Запитання читачів

У ці складні в економічному плані часи все більше осіб та підприємств вдаються до банкрутства. Чи християнин не порушує біблійних принципів, якщо оголошує банкрутство?

Відповідь на це питання добре ілюструє те, як Боже Слово дає нам практичне керівництво у справах, що, можливо, притаманні лише нашому часу. У багатьох країнах існують закони, що регулюють справу банкрутства. Ці закони різняться від країни до країни, і християнський збір не дає юридичних довідок у таких справах. Але розгляньмо, що собою являє юридична можливість банкрутства.

Одна з причин, чому уряди дозволяють окремим громадянам та підприємствам оголошувати банкрутство, полягає в тому, що воно захищає тих, які надають в позичку гроші або продають в борг товари (кредиторів), від громадян або підприємств, які позичають гроші або беруть у борг (дебіторів), але не сплачують те, що винні. Кредиторам може здаватися, що єдиний вихід, це подати в суд прохання змусити дебітора оголосити банкрутство, так щоб його майно можна було використати як часткову виплату боргу.

Крім того, банкрутство служить захистом для дебіторів, які справді не в стані задовольнити своїх кредиторів. Дебіторові можуть дозволити оголосити банкрутство, причому його кредитори мають право взяти деяку частину його майна. Однак деколи закон дозволяє йому зберегти дім та мінімальну частину майна і тоді продовжувати жити без постійної загрози втратити майно та без страху перед колишніми кредиторами.

Отже виходить, що ці закони були створені для захисту обох сторін у фінансових та ділових операціях. Але розгляньмо, які корисні поради пропонує Біблія.

Прочитавши Біблію, важко не помітити, що вона не заохочує брати в борг. Такі перестороги можна знайти в Приповістей 22:7: «Багатий панує над бідними, а боржник — раб позичальника».

Пригадайте також Ісусову притчу з Матвія 18:23—34, в якій згадується про раба, що мав дуже великий борг. «Наказав пан продати його, і його дружину та діти, і все, що він мав», але тоді пан, що був царем, зм’якшився і виявив милосердя. Коли той раб пізніше виявився немилосердним, цар «катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу». Очевидно, найкраще, що можна порекомендувати, це взагалі не брати гроші в борг.

Божі слуги у стародавньому Ізраїлі мали ділові стосунки і деколи брали і давали гроші в борг. Які вказівки дав їм Єгова? Якщо хтось хотів позичити гроші, щоб розпочати або розширити діло, давати гроші під проценти було законною і нормальною справою для євреїв. Однак Бог заохочував своїх людей бути несамолюбними, позичаючи гроші бідним ізраїльтянам; вони не повинні були шукати вигоди, даючи гроші під проценти особам у несприятливих обставинах (Вихід 22:25). У Повторення Закону 15:7, 8 говориться: «Коли буде серед тебе вбогий, один із братів твоїх... конче відкриєш свою руку йому, і конче позичиш йому за його потребою, що буде бракувати йому».

Подібна доброзичливість та люб’язність відображалася в постанові про те, що позикодавці не могли забрати життєво необхідних речей боржника, як, наприклад, камінь з домашніх жорен сім’ї або одяг, необхідний, щоб зігрітися вночі (Повторення Закону 24:6, 10—13; Єзекіїля 18:5—9).

Звичайно, не всі євреї приймали і діяли згідно з духом цих законів, які з любов’ю дав їх великий Суддя та Законодавець (Ісаї 33:22). Деякі жадібні євреї грубо поводилися зі своїми братами. Також сьогодні декотрі кредитори можуть ставити грубі і нерозсудливі вимоги навіть до щирого християнина, який через непередбачені обставини в даний час не може виплатити боргу (Екклезіяста 9:11). Світські кредитори можуть своїми негнучкими, важкими вимогами змусити дебітора шукати захисту. Де? В окремих випадках боржники бачитимуть лише один вихід — законне оголошення банкрутства. Тому християнин, який, маючи борги, не виявляв пожадливості, може вдатися до банкрутства.

Однак ми повинні пам’ятати про інші сторони справи. Християнин може потрапити в борги просто через нестриманість у видатках або через недалекоглядність у ділових рішеннях. Чи слід йому махнути рукою на борг і швидко шукати виходу в банкрутстві, приносячи своєю нерозсудливістю неприємності іншим людям? Біблія не схвалює такої безвідповідальності у фінансових справах. Вона каже, що у Божого слуги «так» має означати «так» (Матвія 5:37). Пригадаймо також Ісусові слова, що слід порахувати видатки, перш ніж будувати башту (Луки 14:28—30). Згідно з цим, християни повинні обдумувати небажані наслідки, перед тим як заходити у фінансовий борг. Беручи в борг, християнин повинен відчувати відповідальність повернути тій людині або підприємству позичені гроші. Якщо багато інших людей вважають християнина безвідповідальним або ненадійним, він, можливо, зіпсував свою добру репутацію і через це не має доброго засвідчення від чужих (1 Тимофія 3:2, 7).

Згадаймо, що каже нам Псалом 15:4 про людей, яких схвалює Єгова. Там сказано: «[Той, кого Бог схвалює] присягає, для себе хоча б і на зло,— і дотримує». Так, Бог очікує від християн, що вони поводитимуться з кредиторами так, як хочуть, щоб інші поводилися з ними (Матвія 7:12).

Отже, підсумок такий: Біблія не забирає у християнина можливості у винятковій ситуації скористатися захистом, передбаченим законами кесаря про банкрутство. Однак християни повинні бути винятково чесними і надійними. Тому їм слід бути зразковими у щирому бажанні виконувати свої фінансові зобов’язання.