«Ісус Христос — то Господь». Як і коли?
«ПРОМОВИВ Господь Господеві моєму: «Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм!» Це слова Псалма 110:1 в Перекладі короля Якова (англ.). Хто є «Господом» тут і до кого він говорить?
Точніший переклад єврейського тексту швидко відповідає на перше запитання. «Промовив Єгова до мого Господа:...» (НС). Таким чином, «Господь» великими літерами стосується самого всемогутнього Бога Єгови. Хоча в декотрих перекладах, скажімо в Перекладі короля Якова увиразнюється божественне ім’я через написання «Господь» у протилежність до «Господь», але він не є першим перекладом, де можна знайти плутанину цих титулів, бо в стародавній грецькій Септуагінті, яка перекладена з єврейської мови, у пізніших копіях вживається «Господь» замість Єгова. Чому? Тому що титулом «Господь» було замінено тетраграмат (יהוה) — божественне ім’я. Доктор А. Е. Ґарві говорить: «Використання титулу Господь (ку́·рі·ос), мабуть, найлегше пояснюється тим, що, коли читалося із Святого Письма, цей титул в єврейських синагогах вживали замість законного імені Ягве [Єгова]».
Біблія засвідчує, що Єгова є «Суверенним Господом» (Буття 15:2, 8, НС; Дії 4:24, НС; Об’явлення 6:10, НС). Його також названо «правдивим Господом» і «Господом всієї землі» (Вихід 23:17, НС; Ісуса Навина 3:13, Хоменко; Об’явлення 11:4, Хом.). Хто ж тоді є іншим «Господом», згаданим у Псалмі 110:1, і як Єгова визнав його «Господом»?
Ісус Христос як «Господь»
До Ісуса звертаються як до «Господа» у чотирьох Євангеліях, найчастіше в Луки та Івана. У першому сторіччі н. е. цей титул вживався, щоб виявити повагу та ввічливість, і він є відповідником слова «пан» (Івана 12:21; 20:15, «Підрядковий переклад Царства», англ.). В Євангелії від Марка у звертанні до Ісуса частіше вживається слово «Учитель», або Раб·бо́·ні. (Порівняйте Марка 10:51 з Луки 18:41). Навіть Савлові слова на шляху до Дамаска: «Хто Ти, Пане?» — мали таке ж загальне значення ввічливого запитання (Дії 9:5). Але коли Ісусові послідовники ліпше познайомились із своїм Учителем, стало явним, що вживання ними титулу «Господь» виражало щось більше, ніж тільки повагу.
Після своєї смерті та воскресіння, але перед вознесінням на небо, Ісус з’явився своїм учням і несподівано прорік наступне: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі» (Матвія 28:18). Тоді в день П’ятидесятниці під дією вилитого святого духу Петро, пославшись на Псалом 110:1, сказав: «Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп’яли ви!» (Дії 2:34—36). Оскільки Ісус залишився вірним до самої ганебної смерті на стовпі мук, його було воскрешено і дано йому найвищу нагороду. Тоді він розпочав своє панування на небі.
Апостол Павло підтвердив Петрові слова, написавши, що Бог ‘посадив [Христа] на небі праворуч Себе, вище від усякого уряду, і влади, і сили, і панування, і всякого ймення, що назване не тільки в цім віці, але й у майбутньому’ (Ефесян 1:20, 21). Панування Ісуса Христа перевищує усі інші панування, і воно далі триватиме та приведе до нового світу (1 Тимофія 6:15). Ісуса було ‘повищено’ і йому було дано «Ім’я, що вище над кожне ім’я», аби кожен визнав, що «Ісус Христос — то Господь, на славу Бога Отця!» (Филип’ян 2:9—11). Таким чином сповнилися слова з першої частини Псалма 110:1, а Ісусовому правлінню підкорилися «ангели, влади і сили» (1 Петра 3:22, Деркач; Євреїв 8:1).
У Святому єврейському Письмі вислів «Господь над володарями» стосується тільки Єгови (Повторення Закону 10:17, Хом.; Псалом 136:2, 3). Але Петро під натхненям сказав про Ісуса Христа: «Господь Він усім [або «Господь усіх нас», Гудспід]» (Дії 10:36). Він справді є Господом «над мертвими, і над живими» (Римлян 14:8, 9). Християни з радістю визнають Ісуса Христа своїм Господом та Володарем і охоче виявляють послух до нього як його піддані, куплені його найціннішою кров’ю. Ісус Христос також править з П’ятидесятниці 33 року н. е. як Цар над царями і Господь над панами у своєму зборі. Але тепер, з 1914 року, його було наділено царською владою, щоб правити серед своїх ворогів, покладених «за підніжка [його] ногам». Тепер для нього вже настав час ‘панувати поміж ними’, сповняючи всім цим слова із Псалма 110:1, 2 (Євреїв 2:5—8; Об’явлення 17:14; 19:16).
Як же тоді розуміти Ісусові слова: «Передав Мені все Мій Отець», сказані перед його смертю та воскресінням? (Матвія 11:25—27; Луки 10:21, 22). Це твердження не має такого розширеного значення, як ті, що ми вже обговорили. З контексту як Матвія, так і Луки видно, що Ісус говорив про знання, сховане від світських мислителів, але відкрите через нього, оскільки він вповні «знає» Отця. Коли Ісус охрестився у воді та народився як духовний Син Бога, він міг згадати про своє передлюдське існування в небі та відновити у пам’яті все знання, пов’язане із цим існуванням. Але це було чимось іншим від його пізнішого панування (Івана 3:34, 35).
Ісус Христос відрізняється як Господь
Деякі переклади Християнського грецького Святого Письма утруднюють розуміння цього, коли передають цитати зі Святого єврейського Письма, де недвозначно йдеться про «Господа» Бога Єгову. Можна порівняти, наприклад, Луки 4:19 з Ісаї 61:2, чи то у Перекладі короля Якова, чи в «Новій Єрусалимській Біблії» (англ.). Деякі люди тримаються погляду, що Ісус перейняв титул «Господь» від Єгови і що Ісус у тілі був насправді Єговою, але це є твердженням, на яке немає жодної біблійної підстави. Святе Письмо чітко розрізняє одного від одного Бога Єгову та його Сина Ісуса Христа. Ісус проголошував ім’я свого Отця і репрезентував Його (Івана 5:36, 37).
Візьміть до уваги в наступних прикладах цитати зі Святого єврейського Письма, що з’являються у Святому грецькому Письмі. Як про Бога Єгову, так і про його Помазанця, або Месію, згадується в Дії 4:24—27, де цитується Псалом 2:1, 2. Контекст Римлян 11:33, 34, в якому йдеться про Бога, Джерело усієї мудрості та знання, явно посилається на цитату з Ісаї 40:13, 14. Коли Павло пише до коринтського збору, він цитує: «Хто розум Господній пізнав?» — і відтак додає: «А ми маємо розум Христів!» Господь Ісус виявив своїм послідовникам погляд Єгови на численні важливі справи (1 Коринтян 2:16).
Деякі вірші, які взяті зі Святого єврейського Письма, говорять про Єгову, але оскільки Він наділяє силою та владою, ці слова сповняються на Ісусі Христі. Для прикладу, Псалом 34:9 закликає нас ‘скуштувати й побачити, який добрий Господь’. Але Петро застосовує це до Господа Ісуса Христа, кажучи: «Ви спробували, що добрий Господь» (1 Петра 2:3). Петро застосовує цей принцип і показує, як це підтверджується також на Ісусі Христі. Набуваючи знання про Бога Єгову та Ісуса Христа і діючи згідно із ним, християни можуть отримувати рясні благословення як від Отця, так і від його Сина (Івана 17:3). У Петровій заяві не говориться, що Суверенний Господь Єгова є одною особою з Господом Ісусом Христом. (Дивіться примітку до 1 Петра 2:3, НС).
Відносні становища Бога Єгови та його Сина Ісуса Христа увиразнюються у словах апостола Павла: «Для нас один Бог — Отець, що з Нього походить усе, ми ж для Нього, і один Господь — Ісус Христос, що все сталося Ним, і ми Ним» (1 Коринтян 8:6; 12:5, 6). Пишучи до християнського збору в Ефесі, Павло визначив ‘одного Господа’ — Ісуса Христа, який явно відрізняється від ‘одного Бога і Отця усіх’ (Ефесян 4:5, 6).
Єгова найвищий над усім
З 1914 року підтвердилися слова з Об’явлення 11:15: «Перейшло панування над світом до Господа нашого [Бога Єгови] та до Христа Його,— і Він зацарює на вічні віки». «Новий міжнародний словник теології Нового Завіту» (том II; сторінка 514; англ.) зазначає: «Коли Христос переможе кожну владу (1 Кор. 15:25), він підкориться Богу Отцеві. Таким чином Ісусове панування виконає своє призначення і Бог буде всім у всьому (1 Кор. 15:28)». Під кінець свого Тисячолітнього Царства Ісус Христос віддасть своєму Отцеві, Всевишньому Богу, силу і владу, які він перед тим отримав. Отже, вся слава і поклоніння законно віддадуться Єгові, а він є «Бог Господа нашого Ісуса Христа» (Ефесян 1:17).
Хоча Ісус тепер є Господом над панами, його ніколи не називається Богом над богами. Єгова залишається найвищим над усіма. Таким чином Єгова буде «у всьому все» (1 Коринтян 15:28). Ісусове панування дає йому законне місце Голови християнського збору. Навіть якщо ми бачимо чимало могутніх «панів» на високих становищах цього світу, ми покладаємо надію на того, хто є Господом над панами. Крім того, Ісус Христос на своїй високо піднесеній позиції все-таки залишається підлеглим своєму Отцеві, «щоб Бог панував над усім» (1 Коринтян 15:28, «Перекладацький Новий Завіт», англ). Який же гарний приклад смиренності залишив своїм учням Ісус, хоча вони визнали його своїм Господом!
[Рамка на сторінці 30]
«Коли письменники Нового Завіту говорять про Бога, вони мають на думці Бога й Отця нашого Господа Ісуса Христа. Коли вони говорять про Ісуса Христа, то не говорять про нього як про Бога, а також не вважають його Богом. Він є Божим Христом, Божим Сином, Божою Мудрістю, Божим Словом. Навіть Пролог до Євангелія святого Івана, який найближчий за змістом до Нікейської доктрини, слід читати, беручи до уваги субординацію, яка увиразнюється Євангелієм у цілому; а цей Пролог грецькою мовою менш зрозумілий від його відповідника, опублікованого англійською, з причини відсутності артикля біля [те·о́с]». (Джон Мартін Крід, «Божественність Ісуса Христа», англ.).