Наша роль посланців Божого миру
«Які гарні на горах ноги благовісника, що звіщає про мир» (ІСАЇ 52:7).
1, 2. а) Яку добру новину слід звіщати, згідно з передреченим в Ісаї 52:7? б) Що означали пророчі слова Ісаї для стародавнього Ізраїлю?
ІСНУЄ добра новина, яку слід звіщати! Це новина про мир — справжній мир. Це звістка про спасіння, що пов’язане з Божим Царством. У давнину про неї написав пророк Ісая, і його слова збережені для нас в Ісаї 52:7, де говориться: «Які гарні на горах ноги благовісника, що звіщає про мир, що добро [«добру новину про щось ліпше», НС] провіщає, що спасіння звіщає, що говорить Сіонові: «Царює твій Бог!»
2 Єгова натхнув свого пророка Ісаю записати цю звістку на благо стародавньому Ізраїлю, а також на благо нам. Що означають слова пророка? У той час, коли Ісая писав їх, ассирійці, можливо, вже забрали в неволю жителів північного Ізраїльського царства. Пізніше мали потрапити до Вавилона як невільники й жителі Юдеї, тобто південного царства. Це були дні, сповнені душевного болю і смути в народі, бо він не слухався Єгови й тому не мав миру з Богом. За словами Єгови, їхня грішна поведінка відлучила їх від Бога (Ісаї 42:24; 59:2—4). Але Єгова передрік через Ісаю, що у відповідний час брами Вавилона розчиняться навстіж, люди Єгови отримають волю і повернуться на свою батьківщину, щоб відбудувати храм Єгови. Сіон мав бути відновлений, і вони знову мали поклонятися правдивому Богові в Єрусалимі (Ісаї 44:28; 52:1, 2).
3. Яким чином обіцянка про визволення Ізраїлю також була пророцтвом про мир?
3 Ця обіцянка визволення також була пророцтвом про мир. Повернення ізраїльтян до краю, який їм колись дав Єгова, мало стати доказом Божого милосердя та їхнього покаяння. Це мало вказувати на те, що вони були в мирі з Богом (Ісаї 14:1; 48:17, 18).
«Зацарював твій Бог!»
4. а) В якому розумінні можна сказати, що ‘Єгова зацарював’ у 537 році до н. е.? б) Як пізніше Єгова повернув справи на благо своєму народові?
4 Коли Єгова визволив свій народ у 537 році до н. е., можна було доречно звістити Сіонові: «Зацарював твій Бог!» (НС). Безумовно, Єгова є «Царем вічності» (Об’явлення 15:3, НС). Але це визволення його народу стало ще одним проявом його суверенітету. Воно й у наші дні яскраво виявляє перевагу його сили й влади над наймогутнішими людськими імперіями (Єремії 51:56, 57). Унаслідок дії святого духу Єгови були розладнані інші змови проти його народу (Естер 9:24, 25). Знову й знову Єгова втручався різними способами, аби змусити царів Мідо-Персії об’єднано виконувати його суверенну волю (Захарія 4:6). Дивовижні події, які відбулися за тих днів, записані для нас у біблійних книгах Ездри, Неемії, Естер, Огія і Захарія. І як же зміцнюється наша віра, коли ми читаємо про них!
5. На які важливі події вказується в Ісаї 52:13—53:12?
5 Однак те, що відбувалося в 537 році до н. е. й пізніше,— тільки початок. Відразу після пророцтва про відродження, записаного у 52-му розділі, Ісая написав про прихід Месії (Ісаї 52:13—53:12). Через Месію, тобто Ісуса Христа, Єгова мав передати звістку про більш важливе визволення й мир, ніж у 537 році до н. е.
Божий найвеличніший посланець миру
6. Хто є Божим найвеличнішим посланцем миру й про яке своє доручення він говорив?
6 Ісус Христос є Божим найвеличнішим посланцем миру. Він є Словом Божим, особистим Промовцем Єгови (Івана 1:14). Відповідно до цього Ісус через деякий час після свого хрещення в річці Йордані пішов у синагогу в Назареті, встав і вголос прочитав з 61-го розділу Ісаї про своє доручення. У цьому дорученні чітко підкреслювалося, що Його послано проповідувати про «визволення» і «прозріння», а також про можливість отримати схвалення від Єгови. Проте Ісус робив щось більше, ніж тільки проголошував звістку про мир. Єгова також послав його закласти підвалини для вічного миру (Луки 4:16—21).
7. Що дає мир з Богом, уможливлений через Ісуса Христа?
7 Коли Ісус народився, пастухам поблизу Віфлеєма з’явилися ангели, які вихваляли Єгову, кажучи: «Слава на висотах Богу і на землі мир людям благовоління» (Луки 2:8, 13; 2:14, УКУ). Такий мир мав стати можливим для тих, кому Бог виявив благовоління завдяки їхній вірі в те, що він зробив через свого Сина. Що це означало? Люди, хоча й народжені в гріху, могли здобути чисте становище перед Богом і мати з ним такі стосунки, які він схвалює (Римлян 5:1). Вони могли мати внутрішній спокій та мир, які неможливо здобути якось по-іншому. У визначений Богом час має відбутися звільнення від усіх наслідків гріха, успадкованого від Адама, а також від хвороб і смерті. Люди вже не будуть сліпими, глухими або кульгавими. Прикра слабість і тяжкі психічні розлади будуть усунені назавжди. Стане можливим вічне життя у досконалості (Ісаї 33:24; Матвія 9:35; Івана 3:16).
8. Кому дається Божий мир?
8 Кому дається цей мир? Усім, хто по-справжньому вірить в Ісуса Христа. Павло написав, що ‘вгодно було Богові через нього [Христа] примирити з собою все, встановивши мир кров’ю його хреста, [«кров’ю, яку він пролив на стовпі мук», НС]’. Апостол Павло додав, що це примирення стосується того, що «на небесах», тобто тих, котрі мали стати співспадкоємцями з Христом у небі. Воно також стосується того, що «на землі», або тих, хто мав отримати можливість жити вічно на цій землі у досконалих райських умовах (Колосян 1:19, 20, УКУ). Завдяки цінності Ісусової жертви та щирій слухняності Богові всі вони можуть мати сердечну дружбу з Богом. (Порівняйте Якова 2:22, 23).
9. а) На які інші стосунки впливає мир з Богом? б) На що Єгова уповноважив свого Сина заради тривалого миру усюди?
9 Яким же важливим є такий мир з Богом! Без миру з Богом не може бути тривалого або глибокого миру в жодних інших стосунках. Мир з Єговою є підвалиною справжнього миру на землі (Ісаї 57:19—21, Хом.). Тому слушно, що Ісус Христос є Князем миру (Ісаї 9:5). Саме Христа, через якого люди можуть примиритися з Богом, Єгова також уповноважив керувати (Даниїла 7:13, 14). Що ж до результатів Ісусового владарювання як Князя людства, то Єгова обіцяє: «Без кінця буде множитися... мир» (Ісаї 9:6; Псалом 72:7).
10. Який приклад у проголошенні Божої звістки миру залишив Ісус?
10 Усе людство потребує Божої звістки миру. Сам Ісус дав приклад ревного проповідування цієї звістки. Він проповідував її на території єрусалимського храму, на гірському схилі, при дорозі, самарянці біля криниці та в домах людей. Ісус використовував кожну нагоду проповідувати про мир і Боже Царство всюди, де були люди (Матвія 4:18, 19; 5:1, 2; 9:9; 26:55; Марка 6:34; Луки 19:1—10; Івана 4:5—26).
Навчені ходити слідами Христа
11. До якої праці Ісус готував своїх учнів?
11 Ісус навчав своїх учнів проповідувати Божу звістку миру. Вони чітко розуміли, що мають такий же обов’язок свідкувати, як і Ісус, «вірний і правдивий Свідок» Єгови (Об’явлення 3:14; Ісаї 43:10—12). Вони вважали Христа своїм Керівником.
12. Як Павло показав важливість проповідницької діяльності?
12 Апостол Павло, говорячи про важливість проповідницької діяльності, написав: «Каже бо Писання: «Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений». Іншими словами, жоден з тих, хто вірить в Ісуса Христа як Божого Провідника спасіння, не розчарується. Придатність до цього не визначається етнічною належністю, бо Павло додав: «Нема різниці поміж юдеєм та гелленом, бо той же Господь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його. Бо «кожен, хто покличе Господнє Ім’я, буде спасений» (Римлян 10:11—13). Але як люди мали дізнатися про цю можливість?
13. Що було потрібно, аби люди почули добру новину, і як християни першого сторіччя відповіли на цю потребу?
13 Павло, говорячи про справу проповідування, поставив запитання, над якими кожному служителю Єгови слід задуматися. Апостол запитав: «Як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника? І як будуть проповідувати, коли не будуть послані?» (Римлян 10:14, 15). Історія раннього християнства яскраво засвідчує, що чоловіки та жінки, молоді та старші, пішли за прикладом Христа і його апостолів. Вони стали ревними вісниками доброї новини. Наслідуючи Ісуса, вони проповідували людям усюди, де тільки знаходили їх. Намагаючись нікого не пропустити, вони виконували своє служіння як у публічних місцях, так і від дому до дому (Дії 17:17; 20:20).
14. Як розуміти те, що «ноги» проповідників доброї новини є «гарними»?
14 Звичайно, не всі приймали християнських проповідників доброзичливо. Незважаючи на це, слова Павла, процитовані з Ісаї 52:7, виявилися правдивими. Поставивши запитання: «Як будуть проповідувати, коли не будуть послані?», він додав: «Як написано: «Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра». Більшість з нас, мабуть, запитає: «Що ж тут гарного?» Яке ж тоді значення слів Павла? Тут маються на увазі ноги, які переносять людину, коли вона йде проповідувати іншим. Такі ноги, по суті, представляють особу. І ми можемо бути впевненими, що для багатьох людей, які чули добру новину від апостолів та інших учнів Ісуса Христа в першому сторіччі, ці ранні християни були насправді приємними (Дії 16:13—15). Більш того, вони були цінними в Божих очах.
15, 16. а) Як ранні християни виявляли те, що вони справді є посланцями миру? б) Що може нам допомогти виконувати своє служіння так само, як це робили християни першого сторіччя?
15 Ісусові послідовники звіщали про мир, і вони робили це в мирний спосіб. Ісус дав своїм учням таку вказівку: «Як до дому ж якого ви ввійдете, то найперше кажіть: «Мир дому цьому!» І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні — до вас вернеться» (Луки 10:5, 6). Ша·ло́м, або «мир»,— це традиційне єврейське вітання. Але Ісусова вказівка включала щось більше. Як «посли замість Христа», його помазані учні спонукували людей: «Примиріться з Богом!» (2 Коринтян 5:20). Згідно з Ісусовою вказівкою, вони розмовляли з людьми про Боже Царство й про те, що́ воно може значити для них особисто. Ті, хто приймав звістку, отримували благословення, а хто відкидав її — залишалися ні з чим.
16 Сьогодні Свідки Єгови виконують своє служіння таким самим чином. Добра новина, яку вони несуть людям, належить не їм, а Тому, хто послав їх. Їхнє доручення — передавати її. Якщо люди приймають її, вони можуть сподіватися чудових благословень. Якщо ж відкидають, то відкидають мир з Богом Єговою і його Сином Ісусом Христом (Луки 10:16).
Мирні в розбурханому світі
17. Як ми повинні поводитися навіть тоді, коли зустрічаємося з лихими людьми, і чому?
17 Хоч би як реагували люди, слугам Єгови необхідно пам’ятати, що вони є посланцями Божого миру. Світські люди можуть втягуватися в запальні дискусії та гнівно висловлюватись про тих, хто дратує їх, або ж лихословити їх. Можливо, дехто з нас колись теж так поводився. Але ми вдягнулися в нову особистість і тепер не є частиною світу й не наслідуємо вчинків світських людей (Ефесян 4:23, 24, 31; Якова 1:19, 20). Хоч би як поводились інші, ми повинні застосовувати пораду: «Коли можливо, якщо це залежить від вас,— живіть у мирі зо всіма людьми» (Римлян 12:18).
18. Як ми повинні відповідати, коли урядова особа різка́ з нами, і чому?
18 Через християнське служіння нам інколи доводиться ставати перед урядовими особами. Користуючись своїми повноваженнями, вони можуть ‘домагатися від нас’ пояснення того, чому ми займаємось певними справами або чому уникаємо деяких речей. Вони, можливо, хочуть знати, чому ми проповідуємо цю звістку — звістку, яка викриває фальшиву релігію і розповідає про кінець теперішньої системи речей. Приклад Христа спонукуватиме нас виявляти лагідність і глибоку повагу (1 Петра 2:23; 3:15, Дерк.). Нерідко на таких урядових осіб тисне духівництво або навіть їхнє начальство. Лагідна, шаноблива відповідь може допомогти їм зрозуміти, що наша діяльність не становить жодної загрози ні для них, ні для миру в суспільстві. Така відповідь зроджує дух пошани, співпраці й миру в тих, хто приймає її (Тита 3:1, 2, Дерк.).
19. В які справи ніколи не втягаються Свідки Єгови?
19 Свідки Єгови знані по цілому світі як люди, що не беруть жодної участі у заколотах, котрі відбуваються по світі. Вони не втягаються в конфлікти цього світу, які стаються через расові, релігійні або політичні розбіжності (Івана 17:14). Оскільки Боже Слово каже ‘коритися вищій владі’, нам навіть на думку не спаде брати участь у громадських заворушеннях, які організовуються на знак протесту проти політики уряду (Римлян 13:1). Свідки Єгови ніколи не приєднуються до жодного руху, метою котрого є скинути уряд. З огляду на норми, які Єгова встановив для своїх християнських слуг, для них немислимо брати участь у будь-якому кровопролитті чи насильстві! Правдиві християни не лише говорять про мир, вони живуть у гармонії з тим, про що проповідують.
20. Як зарекомендував себе Вавилон Великий у питанні миру?
20 На противагу правдивим християнам ті, хто представляє релігійні організації загальновизнаного християнства, не є посланцями миру. Релігії Вавилона Великого — церкви загальновизнаного християнства, а також нехристиянські релігії — не лише підтримують війни чи дивляться на них крізь пальці, але й беруть провід у них. Вони також провокують переслідування, а навіть вбивство вірних слуг Єгови. Тому про Вавилон Великий в Об’явлення 18:24 проголошується: «В нім знайдена кров пророків, і святих, і побитих усіх на землі».
21. Як багато щиросердих людей реагують, коли бачать різницю між поведінкою народу Єгови й тих, хто сповідує фальшиву релігію?
21 На відміну від загальновизнаного християнства й решти Вавилона Великого, правдива релігія справляє позитивний, об’єднувальний вплив. Ісус Христос сказав своїм правдивим послідовникам: «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Івана 13:35). Ця любов долає національні, соціальні, економічні й расові бар’єри, які розділяють решту людства. Бачачи це, мільйони людей по цілому світі говорять до помазаних слуг Єгови: «Ми підемо з вами, бо ми чули, що Бог з вами» (Захарія 8:23, Хом.).
22. Як ми ставимося до праці свідчення, котра все ще попереду?
22 Як народ Єгови, ми надзвичайно радіємо досягнутому, але наша праця ще не закінчилась. Фермер не зупиняється після посіву насіння та обробки поля. Він наполегливо працює, особливо в розпал жнив. Жнива вимагають тривалих, великих зусиль. І саме тепер відбуваються найбільші в історії жнива поклонників правдивого Бога. Це час радощів (Ісаї 9:2). Щоправда, ми зустрічаємося з протидією і байдужістю. Ми особисто, можливо, намагаємося справлятися із серйозною хворобою, складними сімейними обставинами або економічними труднощами. Але наша любов до Єгови спонукує нас іти далі. Звістка, яку нам довірив Бог, є звісткою, котру людям необхідно почути. Так, це звістка миру. Це звістка, яку проповідував сам Ісус,— добра новина про Боже Царство.
Які ваші відповіді?
◻ Як сповнилися на стародавньому Ізраїлі слова з Ісаї 52:7?
◻ Як підтвердилося те, що Ісус є найвеличнішим посланцем миру?
◻ Як апостол Павло пов’язав слова з Ісаї 52:7 із працею християн?
◻ Що означає бути посланцем миру в наші дні?
[Ілюстрація на сторінці 13]
Подібно до Ісуса, Свідки Єгови є посланцями Божого миру.
[Ілюстрація на сторінці 15]
Хоч би як реагували люди на звістку про Царство, Свідки Єгови залишаються мирними.