Християнська родина відводить духовним речам перше місце

«Нарешті ж, будьте всі однодумні, спочутливі, братолюбні, милосердні, покірливі» (1 ПЕТРА 3:8).

1. Який вибір всі ми маємо і як наш вибір може вплинути на наше майбутнє?

ЯКОЮ великою мірою вищенаведений вірш стосується найдавнішого інституту людства — родини! І наскільки важливо, щоб батьки брали провід у всіх цих аспектах! Їхні позитивні, а також негативні риси, як це звичайно буває, проявлятимуться в дітях. Проте у кожного члена родини залишається можливість вибору. Як християни ми можемо вибрати бути або духовними особами, або тілесними. Ми можемо вибрати або догоджати Богові, або викликати його незадоволення. Результатом цього вибору може бути або благословення — вічне життя і мир, або прокляття — вічна смерть (Буття 4:1, 2; Римлян 8:5—8; Галатів 5:19—23).

2. а) Як Петро проявив турботу про родину? б) Що таке духовність? (Дивіться примітку).

² Слова апостола в Першому посланні Петра, 3-му розділі, 8-му вірші слідують за чудовою порадою, даною ним чоловікам і дружинам. Петро був справді зацікавлений у благополуччі християнських родин. Він знав, що сильна духовність є секретом успіху дружної родини, в якій панує атмосфера доброзичливості та взаємопідтримкиa. Так, у 7-му вірші він натякає, що коли його порада, дана чоловікам, ігнорується, то результатом стане духовний бар’єр між чоловіком і Єговою. Молитви чоловіка можуть наштовхнутись на перешкоду, якщо він нехтує потреби своєї дружини або пригнічує її поганим обходженням.

Христос — досконалий приклад духовності

3. Яким чином Павло наголосив на приклад Христа, даний чоловікам?

³ Духовність родини залежить від доброго прикладу. Коли чоловік є християнином, що застосовує свою віру на практиці, він є прикладом у проявленні духовних якостей. Якщо в родині нема віруючого чоловіка, цю відповідальність звичайно пробує нести матір. Ісус дав нам досконалий приклад для наслідування в обох випадках. Його поведінка, слова і мислення були завжди підкріпляючі і відсвіжні. Знову і знову апостол Павло скеровує увагу читача на Ісусів зразок. Наприклад, він каже: «Чоловік — голова дружини, як і Христос — Голова Церкви, Сам Спаситель тіла! Чоловіки,— любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе» (Ефесян 5:23, 25, 29; Матвія 11:28—30; Колосян 3:19).

4. Який приклад духовності дав Ісус?

⁴ Ісус був блискучим прикладом духовності і головування, яке проявлялося з любов’ю, добротою і співчуттям. Він був саможертовним і не потурав своїм бажанням. Він завжди славив свого Отця і поважав його головування. Він слідував керівництву свого Отця і тому міг сказати: «Я нічого не можу робити Сам від Себе. Як Я чую, суджу, і Мій суд справедливий,— не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене», «Сам Я від Себе нічого не дію, але те говорю, як Отець Мій Мене був навчив» (Івана 5:30; 8:28; 1 Коринтян 11:3).

5. Який приклад подав Ісус чоловікам, забезпечуючи потреби своїх послідовників?

⁵ Що це означає для чоловіків? Це означає, що зразком, який їм треба у всьому наслідувати, є Христос, котрий завжди підкорявся своєму Отцеві. Наприклад, як Єгова дає поживу всякому живому створінню на землі, так само Ісус давав поживу своїм послідовникам. Він не нехтував їхніми основними матеріальними потребами. Він здійснив чудо, нагодувавши одного разу 5000 чоловік, а іншого — 4000, що є доказом його турботи і почуття відповідальності (Марка 6:35—44; 8:1—9). Подібно і сьогодні: відповідальні голови сімей дбають про фізичні потреби своїх домашніх. Але чи на цьому їхня відповідальність закінчується? (1 Тимофія 5:8).

6. а) Про які важливі родинні потреби слід дбати? б) Як чоловіки та батьки можуть проявляти розуміння?

⁶ Родини мають також інші, важливіші потреби, як це підкреслював Ісус. У них є духовні та емоційні потреби (Повторення Закону 8:3; Матвія 4:4). Всі ми впливаємо одні на одних як у сім’ї, так і в зборі. Нам потрібно доброго керівництва, яке б спонукувало нас справляти на інших позитивний вплив. З цього погляду чоловіки та батьки повинні відігравати основну роль, тим паче якщо вони старійшини чи службові помічники. Одиноким батькам потрібно таких же якостей, коли вони допомагають своїм дітям. Батьки повинні розуміти не тільки те, що було сказане членами родини, але й те, що залишилось невисказаним. Це вимагає проникливості, часу і терпіння. Це одна з причин, чому Петро сказав, що чоловіки повинні бути уважними до своїх дружин і жити з ними за розумом (1 Тимофія 3:4, 5, 12; 1 Петра 3:7).

Небезпеки, яких слід уникати

7, 8. а) Що потрібне, коли родина хоче уникнути духовної корабельної аварії? б) Що потрібне на християнському шляху крім доброго старту? (Матвія 24:13).

⁷ Чому так важливо приділяти увагу духовності родини? Щоб проілюструвати це, можна задати таке запитання: чому важливо, щоб лоцман корабля зосереджував свою увагу на морській карті, ведучи корабель на небезпечних ділянках, де трапляються мілини? У серпні 1992 року рейсовий корабель «Квін Елізабет II» («КЕ II») проходив через район підступних мілин і скель, де, кажуть, часто робились навігаційні помилки. Один місцевий житель сказав: «Багато хто втратив роботу через цей район». «КЕ II» наштовхнувся на підводний риф. Як виявилось пізніше, ця помилка обійшлася дорого. Третину корпусу корабля було пошкоджено, і його відправили на декілька тижнів на ремонт.

⁸ Подібно, якщо родинний «лоцман» не буде вивіряти свої дії по морській карті, Божому Слові, його родина легко може зазнати духовної шкоди. Для старійшини або службового помічника результатом може бути втрата привілеїв у зборі, а для інших членів родини, можливо, серйозні збитки. Тому кожен християнин повинен вважати, щоб не впасти в духовне самовдоволення, покладаючись тільки на колишню добру звичку вивчення Біблії або на колишню завзятість. На нашому християнському шляху не досить просто мати добрий старт — подорож повинна бути ще й успішно завершена (1 Коринтян 9:24—27; 1 Тимофія 1:19).

9. а) Наскільки важливим є особисте вивчення? б) Які доречні запитання можна задати собі з цього приводу?

⁹ Для того щоб уникнути духовної мілини, скель і рифів, нам потрібно постійно йти в ногу з нашою «морською картою», регулярно вивчаючи Боже Слово. Ми не можемо покладатися тільки на знаття основ, яке привело нас у правду. Наша духовна сила залежить від регулярної і збалансованої програми вивчення і служіння. Наприклад, прийшовши на вивчення в зборі «Вартової башти» з цим номером у руках, ми можемо запитати себе: «Чи я або ціла моя родина дійсно вивчили цю статтю, прочитуючи вірші і роздумуючи над їх застосуванням? Чи, може, ми просто підкреслили відповіді? Чи, можливо, ми забули хоча б прочитати цю статтю перед тим, як відвідати зібрання?» Щирі відповіді можуть дати поживу для роздумів і викликати бажання змінити щось на краще, якщо це необхідно (Євреїв 5:12—14).

10. Чому є важливим самоаналіз?

¹⁰ Чому такий самоаналіз важливий? Тому що ми живемо у світі, в якому панує дух Сатани і який різними підступними способами старається зруйнувати нашу віру в Бога і його обітниці. Це світ, котрий хоче, аби ми були настільки зайнятими, щоб аж не мали часу подбати про свої духовні потреби. Тому ми повинні запитати себе: «Чи моя родина сильна духовно? Чи ми як батьки настільки сильні, як це повинно бути? Чи ми всією родиною розвиваємо духовну силу, що активізує наш розум і допомагає нам робити рішення, основані на праведності та щирій вірності?» (Ефесян 4:23, 24).

11. Чому християнські зібрання корисні в духовному відношенні? Наведіть приклад.

¹¹ Наша духовність повинна зміцнюватись кожним відвіданим нами зібранням. Ті дорогоцінні години в Залі Царства або на книговивченні допомагають нам відсвіжитись після довгих годин, проведених у спробах якось вижити в цьому ворожому сатанинському світі. Наскільки відсвіжне, приміром, вивчення книжки «Найбільша Людина, Яка будь-коли жила»! Вона допомогла нам краще познайомитися з Ісусом, його життям і служінням. Ми ретельно прочитували вказані вірші, робили пошуки додаткової інформації і, таким чином, багато чого навчилися з Ісусового прикладу (Євреїв 12:1—3; 1 Петра 2:21).

12. Як проповідницьке служіння випробовує нашу духовність?

¹² Чудовим випробуванням нашої духовності є християнське служіння. Для того щоб і далі наполегливо брати участь у формальному та неформальному свідченні, часто стикаючись із байдужими чи вороже настроєними людьми, нам потрібно правильних мотивів, любові до Єгови та ближніх. Звичайно ж, нікому не подобається бути відкинутим, а таке може траплятись у нашому проповідницькому служінні. Але ми повинні пам’ятати, що люди відкидають добру новину, а не нас. Ісус сказав: «Коли вас світ ненавидить, знайте, що Мене він зненавидів перше, як вас. Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить. (...) Але все це робитимуть вам за Ім’я Моє, бо не знають Того, хто послав Мене» (Івана 15:18—21).

Вчинки говорять про людину більше, ніж слова

13. Як одна особа може підривати духовність цілої родини?

¹³ А що з сім’єю, в якій чистоту й охайність у домі шанують всі, крім когось одного? Дощового дня всі, за винятком забудькуватого члена родини, вважають, щоб не нанести бруду до хати. Брудні сліди, що тягнуться повсюди, служать доказом його недбайливості і завдають зайвої роботи іншим. Те ж саме можна сказати про духовність. Тільки одна егоїстична або недбала особа може заплямувати репутацію цілої родини. Не лише батьки, але й усі члени сім’ї повинні старатися відображати склад розуму Христа. Як радісно, коли всі працюють разом, маючи на меті досягнути вічного життя! Умонастрій цієї родини є духовним (але не лицемірним). У таких сім’ях рідко можна знайти сліди духовної занедбаності (Екклезіяста 7:16; 1 Петра 4:1, 2).

14. Які матеріальні спокуси розставляє на нашому шляху Сатана?

¹⁴ Всі ми маємо основні матеріальні потреби, які повинні задовольняти щоденно, аби підтримувати своє життя (Матвія 6:11, 30—32). Але часто в нас є більше бажань, ніж потреб. Наприклад, сатанинська система пропонує нам різного роду новинки та прилади. Якщо ми постановимо собі мати все найостанніше, то ніколи не будемо задоволеними, бо найостанніша річ швидко стає застарілою і з’являється найсучасніший зразок. Комерційний світ запустив карусель, яка ніколи не зупиняється. Він спокушує нас вишукувати все більше і більше грошей, щоб задовольняти небачену досі кількість бажань. Це може призвести до «численних нерозумних і шкідливих пожадливостей» або «безглуздих і небезпечних амбіцій». Це може закінчитися незбалансованим життям, коли на духовні речі залишається все менше і менше часу (1 Тимофія 6:9, 10; «Єрусалимська Біблія», англ.).

15. Чому важливим є приклад голови сім’ї?

¹⁵ І знов же таки тут дуже важливий приклад голови християнського дому. Його зрівноважене ставлення до світських та духовних обов’язків повинно надихати всіх інших членів родини. І звичайно ж, завдасть тільки шкоди приклад батька, який дає чудові усні настанови, але сам не живе відповідно до власних слів. Діти скоро зможуть розпізнати підхід до життя під гаслом: «Роби так, як я кажу, а не так, як я роблю». Подібно і старійшина чи службовий помічник, що заохочує інших більше проповідувати від дому до дому, проте рідко приєднується до своєї родини в цьому виді служіння, швидко втратить довір’я інших до себе як у родині, так і в зборі. (1 Коринтян 15:58; порівняйте Матвія 23:3).

16. Які запитання ми можемо задати собі?

¹⁶ Отже, ми можемо для свого ж добра переглянути своє життя. Чи основним об’єктом нашої уваги є досягнення світських успіхів за рахунок духовного прогресу? Чи ми просуваємось у світі і регресуємо в зборі? Пам’ятайте Павлову пораду: «Вірне це слово: коли хто єпископства [посади наглядача, НС] хоче,— доброго діла він прагне» (1 Тимофія 3:1). Почуття відповідальності в зборі говорить про нашу духовність більше, ніж просування по роботі. Слід зберігати добре виважену рівновагу, щоб наш роботодавець не мав над нами стільки влади, неначе ми присвятилися йому, а не Єгові (Матвія 6:24).

Змістовний обмін думками сприяє духовності

17. Що допомагає розвивати справжню любов у родині?

¹⁷ Мільйони домів стали сьогодні місцем, куди люди приходять тільки переночувати. Як це можливо? Члени родини приходять додому лише поспати та поїсти, а потім розбігаються хто куди. Рідко коли вони їдять за одним столом. Відчуття родинної близькості немає. Результат? Недостатній обмін думками, брак змістовного спілкування. А це може стати причиною втрати інтересу до інших членів сім’ї, а то і повної байдужості. Коли ми любимо одні одних, то знаходимо час говорити і слухати. Ми підтримуємо і допомагаємо. Цей аспект духовності охоплює змістовний обмін думками між подружніми партнерами, батьками та дітьмиb. Потрібен час і тактовність, коли ми викликаємо одне одного на розмову, щоб поділитися своїми радощами, переживаннями і проблемами (1 Коринтян 13:4—8; Якова 1:19).

18. а) Що часто є основною завадою в спілкуванні? б) На чому базуються серйозні взаємини?

¹⁸ Добрий обмін думками вимагає часу та зусиль. Це означає, що треба виділяти час, щоб говорити одне з одним та слухати одне одного. Одною з найбільших завад у цьому є апарат, який краде час і займає почесне місце у багатьох домах,— телевізор. Постає питання: ви управляєте телевізором чи телевізор вами? Щоб управляти телевізором, треба проявляти рішучість, а також мати силу волі вимкнути його. Але це відкриє нам шлях до добрих стосунків одне з одним як членами сім’ї та духовними братами і сестрами. Серйозні взаємини вимагають доброго обміну думками, розуміння одне одного, знаття того, що потребує інша людина, що приносить їй задоволення, а також слів вдячності за все, що інші роблять для нас. Іншими словами, змістовне спілкування показує, що ми не нехтуємо іншими (Приповістей 31:28, 29).

19, 20. Що ми будемо робити, якщо любимо членів своєї родини?

¹⁹ Отож, якщо ми любимо одне одного в родинному колі (не слід при цьому забувати про невіруючих членів сім’ї), то будемо робити багато для того, щоб будувати і підтримувати свою духовність. У сімейному оточенні ми будемо дотримуватись Петрової поради: «Нарешті ж, будьте всі однодумні, спочутливі, братолюбні, милосердні, покірливі. Не платіть злом за зло, або лайкою за лайку, навпаки,— благословляйте, знавши, що на це вас покликано, щоб ви вспадкували благословення» (1 Петра 3:8, 9).

²⁰ Ми вже тепер можемо мати благословення Єгови, якщо будемо старатися підтримувати свою духовність, і це може забезпечити нам успадкування його благословень у майбутньому, коли ми одержимо в подарунок вічне життя на райській землі. Є також багато чого іншого, що ми можемо зробити в родинному колі, аби допомогти одне одному духовно. Наступна стаття буде обговорювати, який нам пожиток з того, що ми робитимемо все разом як сім’я (Луки 23:43; Об’явлення 21:1—4).

[Примітки]

Чи ви пам’ятаєте?

◻ Що таке духовність?

◻ Як голова родини може наслідувати приклад Христа?

◻ Як нам обминати загрози нашій духовності?

◻ Що може руйнувати духовність родини?

◻ Чому є важливим змістовний обмін думками?

[Ілюстрація на сторінці 12]

Відвідування книговивчення в зборі зміцнює родину духовно.