Чи ти навчаєш так, як Ісус?

«Народ дивувався з науки Його. Бо навчав Він їх, як можновладний, а не як ті книжники їхні» (МАТВІЯ 7:28, 29).

1. Хто йшов за Ісусом, коли він навчав по Галілеї, і як на це реагував Ісус?

ХОЧ би куди пішов Ісус, скрізь до нього товпилися люди. «Ходив Він по всій Галілеї, по їхніх синагогах навчаючи, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу, і всяку неміч між людьми». У міру того як поширювалися чутки про його діла, «багато людей ішло за Ним і з Галілеї, і з Десятимістя, і з Єрусалиму, і з Юдеї, і з Зайордання» (Матвія 4:23, 25). Дивлячись на них, «змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, «як ті вівці, що не мають пастуха». Коли Ісус навчав, люди відчували, що він жаліє та ніжно любить їх; це було, як цілющий бальзам на їхні рани, і тому вони тягнулися до нього (Матвія 9:35, 36).

2. Що, окрім Ісусових чуд, притягувало до нього великі натовпи людей?

² Як же чудово Ісус вздоровляв фізичні недуги: очищав прокажених, глухим повертав слух, сліпим зір, каліки починали ходити, мертві поверталися до життя! Звичайно, ці яскраві вияви сили Єгови, яка діяла через Ісуса, притягували велику кількість людей! Але їх приваблювали не тільки чуда — натовпи приходили також за духовним зціленням, яке вони отримували через Ісусове навчання. Зверніть увагу, наприклад, як вони відгукнулися на його відому Нагірну проповідь: «Як Ісус закінчив ці слова, то народ дивувався з науки Його. Бо навчав Він їх, як можновладний, а не як ті книжники їхні» (Матвія 7:28, 29). Їхні рабини цитували для авторитету усні традиції стародавніх рабинів. Ісус же навчав їх, маючи владу від Бога: «Що Я говорю, то так говорю, як Отець Мені розповідав» (Івана 12:50).

Його навчання досягало серця

3. Як Ісусів спосіб навчання відрізнявся від навчання книжників і фарисеїв?

³ Різниця між Ісусовим навчанням та навчанням книжників і фарисеїв полягала не тільки у змісті,— істини від Бога, на відміну від обтяжливих усних людських традицій,— але також у способі навчання. Книжники і фарисеї були зарозумілими та грубими, вони пихато вимагали високих титулів і глузливо ставилися до людей як до «проклятого народу». На противагу їм Ісус був сумирним, лагідним, добрим, співчутливим і часто поступливим, він жалів людей. Ісус навчав, використовуючи не тільки правдиві слова, але також привабливі слова, що йшли від серця і відразу потрапляли у серця слухачів. Його радісна вістка притягувала до нього людей, спонукувала їх приходити до храму з самого ранку, щоб з приємністю послухати його і побути коло нього. Великі натовпи збиралися до нього, кажучи: «Чоловік ще ніколи так не промовляв, як Оцей Чоловік» (Івана 7:46—49; Марка 12:37; Луки 4:22; 19:48; 21:38).

4. Що в Ісусовому проповідуванні особливо приваблювало багатьох людей?

⁴ Безумовно, одна з причин, чому людей приваблювало Ісусове навчання, полягала в застосуванні прикладів та притч. Ісус бачив те, що бачать інші, але він навчав того, про що вони ніколи не задумувалися. Польові лілії, птахи, що будують гнізда, сівач, пастух, який повертає загублених овечок, жінки, що латають старий одяг, діти, які граються на базарі, рибаки, що витягують сіті,— буденні образи, відомі кожному, однак Ісус не вважав їх простими. Хоч би куди подивився Ісус, він бачив, що́ можна було б використати як приклад про Бога чи Боже Царство або для пояснення чогось про людське суспільство, що оточувало його.

5. На чому базувалися Ісусові приклади і через що його притчі були такі ефективні?

⁵ Ісусові приклади і притчі основувалися на щоденних справах, за якими люди багато разів спостерігали, а коли з цими знайомими речами поєднуються істини, вони швидко і глибоко проникають у розуми слухачів. Такі істини не просто сприймаються на слух; вони відтворюють у розумі образи, які пізніше легко пригадати. Ісусові притчі відзначалися простотою, вони не були обтяжені зайвим матеріалом, що перешкодив би розумінню істин. Розгляньте, наприклад, притчу про доброго самарянина. У ній чітко видно, хто є добрим ближнім (Луки 10:29—37). Ісус розповів також притчу про двох синів: один сказав, що піде працювати у винограднику, але не зробив цього, а другий сказав, що не хоче, але таки пішов. Відразу видно суть справжнього послуху — виконання призначеної роботи (Матвія 21:28—31). Коли Ісус натхненно навчав, ніхто не дрімав і не відволікався. Люди були занадто зайняті, слухаючи і спостерігаючи.

Ісус поступався, коли робити так підказувала любов

6. Коли поміркованість, або поступливість, особливо корисна?

⁶ Дуже часто, коли у Біблії говориться про поміркованість, примітка показує, що це означає поступливість. Мудрість від Бога поступлива, коли є пом’якшуючі обставини. Деколи особливо необхідно виявити поміркованість, або поступливість. Старійшини повинні радо поступатися, коли робити так підказує любов і є відповідне розкаяння (1 Тимофія 3:3; Якова 3:17). Ісус дав чудовий приклад поступливості, роблячи винятки із загальних правил, коли цього вимагали милосердя та співчуття.

7. Які приклади поступливості дав Ісус?

⁷ Одного разу Ісус сказав: «Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм». Однак він не відкинув Петра, хоча Петро тричі відрікся від нього. Були пом’якшуючі обставини, які Ісус, очевидно, взяв до уваги (Матвія 10:33; Луки 22:54—62). Пом’якшуючі обставини були також тоді, коли нечиста жінка, яка мала кровотечу, ввійшла у натовп людей, порушивши тим самим Мойсеїв закон. Ісус і її не осуджував. Він розумів її розпач. (Марка 1:40—42; 5:25—34; дивіться також Луки 5:12, 13). Ісус наказав своїм учням не говорити нікому, що він Месія, однак він не дотримувався цього правила сліпо, коли признався одній самарянці біля криниці, що він Месія (Матвія 16:20; Івана 4:25, 26). У всіх цих випадках любов, милосердя та співчуття оправдували таку поступливість (Якова 2:13).

8. Коли книжники і фарисеї змінювали правила, а коли ні?

⁸ Непоступливі фарисеї були зовсім іншими. Самі вони порушили б свої суботні традиції, щоб повести вола до води. Також коли б їхній віл чи їхній син впав би у криницю, фарисеї порушили б суботу, щоб витягнути його. Але для звичайних людей вони не хотіли поступитися ані трошки! Вони ‘пальцем своїм не хотіли [цих вимог] порушити’ (Матвія 23:4; Луки 14:5). В Ісусових очах люди були важливішими за більшість правил; для фарисеїв правила були важливішими за людей.

«Син заповіді»

9, 10. Де знайшли Ісуса його батьки, повернувшись до Єрусалима, і як розуміти те, що Ісус запитував?

⁹ Дехто нарікає, що записано лише один випадок з юнацьких років Ісуса. Однак багато людей не усвідомлюють великої значимості тої події. В Луки 2:46, 47 написано: «Третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх. Усі ж хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям». В англійському «Теологічному словнику Нового Завіту» Кіттеля вказано, що у цьому випадку грецьке слово, перекладене як «запитував», не описує лише дитячу цікавість. Слово може стосуватися запитування під час судового розгляду, слідства, зустрічних запитань, а навіть «випробних і підступних запитань фарисеїв та садукеїв», згаданих, наприклад, у Марка 10:2 та 12:18—23.

¹⁰ Той самий словник продовжує: «Через вживання цього слова можна було б підняти питання, чи... в [Луки] 2:46 вказується не так на цікавість хлопця, як на Його успішне дискутування. [Вірш] 47 добре підходить до успішного дискутування»a. У перекладі Ротергама 47-й вірш представляє цю ситуацію як вражаюче протиборство: «А всі, хто слухали його, не могли отямитися через його розуміння та відповіді». У праці Робертсона «Зображальні мовні засоби в Новому Завіті» (англ.) сказано, що їхнє дивування означає, що «вони не могли отямитися і стояли з широко відкритими очима».

11. Як Марія та Йосип відреагували на те, що побачили і почули, і що каже один теологічний словник?

¹¹ Коли зрештою з’явилися Ісусові батьки, вони «здивувались» (Луки 2:48). Робертсон пояснює, що грецьке слово, вжите у цьому місці, означає «вразити, вибити ударом». Він додає, що Йосип і Марія «були вражені» тим, що вони бачили й чули. У певному розумінні Ісус уже був вражаючим вчителем. Беручи до уваги цей випадок у храмі, Кіттель у своїй праці заявляє, що «у свої юні роки Ісус вже починає боротьбу, в якій Його опоненти зрештою будуть змушені здатися».

12. Чим відзначалися Ісусові пізніші дискусії з релігійними провідниками?

¹² І вони таки здалися! Минули роки, і такими запитаннями Ісус завдавав поразок фарисеям, аж поки «ніхто з того дня не наважувався більш питати Його» (Матвія 22:41—46). Саддукеї теж були змушені замовчати стосовно питання про воскресіння і «вже не насмілювалися питати Його ні про що» (Луки 20:27—40). Книжникам велося не ліпше. Після розмови Ісуса з одним із них «ніхто не насмілювався вже питати Його» (Марка 12:28—34).

13. Чому та подія з Ісусом у храмі дуже важлива і на усвідомлення чого воно натякає?

¹³ Чому саме цей випадок з малолітнім Ісусом та вчителями у храмі було вибрано для розповіді? Це був поворотний пункт у житті Ісуса. У віці близько 12 років він став, як це називали євреї, «сином заповіді», відповідальним за виконання усіх пов’язаних з нею постанов. Коли Марія поскаржилася Ісусові, що вона та Йосип переживали, відповідь її сина показала, що він, очевидно, усвідомлював природу свого чудесного народження і своє месіанське майбутнє. На це натякає його зауваження, що Бог є його Отцем у прямому розумінні: «Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?» Між іншим, це перші слова Ісуса, записані в Біблії, і вони виявляють його усвідомлення наміру, з яким Єгова послав його на землю. Тому весь цей епізод має велике значення (Луки 2:48, 49).

Ісус любить і розуміє дітей

14. Які цікаві для дітей думки містить розповідь про малолітнього Ісуса у храмі?

¹⁴ Ця історія повинна особливо захоплювати дітей. Вона показує, як старанно вчився Ісус у юні роки. Рабини у храмі були приголомшені мудрістю цього 12-річного «сина заповіді». Однак він все ще працював з Йосипом у теслярській майстерні, «корився» йому та Марії і зростав «в любові у Бога і людей» (Луки 2:51, 52, Філарет).

15. Як Ісус підтримував дітей під час свого земного служіння і яке значення це має для сьогоднішніх дітей?

¹⁵ Під час свого земного служіння Ісус дуже підтримував дітей: «Первосвященики й книжники, бачивши чуда, що Він учинив, і дітей, що в храмі викрикували: «Осанна Сину Давидовому», обурилися, та й сказали Йому: «Чи ти чуєш, що кажуть вони?» А Ісус відказав їм: «Так. Чи ж ви не читали ніколи: «Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу»?» (Матвія 21:15, 16; Псалом 8:3). Так само сьогодні він підтримує сотні тисяч дітей, які залишаються незламними і приносять хвалу, причому деякі з них ціною свого життя!

16. а) Чого Ісус навчив своїх апостолів, поставивши між ними дитину? б) У який вирішальний момент свого життя Ісус таки знайшов час для дітей?

¹⁶ Коли апостоли сперечалися, хто з них найбільший, Ісус сказав до усіх 12-х: «Коли хто бути першим бажає,— нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!» І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них: «Коли хто в Ім’я Моє прийме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене,— не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!» (Марка 9:35—37). Крім того, коли Ісус востаннє йшов до Єрусалима, щоб зазнати жахливих випробувань і померти, він знайшов час для дітей: «Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм,— бо таких Царство Боже!» Потім «Він їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши» (Марка 10:13—16).

17. Чому Ісусові було легко розуміти дітей і що діти повинні пам’ятати про нього?

¹⁷ Ісус знає, як діти почувають себе у світі дорослих. Він жив з дорослими, працював з ними, корився їм, а також знав тепле почуття безпеки, яке приносить їхня любов. Діти, той самий Ісус є вашим другом; він помер за вас, і ви житимете вічно, якщо будете слухатися його наказів (Івана 15:13, 14).

18. Яку захоплюючу думку ми повинні пам’ятати особливо у час пригнічення та небезпеки?

¹⁸ Виконувати Ісусові накази не так важко, як це може здаватися. Діти, Ісус доступний для вас, як і для всіх інших, бо у Матвія 11:28—30 читаємо: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,— і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє [або «станьте під моє ярмо зі мною», примітка в НС], і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий,— і «знайдете спокій душам своїм». Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!» Уявіть собі, на вашій життєвій дорозі служіння Єгові Ісус іде поряд з вами, роблячи ярмо любим, а тягар легким. Це захоплююча думка для всіх нас!

19. Які питання про способи Ісусового навчання добре ставити собі час від часу?

¹⁹ Переглянувши лише кілька способів, у які Ісус навчав, чи ми можемо сказати, що навчаємо так, як він? Коли ми бачимо фізично або духовно голодних, чи жалість спонукує нас робити все, що в наших силах, бажаючи допомогти їм? Навчаючи інших, чи ми викладаємо Боже Слово, чи, як фарисеї, вчимо своїх власних ідей? Чи ми спостерігаємо за буденними справами навколо нас, які можна використати, щоб пояснити, описати, закріпити і поглибити розуміння духовних істин? Чи ми уникаємо сліпого слідування певним правилам, коли, з огляду на обставини, любов та милосердя вимагають поступливості у застосуванні цих правил? А що можна сказати про дітей? Чи ми виявляємо до них таку ж ніжну турботу й доброту, як Ісус? Чи ви заохочуєте своїх дітей вивчати поведінку Ісуса в юні роки? Чи ви будете такими ж непохитними, як Ісус, але разом з тим такими ж готовими, як він, тепло приймати розкаяних осіб, подібно до квочки, що збирає під крила своїх курчат? (Матвія 23:37).

20. Якими чудовими думками можна потішати себе у служінні Богові?

²⁰ Якщо ми з усіх сил намагаємося навчати так, як це робив Ісус, він, безумовно, дозволить нам ‘стати під його ярмо разом з ним’ (Матвія 11:28—30, НС).

[Примітка]

Чи ви пам’ятаєте?

◻ Чому натовпи ішли за Ісусом?

◻ Чому Ісус часом був поступливим щодо деяких правил?

◻ Чого можна навчитися з того, що Ісус запитував учителів у храмі?

◻ Чого можна навчитися з Ісусових взаємин з дітьми?