«Останній ворог» буде розбитий!
КОЛИ ви були дитиною, то, можливо, боялися темноти. Історії і навіть байки, що навівають страх, мабуть, сповнювали вас тривогою. Яким же заспокійливим було те, коли ваш батько або мати не вимикали світло, аж поки ви не засинали!
Так само багато хто боїться смерті. Але в цьому немає потреби. Чому? З огляду на те, чим насправді є смерть.
Знайте свого ворога
У стародавньому Ізраїлі мудрий цар Соломон сказав: «Знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають» (Екклезіяста 9:5). Згідно із цим натхненим Богом повідомленням, яке міститься у вашій же Біблії, смерть є прямою протилежністю життю. У мертвих немає свідомого існування.
Говорячи о́бразно про смерть, християнський апостол Павло пише: «Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?» Що таке жало, котре спричиняє смерть? Павло говорить: «Жало ж смерти — то гріх» (1 Коринтян 15:55, 56; Осії 13:14). Отже, звідки взялося це смертоносне жало? В іншому місці Святого Письма Павло говорить: «Через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Римлян 5:12). Апостол не залишає жодного сумніву щодо того, ким був той «один чоловік», коли говорить: «В Адамі вмирають усі» (1 Коринтян 15:22). Так, через непослух нашого прабатька Адама усі ми вразливі до жала смерті (Буття 3:1—19).
Жоден з нас не хотів би вмерти, якщо перебуває в приємному оточенні і втішається міцним здоров’ям та люблячою сім’єю. Проте, як показується в Біблії, «час і випадок» можуть позбавити нас життя (Екклезіяста 9:11, Москаленко). По суті, ми не знаємо, що станеться з нашим життям завтра (Якова 4:14). Одне є певне: усім нам притаманні вспадкований гріх та смерть. Отже, смерть підкрадається до нас і нападає, неначе ворог.
Справлятися зі смертю улюблених
Смерть є особливим ворогом тоді, коли торкається нашої улюбленої особи. «Тобі буде важче»,— сказала невиліковно хвора дружина своєму чоловіку, розмірковуючи про смерть. Чому вона могла сказати це? Тому що в Біблії говориться: «Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі [загальній могилі людства], куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости!» (Екклезіяста 9:10). Мертві вже більше не страждають. Але тягар горя спадає на рідних та друзів, які пережили смерть близької особи. Чи можна якось зарадити цьому стражданню?
На сторінках Божого Слова, Біблії, є чимало слів заспокоєння. Наприклад, читання псалмів і роздумування над ними, безсумнівно, є одним із джерел потіхи. Справжнім заспокоєнням є такі слова: «Благословенний Господь — тягарі Він щоденно нам носить, Бог — наше спасіння!» (Псалом 68:20).
Іншим джерелом заспокоєння є християнський збір. У першому столітті н. е. апостол Павло написав: «Шануй вдів, удів правдивих. А як має вдовиця яка дітей чи внучат [що можуть матеріально подбати про неї], нехай учаться перше побожно шанувати родину свою, і віддячуватися батькам, бо це Богові вгодно. А вдову вносити до списку не менше, як шістдесятлітню, що була за дружину одному чоловікові, засвідчену в добрих ділах, якщо дітей виховала, якщо подорожніх приймала, якщо ноги святим умивала, якщо помагала обездоленим, якщо всякий добрий учинок виконувала» (1 Тимофія 5:3, 4, 9, 10). Свідки Єгови сьогодні теж допомагають таким співвіруючим і потішають їх.
Часто найбільша зміна, яку повинні зробити полишені,— це емоційне пристосування. «Я дуже любив свою дружину,— написав один чоловік, дружина якого померла два роки тому.— Це найсумніший випадок у моєму житті, і мені важко знести це». Людина, що якийсь час була одруженою, поділяла своє життя в найближчих людських стосунках. Коли помирає подружній партнер, той, що залишився, звичайно, відчуває велику втрату. До кого ж він може звернутися за допомогою?
За таких обставин підбадьорливим може бути благотворне християнське товариство. «Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом» (Приповістей 17:17). Вдові або вдівцю потрібна допомога — товариші, які дають справжню підтримку. Мудрі друзі заохочують сумну людину до розмови, навіть якщо це призводить до сліз. Напевно, християни, які вже зазнали страждання та душевного болю через втрату партнера, можуть подати деяку ласкаву допомогу. «Утішайте пригнічені душі»,— радиться в Біблії (1 Солунян 5:14, НС). Але пам’ятайте, що вдови і вдівці тужать за своїми подружніми партнерами. Тому полишені повинні звірятися іншим лише за таких обставин, коли усі зможуть поводитися у чистоті (1 Петра 2:12).
Зайнятість у допомозі іншим є найліпшою протиотрутою проти болю, спричиненого смертю, а це не легке завдання для тих, котрі вважають, що їм самим потрібна допомога! Тут велику роль відіграє безкорисливість. Безкорисливе виконування справ для інших допомагає проганяти журбу та смуток, тому що Ісус сказав: «Більше щастя — давати, ніж брати» (Дії 20:35, Хоменко).
Перемога над смертю
Коли вжалить бджола, то це може бути дуже болісним, а навіть згубним. Однак усунення жала комахи, що вп’ялося у шкіру, звичайно, принесе полегшення. Але які є перспективи на усунення жала, яке призводить до смерті?
Після пояснення про те, що гріх є жалом, яке призводить до смерті, Павло промовляє: «Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав» (1 Коринтян 15:57). Як перемога над смертю пов’язується з Христом? Ісус пояснив це, коли сказав про себе: «Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!» (Матвія 20:28). Так, тих, хто виявляє віру в Божого Сина, Ісуса Христа, і викупну жертву, яку Єгова приніс через нього, успадкована від Адама смерть не доведе до вічного небуття (Івана 3:16).
По-справжньому підбадьорливими є Ісусові слова: «Надходить година, коли всі, хто в [пам’ятних, НС] гробах,— Його голос почують, і повиходять ті, що чинили добро, на воскресення життя, а котрі зло чинили, на воскресення Суду» (Івана 5:28, 29).
Багато століть заздалегідь Божий пророк Ісая передрік: «Смерть знищена буде [Богом Єговою] назавжди, і витре сльозу Господь Бог із обличчя усякого» (Ісаї 25:8). І знову в Об’явлення 21:4 Біблія представляє цю дивовижну перспективу: «Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре», і не буде вже смерти — ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!» Отримавши підбадьорення від цієї біблійної надії стосовно тих, що сплять смертельним сном, полишеним особам не потрібно «сумувати, як і інші, що надії не мають» (1 Солунян 4:13).
Постарайтеся уявити собі, що́ Бог приготував для людства, як про це говориться в Біблії. Близьке «велике горе» означає загибель для теперішньої злої системи речей (Об’явлення 7:14). Тим, що сповідують фальшиву релігію, прийшов кінець. Вже немає пожадливих політичних та комерційних елементів, які сприяють голоду та війні. Ісус Христос приступає до ув’язнення Сатани Диявола, який став причиною стількох людських смертей. Тоді Ісус починає у своєму Тисячолітньому Царстві правління, протягом якого він застосовує до людства цінність своєї викупної жертви. Мертві повертаються у воскресінні, на яке надіялися, а світло з Божого Слова сяє так яскраво, що забобонних міркувань щодо смерті — людського ворога — вже не існує. Усі, що живуть у той час, мають нагоду навчатися про Божі шляхи і пристосовуватися до його праведних норм (Приповістей 4:18; Дії 24:15; Євреїв 2:14, 15; Об’явлення 18:4—8; 19:19—21; 20:1—3).
«А потім кінець,— говорить Павло,— коли Він передасть Царство Богу й Отцю... Бо Йому належить царювати, доки не покладе всіх ворогів під ноги Свої. Як останній ворог буде знищена смерть» (1 Коринтян 15:24—26, Деркач). Зник слід будь-якої фізичної чи розумової неспроможності через Адамів гріх. Відбувається останнє випробування, і ті, що люблять Бога, проходять через це випробування, залишаючись вірними (Об’явлення 20:4—10). Ці слухняні люди, що повернулися до досконалості, живуть не якихось три по двадцять і десять років або навіть п’ять по двадцять і десять років, але вічно. Який же дар од Бога через його улюбленого Сина! (Римлян 6:23).
Отже, скільки років ви зможете жити тоді? Ваше життя може тривати цілу вічність. Живучи в «час кінця» цього світу, ви маєте можливість ніколи не померти (Даниїла 12:4; Івана 11:25, 26; 17:3). Якщо ви виконуєте божественну волю, то можете дожити до Божого обіцяного нового світу (2 Петра 3:13).
Проте якщо ви в похилому віці, вам потрібно реалістично думати про можливу смерть. Безсумнівно, надія на воскресіння приносить радість. Але ви, можливо, цікавитесь, яким чином Єгова впорядкує сімейне життя в цій новій системі речей. Нехай такі справи не турбують вас, бо Єгова дбатиме про тривале щастя тих, хто вічно вірний йому.
У міру того як збігають ці критичні «останні дні» злої системи Сатани, не дозвольте, щоб страх перед смертю позбавив вас привілею служити Єгові сьогодні (2 Тимофія 3:1). Якщо смерть забрала від вас кохану особу, утішайте себе думкою, що це тимчасова втрата (Об’явлення 20:13, 14). Покладайте надію на воскресіння. І, чи ви ввійдете в новий світ, переживши велику скорботу, чи воскреснете, будьте впевнені в натхненій запоруці, що смерть — останнього ворога — буде знищено (Об’явлення 7:9, 14).
[Ілюстрація на сторінці 5]
Благотворне християнське товариство може духовно підбадьорити того, хто загубив близьку особу.
[Ілюстрація на сторінці 7]
Зайнятість у допомозі іншим полегшує смуток через смерть коханої особи.