Школа Ґілеад — випускає свій 100-й клас

БІБЛІЙНА школа Ґілеад Товариства Вартової башти відіграє важливу роль у глобальному проголошенні Божого Царства в наш час. Відколи в 1943 році школа Ґілеад почала підготовляти місіонерів, її випускники служать у понад 200 країнах. А 2 березня 1996 року відбувся урочистий випуск 100-го класу.

Коли студенти вчилися в цій школі, на територію Освітнього центру Товариства Вартової башти (Нью-Йорк) намело понад два метри снігу. Тому не дивує й те, що сніг падав у день їхнього випуску. Незважаючи на це, аудиторія була заповнена до краю і багато братів слухали програму в Паттерсоні, Уоллкіллі та Брукліні — загалом 2878 осіб.

Вів програму Теодор Ярач, член Комітету навчання Керівного органу. Сердечно привітавши гостей з багатьох країн, він попросив усіх встати й заспівати пісню за номером 52. В аудиторії голосно лунала хвала Єгові, коли вони співали пісню «Ім’я нашого Отця» з пісенника «Співайте Єгові хвалу». Ця пісня, а також слова головуючого про використання освіти на хвалу Єгові настроїли всіх присутніх на програму.

Біблійна порада від старших чоловіків

Перша частина програми складалася з коротких промов, з якими звернулися до випускників брати з великим стажем служіння Єгові. Річард Абрагамсон, працівник усесвітнього центру, який розпочав повночасне служіння в 1940 році, заохотив студентів словами: «Продовжуйте вдосконалюватись». Він пригадав їм, що, як християни, вони у своєму житті вже пережили всілякі періоди вдосконалення, включаючи цих п’ять місяців навчання в Ґілеаді. Але чому їм потрібно постійно вдосконалюватися?

Промовець пояснив, що використаний апостолом Павлом вислів у 2 Коринтян 13:11 «стосується поступового процесу — постійного підкорення людини формуванню та ушляхетненню, котре походить від Єгови, такого «відстроєння», завдяки якому вона ліпше відповідає чимраз вищим нормам Єгови». У своїх закордонних призначеннях випускники зустрінуться з новими випробуваннями своєї віри. Їм потрібно буде вивчати нову мову, пристосовуватися до іншої культури та умов життя, а також до іншої території. У місіонерських домах і своїх нових зборах їм доведеться також мати справу з різними характерами. Якщо вони будуть старанно застосовувати біблійні принципи в усіх цих ситуаціях, маючи бажання вдосконалюватися, то, за словами апостола Павла, також зможуть постійно «радіти».

Джон Барр, один із п’яти членів Керівного органу, які брали участь у цій програмі, вибрав тему з 1 Коринтян 4:9. Він нагадав своїм слухачам, що християни є дивовищем для ангелів і для людей. «Розуміння цього,— сказав він,— ще більше наголошує на багатозначності поведінки християнина, особливо, коли він усвідомлює, що його слова й учинки можуть мати великий вплив на спостерігачів, невидимих і видимих. Я вважаю, що, вирушаючи у найвіддаленіші закутки землі, вам цього не можна забувати, дорогі брати й сестри 100-го класу школи Ґілеад».

Брат Барр порадив 48 студентам не забувати, що, коли вони допомагають вівцеподібній особі пізнати правду, «радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається» (Луки 15:10). Посилаючись на 1 Коринтян 11:10, він показав, що ставлення людини до теократичного устрою впливає не тільки на наших братів та сестер, котрих бачимо, але й на ангелів, котрих не бачимо. Як же корисно мати перед очима цю повнішу картину!

Ще один член Керівного органу, Ґерріт Леш, сам випускник школи Ґілеад, обговорював такі вірші, як Псалом 125:1, 2; Захарія 2:8, 9 і Псалом 71:21, аби показати, що Єгова є «круг народу Свого». Він захищає їх з усіх боків. Чи Бог даватиме такий захист лише під час великої скорботи? «Ні,— відповів промовець,— бо Єгова вже є «огняним муром», захистом для своїх людей. У післявоєнний 1919 рік останок духовного Ізраїлю палко бажав звіщати добру новину про Царство по цілому світі на свідчення всім народам. Члени останку були представниками символічного Єрусалима в небі. Єгова гарантує божественний захист для цих представників як групи у час кінця. Хто ж тоді в стані зупинити їх? Ніхто». Яке ж підбадьорення їм і всім, хто тісно пов’язаний з ними у виконанні божественної волі!

Юлісіс Ґласс, старший викладач цієї школи, заохотив клас «знайти місце в усесвітній організації Єгови». Місцем є становище або діяльність, що особливо відповідає здібностям чи характеру людини. «Ви, майбутні місіонери, знайшли своє місце в усесвітній організації Свідків Єгови,— заявив він.— Але хоч би якою цінною вона була зараз, це тільки початок вашого місіонерського служіння». Їм потрібно буде з усіх сил використовувати свої здібності й пристосовуватися до особливих призначень, які вони отримують від Єгови та його організації.

Кінцеву промову в цій частині програми виголосив Уоллес Ліверенс, викладач Ґілеаду, який прослужив 17 років у Болівії. «Чи ви будете випробовувати Бога?» — запитав він групу студентів. Як вони повинні це робити? Ізраїльський народ випробовував Бога в неправильний спосіб (Повторення Закону 6:16). «Очевидно, тим, що ці люди випробовували Бога своїми наріканнями або ремствами; можливо, вони виказували брак віри в його спосіб дій, а це є помилковим»,— сказав промовець. «Коли ви прибудете на місця свого нового призначення, чиніть опір таким схильностям»,— порадив він. А як же тоді можна правильно випробовувати Бога? «Покладатись на його слово, точно виконуючи те, що він говорить, а тоді складати все на його руки»,— пояснив брат Ліверенс. Як можна побачити з Малахії 3:10, Єгова запрошує свій народ: «Мене випробуйте». Він пообіцяв, що, коли вони вірно приноситимуть свої десятини до скарбниці храму, він благословлятиме їх. «Чому б не ставитись так само й до своїх місіонерських призначень?— запитав промовець.— Єгова хоче, щоб ви були успішні в них, тому випробуйте його. Залишайтеся у своєму призначенні. Робіть зміни, які він вимагає від вас. Будьте витривалими. А тоді подивіться, чи він не поблагословить вас». Яка ж це гарна порада для всіх служителів Єгови!

Після пісні програма перейшла від промов до серій цікавих інтерв’ю.

Практичні вислови з ниви

Марк Нюмар, новий викладач школи Ґілеад, попросив студентів розповісти про випадки з проповідування, які вони мали в служінні на ниві під час навчання в школі. Ці випадки наголосили на важливості виявляти ініціативу в служінні й дали слухачам практичні поради.

Під час навчання в школі Ґілеад студенти цього класу взяли для себе особливий пожиток, спілкуючись із членами Комітетів філіалів 42 країн, які також проходили спеціальний курс у навчальному центрі в Паттерсоні. Чимало з них колись самі закінчили школу Ґілеад. У програмі було взято інтерв’ю в представників 3, 5, 51 та 92-го класів, а також представників додаткового курсу школи Ґілеад у Німеччині. Якими ж повчальними були їхні коментарі!

Місіонери розповіли про свої почуття, коли бачили зріст кількості хвалителів Єгови на місцях своїх призначень від «жменьки» до десятків тисяч. Вони розповіли про те, як заносили добру новину до розкиданих домівок в Андах і до сіл біля витоків Амазонки. Місіонери згадали, як вони свідчили безграмотним людям. Вони розповіли про свої баталії з новими мовами та про розумні сподівання випускників стосовно того, коли вони зможуть свідчити й виголошувати промови такими мовами, як, скажімо, китайська. Вони навіть демонстрували приклади вступів іспанською та китайською. Було наголошено на тому, що місіонери є ефективнішими, коли вони вчаться не тільки місцевої мови, але й мислення людей. Вони розповіли про нерідко суворі умови життя в бідних країнах, кажучи: «Місіонери повинні зрозуміти, що такі умови часто пов’язані з визискуванням людей. Найліпшим для місіонера є виявляти такі самі почуття, як Ісус, котрий проймався жалістю до людей, що немов вівці без пастуха».

Після пісні програма продовжилась доповіддю члена Керівного органу А. Д. Шредера. Він мав привілей бути одним із перших інструкторів школи Ґілеад у час її заснування 1943 року. Його тема «Вітайте Єгову як Суверенного Господа» стала підхожим закінченням програми. Захопливе обговорення 24-го Псалма, проведене братом Шредером, справило на всіх присутніх незабутнє враження про те, наскільки величним привілеєм є вітати Єгову як Суверенного Господа.

Після видачі дипломів та кінцевої пісні Карл Клайн з Керівного органу закінчив програму зворушливою молитвою. Наскільки ж практичною та духовно відсвіжною була ця програма!

Через декілька днів після випуску 48 студентів 100-го класу почали роз’їжджатися по своїх місіонерських призначеннях до 17 країн. Але ці випускники не є початківцями в служінні. Вони мають за плечима довгі роки повночасного християнського служіння. Коли вони вступили в Ґілеад, їм у середньому було по 33 роки і вони вже присвятили повночасному служінню по 12 років. Декотрі з них були членами всесвітньої родини Бетелю Товариства Вартової башти. Інші служили роз’їзними наглядачами. Декілька студентів уже брало участь у певних видах закордонного служіння в Африці, Європі, Південній Америці, на морських островах, а також серед іншомовних груп у себе вдома. Але тепер вони долучаються до багатьох місіонерів, які з радістю говорять: «Ми будемо служити там у світі, де є потреба». Їхнє щире бажання — присвятити звеличенню Єгови ціле своє життя.

[Рамка на сторінці 27]

Статистичні дані про клас

Кількість представлених країн: 8

Кількість країн призначення: 17

Кількість студентів: 48

Середній вік: 33,75

Середня кількість років у правді: 17,31

Середня кількість років у повночасному служінні: 12,06

[Ілюстрація на сторінці 26]

100-й клас Біблійної школи Ґілеад Товариства Вартової башти

У цьому списку ряди пронумеровані, починаючи з переднього, а імена перераховані зліва направо в кожному ряді.

1) М. Шірлі; М. Ґрундстрьом; Д. Ґенардіні; Дж. Джіаймо; В. Шуд; П. Фаер; К. Б’юкенен; Д. Робінсон. 2) К. Пайн; Б. Краус; Т. Рачічот; А. Гансен; Т. Бітс; Дж. Берґ; Н. Ґарсіа; К. Флемінґ. 3) Л. Уїнері; Л. Уїнері; К. Гарпс; К. Джіаймо; Т. Берґ; К. Манн; В. Беріос; К. Пфайфер. 4) Л. Рандел; С. Ґенардіні; Г. Краус; Р. Флемінґ; С. Д’Абаді; Т. Шірлі; Ґ. Стівенсон; Б. Б’юкенен. 5) Т. Робінсон; Х. Ґарсіа; Ф. Гарпс; Д. Рачічот; Ф. Д’Абаді; М. Фаер; Ґ. Стівенсон; Д. Шуд. 6) Л. Бітс; А. Пфайфер; М. Беріос; Дж. Пайн; Л. Манн; П. Рандел; Я. Ґрундстрьом; Ґ. Гансен.