Вони виконували волю Єгови
Зважаючи на прощальні слова Ісуса
УВЕЧЕРІ 14 нісана 33 року н. е. Ісус Христос разом зі своїми 11 вірними апостолами сиділи за столом у горішній кімнаті в Єрусалимі. Усвідомлюючи неминучість своєї смерті, він сказав: «Не довго вже бути Мені з вами!» (Івана 13:33). Юда Іскаріотський уже був у змові зі злими людьми, які хотіли вбити Ісуса.
Жоден з присутніх у горішній кімнаті, крім Ісуса, не усвідомлював, що ситуація несподівано зміниться. Він же добре знав, що незабаром буде страждати. Ісус також знав, що всі апостоли залишать його тієї ж ночі (Матвія 26:31; Захарія 13:7). Оскільки то була остання нагода Ісуса перед своєю смертю поговорити з апостолами, ми можемо бути впевненими, що його прощальні слова зосереджувались на найважливіших питаннях.
«Це чиніть на спомин про Мене!»
Зі своїми вірними апостолами Ісус встановив нове святкування, яке замінило єврейську Пасху. Апостол Павло назвав його «Господня Вечеря» (1 Коринтян 11:20). Взявши прісний хліб, Ісус помолився. Потім він поламав хліб і дав його апостолам. «Прийміть, споживайте, це — тіло Моє»,— сказав він. Тоді взяв чашу з вином, подякував у молитві й подав її апостолам, сказавши: «Пийте з неї всі, бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!» (Матвія 26:26—28).
Яке значення мала та подія? Як сказав Ісус, хліб представляв його безгрішне тіло (Євреїв 7:26; 1 Петра 2:22, 24). Вино символізувало Ісусову пролиту кров, яка уможливила прощення гріхів. Його жертовна кров також затвердила нову угоду між Богом Єговою та 144 000 осіб, які зрештою будуть правити разом з Ісусом у небі (Євреїв 9:14; 12:22—24; Об’явлення 14:1). Тим, що Ісус запросив своїх апостолів на цю вечерю, він виявив, що вони правитимуть з ним у небесному Царстві.
Говорячи про відзначення пам’ятної вечері, Ісус наказав: «Це чиніть на спомин про Мене!» (Луки 22:19). Так, Господня вечеря повинна бути щорічною подією, так само як була Пасха. Тоді як Пасха святкувалася на честь визволення ізраїльтян з єгипетського рабства, Господня вечеря зосереджувала увагу на набагато більшому визволенні — на звільненні людства від рабства гріха та смерті (1 Коринтян 5:7; Ефесян 1:7). Більше того, тим, хто споживає від символічного хліба й вина, нагадується про їхні майбутні привілеї бути царями та священиками в Божому небесному Царстві (Об’явлення 20:6).
Смерть Ісуса Христа була дійсно найважливішою подією в людській історії. Ті, хто цінує зроблене Ісусом, слухаються його наказу стосовно Господньої вечері: «Це чиніть на спомин про Мене!» Свідки Єгови відзначають Ісусову смерть кожного року в день, який відповідає 14 нісана. У 1996 році цей день випадає на 2 квітня, після заходу сонця. Ми вас сердечно запрошуємо прийти в Зал Царства у вашій місцевості.
«Нову заповідь Я вам даю»
Крім встановлення Господньої вечері, Ісус дав кілька прощальних настанов своїм апостолам. Незважаючи на те що вони отримали ґрунтовне навчання, цим чоловікам треба було ще багато чого навчитися. Вони не повністю усвідомлювали, в чому полягає Божий намір щодо Ісуса, них самих або щодо майбутнього. Проте Ісус не намагався пояснити їм усі ці питання в той час (Івана 14:26; 16:12, 13). Замість цього він говорив їм про щось надзвичайно важливе. «Нову заповідь Я вам даю,— сказав він. — Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!» Потім Ісус додав: «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Івана 13:34, 35).
Чому це була «нова заповідь»? Ще в Мойсеєвому Законі наказувалось: «Будеш любити ближнього свого, як самого себе!» (Левит 19:18). Проте Ісус закликав своїх послідовників виявляти саможертовну любов, яка спонукувала б їх навіть до того, щоб віддати своє життя заради співхристиян. Безсумнівно, ‘закон любові’ також міг застосовуватися за менш критичних обставин. В усіх ситуаціях послідовник Ісуса Христа першим виявлятиме любов, допомагаючи людям як духовно, так і в інші способи (Галатів 6:10).
У цю останню ніч свого життя на землі, любов спонукувала Ісуса молитися до Бога Єгови про своїх учнів. Окрім усього іншого, він просив у молитві: «Вони ще на світі, а Я йду до Тебе. Святий Отче,— заховай в Ім’я Своє їх, яких дав Ти Мені, щоб як Ми, єдине були!» (Івана 17:11). Варто зазначити, що в цьому проханні до свого Отця Ісус молився про те, щоб серед його послідовників була єдність, в основі якої лежить любов (Івана 17:20—23). Їм потрібно було ‘любити один одного, як Ісус полюбив їх’ (Івана 15:12).
Вірні апостоли прислу́халися до прощальних слів Ісуса. Нам також необхідно виконувати його накази. У ці критичні «останні дні» між правдивими поклонниками існує більша потреба в любові та єдності, ніж будь-коли раніше (2 Тимофія 3:1). Правдиві християни слухаються Ісусових наказів і виявляють братерську любов. Це стосується також і його наказу святкувати Господню вечерю.