Запитання читачів

Чи годиться християнинові займатися бізнесом разом з невіруючим, оскільки Біблія говорить нам: «До чужого ярма не впрягайтесь з невірними»?

Ми знаходимо таку пораду в 2 Коринтян 6:14—16: «До чужого ярма не впрягайтесь з невірними; бо що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою? Яка згода в Христа з белійяаром? Або яка частка вірного з невірним? Або яка згода поміж Божим храмом та ідолами?»

Нема ніяких причин вірити в те, що апостол Павло давав цю пораду з метою встановити особливі заборони, як, наприклад, стосовно того щоб християнин займався бізнесом разом з невіруючим. Однак ця порада безумовно стосується цієї справи, а також інших сторін життя.

Павло написав цю пораду до християнських братів у давньому Коринті. Оскільки це місто було особливо зіпсутим, їм щоденно треба було долати моральні та духовні небезпеки. Якщо б вони не були обережними, то поширення шкідливих впливів могло б поступово ослабити їхнє рішення бути особливими людьми, «вибраним родом, священством царським, народом святим, людом власности Божої» (1 Петра 2:9).

Ще перед написанням слів у 2 Коринтян 6:14—16 Павло мав справу із серйозною проблемою, яка виникла серед його коринтських братів. Вони дозволили, щоб поміж них існувала брудна неморальність, тому-то Павло наказав їм вилучити, або виключити, нерозкаяного грішника (1 Коринтян 5:1). Гріх того чоловіка показав, що погане товариство чи необережне занурення у світську моральну атмосферу могло шкідливо вплинути на християн.

Коринтським християнам треба було уникати спілкування з виключеним чоловіком, але чи то означає, що вони повинні повністю відокремити себе від невіруючих? Чи вони уникали майже всіх контактів або ділових справ з нехристиянами, стаючи такими, як одна із чернечих сект або як ті євреї, які пішли до Кумрана, що біля Мертвого моря? Дозвольте відповісти Павлові: «Я писав вам у листі не єднатися з перелюбниками,— але не взагалі з цьогосвітніми перелюбниками, ...бо ви мусіли були б відійти від світу» (1 Коринтян 5:9, 10).

Підтекст цих слів ясний. Павло розумів, що християни все ще були на цій планеті, живучи серед людей і маючи щодня контакт з невіруючими, мораль яких була низькою, а норми життя сильно відрізнялися. Оскільки того неможливо було уникнути, християнам треба було зважати на небезпеки таких стосунків.

Розгляньмо знову другий лист Павла до коринтян. Апостол звернув увагу на те, що помазані християни є кваліфіковані як Божі служителі, посланці, які заступають Христа. Він сказав їм остерігатися будь-якої поведінки, через яку хтось міг би спотикатися і яка могла б представити служіння у поганому світлі (2 Коринтян 4:1—6:3). Павло безпосередньо застерігав своїх коринтських братів, які були як його духовні діти, щоб їхня любов до інших зростала (2 Коринтян 6:13). Після того він застерігав: «До чужого ярма не впрягайтесь з невірними». Він використав ряд риторичних протиставлень, щоб підкреслити цей пункт.

Контекст показує, що Павло не зосереджував увагу на деяких особливих сферах життя, таких, як бізнес або робота, і не встановлював твердого правила, що спонукувало б до цього. Замість того він дав ясну, розумну, практичну пораду братам, яких він дуже любив.

Чи ця порада є відповідною, наприклад, у тому випадку, коли християнин бажає одружитися? Безумовно, що так. У своєму першому посланні апостол радив коринтянам, які хотіли одружитися, робити це «тільки в Господі» (1 Коринтян 7:39). Він наголошував мудрість тих слів тим, що писав пізніше, як стверджується в 2 Коринтян 6:14—18. Якщо християнин бажає одружиться з кимось, хто не служить Єгові і не є послідовником Христа, він (або вона) міг би вважатися як той, що є зв’язаний з невіруючою особою. (Порівняйте Левит 19:19; Повторення Закону 22:10). Ясно, що основна несумісність збільшує ймовірність виникнення проблем, в тому числі і духовних. Приміром, невіруючий міг би тепер або в майбутньому поклонятися фальшивому богові. Павло зробив висновок: «Яка згода в Христа з белійяаром?»

Проте що стосовно іншої сторони життя, коли займаються бізнесом разом з невіруючим? У деяких випадках християнин міг би відчувати, що для того, щоб заробити на життя та піклуватися про свою родину, треба мати ділові стосунки з тим, хто не є співвіруючим (1 Тимофія 5:8). Розгляньмо це на простих прикладах.

Християнин хотів би розпочати свою справу, щоб займатися якимось видом торгівлі, але є тільки єдиний спосіб для того — співпрацювати з людиною, яка має доступ до необхідних продуктів або грошей. Інший християнин бажає займатися фермерством (тобто вирощувати якийсь вид худоби), але немає землі; отже, він повинен би робити це спільно з кимось, хто бажає здавати йому в оренду землю, щоб мати участь у якомусь прибутку. Можливо, інший християнин не має можливості зайнятися справою, пов’язаною з водопроводом, бо уряд дає лише декілька дозволів, і їх вже взяли; для нього є тільки один спосіб — співпрацювати з невіруючим родичем, який має такий дозвіл (Марка 12:17).

Це тільки ілюстрації. Ми не намагаємося показати всі можливі ситуації і не схвалюємо чи осуджуємо когось. Але, пам’ятаючи про ці приклади, чи ж ви не розумієте, чому не треба ігнорувати пораду з 2 Коринтян 6:14—18?

Християнин, який почав займатися бізнесом разом з невіруючим, чи то з родичем, чи з кимось іншим, може несподівано зустрітися з раптовими проблемами і спокусами. Партнер може прийти до висновку, що для того, щоб зробити належний прибуток, треба робити занижений звіт про заробіток або не робити записів про найманих робітників та їхні заробітки, навіть якщо цим порушуються державні закони. Він міг би охоче купити таємно у тих, хто займається відправкою товарів, деякі речі і не вносити їх до списку в офіційній накладній. Чи християнин міг би брати хоч якусь участь у такій нечесності? А що робити християнинові, коли б прийшов час для них обох підписати документи стосовно прибутків або інші офіційні документи про те, як вони роблять свій бізнес? (Вихід 23:1; Римлян 13:1, 7).

Або твій невіруючий співпрацівник може бажати мати у продажу товари, що зв’язані з релігійними святами, надсилати картки зі святковими вітаннями від імені компанії та у своєму бізнесі використовувати прикраси для релігійних свят. Павло запитував: «Яка згода поміж Божим храмом та ідолами? Бо ви храм Бога Живого». Який же відповідний коментар: «Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться,— каже Господь,— і не торкайтесь нечистого,— і Я вас прийму!» (2 Коринтян 6:16, 17). Застосовуючи цю мудру пораду, багато християн вибрало таку світську роботу, яка б дозволяла їм, наскільки можливо, уникати деяких потенційних проблем (Євреїв 13:5, 6, 18).

Збір не зобов’язаний пильнувати або досліджувати все те, що роблять християни на своїй світській роботі чи як службовці, чи як власники якоїсь справи. Звичайно, якщо стає відомим, що християнин зробив гріх, як, наприклад, спонукував до фальшивого поклоніння або деякої форми неправди чи крадіжки, збір повинен зробити кроки, щоб дотримуватися норм Єгови.

Проте головний пункт є в тому, що Павлова натхнена порада: «До чужого ярма не впрягайтесь з невірними» — може допомогти християнам уникнути проблем і будь-якого необхідного судового рішення. Мудрі християни приймуть пораду до серця і не вибиратимуть тих ситуацій, де вони будуть під додатковим тиском йти проти біблійних принципів. Якщо хтось відчуває, що він повинен займатися бізнесом разом з невіруючим, іншим особам не треба його поспішно засуджувати або критикувати, усвідомлюючи те, що він сам повинен нести відповідальність за свій вибір. В основному, Павло не встановив твердого, категоричного правила проти того, щоб займатися діловими справами з невіруючим. Однак його пораду не треба ігнорувати. Бог натхнув цю пораду, і вона записана в Біблії для нашої користі. Якщо ми звертаємо на неї увагу, то проявляємо цим мудрість.