Ісусові чуда. Історія чи міф?
«О четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю» (Матвія 14:25).
ДЛЯ мільйонів людей по цілому світі віра у те, що Ісус чинив чуда, майже настільки важлива, як віра в самого Бога. Письменники Євангелій Матвій, Марко, Лука та Іван змальовують близько 35 Ісусових чуд. Проте їхні розповіді наводять на думку, що він здійснив набагато більше надприродних вчинків (Матвія 9:35; Луки 9:11).
Ці чуда не робилися для забави. Вони були необхідні через Ісусову заяву, що він є Сином Бога, довгоочікуваним Месією (Івана 14:11). Коли Мойсей прийшов до уярмленого ізраїльського народу, він вчинив багато надприродних ознак (Вихід 4:1—9). Тому логічно, що Месія, якого пророцтва називають більшим за Мойсея, також дасть якусь ознаку свого божественного походження (Повторення Закону 18:15). Біблія називає Ісуса ‘Мужем, що Його Бог прославив вам [юдеям] силою, і чудами, і тими знаменами’ (Дії 2:22).
У минулому люди, звичайно, не піддавали сумніву те, як Біблія зображає Ісуса,— виконавцем чудес. Але за останні десятиріччя повідомлення Євангелій пройшли через вогонь критики. Лойд Ґрагам згадує у своїй книжці «Вигадки і легенди Біблії» (англ.) біблійну розповідь про те, як Ісус ходив по воді, і навіть говорить: «Треба бути великим невігласом, щоб повірити в це буквально, все ж мільйони вірять. А тоді ми дивуємося, що сталося зі світом. Чого кращого можна сподіватися від такого невігластва?»
Неможливо?
А втім, така критика безпідставна. В «Уорлд бук енсайклопідія» дається таке визначення слова чудо: «Подія, яку не можна пояснити на основі відомих законів природи». Згідно з цим визначенням, кольоровий телевізор, телефон, що працює на антені, портативний комп’ютер вважалися б чудесами всього сторіччя тому! Чи ж розумно бути догматичними і називати щось неможливим тільки тому, що не можемо пояснити це на основі сучасних наукових знань?
Інший факт для роздумів: у першоджерельній грецькій мові, якою було написано «Новий Завіт», для слова «чудо» вживалося ди́·на·міс — слово, котре, по суті, означає «сила». Воно також перекладається «могутні діла» або «спроможність» (Луки 6:19; 1 Коринтян 12:10, НС; Матвія 25:15). Біблія заявляє, що Ісусові чуда були виявом «величі Божої» (Луки 9:43) Чи ж такі діла були неможливі для Всемогутнього Бога — Того, хто має «надмір динамічної енергії»? (Ісаї 40:26, НС).
Довід достовірності
Докладніший розгляд чотирьох Євангелій дає додатковий доказ їхньої вірогідності. Насамперед ці розповіді значно відрізняються од казок та легенд. Розгляньмо, приміром, неправдиві оповіді про Ісуса, які були дуже поширені у роки після його смерті. Апокрифічне «Євангеліє від Хоми» розповідає: «Коли хлопчику Ісусові було п’ять років... (...) ...він ішов селом, а один хлопчисько біг і вдарив його в плече. Ісус роздратувався і сказав до нього: «Далі ти не підеш», і дитина відразу впала мертва». Не важко побачити, що́ це за історія — суцільна вигадка. До того ж ця примхлива, негідна дитина, змальована тут, навіть віддалено не нагадує Ісуса з Біблії. (Порівняйте Луки 2:51, 52).
Тепер розгляньмо достовірні розповіді Євангелій. Вони вільні од перебільшень та неправдивих відтінків. Ісус чинив чуда, коли було справді необхідно, а не для того, щоб просто задовольнити примхи (Марка 10:46—52). Ісус ніколи не використовував свої можливості заради себе (Матвія 4:2—4). І він ніколи не вдавався до них, аби виставити себе у вигідному світлі. Насправді, коли цікавий до всього надзвичайного цар Ірод хотів, щоб Ісус вчинив «чудо» для нього, Ісус «нічого не відповідав... йому» (Луки 23:8, 9).
Чуда Ісуса також сильно відрізняються од того, що роблять ілюзіоністи-професіонали, маги та зцілителі вірою. Його могутні діла завжди прославляли Бога (Івана 9:3; 11:1—4). У його чудах не було емоційних ритуалів, магічних заклинань, показних виставлянь, фокусів та гіпнозу. Коли Ісус несподівано зустрівся зі сліпим жебраком, на ім’я Вартимей, котрий кликав: «Учителю,— нехай я прозрю!»,— Ісус просто сказав йому: «Іди,— твоя віра спасла тебе!» І той зараз прозрів» (Марка 10:46—52).
Записи в Євангеліях показують, що Ісус чинив могутні діла без реквізиту, спеціальних декорацій та освітлення, яке сприяє обману зору. Вони чинилися на очах у численних свідків (Марка 5:24—29; Луки 7:11—15). На відміну од зусиль сучасних зцілителів вірою, його спроби зціляти ніколи не провалювалися як їхні, нібито через те, що комусь, мабуть, бракувало віри. У Матвія 8:16 говориться: «Він... недужих усіх уздоровив».
Науковець Артур Пірсон у своїй книжці ««Багато вірних доказів». Підтвердження християнства» (англ.) говорить про Христові чуда: «Їх кількість, моментальність і довершеність зцілень, котрі він чинив, а також те, що вони ніколи не закінчувалися невдачею, навіть при спробах воскрешати, безмірно відрізняє ці чудеса од так званих чудес теперішнього або будь-якого іншого часу».
Підтвердження з боку світу
Пірсон подає ще й інший аргумент на захист розповідей в Євангелії, говорячи: «Немає кращого підтвердження чудес зі Святого Письма, ніж мовчанка ворогів». Єврейські провідники мали більше ніж достатньо підстав хотіти знеславити Ісуса, однак його чуда були настільки відомі, що противники не сміли заперечувати їх. Єдине, що вони могли зробити, це приписати чуда демонічній силі (Матвія 12:22—24). Через сторіччя після смерті Ісуса письменники єврейського Талмуду і далі віддавали належне надприродній силі Ісуса. Згідно з книжкою «Юдеї висловлюються про Ісуса» (англ.), вони відхилили його, називаючи тим, хто «виконував ритуали магії». Чи було б зроблене таке зауваження, якщо б існувала хоча б незначна можливість відхилити Ісусові чуда як міф?
Додатковий доказ приводить Євсевій, церковний історик четвертого сторіччя. У своїй книжці «Історія церкви від Христа до Константина» він цитує певного Квадрата, котрий надіслав листа імператору на захист християнства. Квадрат пише: «Діла нашого Спасителя можна було завжди бачити, бо вони були правдиві; людей, яких Він зціляв, воскрешав з мертвих, можна було бачити не тільки тоді, коли їх було зцілено або воскрешено, але завжди, не лише коли Спаситель був серед нас, але й довгий час після Його відходу; по суті, дехто з них живе і зараз». Учений Вільям Барклей зауважив: «Квадрат говорить, що до його часу жили люди, над якими були зроблені чуда. Коли б це було неправдою, то римський імператор легко міг би назвати це брехнею».
Вірити в чуда Ісуса мудро, доцільно і повністю узгоджується з доказами. А втім, Ісусові чуда не є мертвою історією. В Євреїв 13:8 нам нагадується: «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!» Так, він живе на небі тепер, спроможний використовувати надприродну силу набагато більше, ніж тоді, коли був людиною на землі. До того ж розповіді з Євангелій: 1) навчають християн практичного уроку; 2) відкривають чарівні грані Ісусової особистості та 3) вказують на час у близькому майбутньому, коли відбуватимуться ще захопливіші події!
Наступна стаття зосереджуватиметься навколо трьох біблійних розповідей, що ілюструють ці пункти.