали участь у навчанні, тренуванні і формуванні тих, хто тепер бере провід у зборах. Багатьом старшим особам також радісно бачити, що їхні діти беруть участь у повночасному служінні (Псалом 71:17, 18; 3 Івана 4).
Подібним чином ми шануємо тих з-поміж нас, хто серйозно хворий, але, попри свої страждання, примудряється підбадьорювати нас своєю вірністю. Коли такі особи несхитно виявляють докази своєї надії, то це величезною мірою стимулює інших і зміцняє їхню віру. Їхній душевний мир і задоволеність говорять про віру, що справді достойна наслідування.
Для кожного великим потрясінням буде факт, що його несподівано вразив рак, параліч і подібне, і це повністю змінить його життя. Важке випробування також для батьків бачити, що їхні діти захворіли або страждають внаслідок нещасного випадку. Що можуть зробити інші, аби допомогти? Кожен випадок, коли з кимось трапляється нещастя, є випробовуванням для всього християнського братства. Виникає можливість показати, що «правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом» (Приповістей 17:17). Природно, що не всі хворі і старенькі можуть сподіватись особистої допомоги від кожного члена збору зокрема. Але Єгова за допомогою свого духу подбає про те, щоб багато хто був спонуканий допомогти різноманітними способами. Також старійшини можуть стежити за тим, аби ніхто не залишився поза увагою. (Дивіться Вихід 18:17, 18).
Старайтеся зрозуміти
При спробах допомогти комусь важливу роль відіграє добре спілкування, яке вимагає часу, терпіння і співчуття. Якщо ви комусь допомагаєте, то, звісно, бажаєте «устами своїми зміцняти», але слухайте уважно перед тим, як говорити або діяти, інакше може вийти так, що ви станете «гірким утішителем» (Йова 16:2, 16:5, Хоменко).
Хворим та стареньким особам час од часу, може, досить-таки нелегко приховати почуття розчарованості. Багато хто з них плекав надію пережити велику скорботу, а тепер вони відчувають, що змагаються з часом, і не впевнені в тому, що переможуть. До того ж їхні обставини часто роблять їх втомленими й затурбованими. Підтримування віри живою і міцною — нелегка справа, яка вимагає багато зусиль, нелегка особливо тоді, коли особа більше не може виконувати бажання серця — сповна брати участь у християнському служінні. Один християнський старійшина навідав стареньку сестру, і, молившись разом з нею, він попросив Єгову простити наші гріхи. Після молитви він помітив, що сестра плаче. Вона пояснила, що відчуває потребу в особливому прощенні Єгови за те, що більше не в змозі брати участь у проповідуванні від дому до дому. Так, коли особа відчуває, що вона нездатна до чогось чи неповноцінна, це може дуже засмучувати її, хоча часто відчуття ці необґрунтовані.
Будьте свідомі того, що турботи і втома можуть вплинути на душевну рівновагу. У зв’язку з кволістю, характерною для людини похилого віку, чи хворобою, яка позбавляє сил, особі може здаватись, що Єгова покинув її, і вона, можливо, каже: «У чому ж моя вина? Чому я маю страждати?» Пам’ятайте слова з Приповістей 12:25: «Туга на серці людини чавить її, добре ж слово її веселить». Спробуйте знайти добрі слова, котрі принесуть потіху. Старші особи, що відчувають сильні болі, можуть навіть так само, як Йов, висловлювати бажання померти. Це не повинно шокувати вас, постарайтеся зрозуміти ту людину. Скарги такого плану — не обов’язково доказ браку віри чи надії. Йов молився про те, щоб бути «захованим у шеолі», проте наступні слова виявляють його міцну віру в те, що Єгова пізніше підніме його з мертвих. Сильна віра допомагає пережити період болю та депресії і далі перебувати в близьких стосунках з Єговою (Йова 14:13—15).
Шануйте хворих та старших осіб
Справою величезної важливості є шанобливе та достойне поводження з хворими і старшими особами (Римлян 12:10). Якщо у них не настільки швидка реакція, як колись, або якщо їхні можливості тепер обмеженіші, не втрачайте терпіння. Не спішіть втручатися в їхні справи і робити за них рішення. Навіть якщо ми маємо добрі заміри, але поводимося владно й авторитарно, це незмінно позбавлятиме особу почуття власної гідності. У своїй докторській дисертації, опублікованій 1988 року, дослідниця Джетті Інґерслев розповіла, що вважає найважливішим для нормального життя група 85-річних осіб: «Пріоритет вони віддали трьом пунктам: бути з рідними, мати добре здоров’я й останній, але не найменш важливий пункт,— мати змогу робити власні рішення». Завважте, що сини патріарха Якова не ставились до нього звисока, коли він постарів,— його бажання брались до уваги (Буття 47:29, 30; 48:17—20).
Слід обходитись достойно також з хворими. Один старійшина втратив здатність говорити, читати і писати через помилку, допущену під час операції. Це був важкий удар, але інші старійшини постановили зробити все можливе, щоб не дозволити йому почуватись непотрібним. Тепер вони читають йому всю кореспонденцію збору і залучають його до планування інших справ збору. На зібраннях старійшин вони намагаються дізнатись, якої він думки. Вони дають йому знати, що все ще розглядають його як співстарійшину і що його присутність потрібна й бажана. Всі ми як члени християнського збору можемо докладати зусиль, аби ніхто з хворих чи старших осіб не почував себе «кинутим» або полишеним (Псалом 71:9).
Допоможіть набратись духовної сили
Всі ми потребуємо духовної їжі, щоб підтримувати свою віру живою і сильною. Ось чому нас заохочується щоденно читати Біблію та біблійні публікації і з ентузіазмом брати участь у християнських зібраннях і проповідницькій діяльності. Часто хворим та старшим особам потрібно допомоги, щоб справитися з усіма цими завданнями, проте важливо робити тільки те, що реально можливе в їхньому конкретному випадку. Як чудово, що багато хто з них все ще може відвідувати зібрання, якщо їм надаються транспортні послуги і невелика допомога в Залі Царства. Відвідування ними таких зібрань є величезним підбадьоренням для цілого збору. Їхня витривалість стимулює інших та зміцнює їхню віру.
У багатьох випадках хворі та старші особи можуть також брати суттєву участь у християнському служінні. Дехто може бути включений у групу, котра виїжджає на проповідування машиною, і нема сумніву, що вони будуть почувати себе відсвіженими, попроповідувавши людям, навіть дарма що лише декільком. У тому випадку, коли таке вже більше неможливе, вони можуть знайти радість у неформальному свідченні особам, з якими зустрічаються за різних умов. Одна сестра, що захворіла раком, вирішила присвятити весь залишок свого життя особливим зусиллям, спрямованим на поширення доброї новини. Її сміливе проповідування було джерелом підбадьорення і заохочення для всіх. Вона навіть планувала, як мають пройти її власні похорони, щоб її невіруючим родичам, співробітникам і сусідам було дане чудове свідчення. Її тяжкі обставини, таким чином, «вийшли більше на успіх Євангелії», а її рішучість говорити про свою віру і впевненість придали її останнім дням особливого значення (Филип’ян 1:12—14).
Добре допомагати хворим та старшим особам зміцнитись духовно. Родини можуть запрошувати таких провести вечір у своєму родинному колі або коли-не-коли переносити частину свого родинного вивчення в доми тих, хто вже не може виходити на вулицю. Одна мати якийсь час водила своїх двох молодших дітей до дому однієї старенької сестри, і вони читали разом «Мою книгу біблійних оповідань». Старша сестра була щасливою, а діти тішились увагою, яку вона їм приділяла.
А втім, бувають випадки, коли немічну особу не слід турбувати надміру, і в такому разі може бути найліпшим іноді читати їй вголос якийсь матеріал. Пам’ятайте, однак, що, коли хтось занадто слабкий фізично, щоб брати участь у розмові, він все ж може потребувати і бажати духовного спілкування. Ми можемо молитися з такими особами, читати їм і розповідати щось цікаве, але слід уважати, щоб наш візит не затягнувся і не перевтомив їх.
Існує ще один вид священного служіння, що його можуть виконувати найбільш хворі і найстаріші особи,— молитва за інших. Ранні учні надавали великого значення такого роду служінню. Одного разу вони розподіляли працю в зборі таким чином, що апостоли могли зосереджуватись на молитві. Про вірного Епафраса згадано як про того, що «завжди обстоює [інших] у молитвах» (Колосян 4:12; Дії 6:4). Такі молитви найважливіші і найблаготворніші (Луки 2:36—38; Якова 5:16).
Єгова пам’ятає хворих та старших осіб і піклується про них, коли їх спіткає якесь лихо. Він справедливо сподівається, щоб ми теж розмірковували над тим, як нам допомогти їм, підтримати їх. Ступінь нашої причетності до цієї справи віддзеркалює нашу рішучість берегти свою власну моральну чистоту. І нам радісно читати слова царя Давида: «Знає Господь дні невинних, а їхня спадщина пробуде навіки» (Псалом 37:18).
[Рамка на сторінках 28, 29]
Надавайте практичну допомогу із знанням справи
ДРУЗІ та родичі повинні оволодівати елементарними, але правильними знаннями про те, як доглядати за хворими та старенькими особами. Передусім останніх можна заохотити підтримувати позитивний погляд на життя, почуватись потрібними та високо цінованими й мати почуття самоповаги. Таким чином, якість їхнього життя залишатиметься на такому рівні, який збереже їхню радість в Єгові, попри всі їхні болі і муки. Було помічено, що багато Свідків Єгови доживає до глибокої старості. Дуже вагомим фактором у цьому, поза сумнівом, є їхня неослабна зацікавленість надією на майбутнє, їхня оптимістична настроєність і посильна участь у діяльності Царства. Останній президент Товариства Вартової башти Фредерік В. Франц, який тихо і мирно помер, коли йому було майже 100 років, завершивши щасливе, плідне життя, був блискучим прикладом цього. (Порівняйте 1 Хронік 29:28).
Взагалі приділення уваги основним елементам щоденного догляду може означати дуже багато, адже сюди входять добра гігієна і належне харчування, достатня кількість рідини і солі в раціоні та помірні фізичні вправи, свіже повітря і легкий масаж, а також підбадьорлива розмова. Належне харчування може сприяти ліпшому слуху, зору, функціонуванню мозку і доброму фізичному стану, а також вищому опорові хворобам. Для людей похилого віку проста справа правильного харчування і вживання достатньої кількості рідини може означати або нормальний стан здоров’я, або стан немічності. Мабуть, доведеться трохи подумати, щоб знайти таку форму фізичних занять, яка б найбільше підходила даній особі. Одна сестра, що приходила читати до літньої і майже сліпої сестри, кожен свій щотижневий візит починала і закінчувала нешвидким танцем по кімнаті з тією сестрою. Магнітофон зі спеціально підібраним записом завжди був напоготові, і обидві діставали задоволення від цієї «розминки».
У багатьох країнах існують спеціальні організації, які можуть надати корисну практичну допомогу й запропонувати інформацію та пораду щодо специфічних обставин і того, як діяти при таких обставинах. (Звичайно, християни завжди повинні вважати, щоб не бути залученими в якусь діяльність, котра відволікатиме їх від нашого християнського служіння). Часами допомога надається у формі позичення лікарняного ліжка, допоміжних пристроїв, ортопедичного апарата, інвалідного візка, слухового апарата і подібного. А оскільки багато старших осіб вважає, що їм нічого цього не потрібно або що не варто придбавати всі ці нові речі, родичі часто мусять дати обґрунтовану пораду або навіть удатись до переконування. Практична ручка у дверях до вбиральні може викликати більше радості, ніж букет квітів.
Доглядання стареньких осіб може спричинитися до великого психічного стресу, особливо коли підопічний стає безпомічним. Часто безпомічність підступає непомітно. Можна старатись протидіяти їй, не дозволяючи хворому бути надто бездіяльним. Старенька особа може зненацька образитись на того, кого колись любила. Родичі повинні знати, що особа, яка старіє, може навіть забути все, що має стосунок до правди, і це сумний результат фізичного занепаду, а не ознака втрати віри.
Якщо старенька особа лежить у лікарні чи перебуває в санаторії, необхідно встановити добрий контакт з персоналом, щоб навколишні знали, як їм поводитися з тією особою під час днів народження, Різдва та інших світських свят. Якщо необхідна операція, родичі можуть пояснити і документально підтвердити погляди пацієнта на переливання крові.