Їхні пошуки правильної релігії
ДЕЯКІ люди шукають задовольняючі відповіді на свої питання стосовно життя ще з дитинства. У ранні роки вони, можливо, ходили на релігійні служби. Але багато хто з них побачив, що ані відповіді, отримані там, ані церковні ритуали не допомагають їм справлятися зі щоденними життєвими проблемами.
Вони можуть говорити, що тримаються релігії батьків, хоча самі рідко ходять на релігійні служби. На думку одного єпископа церкви Англії, віра цих людей є залишковою. Вони відставили релігію на задній план. Інші, обурюючись лицемірством, яке побачили в релігійних колах, відкинули релігію взагалі. Але їхні питання стосовно життя залишилися з ними.
Чому в декого є серйозні сумніви
Більшість людей знає, що багато церков допомагають бездомним, роздають їжу знедоленим і фінансують культурні заходи. Але майже кожного дня вони чують нові повідомлення про насилля та кровопролиття, які кореняться в релігії, не тільки серед нехристиян, але також серед осіб, які вважають себе християнами. Чи ж нас повинно дивувати, що люди ставлять під сумнів правдивість релігії тих груп, які втягуються в таке насилля?
Багато людей з релігійним вихованням раніше вважали, що притулки для сиріт, утримувані церквою, є доброю справою. Але у недавні роки вони були шоковані, коли священики в одному місці за другим були звинувачені у статевому насильстві над дітьми, довіреними під їхню опіку. Спочатку люди думали, що лише кілька священиків були винними. Тепер деякі вважають, що, може, щось негаразд із самою церквою.
Евхенія була одною з тих, що заглиблюються у свою релігію. В дитинстві, проведеному в Аргентині, вона ходила з паломниками поклонятися Діві Ітатı́. Чотирнадцять років була монашкою і жила в жіночому монастирі. Покинувши монастир, Евхенія вступила в міжнародну релігійно-політичну групу, яка обстоювала негайні радикальні зміни соціальних та економічних структур суспільства революційними методами. В результаті того, що вона побачила і чого зазнала, Евхенія втратила віру в Бога і довір’я до нього. В дійсності вона не шукала релігії. Чого вона справді хотіла, так це справедливості для бідних і, звичайно, друга, якому можна було б довіряти.
Інші теж, помітивши, що твориться в церквах, тримали себе на відстані від них. А один атеїст, погляди якого були опубліковані у 1991 році в журналі «Спутник», відверто сказав: «Я не бачу жодної помітної різниці між рисами язичеської і християнської міфологій». Для прикладу він описав процесію, в якій священики у гаптованих золотом рясах повільно несли саркофаг з мумією вулицями Москви. Вони переносили з музею в церкву тіло «православного християнського святого», і письменнику пригадалися стародавні єгипетські мумії. Він згадав також, що ті учасники московської процесії вірили в «християнську Трійцю», подібно як єгиптяни поклонялися тріаді богів — Осірісу, Ісіді і Гору.
Той самий письменник послався також на християнську ідею любові — «Бог любов» і «люби свого ближнього», яка не мала паралелі в язичеському Єгипті. Але він зауважив: «Братерська любов далеко не торжествує у світі, навіть у тій його частині, яка називає себе християнським світом». Він продовжував, обговорюючи погані плоди настирливого втручання церкви у справи держави. Його спостереження не дали йому відчуття, що церкви загальновизнаного християнства були тим, чого він шукав.
На відміну від нього, інші люди знайшли задовольняючі відповіді, але не в церквах загальновизнаного християнства.
Вона зрозуміла правду про померлих
Тридцятисемилітня Маґдалена живе в Болгарії. Після смерті у 1991 році її свекра, вона була дуже засмучена. Знову і знову жінка питала себе: «Куди йдуть померлі? Де мій свекор?» Вона ходила до церкви, молилася перед іконою вдома, але так і не отримала відповідей.
Та одного разу їй подзвонив сусід і запросив до себе. У нього в гостях був молодий чоловік, що вивчав Біблію зі Свідками Єгови. Маґдалена слухала розповідь чоловіка про Боже Царство та Його намір перемінити землю в рай, де люди житимуть вічно і щасливо. На столі лежала книжка «Ви можете жити вічно в Раю на землі». За допомогою цієї книжки молодий чоловік звернув увагу на біблійний вірш з Екклезіяста 9:5, де говориться: «Померлі нічого не знають». Того ж вечора вона ще трохи почитала. Вона дізналася, що померлі не переходять ні до якого життя ані в небі, ані в пеклі, що вони нічого не знають, перебуваючи ніби у глибокому сні. Жінка з радістю прийняла запрошення прийти на зібрання місцевого збору Свідків Єгови. Після зібрання вона погодилася на регулярне вивчення Біблії. Побачивши на зібранні, як моляться до Єгови, вона також почала молитися до Єгови про допомогу у подоланні одної глибоко вкоріненої слабкості. Отримавши відповідь на свої молитви, вона зрозуміла, що знайшла правильну релігію.
Вони знайшли життя, яке має зміст
Андре виріс у Бельгії в католицькій сім’ї, відданій своїй релігії, і служив помічником місцевого священика. Але в цей час йому довелося побачити речі, які підірвали його повагу до церкви. В результаті цього він залишався католиком тільки за назвою.
Протягом 15 років він був професіональним футболістом. Одного разу, коли його команда брала участь у турнірі в Італії, їх запросив на аудієнцію папа. Але в цій зустрічі не було нічого духовно зміцнюючого, а світське багатство, що оточувало папу, пригнітило Андре. Його сумніви щодо церкви поглибилися. В особистому житті він також зазнав розчарування через два невдалих шлюби. Окрім цього, його засмучувала ситуація у світі. У 1989 році у своєму щоденнику він зробив такий запис: «Що має значити все це безумство?» Його релігія не дала йому жодної відповіді.
У 1990 році, коли Андре працював тренером по футболу в Ісландії, його відвідала Іріс, Свідок Єгови, яка була місіонеркою. Він взяв літературу і запросив її прийти знову. Вона повернулася зі своїм чоловіком К’єлем. Під час розмови виявилося, що Андре глибоко зацікавився і хоче зрозуміти Біблію. Його дружина Аста також виявила зацікавлення. Кожного дня, десь коло обіду, він мав три години перерви між тренуваннями, і вони погодилися використовувати цей час для біблійного вивчення. «Я себе краще почуваю після вивчення Біблії, ніж після відпочинку»,— говорив він. Поступово Біблія відповіла на їхні питання. Почала рости їхня віра в Єгову та його Царство. Славні обіцянки Біблії про мирний новий світ, в якому не буде «всього цього безумства», стали для них реальністю. І Андре, і Аста діляться тепер з іншими своєю новознайденою релігією.
Маґдалена, Андре та Аста впевнені, що нарешті вони знайшли правильну релігію. Після спроб розв’язати світові проблеми політичними способами Евхенія також знайшла у Свідків Єгови релігію, яка здається їй правильною. Але що ж визначає правильність релігії? Дивіться, будь ласка, наступні статті.
[Ілюстрація на сторінці 7]
Регулярне вивчення Біблії зі Свідками Єгови допомагає більше як п’яти мільйонам людей у їхніх пошуках задовольняючих відповідей.