Хто був Теофіл Антіохський?
«ТИ НАЗИВАЄШ мене християнином, наче б то було ганебне ім’я, я ж, зі свого боку, відверто визнаю, що є християнином, і ношу це ім’я, щоб стати улюбленим Бога, сподіваючись, що зможу послужити Богу».
Цими словами Теофіл розпочав свою працю за назвою «Теофіл до Автоліка», яка складається з трьох частин. То був початок його боротьби проти відступництва в другому столітті. Теофіл сміло називає себе послідовником Христа. Він видається людиною, яка сповнена рішучості стати «улюбленим Бога» відповідно до грецького значення свого імені. Ким же був Теофіл? Коли він жив? І що йому вдалося здійснити?
Біографія
З біографії Теофіла небагато що відомо. Його виховали батьки, які не були християнами. Пізніше Теофіл навернувся на християнство, але лише після ретельного дослідження Святого Письма. Він став єпископом збору в Антіохії Сирійській, котра сьогодні відома як Антак’я у Туреччині.
Дотримуючись наказу Ісуса, християни у першому столітті проповідували серед мешканців Антіохії. Лука пише про їхній успіх так: «Господня рука була з ними; і велике число їх увірувало, і навернулось до Господа» (Дії 11:20, 21). Завдяки божественному керівництву послідовники Ісуса Христа стали відомі як християни. Ця назва вперше була вжита в Антіохії Сирійській (Дії 11:26). У першому столітті н. е. до Антіохії Сирійської прибув й оселився там апостол Павло. З Антіохії вирушили на кораблі у свою першу місіонерську подорож Варнава й Павло, яких супроводжував Іван Марко.
Ранніх християн у Антіохії напевно дуже підбадьорювало те, що апостоли відвідували їхнє місто. Їхній захопливий відгук на правду з Божого Слова був, безсумнівно, почасти зумовлений відвідинами представників керівного органу першого століття, які зміцнювали віру (Дії 11:22, 23). Як повинно було заохочувати їх те, що стільки мешканців Антіохії присвятили своє життя Богу Єгові! Проте Теофіл жив в Антіохії більш ніж 100 років після цих подій.
Історик Євсевій стверджував, що Теофіл був шостим єпископом Антіохії, рахуючи від часу апостолів Христа. Теофіл записав значну кількість усних дискусій та спростувань, спрямованих проти єресі. Він вважається одним з християнських апологетів того часу, яких було трохи більше ніж десять.
Погляд на його твори
У відповідь на колишній діалог Теофіл пише на початку листа до язичника Автоліка: «Нікчемній людині із зіпсутим розумом гарна мова й вишуканий стиль приносять насолоду та хвалу, яка тішить її марнославство». Далі він пояснює: «Той, хто любить правду, не зважає на прикрашені промови, але досліджує дійсний зміст сказаного... Ти нападаєш на мене з пустими словами, хизуючись своїми божками з дерева та каменю, висіченими чи виліпленими, витесаними чи вирізьбленими, які не бачать і не чують, бо вони ідоли, зроблені людськими руками». (Порівняйте Псалом 115:4—8).
Теофіл викриває облудність ідолопоклонства. В характерному для нього стилі він, хоч і багатослівно, але виразно, намагається викласти, ким насправді є правдивий Бог. Він пояснює: «Зовнішній вигляд Бога неможливо передати словами або описати, його неможливо побачити тілесними очима. Його слава незбагненна, велич невимірна, високість неймовірна, сила незрівнянна, мудрість неперевершена, доброта неповторна, а доброзичливість невимовна».
Продовжуючи описувати Бога, Теофіл говорить: «Але він є Господь, бо Він править усесвітом, Отець, бо він був раніш усього існуючого, Художник та Сотворитель, бо Він створив та зробив усесвіт, Найвищий, бо Він є вищим від усього, та Всемогутній, тому що Він Сам керує всім і охоплює все».
Далі, звертаючи увагу на окремі завершені діла Бога, Теофіл продовжує у своїй звичній манері, тобто ґрунтовно, але деколи повторюючись: «Бо небо — Його робота, земля — Його твориво, море — виріб Його рук, людина — Його створіння та Його подоба; сонце, місяць і зірки — створені Ним і призначені для ознак, для пір, для днів і років, щоб вони служили людині й були її рабами; все Бог перетворив з неіснуючих речей на речі, які існують, щоби через Його діла можна було бачити й розуміти Його велич».
Подальший приклад нападу Теофіла на фальшивих божків того часу можна побачити в наступних словах, звернених до Автоліка: «Імена тих, кому ти поклоняєшся,— це імена мертвих. (...) І ким же вони були? Чи ж Сатурн не був канібалом, який знищив і пожер своїх власних дітей? А якщо ти згадаєш його сина, Юпітера... його вигодувала молоком коза... А інші його вчинки — кровозмішення, перелюб та хтивість».
Наводячи ще більше доводів, Теофіл підсилює свою опозицію язичницькому ідолопоклонству. Він пише: «Чи треба мені ще перелічувати ту силу-силенну тварин, котрим поклоняються єгиптяни, серед яких є рептилії, велика рогата худоба, птахи та річкові риби... Греки та інші народи поклоняються каменю, дереву та іншим видам матеріальної субстанції». «Але я поклоняюсь Богу — живому та правдивому Богу», — проголошує Теофіл. (Порівняйте 2 Самуїла 22:47; Дії 14:15; Римлян 1:22, 23).
Цінне свідчення
Застереження та напучування у цьому листі Теофіла проти Автоліка, який складається з трьох частин, є багатогранні й детальні. Інші писання Теофіла були спрямовані проти Гермогена та Марціона. Він також уклав книжки з навчанням та настановами, даючи додаткові коментарі до Євангелій. Проте зберігся тільки один єдиний манускрипт — три книжки, написані до Автоліка.
Перша книжка — це апологія, звернена до Автоліка, яка захищає християнську релігію. Друга книжка до Автоліка містить доводи проти поширених тоді язичницьких релігій, теорій та популярних філософів і поетів. У третій книжці Теофіла язичницьку літературу порівнюється із Святим Письмом.
Коли Теофіл починав писати свою третю книжку, Автолік, очевидно, все ще дотримувався думки, що Слово правди було тільки вигадкою. Теофіл критикує Автоліка, кажучи: «Ти залюбки слухаєш дурнів. Інакше нерозумні люди не вмовили б тебе піддатися пустим словам та повірити поширеним чуткам».
Що ж то були за «поширені чутки»? Теофіл викриває їхнє джерело. Наклепники «з богозневажницькими устами брехливо звинувачують нас, поклонників Бога, яких називають християнами, кажучи, ніби наші жінки є спільними й віддаються кому завгодно; та ніби ми навіть чинимо кровозмішення з нашими рідними сестрами, а найбільш нечестивим і варварським є звинувачення, ніби ми їмо людське м’ясо». Теофіл намагався побороти це цілковито неправильне язичницьке уявлення про християн другого століття. Він використовував світло правди, яке міститься у Божому натхненному Слові (Матвія 5:11, 12).
Теофіл добре знав Боже Слово, про що свідчить той факт, що він часто цитував єврейські та грецькі тексти Святого Письма і посилався на них. Він був одним з перших коментаторів Євангелій. Багато посилань Теофіла на Святе Письмо дають достатньо матеріалу, щоб уявити спосіб мислення, який переважав серед людей того часу. Він застосовував своє знання натхнених писань, аби виявити їх величезну перевагу над язичницькою філософією.
Побудова книг Теофіла, його повчальний тон та особливий стиль, повторювання, декому можуть здаватися не найкращими. Ми не можемо зараз сказати, до якої міри на його погляди могло вплинути передбачене відступництво (2 Солунян 2:3—12). Проте на час своєї смерті, приблизно 182 року н. е., Теофіл, безсумнівно, був невтомним апологетом християнства, і його праці цікавлять сьогодні правдивих християн.
[Ілюстрація на сторінці 30]
Теофіл сміливо спростовував аргументи Автоліка.
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 28]
Ілюстрації на сторінках 28 і 30 взяті з Illustrirte Pracht - Bibel/Heilige Schrift des Alten und Neuen Testaments, nach der deutschen Uebersetzung D. Martin Luther’s