Обмежена свобода на широкій дорозі

Невеличка сім’я — батько, матір та маленька дочка — були у себе вдома в Сіднеї (Австралія), коли в будинку спалахнула пожежа. Вони хотіли повистрибувати з вікон, але вікна були міцно заґратовані. Через ці ґрати для безпеки пожежники не змогли врятувати їх. Батько і мати загинули в диму та полум’ї. Дочка ж померла трохи пізніше в лікарні.

ЯК ЖЕ прикро, що ця сім’я загинула через обладнання, яке, по суті, було призначене для їхнього захисту! Загальною ознакою нашого часу є те, що ця сім’я не єдина, у кого будинки позачинювані ґратами і запобіжними замками. Будинки і власність багатьох їхніх сусідів також скидаються на фортеці. Чому? Вони прагнуть безпеки і душевного спокою. Який же це удар по «вільному» світу, що у ньому люди почувають себе в безпеці тільки тоді, коли стають в’язнями у своїх же домах! Росте кількість місцевостей, де діти вже не можуть безпечно гратися в поблизькому парку або йти до школи без супроводу когось із батьків чи іншого дорослого. У багатьох сферах життя свобода щезає, немов ранкова роса.

Змінений спосіб життя

За днів наших дідусів і бабусь усе було по-іншому. В дитинстві вони зазвичай могли гратися, де їм хотілося, без жодного страху. Коли ж стали дорослими, то не мали нав’язливої ідеї оточити себе замками і ґратами. Вони вважали себе вільними і в деякій мірі були вільними. Але наші прабатьки були свідками того, як уже за їхнього життя почав змінюватися дух суспільства. Суспільство стає дедалі непривітнішим, егоїстичнішим; у багатьох місцевостях любов до ближнього переросла у страх перед ближнім, що призвело до згаданих на початку трагічних подій. І супроводить цю чимраз більшу кризу свободи постійний занепад моральних цінностей. Суспільство захоплюється «новою мораллю», але насправді ситуація сьогодні стала такою, що взагалі важко розпізнати якусь мораль.

Колишній лектор Квінслендського університету, доктор Руперт Ґудмен, пише: «Молодь сьогодні перебуває під впливом іншого, гедоністичного... стилю життя, в якому найголовніше місце відводиться власному «я» і який характеризується потуранням своїм бажанням, самовільністю, самовдоволеністю, корисливістю». Він також говорить: «Такі цінні риси, як самовладання, самозречення, наполегливість у праці, бережливість, повага до влади, любов і пошана до батьків... є для багатьох чужими».

Це насправді широка дорога

Ті, хто добре обізнаний з біблійними пророцтвами, не дивуються такому повсюдному егоцентризму, бо Ісус Христос попередив про це своїх слухачів: «Просторі ворота й широка дорога що веде до погибелі,— і нею багато-хто ходять. Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя,— і мало таких, що знаходять її!» (Матвія 7:13, 14). Перша дорога, на якій вдосталь місця для всіх тих, хто йде нею, є «широкою», бо вона не обмежена біблійними принципами, котрі керують мораллю і щоденним життям. Вона приваблює людей, котрі бажають думати так, як їм заманеться, і жити, як їм подобається,— без норм і зобов’язань.

Щоправда, багато людей, які вибрали широку дорогу, твердять, що вони вільні. Але більшістю з них керує дух егоїзму, який відчутний скрізь. Біблія говорить, що ним керує ‘дух, що працює тепер у неслухняних’. Цей дух спонукує їх жити за ‘тілом, чинити волю тіла’: чи то займаючись неморальністю, зловживаючи наркотиками, чи то пускаючись у шалену погоню за багатством, престижем або владою (Ефесян 2:2, 3).

Широка дорога веде до нещастя

Завважте, що ті, хто йде широкою дорогою, змушені виконувати «волю тіла». Це показує, що вони зовсім не вільні, вони мають пана. Вони — раби тіла. А служіння цьому панові може довести до багатьох проблем: пандемії хвороб, які передаються статевим шляхом, розбитих сімей, зруйнованих через зловживання наркотиками та алкоголем розумів і тіл,— і це лише декілька прикладів. Навіть насилля, крадіжки зі зломом і ґвалтування кореняться в егоцентричному мисленні, яке живиться на цій поблажливій широкій дорозі. І доти, доки існує ця «дорога що веде до погибелі», її плоди будуть щораз боліснішими (Приповістей 1:22, 23; Галатів 5:19—21; 6:7).

Розгляньте два життєві приклади з Австралії. Мері піддалася спокусі вдатися до наркотиків, які викликають залежність, а також зайнятися неморальністюa. Але вона так і не змогла знайти в цьому щастя. Навіть після народження двох дітей життя здавалося їй порожнім. Коли вона опустилася на саме дно життя, то дізналася, що підхопила СНІД.

Том зазнав болю з іншої причини. «Я виростав при церкві на півночі штату Квінсленд,— пише він.— Коли мені було 16 років, я почав пиячити. Мій батько, мої дядьки та друзі були пияками, і тому це було звичайним для мене. Я опустився до того, що пив усе: від пива до метилового спирту. Я також почав ставити на коней, через що інколи програвав більшість своїх тяжко зароблених грошей. А це було не мало, бо моя робота на цукрових плантаціях добре оплачувалась.

Потім я одружився і нам народилися діти. Замість виконувати свої батьківські обов’язки, я робив те, що мої друзі: пив, грав в азартні ігри і бився. Мене часто саджали у місцеву тюрму. Але й це не стримувало мене. Моє життя котилося донизу. Воно було цілковитим безладдям».

Так, піддавшись поганим бажанням, Том і Мері завдали болю не тільки собі, але й своїм сім’ям. На превеликий жаль, багатьох інших молодих людей також притягує ліберальний, оманливий дух свободи, який пропонується на широкій дорозі. Якби тільки молодь могла побачити, що стоїть за блиском усієї цієї мішури! Якби вони тільки могли побачити дійсність широкої дороги: високу ціну, яку зрештою повинні заплатити всі ті, хто простує нею! Безумовно, ця дорога широка і на неї легко потрапити. Але її широчінь згубна. Мудро взяти до серця такий незаперечний факт, що той, «хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне» (Галатів 6:8).

Проте існує куди ліпший вибір. Це вузька дорога. Але наскільки обмеженою, тісною і вузькою є вона? І куди вона веде?

[Примітки]