Християнський погляд на владу

«Немає влади, як не від Бога» (РИМЛЯН 13:1).

1. Чому можна сказати, що Єгова є Всевишнім Володарем?

ВЛАДА є рисою Творця. Сувереном усього, Тим, хто спричиняє існування усякого створіння — живого і неживого, є Бог Єгова. Він, безумовно, є Всевишнім Володарем. Правдиві християни поділяють почуття небесних створінь, які проголошують: «Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, із волі Твоєї існує та створене все!» (Об’явлення 4:11).

2. Як людські правителі ранніх часів у певному розумінні визнали, що вони не володіють природним правом мати владу над іншими людьми, і що сказав Понтієві Пилату Ісус?

² Сам факт, що багато людських правителів у ранні часи історії намагалися узаконити свою владу, претендуючи на те, що вони боги або божі представники, говорить про їхнє мимовільне визнання, що ніхто з людей не успадковує права мати владу над іншими людьмиa (Єремії 10:23). Єдиним законним джерелом влади є Бог Єгова. Христос сказав Понтієві Пилату, римському наміснику Юдеї: «Надо Мною ти жодної влади не мав би, коли б тобі зверху не дано було» (Івана 19:11).

«Немає влади, як не від Бога»

3. Що сказав апостол Павло стосовно «вищої влади» і які питання викликають слова Ісуса та Павла?

³ Апостол Павло писав до християн, що жили під пануванням Римської імперії: «Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога [«поставлені на своїх відносних становищах Богом», НС]» (Римлян 13:1). Що мав на увазі Ісус, коли говорив, що Пилатова влада дана йому «зверху»? І що розумів Павло під тим, що політичні влади його часу поставлені на своїх відносних становищах Богом? Чи вони мали на увазі, що Єгова особисто відповідальний за призначення кожного окремого політичного правителя цього світу?

4. Як Ісус та Павло назвали Сатану і яку заяву Сатани Ісус не заперечував?

⁴ Як же це можливо, якщо Ісус назвав Сатану «князем цього світу», а апостол Павло — «богом цього віку»? (Івана 12:31; 16:11; 2 Коринтян 4:4). Крім цього, спокушаючи Ісуса, Сатана запропонував йому «владу» над «всіма царствами на світі», заявляючи, що вся ця влада була передана йому. Ісус відкинув його пропозицію, але він не заперечував, що ця влада належала Сатані (Луки 4:5—8).

5. а) Як нам розуміти слова Ісуса і Павла про людську владу? б) В якому розумінні вища влада «поставлена на своїх відносних становищах Богом»?

⁵ Єгова передав правління над цим світом Сатані тим, що дозволив йому жити після бунту, коли той спокусив Адама та Єву і спонукав їх збунтуватися проти Божого суверенітету. (Буття 3:1—6; порівняйте Вихід 9:15, 16). Отже слова Ісуса та Павла мусять означати, що після того як перша людська пара в Едемі відкинула теократію, тобто правління Бога, Єгова дозволив відчуженим від нього людям створити такі структури влади, які дали б їм можливість жити у впорядкованому суспільстві. Часом, щоб сповнити свій намір, Єгова спричиняв падіння деяких правителів чи урядів (Даниїла 2:19—21). Іншим він дозволив залишатися при владі. Про правителів, існування яких Єгова терпить, можна сказати, що вони «поставлені на своїх відносних становищах Богом».

Ранні християни і римська влада

6. Як ранні християни дивилися на римську владу і чому?

⁶ Ранні християни не приєднувалися до єврейських сект, котрі вчиняли змови проти римської влади і воювали з римлянами, які окупували Ізраїль. Наскільки римська влада зі своєю правовою системою підтримувала порядок на землі і на морі, будувала багато водопроводів, доріг та мостів і в загальному сприяла благополуччю усіх, настільки християни вважали її ‘Божим слугою, їм на добро’ (Римлян 13:3, 4). Закон і порядок створювали середовище, в якому християни могли проповідувати добру новину скрізь, як і наказував Ісус (Матвія 28:19, 20). Вони могли з чистим сумлінням сплачувати податки, встановлені римлянами, навіть якщо частина грошей використовувалася на справи, яких Бог не схвалює (Римлян 13:5—7).

7, 8. а) Що стає зрозуміло при уважному читанні Римлян 13:1—7 і що показує контекст? б) За яких обставин римська влада не виступала в ролі «Божого слуги» і якої позиції ранні християни дотримувалися у таких випадках?

⁷ Якщо уважно прочитати перші сім віршів 13-го розділу Римлян, то стає зрозуміло, що політична «вища влада» була «Божим слугою», призначеним хвалити тих, які чинять добро, і карати тих, які чинять зло. Контекст показує, що Бог, а не вища влада визначає, що є добре, а що зле. Однак якщо римський імператор чи будь-який інший представник політичної влади вимагав чогось забороненого Богом або, навпаки, забороняв щось, чого Бог вимагає, він вже не виступав у ролі Божого слуги. Ісус говорив так: «Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже» (Матвія 22:21). Якщо римська держава вимагала чогось, що належало Богові, як, наприклад, поклоніння або життя, правдиві християни дотримувалися апостольської поради: «Бога повинно слухатися більш, як людей» (Дії 5:29).

⁸ Відмова ранніх християн брати участь у поклонінні імператорові та в ідолопоклонстві, залишити свої християнські зібрання та припинити проповідування доброї новини виклика́ла переслідування. Вважається, що апостол Павло був страчений за наказом імператора Нерона. Інші імператори, особливо Доміціан, Марк Аврелій, Септімій Север, Дацій та Діоклетіан, також переслідували ранніх християн. Коли ці імператори і підлеглі їм представники влади переслідували християн, вони, безумовно, не діяли як «Божі слуги».

9. а) Що можна сказати про політичну вищу владу і від кого політична звірина отримує силу і владу? б) Який логічний висновок можна зробити стосовно християнського підкорення вищій владі?

⁹ Все це показує, що, хоча політична вища влада служить у деяких відношеннях у ролі «Божої постанови», щоб підтримувати порядок у людському суспільстві, вона залишається частиною світової системи речей, у якій богом є Сатана (1 Івана 5:19). Вона належить до світової політичної організації, символізованої в Об’явлення 13:1, 2 «звіриною». Ця звірина отримує силу і владу від «змія великого» — Сатани Диявола (Об’явлення 12:9). Тому логічно, що християнське підкорення такій владі є відносним, а не абсолютним. (Порівняйте Даниїла 3:16—18).

Належна повага до влади

10, 11. а) Як Павло показав, що нам слід поважати людей при владі, заслуговують вони цього чи ні? б) Як і чому можна молитися «за царів та за всіх, хто при владі»?

¹⁰ Проте це не значить, що християнам слід мати зухвалий, визивний погляд на політичну вищу владу. Правда, багато представників влади не заслуговують особливої поваги своїм особистим, а навіть громадським життям. Однак своїм прикладом і порадою апостоли показали, що до представників влади слід ставитися з повагою. Коли Павло став перед винним у кровозмішанні царем Іродом Агріппою II, то говорив з ним, виявляючи належну пошану (Дії 26:2, 3, 25).

¹¹ Павло навіть сказав, що світських правителів добре згадувати у своїх молитвах, особливо коли вони повинні прийняти рішення, які вплинуть на наше життя та християнську діяльність. Він писав: «Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей, за царів та за всіх, хто при владі, щоб могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості. Бо це добре й приємне Спасителеві нашому Богові, що хоче, щоб усі [«усякі», НС] люди спаслися, і прийшли до пізнання правди» (1 Тимофія 2:1—4). Наша повага до таких правителів може посприяти тому, щоб праця спасіння «усяких людей» виконувалася вільніше.

12, 13. а) Яку врівноважену пораду стосовно влади дав Петро? б) Як можна протидіяти «неуцтву нерозумних людей», які створюють упередження проти Свідків Єгови?

¹² Апостол Петро писав: «Коріться кожному людському творінню ради Господа,— чи то цареві, як найвищому, чи то володарям, як від нього посланим для карання злочинців та для похвали доброчинців. Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували неуцтво нерозумних людей,— як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття лихого, але як раби Божі. Шануйте всіх, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте» (1 Петра 2:13—17). Яка врівноважена порада! Ми абсолютно підкоряємося Богові як його раби і відносно та з повагою підкоряємося політичній владі, посланій карати злочинців.

¹³ Багато представників світської влади мають дуже дивні і спотворені уявлення про Свідків Єгови. Це стається тому, що їх вводять в оману злісні вороги Божих людей. Може бути також, що ті урядовці черпають відомості лише із засобів масової інформації, які не завжди залишаються безсторонніми у своїх повідомленнях. Деколи такі упередження можна спростувати, виявляючи шанобливе ставлення і, де можливо, забезпечуючи представників влади правильною інформацією про діяльність та вчення Свідків Єгови. Коротке пояснення зайнятим службовцям може дати брошура «Свідки Єгови у двадцятому столітті». Повнішу інформацію вони можуть отримати з книжки «Свідки Єгови — вісники Божого Царства» (англ.). Ця чудова книжка заслуговує місця на полицях місцевих та державних публічних бібліотек.

Влада у християнських домах

14, 15. а) Що є основою влади у християнській сім’ї? б) Як дружини, що є християнками, повинні ставитися до своїх чоловіків і чому?

¹⁴ Необов’язково навіть говорити, що коли Бог вимагає від християн належної поваги до світської влади, то вони повинні також поважати структури влади, встановлені Богом у християнських сім’ях. Апостол Павло чітко виклав принцип головування, який існує серед людей Єгови: «Хочу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова — Христос, а жінці голова — чоловік, голова ж Христові — Бог» (1 Коринтян 11:3). Це і є принцип теократії, або правління Бога. Що він включає в себе?

¹⁵ Повага до теократії починається вдома. Дружина, яка є християнкою, але не виявляє належної поваги до влади свого чоловіка — поділяє він її віру чи ні, не є теократичною. Павло радив християнам: «[Коріться] один одному у Христовім страху. Дружини,— коріться своїм чоловікам, як Господеві,— бо чоловік — голова дружини, як і Христос — Голова Церкви, Сам Спаситель тіла! І як кориться Церква Христові, так і дружини своїм чоловікам у всьому» (Ефесян 5:21—24). Так само як чоловіки-християни повинні підкорятися християнському головуванню, жінки, які є християнками, повинні усвідомлювати мудрість підкорятися владі своїх чоловіків, отриманій від Бога. Це принесе їм внутрішнє задоволення і, що важливіше, благословення Єгови.

16, 17. а) Як діти, що виховуються у християнських домах, можуть показати, що вони відрізняються від багатьох сьогоднішніх молодих людей, і що спонукує їх до цього? б) Який добрий приклад дав сьогоднішнім юним особам Ісус і до чого їх заохочується?

¹⁶ Діти, які є теократичними, з радістю виявляють належну повагу до своїх батьків. Про представників молодого покоління останніх днів передречено, що вони будуть «батькам неслухняні» (2 Тимофія 3:1, 2). Але до християнських дітей натхнене Боже Слово каже так: «Діти,— будьте слухняні в усьому батькам, бо це Господеві приємне» (Колосян 3:20). Повага до батьківської влади задовольняє Єгову і приносить його благословення.

¹⁷ Це видно на прикладі Ісуса. Лука розповідає: «Він пішов з ними [зі своїми батьками] і прийшов в Назарет, і корився їм... Ісус же зростав у премудрості і віком, в любові у Бога і людей» (Луки 2:51, 52, Філарет). У той час Ісусові було 12 років, і форма вжитого тут грецького дієслова наголошує, що він далі «корився» своїм батькам. Отже, він не припинив підкорятися, коли увійшов у підлітковий вік. Якщо ви, молоді особи, хочете духовно прогресувати і рости в очах Єгови та побожних людей, ви будете виявляти повагу до влади і вдома, і за межами дому.

Влада у зборі

18. Хто є Головою християнського збору і кого він наділив владою?

¹⁸ Обговорюючи потребу порядку в християнському зборі, Павло писав: «Бог не є Богом безладу, але миру. ...Все нехай буде добропристойно і статечно [або «згідно з порядком», примітка в НС]» (1 Коринтян 14:33, 40). Щоб усе відбувалося в порядку, Голова християнського збору Христос наділив владою вірних чоловіків. Написано: «Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів, щоб приготувати святих на діло служби... Щоб були ми правдомовні в любові, і в усьому зростали в Нього, а Він — Голова, Христос» (Ефесян 4:11, 12, 15).

19. а) Кого Христос поставив над усім своїм земним маєтком і кому він дав особливу владу? б) Кому у християнському зборі дається влада і чого це вимагає від нас?

¹⁹ У цей час кінця Христос призначив «вірного і мудрого раба» над «цілим маєтком своїм», тобто над справами Царства на землі (Матвія 24:45—47). Як і в першому столітті, представником цього раба є керівний орган помазаних християнських чоловіків, яким Христос дав владу приймати рішення і призначати інших наглядачів (Дії 6:2, 3; 15:2). У свою чергу Керівний орган наділяє владою Комітети філіалів, обласних та районних наглядачів і старійшин у більше як 73 000 зборів Свідків Єгови по цілій землі. Усі ці віддані християни заслуговують нашої підтримки і поваги (1 Тимофія 5:17).

20. Який приклад показує, що Єгова незадоволений тими, хто виявляє неповагу до співхристиян, наділених владою?

²⁰ Стосовно нашої поваги до тих братів у християнському зборі, які мають владу, можна зробити цікаве порівняння з підкоренням, яке ми повинні виявляти світській владі. Коли людина порушує людський закон, схвалений Богом, призначене покарання з боку «володарів» є в дійсності непрямим виразом Божого гніву на «того, хто робить зло» (Римлян 13:3, 4, Деркач). Якщо у Єгови викликає гнів порушення людських законів і відсутність належної поваги до світської влади, наскільки ж більшим є його незадоволення, коли християнин зневажає біблійний принцип і виявляє неповагу до співхристиян, наділених владою!

21. Якої біблійної поради ми з радістю будемо дотримуватися і що розглядатиметься у наступній статті?

²¹ Замість того щоб виклика́ти Боже незадоволення бунтарським на незалежним складом розуму, ми дотримуватимемося Павлової поради, яку він дав християнам у Филипах: «Отож, мої любі, як то ви завжди були слухняні, працюйте над спасінням вашим в острасі та трепеті, не тільки коли я присутній, але ще більше тепер, коли мене нема між вами, бо то Бог викликає у вас і хотіння і діяння за своїм уподобанням. Усе робіть без нарікання і мудрування, щоб ви були бездоганні й щирі, непорочні діти Божі серед лукавого й розбещеного роду, серед якого сяєте, немов світила у світі» (Филип’ян 2:12—15, Хоменко). На відміну від теперішнього лукавого й розбещеного роду, який накликав на себе кризу влади, люди Єгови з готовністю підкоряються владі. Тому вони пожинають багато добрих плодів, як ми побачимо у наступній статті.

[Примітка]

Для повторення

◻ Хто є Всевишнім Володарем і чому його влада законна?

◻ В якому розумінні вища влада «поставлена на своїх відносних становищах Богом»?

◻ Коли вища влада перестає бути «Божим слугою»?

◻ Яка структура влади існує у християнських сім’ях?

◻ Кого наділяється владою у християнському зборі?

[Ілюстрації на сторінці 18]

Ісус говорив: «Віддайте кесареве — кесареві».