Нагорода за наполегливість

У 32-му році н. е. у Фінікії жила одна гречанка. Вона мала тяжко хвору дочку і розпачливо шукала для неї ліку. Почувши про чужинця, який саме відвідував їхню місцевість і був відомий за свою здатність зціляти хворих, вона постановила побачитися з ним і попросити допомоги.

Зустрівшись із ним, вона стала на коліна і почала благати: «Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів,— демон тяжко дочку мою мучить!» Так гречанка просила Ісуса зцілити її дочку.

Чи можете собі уявити, яку мужність і смирення повинна була мати ця жінка? Ісус був людиною влади, він мав силу і певну репутацію, і вже раніше повідомив, що не хоче розголошувати місця свого перебування. Він взяв своїх апостолів до Фінікії для відпочинку, а не для праці серед невіруючих язичників. Крім того, Ісус був євреєм, а та жінка — язичницею і вона, без сумніву, знала про небажання євреїв спілкуватись із зневаженими язичниками. Однак вона не відступала від своєї постанови знайти лік для дитини.

Ісус та його апостоли спробували відрадити жінку від пошуків допомоги в той час. Спершу Ісус не сказав їй ні слова. Але жінка далі наполегливо благала, і тоді апостоли роздратовано сказали Ісусові: «Відпусти її, бо кричить услід за нами!»

Однак відмова не похитнула наполегливості жінки. Вона кинулася в ноги до Ісуса зі словами: «Господи, допоможи мені!»

Вказуючи на свою головну відповідальність перед синами Ізраїлю і в той же час випробовуючи віру та рішучість жінки, Ісус співчутливо пояснив їй: «Не годиться взяти хліб у дітей [Ізраїлю], і кинути щенятам [язичникам]».

Замість образитися на це негативне зауваження про її національність, жінка смиренно наполягала: «Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів».

Ісус винагородив наполегливість цієї гречанки, похваливши її віру і виконавши її прохання. Уявіть собі її радість, коли, повернувшись додому, вони застала свою дочку повністю здоровою! (Матвія 15:21—28; Марка 7:24—30).

Нам потрібно бути такими ж наполегливими у своїх зусиллях задовольняти Єгову і здобувати його ласку. Біблія запевняє нас, що, наполегливо «роблячи добре», ми отримаємо нагороду, подібно до тієї гречанки (Галатів 6:9).

Що таке наполегливість? Чому вона необхідна? Як можна втратити цю рису і опустити руки? Якої нагороди можна сподіватися, якщо ми будемо наполегливо служити нашому Творцеві й Отцю, Єгові?

Один словник визначає прикметник «наполегливий» як «завзятий, стійкий, непохитний у здійсненні, досягненні певної мети». Інший додає, що все це «незважаючи на перешкоди, попередження чи затримки».

Біблія неодноразово заохочує слуг Єгови бути наполегливими у виконанні його волі. Наприклад, нам радиться ‘шукати найперш Царства Божого’, ‘триматися доброго’, ‘пробувати в молитві’ і не ‘ослабнути’, роблячи добро (Матвія 6:33; 1 Солунян 5:21; Римлян 12:12; Галатів 6:9).

У щоденних життєвих справах усім нам, щоб вижити, необхідно мати і розвивати наполегливість. Без неї неможливо зробити досягнення, яке б мало справді тривалу цінність. Розгляньмо приклад дитини, яка пробує встати і зробити свої перші хиткі кроки. Рідко яка дитина може за один день навчитися стояти і вільно ходити. Всі ми, напевно, дітьми багато разів падали, перш ніж зрештою навчилися ходити більш-менш добре. Що б сталося, коли б, впавши перший раз, ми вирішили облишити всі зусилля? Ми й до сьогодні ще б повзали на колінах! Наполегливість є необхідною, щоб досягати достойних цілей і вдосконалювати своє вміння та самоповагу. Одна популярна приказка каже: «Переможці не бувають боягузами, а боягузи не бувають переможцями».

Досвідчені піонери усвідомлюють, що виняткові здібності чи талант не гарантують успіху. Що необхідно, так це твердість волі, рішучість повністю виконувати волю Єгови і мужність перед лицем тимчасових перешкод, навіть депресії. Потрібно постійно пам’ятати про свою ціль вічно отримувати Божі благословення.

Так, усім нам, хто старається здобути милість Єгови і виграти біг за життя, потрібна наполегливість, стійкість і витривалість. Без цих рис ми можемо втратити милість Єгови і нагороду справжнього життя (Псалом 18:21; Матвія 24:13; 1 Тимофія 6:18, 19).

Часто буває так, що християнинові важче виявляти наполегливість у духовних справах, ніж у якихось інших. Чоловік може старанно працювати на світській роботі, піклуючись про фізичні потреби сім’ї, але бути «занадто втомленим», щоб регулярно проводити біблійне вивчення з дружиною і дітьми. Через які фактори деяким християнам так важко проявляти наполегливість у християнських справах?

Одним фактором є знеохочення через наші недоліки і слабості. Якщо постійно думати про свої помилки, то можна впасти в розпач або опустити руки, вважаючи, що Єгова ніколи не простить нам усіх наших гріхів.

Іншим фактором є світська атмосфера неморальності, зіпсуття та ненависті (1 Івана 2:15, 16). Одним з «добрих звичаїв», який може зіпсуватися або пошкодитися світським впливом, є християнська наполегливість (1 Коринтян 15:33).

Наполегливість у проповідуванні може ослабнути через опір або байдужість людей до нашого священного служіння. Через розчарування ми можемо зробити висновок, що люди у нашій території просто не хочуть правди. Зрештою ми можемо подумати: «Нащо все це потрібно?» — і залишити наш особливий привілей служіння.

На нас також може впливати цьогосвітній дух потурання своїм бажанням. Чому ми докладаємо зусиль і жертвуємо стількома речами, тоді як інші люди розважаються і відпочивають? (Порівняйте Матвія 16:23, 24).

Щоб бути наполегливими у сповненні волі Єгови, нам потрібно одягнутися у християнську особистість і жити за духом, а не за тілом (Римлян 8:4—8; Колосян 3:10, 12, 14). Знання погляду Єгови на цю справу дасть нам можливість продовжувати займатися необхідними духовними справами (1 Коринтян 16:13).

Приклади наполегливості

Єгова попіклувався, щоб ми отримували підбадьорення з багатьох прикладів його слуг, які залишилися вірними і відданими йому, незважаючи на важкі випробування. Роздумуючи про них, ми бачимо, як можна розвивати і виявляти християнську наполегливість, а також чому вона така цінна.

Найбільшим взірцем є Ісус, який стільки вистраждав заради прославлення імені Єгови. Біблія заохочує нас уважно вивчати його вчинки наполегливої відданості: «Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами, дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість [«задля», НС] радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого. Тож подумайте про Того, Хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх» (Євреїв 12:1—3).

Біг за життя — це біг на довгу дистанцію, а не короткий спринт. Тому нам потрібно Христової наполегливості. Можливо, що на більшій частині дистанції ми не бачимо цілі, або фінішу. Ціль потрібно ясно бачити очима розуму, щоб внутрішньо зосереджуватися на ній протягом цілого нелегкого бігу. Ісус тримав у думках такий образ, тобто «радість, яка була перед Ним».

Що ця радість означає для християн сьогодні? По-перше, нагорода безсмертя в небі для деяких і вічного життя на землі для багатьох. Це також почуття задоволення, яке приходить від усвідомлення того, що ми потішаємо серце Єгови і беремо участь в освяченні Божого імені (Приповістей 27:11; Івана 17:4).

Ця радість включає у себе чудові близькі взаємини з Єговою (Псалом 40:9; Івана 4:34). Ці взаємини зміцнюють нас, підтримують життя, додають сил бігти з витривалістю і не здаватися. Крім того, Єгова благословляє ці взаємини, виливаючи святий дух на своїх слуг, результатом чого є більша радість і приємна діяльність (Римлян 12:11; Галатів 5:22).

Корисно розглянути приклад наполегливої віри Йова. Він був недосконалим, і його розуміння ситуації було обмеженим. Тому деколи він вдавався до самовиправдання і впадав у розпач. Однак він постійно виявляв сильну рішучість залишатися бездоганним в очах Єгови і ніколи не покидати Його (Йова 1:20—22; 2:9, 10; 27:2—6). Єгова нагородив Йова за наполегливу відданість, поблагословивши його духовно і матеріально, а також давши надію на вічне життя (Йова 42:10—17; Якова 5:10, 11). Подібно до Йова, ми також можемо зазнати багато страждань і втрат у цьому житті, але можна бути впевненими, що Єгова поблагословить нашу вірну витривалість (Євреїв 6:10—12).

Сьогодні Свідки Єгови в цілому виявляють наполегливість у виконанні волі Єгови. Наприклад, своєю наполегливою працею від дому до дому та проповідуванням в інших місцях вони привернули увагу цілого світу до себе і своєї вістки. Засоби масової інформації багато разів згадували про їхню ревність і рішучість проповідувати добру новину, незважаючи на опір і випробовування. Одного разу було надруковано як жарт таку фразу: «Свідки Єгови не минають нікого!» (Матвія 5:16).

Єгова поблагословив наполегливі зусилля своїх Свідків збільшенням плодів їхнього служіння. Зверніть увагу на одну історію з діяльності винахідливих Свідків Італії у 1960-х роках, коли у цій країні близько 10 000 Свідків проповідувало народові з 53 000 000. В одному місті з населенням 6000 чоловік не було жодного Свідка. Брати, які відвідували місто, відчували вороже ставлення мешканців до їхнього служіння.

Кожного разу, коли брати йшли туди проповідувати, багато жінок, і навіть чоловіків, збирали хлопців і казали їм іти за Свідками і свистіти та створювати шум. Через кілька хвилин брати були змушені залишати місто. Бажаючи дати принаймні раз повне свідчення усім мешканцям міста, брати вирішили проповідувати там тільки в дощ, надіючись, що тоді їх не будуть турбувати хлопці. Вони побачили, що мешканцям міста не хотілося мокнути, тільки щоб потурбувати вісників. Таким чином було дано добре свідчення. Знайшлися зацікавлені. Розпочалися біблійні вивчення. В результаті цього було засновано гарний збір і стало можливим проповідувати навіть у сонячні дні. Єгова продовжує благословляти наполегливість Свідків у тій місцевості і по цілій Італії. Зараз у тій країні живе понад 200 000 Свідків Єгови.

Нагорода за наполегливість у добрих учинках велика. Силою Божого духу Свідки Єгови здійснили безпрецедентний у людській історії подвиг — проповідували добру новину Царства в домах та інших місцях мільйонам людей (Захарія 4:6). Вони з радістю спостерігають за тим, як сповняються біблійні пророцтва, що видно з надзвичайного росту і життєздатності земної організації Єгови (Ісаї 54:2; 60:22). Вони зберігають чисте сумління перед Богом і радіють надією на вічне життя. Але над усе, вони втішаються близькими взаєминами з Творцем — Богом Єговою (Псалом 11:7).

[Ілюстрації на сторінці 25]

Ісус винагородив цю гречанку за її смиренну наполегливість.

[Ілюстрація на сторінці 26]

Життя в Раю є частиною радості, яку мають перед собою сьогоднішні християни.