‘Здобувайте друзів багатством неправедним’
«Здобувайте собі друзів багатством неправедним... Вірний у малому і у великому вірний» (ЛУКИ 16:9, 10, Деркач).
1. Як Мойсей та Ізраїлеві сини вихваляли Єгову після втечі з Єгипту?
ВРЯТОВАНІ чудом,— наскільки ж зміцняє віру така подія! За вихід ізраїльтян з Єгипту віддається належне не кому іншому, як тільки Всемогутньому Єгові. Не дивно, що Мойсей та ізраїльтяни співали: «Моя сила та пісня — Господь [«Яг», НС], і Він став на спасіння мені! Це мій Бог,— і прославлю Його, Він Бог батька мого,— і звеличу Його!» (Вихід 15:1, 2; Повторення Закону 29:2).
2. Що народ Єгови взяв із собою, коли покинув Єгипет?
2 Як же тепер завдяки їхній новознайденій свободі усе було по-іншому, ніж в Єгипті! Вони могли поклонятися Єгові без перешкод. І вони не покинули Єгипет з порожніми руками. Мойсей розповідає: «Ізраїлеві сини... позичили від єгиптян посуд срібний і посуд золотий та шати. А Господь дав милість тому народові в очах Єгипту,— і вони позичили — і забрали здобич від Єгипту» (Вихід 12:35, 36). Але як вони використали це багатство з Єгипту? Чи воно посприяло ‘Його звеличенню’? Чого ми навчаємося з їхнього прикладу? (Порівняйте 1 Коринтян 10:11).
«Приношення для Господа»
3. Як Єгова поставився до того, що ізраїльтяни вжили золото у фальшивому поклонінні?
3 Коли Мойсей перебував 40 днів на горі Сінай, щоб отримати вказівки для ізраїльтян, цей народ, чекаючи під горою, занепокоївся. Знявши свої золоті сережки, вони наказали Аарону зробити статую для поклоніння. Аарон також збудував для них жертовник, і вранці наступного дня вони складали на ньому жертви. Чи їхньому Визволителю сподобалось таке використання цього золота? Навряд! «Тепер залиши Мене,— сказав Єгова Мойсею,— і розпалиться гнів Мій на них, і Я винищу їх». Лише завдяки Мойсеєвому благанню Єгова пощадив цей народ, але заколотницькі ватажки таки підпали під Божу смертну кару (Вихід 32:1—6, 10—14, 30—35).
4. Що було «приношенням для Господа» і хто робив його?
4 Пізніше в ізраїльтян була нагода використати своє багатство у приємний для Єгови спосіб. Вони позбирали «приношення для Господа»a. Золото, срібло, мідь, блават, різноманітні фарбовані тканини, пофарбовані баранячі й тюленячі шкурки, а також дерево акації — все це було серед пожертв на будівництво і щоб прикрашати скинію. Цей опис зосереджує нашу увагу на складі думок тих, хто жертвував. «Кожен за щедрим серцем своїм [нехай] принесе його, приношення Господеві» (Вихід 35:5—9). Ізраїльтяни радо відгукнулися на цей заклик. Отже, скинія була спорудою «краси і величної пишноти», як про це написав один фахівець.
Пожертви для храму
5, 6. Як Давид використав своє багатство у зв’язку з будівництвом храму і як на це відреагували інші?
5 Хоча будівництвом довговічного дому для поклоніння Єгові керував ізраїльський цар Соломон, великомасштабні приготування до цього будівництва здійснив його батько Давид. Давид зібрав величезну кількість золота, срібла, міді, заліза, лісоматеріалу і дорогоцінного каміння. «Через моє замилування до дому Бога мого,— сказав до свого народу Давид,— є в мене скарб власного золота та срібла,— і його я віддав для дому свого Бога, понад усе, що я наготував для святого храму: три тисячі талантів золота... і сім тисяч очищеного срібла на покриття стін тих домів». Давид також заохотив інших до щедрості. Відгук був надзвичайним — більше золота, срібла, міді, заліза і дорогоцінного каміння. Народ ‘жертвував Господеві з цілого серця’ (1 Хронік 22:5; 29:1—9).
6 Цими добровільними пожертвами ізраїльтяни виразили глибоку вдячність за поклоніння Єгові. Давид смиренно молився: «Хто бо я, і хто народ мій, що маємо силу так жертвувати, як це?» Чому? «Бо все це — від Тебе, і з Твоєї руки дали ми Тобі. ...У щирості серця свого я пожертвував це все» (1 Хронік 29:14, 17).
7. Який застережливий урок ми можемо взяти для себе з Амосових днів?
7 Проте ізраїльські племена не змогли утримати поклоніння Єгові у своєму розумі та серці на першому місці. Під кінець дев’ятого сторіччя до н. е. розділений Ізраїль став винним у духовному занедбанні. Через Амоса Єгова сказав про десятиплемінне царство Ізраїлю: «Горе безпечним на Сіоні, тим, хто надіється на самарійськую гору». Він описав їх як чоловіків, що ‘вилежуються на ложах з слонової кости... вивалюються на постелях своїх... їдять баранів із отари та ситих телят із обори... вино попивають чашами’. Але їхній достаток не був захистом. Бог застеріг: «Вони підуть тепер на вигнання на чолі полонених, і перестане крик випещених». У 740 році до н. е. Ізраїль постраждав від Ассирії (Амоса 6:1, 4, 6, 7). А через якийсь час південне Юдейське царство також стало жертвою матеріалізму (Єремії 5:26—29).
Правильне використання засобів у християнські часи
8. Який добрий приклад щодо використання своїх засобів дають Йосип і Марія?
8 На противагу цьому порівняно бідніше становище Божих слуг пізніших часів не перешкодило їм виявляти ревність до правдивого поклоніння. Розгляньмо приклад Марії та Йосипа. Слухаючись наказу Цезаря Августа, вони пустилися в подорож до рідного міста своєї родини, Віфлеєма (Луки 2:4, 5). Там народився Ісус. Через сорок днів Йосип і Марія прийшли до недалекого Єрусалима в храм, щоб принести обов’язкову жертву очищення. Вони були настільки убогими, що Марія змогла принести в жертву тільки дві пташки. Ані вона, ані Йосип не вважали свою убогість виправданням, щоб не принести жертви. Навпаки, вони слухняно послужилися своїми обмеженими засобами (Левит 12:8; Луки 2:22—24).
9—11. а) Яка вказівка стосовно того, як нам використовувати свої гроші, дається в Ісусових словах з Матвія 22:21? б) Чому невеличка пожертва вдови не була даремною?
9 Пізніше фарисеї і партія послідовників Ірода старалися обманути Ісуса, говорячи: «Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?» В Ісусовій відповіді виявилася його проникливість. Маючи на увазі монету, яку йому дали, Ісус запитав: «Чий це образ і напис?» Вони відповіли: «Кесарів». Він зробив розсудливий висновок: «Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже» (Матвія 22:17—21). Ісус знав, що, пускаючи в обіг монети, влада сподівається сплати податків. Але тут він допоміг як своїм послідовникам, так і ворогам усвідомити те, що правдивий християнин намагається теж сплачувати «Богові — Боже». У це входить також правильне використання своїх матеріальних засобів.
10 Один випадок, коли Ісус свідчив у храмі, яскраво змальовує це. Він щойно засудив пожадливих книжників, які «вдовині хати поїдають». «Поглянув Він угору, і побачив заможних, що кидали дари свої до скарбниці,— повідомляє Лука.— Побачив [Ісус] і вбогу вдовицю одну, що дві лепті туди вона вкинула. І сказав Він: «Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця вкинула більше за всіх! Бо всі клали від лишка свого в дар Богові, а вона поклала з убозтва свого ввесь прожиток, що мала» (Луки 20:46, 47; 21:1—4). Деякі люди згадали про те, що храм оздоблено дорогоцінним камінням. Ісус же відповів: «Надійдуть ті дні, коли з того, що бачите, не зостанеться й каменя на камені, який не зруйнується» (Луки 21:5, 6). Чи ж невеличка пожертва вдови була даремною? Звичайно, що ні. Ця вдова підтримала тодішній розпорядок Єгови.
11 Ісус сказав своїм правдивим послідовникам: «Ніякий слуга не може служити двом господарям: бо або одного зненавидить, а другого полюбить, або одного буде триматися, а другого занедбає. Не можете служити Богові і мамоні» (Луки 16:13, Дерк.). Отже, як ми можемо правильно врівноважити використання своїх фінансових ресурсів?
Вірні доморядники
12—14. а) Стосовно чого християни є доморядниками? б) В які видатні способи люди Єгови сьогодні вірно служать як доморядники? в) Звідки беруться гроші на підтримку Божої праці сьогодні?
12 Коли ми присвячуємо своє життя Єгові, то в дійсності говоримо, що все наше майно, усі засоби належать йому. Як же тоді ми повинні використовувати все, що маємо? Згадуючи про християнське служіння у зборі, брат Ч. Т. Рассел, перший президент Товариства Вартової башти, написав: «Кожен повинен вважати себе призначеним Господом доморядником стосовно свого часу, впливу, грошей тощо; кожному також слід старатися якнайліпше використовувати ці таланти на славу Господаря» («Нове створіння», сторінка 345, англ.).
13 «Від доморядників вимагається, щоб кожен виявився вірним»,— говориться в 1 Коринтян 4:2 (Дерк.). Як міжнародна організація, Свідки Єгови докладають усіх зусиль, щоб жити згідно із цими словами, проводячи якомога більше свого часу в християнському служінні, старанно поліпшуючи свою здібність навчати. Крім того, бригади добровольців під керівництвом Регіональних комітетів будівництва охоче вкладають свій час, силу і досвід у будівництво гарних залів для поклоніння. Єгові все це дуже подобається.
14 Звідки ж беруться гроші для підтримки цієї далекосяжної навчальної кампанії і будівельних робіт? Від таких же охочих серцем людей, як ті, що жили за днів будівництва скинії. Чи ми особисто беремо в цьому участь? Чи спосіб, в який ми використовуємо свої фінансові ресурси, виявляє, що служіння Єгові є для нас справою надзвичайної ваги? Будьмо вірними доморядниками у фінансових справах.
Зразок щедрості
15, 16. а) Як християни за Павлових днів виявляли щедрість? б) Чим ми повинні вважати наше сьогоднішнє обговорення?
15 Апостол Павло написав про щедрий дух християн у Македонії та Ахаї (Римлян 15:26). Хоча в них теж було багато проблем, вони охоче жертвували, щоб допомогти своїм братам. Павло заохотив коринтських християн також щедро давати, жертвуючи своїм достатком, аби допомогти іншим у їхньому нестатку. Ніхто не міг слушно звинуватити Павла у вимаганні. Він написав: «Хто скупо сіє,— той скупо й жатиме, а хто сіє щедро,— той щедро й жатиме! Нехай кожен дає, як серце йому призволяє,— не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає!» (2 Коринтян 8:1—3, 14; 9:5—7, 13).
16 Щедрі пожертви, які вносять сьогодні у всесвітню працю проповідування про Царство наші брати і зацікавлені, є показником того, як високо вони цінують цей привілей. Але так само, як коринтяни отримали нагадування від Павла, було б добре, щоб і ми вважали це обговорення нагадуванням.
17. Якого зразка стосовно давання заохотив триматися Павло і чи це можна застосувати сьогодні?
17 Павло спонукав братів, даючи, триматися такого зразка. «Першого дня в тижні,— сказав він,— нехай кожен із вас відкладає собі та збирає, згідно з тим, як ведеться йому» (1 Коринтян 16:1, 2). Для нас і наших дітей це може стати прикладом того, як приносити пожертви,— чи то через збір, чи безпосередньо найближчому філіалу Товариства Вартової башти. Одне місіонерське подружжя, яке отримало призначення проповідувати в певному містечку в Східній Африці, запросило зацікавлених піти з ними на біблійне вивчення. Коли закінчилося це перше зібрання, місіонери скромно вкинули декілька монет до скриньки з написом «Пожертви на справи Царства». Інші зробили те саме. Пізніше, після того як із цих зацікавлених сформувався християнський збір, приїхав районний наглядач і похвалив їх за те, що вони регулярно дають пожертви (Псалом 50:10, 14, 23).
18. Як ми можемо допомогти своїм братам, котрі є в скрутному становищі?
18 У нас також є привілей використовувати свої засоби для допомоги жертвам стихійних лих і тим, хто живе в пошматованих війною територіях. З яким же глибоким хвилюванням ми прочитали про допомогу, вислану в Східну Європу, коли вихор економічних і політичних змін пронісся через цю частину світу! Речовими і грошовими пожертвами виявилося те, якими щирими і солідарними з потерпілими християнами є наші братиb (2 Коринтян 8:13, 14).
19. Що ми можемо зробити, аби допомогти повночасним служителям?
19 Ми надзвичайно цінуємо працю братів, які служать повночасно піонерами, роз’їзними наглядачами, місіонерами і добровольцями в домах Бетель, чи ж не так? У міру своїх можливостей ми, мабуть, спроможні дати їм безпосередньо деяку матеріальну допомогу. Наприклад, коли твій збір відвідує районний наглядач, ти міг би виділити для нього кімнату, приготувати їжу або допомогти йому покрити витрати на подорож. Такі вчинки щедрості не проходять повз увагу нашого небесного Отця, який хоче, щоб його слугами піклувалися (Псалом 37:25). Декілька років тому один брат, який міг запропонувати тільки скромний почастунок, запросив роз’їзного наглядача з дружиною до свого дому. Коли це подружжя виходило ввечері у проповідницьке служіння, цей брат дав своїм гостям конверт. У ньому був банкнот (рівноцінний одному долару) і записка: «На шклянку чаю або галон бензину». Яку ж вдячність було виявлено в такий скромний спосіб!
20. Яким привілеєм і відповідальністю ми не хочемо нехтувати?
20 Народ Єгови благословенний духовно! Ми маємо справжні духовні бенкети на своїх районних та обласних конгресах, де отримуємо нові публікації, добре навчання і практичні поради. Із серцем, переповненим вдячності за наше духовне благословення, ми не забуваємо про свій привілей і відповідальність давати грошові пожертви для розширення справ Божого Царства по цілому світі.
‘Здобувайте друзів багатством неправедним’
21, 22. Що незабаром станеться з «несправедливим багатством» і яких дій це вимагає від нас вже тепер?
21 Дійсно, існує безліч способів, як ми можемо показати, що поклоніння Єгові є найважливішим у нашому житті. Один з найважливіших способів — слухатися Ісусової поради: «Здобувайте собі друзів багатством неправедним, щоб вони, коли його не стане, прийняли вас у вічні оселі» (Луки 16:9, Дерк.).
22 Завважте, Ісус говорив про неспроможність неправедного багатства. Безумовно, прийде день, коли гроші цієї системи не матимуть жодної вартості. «Вони повикидають на вулицю і срібло своє, за ніщо їхнє золото стане,— пророкував Єзекіїль,— їхнє срібло та золото їхнє не буде могти врятувати їх у день гніву Господнього» (Єзекіїля 7:19). А перед тим, як це станеться, нам слід виявляти мудрість і проникливість стосовно того, як ми послуговуємося своїми матеріальними засобами. Тоді ми не будемо із жалем згадувати, що не послухалися Ісусового застереження: «Коли в несправедливім багатстві ви не були вірні,— хто вам правдиве довірить? ...Не можете Богові й мамоні служити!» (Луки 16:11—13).
23. Що ми повинні мудро використовувати і якою буде наша нагорода?
23 Тому вірно тримаймося цих порад, щоб ставити поклоніння Єгові на першому місці в нашому житті та мудро використовувати всі свої засоби. Таким чином ми зможемо підтримати свою дружбу з Єговою та Ісусом, які обіцяють, що, коли гроші не матимуть жодної вартості, вони приймуть нас у «вічні оселі» з перспективою вічного життя чи то в небесному Царстві, чи то на райській землі (Луки 16:9).
[Примітки]
a Єврейське слово, котре перекладається як «приношення», походить від дієслова, що буквально означає «бути високим; бути піднесеним; підносити».
b Дивіться книжку «Свідки Єгови — вісники Божого Царства», сторінки 307—315 (англ.), яку видало 1993 року Товариство Вартової башти.
Чи ви пам’ятаєте?
◻ Як ізраїльтяни відреагували на заклик Єгови давати пожертви на будівництво скинії?
◻ Чому пожертва вдови не була даремною?
◻ Яку відповідальність несуть християни за те, як вони використовують свої засоби?
◻ Як ми можемо уникнути жалю щодо використання своїх грошей?
[Ілюстрація на сторінці 15]
Пожертва вдови, хоча й невеличка, не була даремною.
[Ілюстрації на сторінках 16, 17]
Нашими пожертвами підтримується всесвітня праця проповідування про Царство.