Потіха для тих, чий «дух прибитий»

СЬОГОДНІШНІЙ світ Сатани є ‘очманілим’ (Ефесян 4:19, Хоменко; 1 Івана 5:19). Перелюб і розпуста набрали пандемічних масштабів. У багатьох країнах 50 відсотків, а то й більше шлюбів закінчуються розлученням. Гомосексуалізм часто вважається нормальним явищем. Статеві злочини — зґвалтування — постійно фігурують у випусках новин. Мультимільйонним бізнесом стала порнографія (Римлян 1:26, 27).

Серед найогидніших збочень є статеве насилля над дітьми. Як і вся мудрість світу Сатани, статева наруга над дітьми є «тваринна, диявольська» (Якова 3:15, Хом.). Згідно з журналом «Тайм», у самих лише Сполучених Штатах «кожного року в державні органи від учителів та лікарів надходить понад 400 000 достовірних повідомлень про статеве насилля». Коли діти, жертви такого насилля, стають дорослими, багато з них далі носять у собі болісні рани і ці рани є справжніми! Біблія каже: «Дух [схильність розуму, внутрішні почуття і думки] дійсного мужа виносить терпіння своє, а духа прибитого [пораненого, ураженого] хто піднесе?» (Приповістей 18:14, Огієнко 1988).

Добра новина про Боже Царство приваблює усяких людей, в тому числі «зламаних серцем» і тих, що з «темним [«пригніченим», Хом.] духом» (Ісаї 61:1—4). Не дивно тому, що багато людей, котрі зазнають душевних страждань, відгукуються на запрошення: «Хто прагне, хай прийде, і хто хоче, хай воду життя бере дармо!» (Об’явлення 22:17). Для таких людей християнський збір може бути місцем потіхи. Вони з радістю дізнаються, що всі страждання скоро минуться (Ісаї 65:17). А до того часу їх потрібно ‘потішати’ і ‘перев’язувати’ їхні рани. Павло добре радив християнам: «Потішайте малодушних [«пригнічені душі», НС], підтримуйте слабих, усім довготерпіть!» (1 Солунян 5:14).

«Придушені спогади»

У недавні роки деякі люди стають «зламані серцем», причому іншим важко зрозуміти причину. Мова йде про дорослих, які на основі «придушених спогадів», як їх називають, кажуть, що над ними було вчинено статеве насилля, коли вони були ще дітьмиa. Дехто нічого не знає про це, аж поки їх не осяйне раптова думка чи «спогад» про дорослого (або дорослих), які вчинили над ними насилля. Чи мають такі тривожні думки члени християнського збору? Так, у деяких країнах, і буває, що з цієї причини присвячені особи дуже страждають, відчувають гнів, вину, сором і самотність. Вони, можливо, як Давид, почуваються ізольованими від Бога і благають: «Для чого стоїш Ти, о Господи, здалека, в час недолі ховаєшся?» (Псалом 10:1).

Спеціалісти в галузі психічного здоров’я не можуть багато чого повністю зрозуміти стосовно цих «спогадів». Однак такі «спогади» можуть сильно впливати на духовність присвячених християн. Тому ми з довір’ям звертаємося до Божого Слова за керівництвом у цих проблемах. Біблія дає «розум у всьому» (2 Тимофія 2:7; 3:16). Вона також допомагає всім, кого стосується ця справа, вірити в Єгову, бо він «Отець милосердя й Бог потіхи всілякої, що в усякій скорботі Він нас потішає» (2 Коринтян 1:3, 4).

Чи це справді трапилось?

У світі ведеться багато суперечок стосовно суті і вірогідності цих «спогадів». Свідки Єгови «не є частиною світу», і вони не беруть участі у цій полеміці (Івана 17:16, НС). Згідно з опублікованими повідомленнями, «спогади» деколи виявляються правдивими. Наприклад, коли Френк Фіцпатрік, що працює страховим диспашером, «згадав», як над ним вчинив насилля один священик, майже сто інших осіб виступили з твердженням, що вони також зазнали насилля від того самого священика. Згідно з повідомленням, священик визнав правдивість звинувачень.

Але цікаво, що багато інших не змогли довести правдивості своїх «спогадів». Деякі мали дуже чіткі спогади про конкретну людину, яка вчинила проти них насилля або про конкретне місце, де насилля було вчинене. Однак пізніше знаходилися законні докази, згідно з якими ці «спогади» не могли бути правдивими.

Захист жертв

Але як можна потішити тих, у кого «прибитий дух» через такі «спогади»? Пам’ятаєте Ісусову притчу про милосердного самарянина? На одного чоловіка напали грабіжники, побили його і забрали усі його речі. Коли там проходив самарянин, він пожалів пораненого чоловіка. Що він зробив? Чи він допитувався про подробиці нападу? Чи самарянин розпитав про прикмети грабіжників і відразу ж погнався за ними? Ні. Перед ним була людина, якій завдали страждань! Тому самарянин обережно перев’язав йому рани і перевіз його у безпечне місце до недалекого готелю, де той міг видужати (Луки 10:30—37).

Безумовно, існує різниця між фізичними ранами і «прибитим духом» через справжнє насилля, пережите у дитячому віці. Але в обох випадках людина дуже страждає. Тому дії самарянина щодо пораненого єврея показують, як можна допомогти співхристиянину, що страждає. Перш за все слід лагідно потішити його і допомогти йому видужати.

Диявол завдав страждань вірному Йовові, очевидно будучи впевненим, що або душевний, або фізичний біль зламає його бездоганність (Йова 1:11; 2:5). З того часу Сатана часто намагався використовувати страждання, спричинені безпосередньо ним чи ні, щоб послабити віру Божих слуг. (Порівняйте 2 Коринтян 12:7—9). Чи ж нам сумніватися в тому, що Сатана використовує насилля над дітьми і «пригнічений дух» багатьох дорослих, які зазнали цього (або яких мучать «спогади» про це), для ослаблення віри християн? Коли нападає Сатана, то християнин, що стійко тримається своєї непорочності, хоча і зазнає болю, своєю позицією говорить, як Ісус: «Відійди, сатано!» (Матвія 4:10).

Залишайтеся духовно міцними

«Вірний і мудрий раб» публікує інформацію, щоб допомогти людям з духовними та душевними ранами, спричиненими насиллям над дітьми (Матвія 24:45—47). Досвід показує, що потерпілому легше, коли він покладається на «могутність сили» Господа, зодягаючись «в повну Божу зброю» (Ефесян 6:10—17). Ця зброя включає біблійну «правду», що викриває Сатану як найбільшого ворога і розсіює темряву, у якій він та його послідовники діють (Івана 3:19). Є також «броня праведності». Потерпілий повинен намагатися дотримуватись праведних норм. Наприклад, дехто відчуває сильні спонуки заподіяти собі шкоду або вчинити неморальність. Кожного разу, коли такі особи відкидають ці спонуки, вони здобувають перемогу!

Духовна зброя включає також «Євангелію миру». Розмовляючи з іншими про наміри Єгови, ми зміцнюємо і себе, і тих, хто нас слухає (1 Тимофія 4:16). Якщо у тебе «прибитий дух» і через це тобі важко розмовляти з людьми про добру новину, спробуй піти з іншим християнином, коли він чи вона виконує цю важливу працю. І не забувай про «щит віри». Будь певний, що Єгова любить тебе і що він відшкодує все втрачене тобою. Не сумнівайся, що Ісус також любить тебе, він доказав це, помираючи за тебе (Івана 3:16). Сатана завжди фальшиво твердив, що Єгова не піклується про своїх слуг. Це просто ще одна груба і злісна неправда. (Івана 8:44; порівняйте Йова 4:1, 15—18; 42:10—15).

Якщо через душевний біль тобі важко вірити, що Єгова піклується про тебе, спілкуйся з тими, хто твердо вірить у це (Псалом 119:107, 111; Приповістей 18:1; Євреїв 10:23—25). Не дозволь Сатані позбавити тебе нагороди життя. Пам’ятай також про «шолом спасіння» і «меч духовний», які також належать до озброєння. Біблія натхнена святим духом, якого Сатана не в стані перемогти (2 Тимофія 3:16; Євреїв 4:12). Її цілющі слова можуть полегшувати душевний біль. (Порівняйте Псалом 107:20; 2 Коринтян 10:4, 5).

І, зрештою, постійно молися про силу, щоб витримати (Римлян 12:12; Ефесян 6:18). Щира молитва підтримала Ісуса, коли він зазнавав нестерпних душевних мук; вона може підтримати і тебе (Луки 22:41—43). Чи тобі важко молитися? Проси інших молитися за тебе і з тобою (Колосян 1:3; Якова 5:14). Святий дух підтримає твої молитви. (Порівняйте Римлян 8:26, 27). Як і при болісній фізичній хворобі, дехто, можливо, повністю не залікує своїх глибоких душевних ран у цій системі речей. Але з допомогою Єгови ми можемо все витримати, а витривалість є перемогою, що видно на прикладі Ісуса (Івана 16:33). «Кожного часу надійтесь на Нього [Єгову], серце своє перед Ним виливайте,— Бог для нас — пристановище!» (Псалом 62:9).

Що робити з гаданим насильником?

Людина, яка чинить статеве насилля над дитиною, є ґвалтівником і повинна вважатися ним. Будь-яка жертва такого насилля має право звинуватити насильника. Однак не слід поспішно висувати звинувачення, яке базується виключно на «придушених спогадах». У такому випадку найважливішою справою для потерпілого є відновити необхідну рівновагу. Після деякого проміжку часу можна краще оцінити «спогади» і вирішити, що з ними робити.

Розгляньмо випадок Донни. Згідно з повідомленням, вона мала розлад харчування і тому звернулася до порадника, очевидно, людини сумнівної компетентності. Невдовзі після цього вона звинуватила свого батька в кровозмішенні і подала на нього в суд. На суді присяжні засідателі зайшли у безвихідь, і батька не посадили, але йому доведеться платити 100 000 доларів за витрати на судові процедури. Після всього цього Донна сказала своїм батькам, що вона вже не вважає своє звинувачення правильним!

Соломон мудро говорив: «Не спішися ставати до позову» (Приповістей 25:8). Якщо є вагома причина підозрювати гаданого злочинця у тому, що він далі чинить насилля над дітьми, можна про це повідомити. У такому випадку старійшини збору можуть допомогти. Якщо таких підозр немає — не спіши. З часом ти, можливо, захочеш просто залишити справу. Якщо ж ти все-таки бажаєш викласти справу гаданому насильнику (обдумавши попередньо, як ти себе почуватимеш після можливої відповіді) — це твоє право.

У період видужання людини, яка має «спогади», можуть виникати незручні ситуації. Наприклад, в уяві когось можуть спливати чіткі картини насилля з боку людини, яку він бачить кожного дня. Не можливо встановити правил, як діяти у таких ситуаціях. «Кожен нестиме свій власний тягар» (Галатів 6:5). Хтось може відчувати, що у справі замішаний родич або член сім’ї. Коли йдеться про визначення підозрюваного в насильстві, згадай сумнівну суть деяких «придушених спогадів». У такій ситуації, доки справа остаточно не вирішиться, добре підтримувати зв’язки з сім’єю — принаймні відвідувати час від часу, написати листа чи подзвонити. Це покаже, що людина намагається дотримуватися біблійного способу дій. (Порівняйте Ефесян 6:1—3).

Що можуть зробити старійшини?

Якщо до старійшин підходить член збору, якого мучать «придушені спогади» про насилля в дитинстві, як правило, двох із них призначається допомогти потерпілому. Ці старійшини повинні доброзичливо заохотити потерпілого зосередитися поки що на подоланні душевних страждань. Імена «згаданих» насильників слід тримати у суворій таємниці.

Головний обов’язок старійшин — служити пастирями (Ісаї 32:1, 2; 1 Петра 5:2, 3). Особливо вони повинні «[зодягнутися] у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння» (Колосян 3:12). Хай вони доброзичливо слухають і застосовують цілющі слова Святого Письма (Приповістей 12:18). Дехто з тих, що страждають від болісних «спогадів», висловили подяку старійшинам, які регулярно відвідують їх чи навіть телефонують, щоб дізнатися про їхній стан. Таке спілкування не мусить забирати багато часу, але воно показує, що організація Єгови турбується про людей. Коли потерпілий усвідомлює, що християнські брати справді люблять його, йому легше видужати і відновити необхідну емоційну рівновагу.

Що, коли потерпілий вирішує висунути обвинувачення?b Тоді двоє старійшин можуть порадити йому, що, в гармонії з принципом у Матвія 18:15, він повинен особисто викласти справу обвинуваченому. Якщо обвинувач не в стані зробити це безпосередньо, можна використати телефон або написати листа. Таким чином обвинувачений отримує можливість дати відповідь перед Єговою. Можливо, що він навіть дасть докази своєї невинності. Або обвинувачений визнає свою вину, і тоді можна досягти примирення. Яке б це було благословення! Якщо робиться визнання, двоє старійшин займуться справою далі в гармонії з біблійними принципами.

Якщо обвинувачення відхиляється, старійшини повинні пояснити обвинувачеві, що більше нічого не можливо зробити у судовому порядку. Після цього збір далі вважатиме обвинуваченого невинним. Біблія каже, що перш ніж порушувати судову справу, потрібно мати двох або трьох свідків (2 Коринтян 13:1; 1 Тимофія 5:19). Навіть якщо більш ніж одна людина «згадає» про насилля з боку одної і тої ж особи, такі спогади просто занадто ненадійні, щоб без інших доказів базувати на них судове рішення. Це не значить, що такі «спогади» вважаються фальшивими (або що вони вважаються правдивими). Але для судового вирішення справи необхідно дотримуватися біблійних принципів.

А що, коли обвинувачений, хоча і не визнає правопорушення, дійсно винний? Чи йому це просто «зійде з рук»? Ні в якому разі! Питання винності чи невинності залишається в надійних руках Єгови. «Гріхи деяких людей явні і прямо ведуть до осуду, а деяких відкриваються згодом» (1 Тимофія 5:24, Філарет; Римлян 12:19; 14:12). Книга Приповістей каже: «Сподівання для праведних — радість, а надія безбожних загине». «При смерті людини безбожної гине надія» (Приповістей 10:28; 11:7). Кінцевий і вічний присуд будуть справедливо виносити Бог Єгова та Ісус Христос (1 Коринтян 4:5).

Опір Дияволові

Який чудовий доказ внутрішньої сили і любові до Бога дають присвячені особи, коли вони зносять сильний фізичний чи душевний біль! І яке ж це свідчення того, що дух Єгови спроможний підтримувати їх! (Порівняйте 2 Коринтян 4:7).

Таких осіб стосуються також наступні Петрові слова: «Противтесь йому [Сатані], тверді в вірі» (1 Петра 5:9). Це не так легко. Деколи навіть може бути важко ясно і логічно думати. Але наберіться мужності! Невдовзі Диявол та його хитрощі перестануть існувати. Ми справді чекаємо на час, коли «Сам Бог... кожну сльозу з очей їхніх зітре», і не буде вже смерти — ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!» (Об’явлення 21:3, 4).

[Примітки]