Шукайте потіхи в Єгови

«А Бог терпеливости й потіхи нехай дасть вам бути однодумними між собою за Христом Ісусом» (РИМЛЯН 15:5).

1. Чому кожен день приносить чимраз більшу потребу в потісі?

КОЖЕН день приносить із собою чимраз більшу потребу в потісі. Один біблійний письменник зауважив понад 1900 років тому, що «все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі» (Римлян 8:22). У наш час ‘зідхання’ і ‘муки’ є такими великими, як ніколи. Починаючи з першої світової війни, людство переживає кризу за кризою: війни, злочинність і стихійні лиха, які часто пов’язані з неправильним господарюванням людини на землі (Об’явлення 11:18).

2. а) Хто несе найбільшу відповідальність за теперішнє горе людства? б) Який факт дає нам потіху?

² Чому в наш час так багато страждань? Описуючи скинення Сатани з неба, подію, яка сталася у 1914 році після народження Царства, Біблія відповідає: «Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!» (Об’явлення 12:12). Ясний доказ сповнення цього пророцтва вказує на те, що ми дійшли майже до кінця злого правління Сатани. Як же потішає знання, що незабаром життя на землі знову стане таким мирним, яким воно було до того, як Сатана схилив наших прабатьків до бунту!

3. Коли люди не потребували потіхи?

³ Від самого початку Творець людини дав першій людській парі дім — гарний парк. Цей парк був розташований у районі, названому Едемом, що означає «приємний» (Буття 2:8, примітка під текстом). Крім того, Адам і Єва мали досконале здоров’я та перспективу ніколи не померти. Тільки подумайте про всі ті сфери, у яких вони могли б розвивати свої здібності: садівництво, мистецтво, будівництво, музика. Також задумайтесь над тим, що вони могли б досліджувати все твориво, сповняючи своє доручення оволодівати землею і перетворювати її на рай (Буття 1:28). Авжеж, життя Адама та Єви було б сповнене задоволенням і насолодою, а не зітханням і муками. Зрозуміло, їм не було б потрібно потіхи.

4, 5. а) Чому Адам і Єва не витримали випробування слухняності? б) Чому людству стало потрібно потіхи?

⁴ Проте Адам і Єва мали розвивати глибоку любов до свого доброго небесного Отця і вдячність йому. Така любов мала спонукувати їх слухатися Бога за будь-яких обставин. (Порівняйте Івана 14:31). На жаль, наші прабатьки не послухалися свого законного Суверена Єгову. Натомість вони підкорилися злому правлінню грішного ангела, Сатани Диявола. Сатана схилив Єву до гріха й спокусив її їсти заборонений плід. Відтак згрішив Адам, також споживши плід дерева, про яке Бог чітко перестеріг: «В день їди твоєї від нього ти напевно помреш!» (Буття 2:17).

⁵ Таким чином, грішна пара почала помирати. Оголошуючи смертну кару, Бог теж сказав Адаму: «Проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя. Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову» (Буття 3:17, 18). Отже, Адам і Єва втратили перспективу перетворити необроблену землю в рай. Вигнані з Едему, вони мали докладати неабияких зусиль, щоб здобувати поживу із землі, що була проклята. Їхнім нащадкам, які вспадкували цей грішний, смертний стан, стало потрібно великої потіхи (Римлян 5:12).

Сповнилася втішлива обіцянка

6. а) Яку втішливу обіцянку дав Бог після гріхопадіння людей? б) Яке пророцтво про потіху висловив Ламех?

⁶ Засуджуючи підбурника бунту людини, Єгова показав, що він є ‘Богом потіхи’ (Римлян 15:5). Він дав потіху, обіцяючи послати «насіння», яке зрештою мало визволити нащадків Адама від трагічних наслідків бунту (Буття 3:15). З часом Бог теж постачив пророчі провіщення про це визволення. Наприклад, він натхнув Ламеха, далекого нащадка Адама по лінії його сина Сифа, пророкувати про те, що зробить Ламехів син: «Цей нас потішить у наших ділах та в труді рук наших коло землі, що Господь її викляв» (Буття 5:29). Згідно з цією обіцянкою, хлопчика назвали Ноєм, дали йому ім’я, яке правдоподібно означає «спокій» або «потіха».

7, 8. а) Яка ситуація призвела до того, що Єгова пожалкував, що створив людину, і що він постановив зробити через це? б) Як Ной сповнив значення свого імені?

⁷ А тим часом Сатана здобував послідовників серед небесних ангелів. Ці ангели матеріалізувалися в людей і брали собі привабливих жінок з-посеред нащадків Адама. Такі неприродні зв’язки вилилися в розбещення людського суспільства й породили безбожний рід нефілім (означає «ті, які примушують інших падати»), що наповнили землю насиллям (Буття 6:1, 2, 4, НС; 6:11; Юди 6). «І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі... І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм» (Буття 6:5, 6).

⁸ Єгова постановив знищити той злий світ у всесвітньому потопі, але спочатку він наказав Ноєві побудувати ковчег, щоб зберегти в ньому життя. Таким чином був врятований людський рід, а також тваринний світ. Яке ж полегшення відчули Ной і його родина після Потопу, коли вийшли на очищену землю! Як же потішало те, що прокляття землі вже усунено, через що набагато легше було займатися рільництвом! Авжеж, Ламехове пророцтво підтвердилось і Ной жив згідно зі значенням свого імені (Буття 8:21). Як вірний Божий слуга, Ной у деякій мірі «потішив» людство. Проте Потоп не припинив злого впливу Сатани та його демонів, і тому людство далі зітхає під тягарем гріха, хвороб і смерті.

Хтось більший за Ноя

9. Яким чином Ісус Христос став помічником і потішителем для покаянних людей?

⁹ Зрештою під кінець 4000 років людської історії прибуло обіцяне Насіння. Спонуканий глибокою любов’ю до людей, Бог Єгова послав свого єдинородного Сина на землю, щоб той віддав своє життя на викуп за грішне людство (Івана 3:16). Ісус Христос дає велике полегшення покаянним грішникам, які вірять у його жертовну смерть. Усі, хто присвячує своє життя Єгові й стає охрещеним учнем його Сина, відчувають тривале відсвіження та потіху (Матвія 11:28—30; 16:24). Незважаючи на свою недосконалість, вони знаходять безмірну радість у служінні Богові з чистим сумлінням. Яку ж потіху їм дає знання того, що коли вони далі віритимуть в Ісуса, то зрештою отримають нагороду вічного життя! (Івана 3:36; Євреїв 5:9). Якщо через слабкощі вони вчиняють серйозний гріх, у них є помічник, або потішитель, воскреслий Господь Ісус Христос (1 Івана 2:1, 2). Зізнаючись у такому гріху та вживаючи згідно з Біблією заходів, аби не повторювати його, вони отримують допомогу, і знають, що ‘Бог вірний та праведний, щоб гріхи їм простити’ (1 Івана 1:9; 3:6; Приповістей 28:13).

10. Про що ми дізнаємося з чудес, які Ісус виконував, коли був на землі?

¹⁰ Коли Ісус був на землі, він також давав підкріплення, звільняючи людей, опанованих демонами, зціляючи усілякі недуги й повертаючи до життя померлих близьких. Щоправда, такі чудеса приносили тільки тимчасовий пожиток, бо особи, які отримали такі благословення, пізніше постарілися і повмирали. Однак таким чином Ісус вказав на довічні майбутні благословення, які він зіллє на все людство. Тепер він могутній небесний Цар, і незабаром, зробить щось значно більше, ніж лише виганятиме демонів. Він вкине їх разом з їхнім провідником Сатаною у безодню, у стан бездіяльності. Тоді почнеться славетне Тисячолітнє правління Христа (Луки 8:30, 31; Об’явлення 20:1, 2, 6).

11. Чому Ісус назвав себе ‘Господом суботи’?

¹¹ Ісус сказав, що він є ‘Господом суботи’, і він виконував багато зцілень саме в суботу (Матвія 12:8—13; Луки 13:14—17; Івана 5:15, 16; 9:14). Чому саме в цей день? Відзначання суботи входило в Божий Закон для ізраїльтян і тому служило як «тінь майбутнього добра» (Євреїв 10:1). Шість робочих днів тижня нагадують нам про минулі 6000 років людського рабства під час гнобительського правління Сатани. Суботній день у кінці тижня говорить про заспокійливий відпочинок, який матиме людство впродовж Тисячолітнього правління Більшого Ноя, Ісуса Христа. (Порівняйте 2 Петра 3:8).

12. Якої потіхи ми можемо сподіватися?

¹² Яке ж полегшення відчуватимуть тоді земні піддані Христового правління, коли нарешті цілковито звільняться від злого впливу Сатани! Вони отримають ще більше потіхи, коли будуть зцілені від своїх фізичних, емоційних і психічних нездужань (Ісаї 65:17). До того ж, подумайте про їхнє безмежне захоплення, коли вони почнуть вітати своїх воскреслих дорогих осіб! Таким чином «Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре» (Об’явлення 21:4). У міру того як користі Ісусової викупної жертви будуть поступово застосовуватись, слухняні піддані Божого Царства приходитимуть до досконалості, повністю звільняючись від усіх поганих наслідків Адамового гріха (Об’явлення 22:1—5). Потім «на короткий час» буде звільнений Сатана (Об’явлення 20:3, 7). Усі люди, які вірно підтримуватимуть законний суверенітет Єгови, отримають нагороду вічного життя. Уявіть собі невимовну радість і полегшення через повне ‘визволення від неволі тління’! Таким чином слухняні люди отримають «волю слави синів Божих» (Римлян 8:21).

13. Чому всім правдивим християнам потрібно потіхи від Бога?

¹³ А тим часом ми далі є підвладними зітханням і мукам, які поширені серед усіх тих, хто живе в злій системі Сатани. Поширення фізичних хвороб і психічних розладів торкається всіх людей, у тому числі й вірних християн (Филип’ян 2:25—27; 1 Солунян 5:14, НС). Крім того, як християни, ми часто страждаємо через несправедливе висміювання і переслідування, котре Сатана стягає на нас за те, що ми ‘Бога слухаємося більш, як людей’ (Дії 5:29). Тому якщо ми хочемо з витривалістю виконувати Божу волю до кінця Сатанського світу, нам потрібно потіхи, допомоги й сили від Бога.

Де знайти потіху

14. а) Яку обіцянку дав Ісус у ніч перед своєю смертю? б) Що необхідно, коли ми хочемо мати повну потіху Божого святого духу?

¹⁴ У ніч перед своєю смертю Ісус пояснив своїм вірним апостолам, що невдовзі він покине їх і повернеться до свого Отця. Це розхвилювало й засмутило їх (Івана 13:33, 36; 14:27—31). Розуміючи їхню потребу в постійній потісі, Ісус пообіцяв: «Вблагаю Отця Я,— і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував» (Івана 14:16). Тут Ісус говорив про Божий святий дух, який було вилито на учнів Ісуса через 50 днів після Ісусового воскресінняa. Крім усього іншого, Божий дух потішав їх під час їхніх випробувань і зміцнював їх, щоб вони продовжували виконувати Божу волю (Дії 4:31). А втім, таку допомогу не потрібно вважати чимось автоматичним. Щоб повністю користатися нею, кожен християнин повинен постійно молитися про потіху й допомогу, яку Бог дає через свій святий дух (Луки 11:13).

15. У які способи Єгова дає нам потіху?

¹⁵ Бог також дає потіху через своє Слово, Біблію. Павло написав: «Все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію» (Римлян 15:4). Це наголошує нам на потребі регулярно вивчати написане в Біблії та в біблійних публікаціях і роздумувати над прочитаним. Нам також треба регулярно приходити на християнські зібрання, де звучать утішливі думки з Божого Слова. Одне з основних призначень таких зібрань — заохочувати одні одних (Євреїв 10:25).

16. До чого повинні спонукувати нас Божі постачання для потіхи?

¹⁶ У Павловому Посланні до римлян далі показуються позитивні результати того, що ми користуємось Божими постачаннями для потіхи. «Бог терпеливости й потіхи нехай дасть вам бути однодумними між собою за Христом Ісусом, щоб ви однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа» (Римлян 15:5, 6). Так, повністю використовуючи Божі постачання для потіхи, ми більше уподібнимося до свого відважного Провідника Ісуса Христа. Це спонукуватиме нас постійно прославляти Бога своїми устами в праці свідчення, на наших зібраннях, у приватних розмовах із співвіруючими та в наших молитвах.

У час тяжких випробувань

17. Як Єгова потішив свого Сина і з яким наслідком?

¹⁷ У ніч перед своєю болісною смертю Ісус почав «тужити» і ‘сумувати смертельно’ (Матвія 26:37, 38, Дерк.). Тому він відійшов на невелику відстань від своїх учнів і молився до свого Отця про допомогу. «Він був вислуханий за богобоязність» (Євреїв 5:7, Хом.). Біблія повідомляє, що «Ангол із неба з’явився до Нього [Ісуса],— і додавав Йому сили» (Луки 22:43). Відвага й мужність, з якою Ісус зустрів своїх противників, засвідчує про те, що Божий спосіб потішання свого Сина був найефективнішим (Івана 18:3—8, 33—38).

18. а) Який період життя апостола Павла був особливо важким? б) Як ми можемо бути потіхою для старанних, співчутливих старійшин?

¹⁸ Апостолу Павлу теж доводилося зносити тяжкі випробування. Наприклад, його служіння в Ефесі відзначалося «рясними слізьми та напастями, що спіткали [його] від юдейської змови» (Дії 20:17—20). Кінець кінцем Павло покинув Ефес після того, як прихильники богині Артеміди вчинили заколот у місті з приводу його проповідницької діяльності (Дії 19:23—29; 20:1). Коли Павло подався на північ до Троади, щось інше не давало йому спокою. Ще до заколоту в Ефесі він отримав тривожне повідомлення. Молодий збір у Коринті був вражений поділенням, і його члени допускали розпусту. Тому, сподіваючись виправити ситуацію, Павло написав з Ефеса послання з сильним докором. Йому було не легко зробити це. «З великого горя та з туги сердечної я написав вам з рясними слізьми»,— він пізніше виявив у другому посланні (2 Коринтян 2:4). Як і Павлові, співчутливим старійшинам не легко виправляти й докоряти, почасти тому, що вони глибоко усвідомлюють власні слабкості (Галатів 6:1). Будьмо ж тому потіхою для тих, хто бере провід серед нас, охоче реагуючи на сердечні біблійні настанови (Євреїв 13:17).

19. Чому Павло подався з Троади до Македонії і завдяки чому він отримав полегшення?

¹⁹ Перебуваючи в Ефесі, Павло не тільки написав братам у Коринт, але й послав їм на допомогу Тита, і доручив, щоб той повідомив йому про їхній відгук на послання. Павло сподівався перестрінути Тита в Троаді. Там Павло був поблагословлений чудовими нагодами робити учнів. Але це не зменшило його занепокоєності, бо Тит ще не прибув (2 Коринтян 2:12, 13). Тому він подався в Македонію, сподіваючись там зустрітися з Титом. Павлова занепокоєність посилювалася сильним протистоянням його служінню. «Коли ми прийшли в Македонію,— пояснює він,— тіло наше не мало спочинку ніякого, у всьому бідуючи: назовні — бої, страхіття — всередині. Але Бог, що тішить принижених, потішив нас приходом Тита» (2 Коринтян 7:5, 6). Яке ж полегшення принесло те, що нарешті прибув Тит і розповів Павлові про позитивну відповідь коринтян на його послання!

20. а) Про який ще один важливий спосіб, яким Єгова дає потіху, свідчить приклад Павла? б) Що обговорюватиметься в наступній статті?

²⁰ Павлів приклад сьогодні дає потіху Божим слугам, багато з яких теж зустрічаються з випробуваннями, через котрі почуваються «приниженими», або «пригніченими» (Філліпс). Дійсно, «Бог... потіхи» знає наші особисті потреби й може використовувати нас, щоб ми потішали одні одних, так само як Павло отримав потіху завдяки Титовій доповіді про покаяння коринтян (2 Коринтян 7:11—13). У наступній статті ми розглянемо сердечну відповідь Павла коринтянам і те, як вона сьогодні може допомагати нам ефективно ділитися з іншими Божою потіхою.

[Примітка]

Чи ви можете відповісти?

◻ Чому людству стало потрібно потіхи?

◻ Яким чином Ісус більший за Ноя?

◻ Чому Ісус назвав себе ‘Господом суботи’?

◻ Як Бог дає потіху сьогодні?

[Карта/Ілюстрація на сторінці 10]

Павло отримав велику потіху з Титового повідомлення про коринтян.

МАКЕДОНІЯ

Филипи

ГРЕЦІЯ

Коринт

АЗІЯ

Троада

Ефес