Назад до пороху. Як?

«ТИ ПОРОХ,— і до пороху вернешся». Коли перший чоловік Адам почув ці слова, він знав, що його чекає. Він був створений з пороху землі й мав повернутися не до чого іншого, як до пороху. Він мав померти, бо не послухався свого Творця, Бога Єгову (Буття 2:7, 15—17; 3:17—19).

Біблія говорить, що люди створені з пороху. Вона також повідомляє: «Душа, що грішить,— вона помре» (Єзекіїля 18:4; Псалом 103:14). Смерть завдає горя мільйонам людей, і з огляду на це знову й знову постають питання про захоронення людських решток.

Минулі та сучасні звичаї

Як Божий народ у давнину хоронив людські рештки? Уже на перших сторінках Біблія згадує різні способи того, як обходилися з померлими, а також про поховання в землі (Буття 35:8). Патріарх Авраам, його дружина Сарра й син Ісак та внук Яків були поховані в печері Махпелі (Буття 23:2, 19; 25:9; 49:30, 31; 50:13). Ізраїльські судді Гедеон і Самсон були поховані ‘у гробах своїх батьків’ (Суддів 8:32; 16:31). Це свідчить про те, що Божий старожитній народ віддавав перевагу сімейним місцям поховання. Коли в першому сторіччі помер Ісус Христос, його тіло поклали у нову гробницю, яка була витесана в скелі (Матвія 27:57—60). Отже, переважно людські рештки ховали в землі або клали в могилу. Те саме практикують нині в більшості місцевостей по цілій землі.

Однак сьогодні в деяких частинах світу через відчутну нестачу місця і високі ціни на земельні ділянки чимраз важче отримати місце на кладовищі. Тому декотрі люди задумуються над тим, як по-іншому ховати людські рештки.

Нині входить у звичай розсипання попелу після кремації людських решток. В Англії це роблять десь із 40 відсотками померлих. У Швеції, де кремації піддають понад 80 відсотків покійних з міських районів, для розсипання попелу призначаються певні лісові ділянки. А в Шанхаї та в декотрих приморських містах Китаю міська влада проводить декілька разів на рік масове розсипання попелу в море.

Але де можна розсипати попіл? Не всюди, де заманеться. Дехто може побоюватися, що цей попіл шкідливий для навколишнього середовища. Насправді ж будь-який ризик поширення епідемії анулюється в процесі кремації. На деяких кладовищах в Англії та в меморіальних парках у Сполучених Штатах Америки відведено спеціальні газони або квітникові грядки, де можна розсипати попіл. Християн же, звичайно, особливо цікавить біблійний погляд на кремацію і розсипання попелу.

Що говорить Біблія?

Проголошуючи вирок ‘царю Вавилону’, пророк Ісая сказав: «Тебе викинуть з твого гробу» (Ісаї 14:4, 19, Хом.). Чи слід прирівнювати розсипання попелу до такого приниження? Ні, бо тут не говориться про кремацію і зберігання або розсипання кремаційного попелу.

Ісус Христос згадав про земне воскресіння померлих, яке відбуватиметься під час його Тисячолітнього правління, кажучи: «Всі, хто в [«пам’ятних», НС] гробах... [Мій] голос почують, і повиходять» (Івана 5:28, 29). А втім, те, що не потрібно конкретної могили, аби звідти воскресити людину, підтверджується іншим пророчим описом воскресіння. В Об’явлення 20:13 говориться: «Дало море мертвих, що в ньому, і смерть і ад дали мертвих, що в них». Тому важливим є не те, де або як ‘повертається до пороху’ людина, а те, чи її пам’ятає Бог і чи він воскресить її. (Йова 14:13—15; порівняйте Луки 23:42, 43). Щоб пам’ятати людей, Єгові зовсім не потрібно пишних надгробних пам’ятників. Кремація не стоїть на заваді воскресінню людини. І якщо розсипання попелу робиться з правильної спонуки й не пов’язане з обрядами фальшивої релігії, це не йде врозріз із Святим Письмом.

Тим, хто вирішує розсипа́ти попіл, потрібно звернути увагу на те, що про це говорить закон їхньої країни. Правильно було б також взяти до уваги почуття рідних покійного й почуття інших людей. Обережність допоможе слугам Єгови розумно користуватися своєю свободою таким чином, аби не стягнути докору на добре ім’я християн. Це особливо важливо в краях, де кремація і розсипання попелу узаконені, але не повністю схвалені самим суспільством. Звичайно, християнин повинен триматися осторонь від будь-яких обрядів або звичаїв, що ґрунтуються на віруванні про безсмертя людської душі.

Повна свобода від могили!

Декотрі прихильники розсипання попелу говорять, що відчувають полегшення, бо не потрібно ховати покійного в могилі. Проте більше полегшення прийде із сповненням біблійної обітниці про те, що «ворог останній — смерть знищиться» (1 Коринтян 15:24—28).

Це означає, що могили, надгробні пам’ятники, а навіть кремація і розсипання попелу відійдуть у минуле. Так, вже не буде більше смерті. Апостол Іван написав під божественним натхненням: «І почув я гучний голос із престолу, який кликав: «Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними», «і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре», і не буде вже смерти — ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!» (Об’явлення 21:3, 4).

А все це відбудеться в той час, коли під правлінням Божого Царства буде повністю усунена людська смерть, спричинена гріхом Адама. І тоді слухняні люди уже не повертатимуться до пороху.

[Ілюстрації на сторінці 29]

Деякі із поширених способів поховання людських решток.

[Ілюстрація на сторінці 31]

Розсипання попелу в затоці Сагамі (Японія).

[Відомості про джерело]

З люб’язного дозволу Koueisha, Tokyo