Чому нам усім слід хвалити Бога?

АЛІЛУЯ! Це слово добре відоме більшості членів церков загальновизнаного християнства. Дехто голосно вигукує його на недільній службі Божій. Проте скільки людей розуміє, що це слово насправді означає? По суті, воно означає єврейською мовою «хваліть Яг!». Це радісне, могутнє проголошення хвали Творцю, чиє ім’я — Єговаa.

Слово «алілуя» з’являється у Біблії досить часто. Чому? Тому що є так багато причин хвалити Єгову. Яг (Єгова) є Творцем неосяжного всесвіту і підтримує його існування (Псалом 147:4, 5; 148:3—6). Він створив екологічні системи, які уможливлюють життя на землі (Псалом 147:8, 9; 148:7—10). І він особливо цікавиться людьми. Якщо ми виконуємо його волю, він благословляє й підтримує нас вже тепер і дає нам певну надію, що прийде навіть краще життя (Псалом 148:11—14). Це Яг (Єгова) надихнув написання слів: «Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній» (Псалом 37:29).

Дійсно, цей заклик спрямований до всіх: «Алілуя [«Хваліть Яг», НС] (Псалом 104:35). Проте, на жаль, не всі відчувають бажання відгукнутися. Люди сьогодні страждають. Є багато голодних, хворих або пригнічених. Дехто зазнає немало нещасть через зловживання наркотиками чи алкоголем або ж через сумні наслідки своєї неморальної поведінки чи непокори. Чи в таких людей є якась підстава хвалити Бога?

«Тільки Єгова міг дати мені надію»

Так, у цих людей є підстава. Єгова усіх без винятку запрошує познайомитися з ним, навчитися виконувати його волю та втішатися благословеннями, які спонукують хвалити Бога. І багато людей відгукується. Серед них Адріана з Гватемали. Коли Адріані було сім років, померла її мати. Невдовзі після цього її батько пішов з дому. Коли їй було десять років, вона почала працювати, щоб заробляти на життя. Колись мати наказувала їй служити Богу і церкві, тому Адріана вступала до різних католицьких угруповань, але їй ще не виповнилося 12 років, як вона розчарувалась у всіх них і приєдналася до вуличної банди. Вона стала палити, вживати наркотики та красти. Звідки в такої дівчини могло з’явитися бажання хвалити Бога?

Сестра Адріани почала вивчати Біблію зі Свідками Єгови, однак Адріана тільки сміялася з неї. Невдовзі померла її тітка. На похороні Адріану стали непокоїти важкі питання. Де тепер її тітка? На небі чи у вогняному пеклі? Андріана зовсім заплуталась і пішла до каплиці на цвинтарі, щоб попросити допомоги в Бога, вживаючи його ім’я Єгова, як її вчила сестра.

Згодом вона почала вивчати Біблію зі Свідками Єгови та відвідувати їхні християнські зібрання. Вона стала зовсім по-іншому дивитися на життя і мужньо порвала свої зв’язки з вуличними бандами. Адріана, якій тепер біля 25 років, говорить: «Тільки любов до Єгови спонукала мене полишити той поганий спосіб життя. Тільки Єгова у своєму великому милосерді міг дати мені надію жити вічно». Незважаючи на важке дитинство, в Адріани є добра підстава хвалити Бога.

З України надійшло повідомлення про ще складніший випадок. Один чоловік сидить у в’язниці, очікуючи страти. Чи йому шкода себе? Чи він пригнічений? Ні, зовсім навпаки. Недавно його відвідали Свідки Єгови і він, дізнавшись дещо про Єгову, попросив Свідків зайти до його матері. Тепер, знаючи, що його прохання було виконане, він пише Свідкам. У листі він говорить: «Дякую, що ви відвідали мою матір. Для мене це найрадісніша новина за останній рік».

Про себе та своїх співкамерників, яким цей чоловік свідчив, він пише: «Тепер ми віримо в Бога і намагаємося, щоб наші вчинки узгоджувалися з нашою вірою». Свого листа він закінчує такими словами: «Дякую за те, що допомогли нам зрозуміти, що таке любов, та здобути віру. Якщо я залишуся живим, то також допомагатиму вам. Я вдячний Богові, що ви є й допомагаєте іншим любити Бога та вірити в нього». Цей чоловік апелював свій смертний вирок. Але хоч би що його чекало — чи страта, чи багато років у в’язниці, він, безсумнівно, має причину хвалити Бога.

«Хоч я і сліпа, але можу бачити»

Тепер уявімо собі життєрадісну дівчину, яка несподівано втратила зір. Це трапилося з Ґлорією, що живе в Аргентині. Коли їй було 19 років, Ґлорія зненацька осліпла, і повернути зір їй не вдалося. У віці 29 років вона почала жити з чоловіком і незабаром завагітніла. Аж тепер вона відчула, що її життя має зміст. Але Ґлорія втратила свою дитину, і тоді в неї виникло багато питань. Вона запитувала себе: «Чому це трапилося зі мною? Що я такого зробила? Чи Бог дійсно існує?»

У той час до неї завітали дві жінки, Свідки Єгови. Вона почала вивчати Біблію та дізналася про біблійну обіцянку, що в новому світі сліпі будуть знову бачити (Ісаї 35:5). Яка ж чудова надія для Ґлорії! Вона почувалася дуже щасливою, особливо коли її чоловік погодився узаконити їхній шлюб. Через деякий час її чоловік потрапив в аварію і став інвалідом, прикутим до візка. Сьогодні цій сліпій жінці доводиться тяжко працювати, щоб зводити кінці з кінцями. Крім цього, вона сама робить усю хатню роботу і дбає про потреби свого чоловіка. Все ж таки Ґлорія несе хвалу Єгові! З допомогою християнських братів і сестер вона вивчає Біблію, написану шрифтом Брайля, і отримує велике підбадьорення від християнських зібрань у Залі Царства. Вона говорить: «Це важко пояснити, однак я почуваюся так, ніби хоч я і сліпа, але можу бачити».

Деколи людей переслідують, коли вони хвалять Бога. Одна жінка в Хорватії була щаслива навчитися про Бога, але чоловік противився її новознайденій вірі і вигнав свою жінку, забравши в неї однорічну донечку. Покинута чоловіком і родиною, без даху над головою, без роботи й навіть без дитини, спершу вона була у розпачі. Вона могла тільки рідко спілкуватися з дочкою, поки дівчинка не виросла, але любов до Бога підтримувала її весь той час. Ця жінка знайшла «дорогоцінну перлину» і не хотіла від неї відмовитися (Матвія 13:45, 46). Як їй вдалося залишатися радісною у ці важкі часи? Вона говорить: «Радість є плодом Божого духу. Її можна розвивати незалежно від зовнішніх обставин, подібно як рослини можна вирощувати у теплиці, хоч би яка погода була надворі».

У Фінляндії шестирічному Маркусу поставили діагноз — невиліковна хвороба м’язів. Невдовзі він уже був прикутим до інвалідного візка. Через декілька років мати повезла його до одного п’ятидесятника, про якого говорили, ніби він може лікувати хворих. Але чудового зцілення не відбулося. Тому Маркус перестав цікавитися Богом і зайнявся наукою та іншими світськими дисциплінами. Тоді, приблизно п’ять років тому, дім, де жив Маркус, відвідала жінка в інвалідному візку, яку супроводжував молодий чоловік. Вони були Свідками Єгови. Маркус на той час вважав себе атеїстом, але не мав нічого проти розмов на релігійні теми і запросив їх до помешкання.

Пізніше його відвідала одна одружена пара і так почалося біблійне вивчення. Врешті сила біблійної правди змінила ставлення Маркуса до життя і він усвідомив, що, попри своє фізичне каліцтво, він дійсно має причини хвалити Бога. Він сказав: «Я дуже щасливий, що знайшов правду і організацію, якою послуговується Єгова. Сьогодні моє життя має мету і зміст. Ще одна загублена вівця знайшлася, і вона не хоче покидати отари Єгови!» (Порівняйте Матвія 10:6).

Нехай усі «хвалять Яг»

Це тільки декілька з незліченної кількості випадків, які показують, що люди сьогодні, незалежно від обставин, мають причину хвалити Бога. Апостол Павло пояснив це так: «Благочестя корисне на все, бо має обітницю життя теперішнього та майбутнього» (1 Тимофія 4:8). Якщо ми виконуватимемо Божу волю, він сповнить «обітницю життя теперішнього». Звичайно, у цій системі речей він не зробить бідного багатим або хворого здоровим. Але він дає свій дух тим, хто йому служить, щоб вони мали радість і задоволення, незалежно від зовнішніх обставин. Навіть у «теперішньому житті» хворі, пригнічені та бідні можуть мати причину хвалити Бога.

А що сказати про життя «майбутнє»? Сама тільки думка про нього повинна спонукати нас хвалити Бога з найбільшим захопленням! Ми з радістю думаємо про той час, коли бідність піде в забуття, коли «не скаже мешканець «Я хворий» і коли Бог Єгова «кожну сльозу з очей їхніх зітре», і не буде вже смерти — ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося» (Ісаї 33:24; Об’явлення 21:3, 4; Псалом 72:16). А що ви думаєте про ці обітниці Бога?

Молодий чоловік у Сальвадорі взяв біблійний буклет, у якому розповідалося про такі обітниці. Він сказав жінці-Свідку, яка дала йому цей буклет: «Добродійко, те, що тут говориться, неможливе. Це ніби гарна казка». Багато реагують так само. Але ці обітниці дав Той, хто створив усесвіт, хто привів у рух на нашій землі природні цикли і хто допомагає навіть бідним і хворим знайти радість. Ми можемо вірити тому, що він говорить. Молодий чоловік, про якого згадувалося вище, став вивчати Біблію зі Свідками Єгови і зрозумів, що це правда. Ми заохочуємо вас зробити так само, якщо ви досі ще цього не зробили. Докладіть зусиль, щоб і ви побачили час, коли ця теперішня система речей минеться і все сотворіння об’єднається у радісному «Алілуя!» (Псалом 112:1; 135:1)

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 5]

Докладіть зусиль, щоб і ви побачили час, коли все твориво об’єднається у радісному «Алілуя!»