Місце музики в сучасному поклонінні

СПІВ — це дар від Бога. Коли ми співаємо, це може приносити задоволення і нам, і нашому Творцеві. За допомогою співу ми можемо виражати свої почуття — як журбу, так і радість. До того ж, ми можемо висловлювати свою любов, глибоку вдячність і хвалу Винахіднику співу — Єгові.

У Біблії більшість з майже трьох сотень згадок про музику пов’язана з поклонінням Єгові. Спів також поєднується з радістю, радістю не тільки тих, хто співає, але й самого Єгови. Псалмоспівець написав: «Нехай вигравають для Нього... бо знаходить Господь уподобу в народі Своїм» (Псалом 149:3, 4).

Але наскільки важливим є спів у сучасному поклонінні? Як сьогодні люди Єгови можуть приносити йому задоволення, співаючи пісні? Яке місце повинна займати музика у правдивому поклонінні? Дослідження історії музики в поклонінні допоможе відповісти на ці запитання.

Історичне місце музики в поклонінні

Музика, що вперше згадується в Біблії, не пов’язана безпосередньо з поклонінням Єгові. У Буття 4:21 Ювалові віддається належне за те, що він, можливо, винайшов перші музичні інструменти або запровадив поняття «професійний музикант». А втім, музика була частиною поклоніння Єгові ще до створення людей. Деякі переклади Біблії говорять про ангелів, які співали. У Йова 38:7 розповідається про ангелів, які радісно співали й «окрик здіймали». Тому існує біблійна підстава вважати, що спів був звичаєм у поклонінні Єгові ще задовго до того, як з’явилася людина.

Декотрі історики стверджують, що давня єврейська музика являла собою саму мелодію, котра гралася без акордів. Проте на арфі, яку часто згадує Біблія, можна взяти водночас декілька нот. Увагу арфістів, напевно, привертала гармонія, яку можна створювати на цьому інструменті поєднанням звуків. Безумовно, їхня музика була досить складною й аж ніяк не примітивною. Аналізуючи поезію та прозу Святого єврейського Письма, ми можемо дійти висновку, що музика ізраїльтян стояла на досить високому рівні. Звичайно, джерело натхнення їхніх музичних творів було набагато благородніше, ніж у сусідніх народів.

Організація старожитнього храму уможливлювала складні інструментальні й вокальні аранжування під час поклоніння в храмі (2 Хронік 29:27, 28). Там були «дириґенти», «мистці», «учні» і «голови співаків» (1 Хронік 15:21, НС; 25:7, 8, Хом.; Неемії 12:46). Говорячи про їхні особливі музичні здібності, історик Курт Закс написав: «Те, що в єрусалимському Храмі були хори й оркестри, говорить про високий рівень музичної освіти, вміння та знання... Хоча ми не знаємо, як звучала та давня музика, у нас є достатньо свідчень про її впливовість, глибину й витонченість» («Розвиток музики в античному світі. Схід і Захід», англ., 1943 рік, сторінки 48, 101, 102). Пісня над піснями є прикладом творчості та високого рівня єврейських композицій. Це пісенна оповідь, подібна до лібретто, тобто тексту, на який написано оперу. В єврейському тексті цю пісню названо «Піснею над піснями», тобто найчудовішою піснею. Для старожитніх євреїв спів був невід’ємною частиною поклоніння. Коли вони несли хвалу Єгові, спів дозволяв їм виражати свої почуття.

Спів і християни першого сторіччя

Музика й надалі була невід’ємною складовою поклоніння ранніх християн. Здається, що, крім натхнених псалмів, вони використовували музику і тексти, які писали для поклоніння самі, і ті твори стали першоосновою для компонування християнських пісень сьогодні (Ефесян 5:19). Уолдо Селден Пратт пояснює у своїй книжці «Історія музики» (англ.): «Ранні християни мали звичай співати під час прилюдного і приватного поклоніння. Для навернених з євреїв це було продовженням звичаїв, які існували в синагогах... Співали не тільки єврейські псалми... нове вірування постійно створювало нові гімни, попервах, очевидно, у формі рапсодій»a.

Коли Ісус започаткував Господню вечерю, він зі своїми апостолами, мабуть, співав «галели», наголошуючи цим на цінності співу (Матвія 26:26—30). То були пісні хвали Єгові, записані в псалмах, і їх співали під час відзначання Пасхи (Псалми 113—118).

Вплив фальшивого поклоніння

Під час так званих темних віків релігійна музика звелася до тужливого монотонного співу. Незадовго до 200 року н. е. Климент Александрійський сказав: «Нам не потрібно арф, бубнів, сопілок та сурм, а лише один інструмент — спокійний голос палкої любові». Були встановлені обмеження, які звели церковну музику до вокалу. Такий стиль став відомим як розспів або простий церковний хоровий спів. «Менше ніж через сорок років після побудови Константинополя Лаодікейський собор (367 рік по Р. Х.) заборонив використовувати під час літургії інструменти та спів парафіян. Православна музика стала виключно вокальною»,— говориться у книжці «Наша музична спадщина» (англ.) (курсив наш). Раннє християнство не давало жодної підстави для таких обмежень.

Упродовж «темних віків» для простих людей Біблія була закритою книгою. Християн, які наважувалися мати або читати Біблію, переслідували, а навіть вбивали. Отже не дивно, що в час цього похмурого періоду звичай співати хвалу Богові майже зник. Як же прості люди, не маючи доступу до Святого Письма, могли дізнатися, що десята частина цілої Біблії — це пісні? Хто мав донести їм те, що Бог наказав своїм поклонникам: «Заспівайте для Господа пісню нову, Йому слава на зборах святих»? (Псалом 149:1).

Музика повертається на належне їй місце в поклонінні

Організація Єгови багато чого зробила для повернення музиці й співу їхнього законного місця в поклонінні. Наприклад, видання «Сіонської Вартової башти» (англ.) за 1 лютого 1896 року складалося виключно з пісень. Цей пісенник називався «Поранні пісні радості Сіону».

У 1938 році зібрання у зборі здебільшого проводилися без співу. А втім, невдовзі стало зрозуміло, наскільки мудро наслідувати приклад апостолів. На обласному конгресі 1944 року Ф. В. Франц виголосив промову «Пісня служіння Царству». Показавши, що пісні хвали Єгові линули з уст Божих небесних створінь ще задовго до створення людини, він сказав: «Коли земні служителі Бога співають пісні, це є доречним і подобається Йому». Навівши доводи про доречність співу в поклонінні, він оголосив випуск «Пісенника служіння Царству» (англ.) для щотижневих службових зібраньb. Відтак 1944 року в грудневому виданні «Інформатора» (тепер «Наше служіння Царству») з’явилося оголошення про те, що інші зібрання також починатимуться і закінчуватимуться піснею. Спів знову став частиною поклоніння Єгові.

‘Співаймо в серці своєму для Господа’

Важливість співу можна побачити на прикладі наших братів зі Східної Європи й Африки, братів, що пережили роки скрути й гоніння. Лотер Ваґнер провів сім років в одиночному ув’язненні. Як йому вдалось вистояти? «Декілька тижнів я старався поновити в пам’яті пісні Царства. Коли я точно не знав тексту, то самотужки складав один-два куплети. (...) Скільки ж підбадьорення і позитивних думок є в наших піснях Царства!» («Щорічник Свідків Єгови за 1974 рік», англ., сторінки 226—228).

Херолд Кінґ знаходив утіху в складанні й співі пісень на хвалу Єгові, коли за свою вірність сидів п’ять років в одиночній камері. Свідки Єгови нині співають під час поклоніння кілька написаних ним пісень. Радість від співу дуже скріпляє. Але щоб переконатися в цінності співу на хвалу Богові, не обов’язково бути переслідуваним.

Усі люди Єгови можуть знаходити радість у пісні. Нам може бути важко висловлюватися, але пісня дає можливість вільно виражати свої почуття до Єгови. Апостол Павло переконував нас знаходити радість у співі пісень хвали, «розмовляючи поміж собою псалмами, і гімнами, і піснями духовними, співаючи й граючи в серці своєму для Господа» (Ефесян 5:19). Коли наші серця сповнені духовним, ми з ентузіазмом виражаємо це в пісні. Тому правильний стан серця є ключем до кращого співу.

Добрі взаємини з Єговою сприяють радісному духу й спонукують нас висловлювати, співати й вигукувати хвалу Єгові (Псалом 146:2, 5). Ми від усього серця співаємо про те, що нам приносить радість. І якщо нам подобається якась пісня або її настрій, ми, напевно, співатимемо її із справжнім почуттям.

Щоб співати з почуттям, не обов’язково співати голосно. Голосний спів не завжди є гарним співом; цього теж не можна сказати про спів, який ледь-ледь чути. Хоча спів може бути м’яким, декотрі голоси виділяються завдяки їхньому природному тембру. Одна з труднощів досягнення гарного співу групою — це навчитися гармонізувати з іншими. Незалежно від того, чи ви співаєте багатоголоссям, чи в унісон, відповідність гучності вашого голосу гучності голосів інших сприяє приємному спільному співу. Християнська скромність і чуйність допоможуть людині бути поміркованою тут — співати з ентузіазмом, але водночас не заглушати інших. А втім, ті, хто правильно співає або має винятково гарний голос, не повинні знеохочуватися співати від усього серця. Красивий голос може бути справжньою підтримкою зборові, який співає хвалу Єгові.

Спів на наших зібраннях також створює відповідну атмосферу для співу багатоголоссям. Тих, хто має слух, щоб співати багатоголоссям, або може співати партію іншого голосу з нот у пісеннику, заохочується робити так, сприяючи цим чарівності музикиc.

Дехто може казати: «Я фальшую» або «У мене жахливий голос — він ламається на високих нотах». Тому вони соромляться співати навіть у Залі Царства. Проте жоден голос, який виспівує хвалу Єгові, не є «жахливим» для нього. Подібно як завдяки тренуванням можна поліпшити чиїсь ораторські здібності, коли дотримуватися корисних вказівок зі Школи теократичного служіння, можна також поліпшити і чийсь спів. Деякі покращують свій голос, коли наспівують собі щось тихенько, займаючись домашньою роботою. Такий спів допомагає пом’якшувати тембр голосу. У відповідний час, коли ми є самі або працюємо там, де наше співання нікому не перешкоджатиме, спів мелодій Царства може стати чудовою вправою для голосу, а також піднести настрій і зняти напруження.

Ми також можемо заохочувати одні одних співати декілька пісень Царства, коли збираємося разом. Такий спів під акомпанемент гітари, фортепіано або фортепіанних записів Товариства робить атмосферу наших спільних зустрічей духовною. Він також допомагає вивчати пісні, щоб добре співати їх на зборових зібраннях.

Щоб допомагати зборам пройнятися духом співу на зібраннях, Товариство постачає записи з музичним акомпанементом. Відтворюючи їх, відповідальний за систему звукопідсилення брат повинен стежити за силою звуку. Якщо музика недостатньо гучна, збір може співати дещо несміливо. Коли брат, який контролює систему звукопідсилення, співатиме разом зі збором, він зможе з’ясувати, наскільки музичний супровід допомагає співати.

Співайте Єгові

Спів дає нам можливість виражати свої почуття до нашого Творця (Псалом 149:1, 3). Спів не є тільки сплеском емоцій, але й керованим, розсудливим і радісним виразом нашої хвали. Те, що ми всім збором виливаємо своє серце в співі, дає нам можливість правильно настроїти розум і серце для подальшої програми, а також спонукує до більшої участі в поклонінні Єгові. Хоча сам спів справляє емоційний вплив, у словах ми також можемо знайти для себе настанови. Виражаючи багатоголоссям або в унісон свої почуття, ми сумирно й смиренно підготовляємо свої серця для спільного навчання на зібранні. (Порівняйте Псалом 10:17, Дерк.).

Спів буде завжди частиною поклоніння Єгові. Отже ми маємо надію вічно поділяти почуття псалмоспівця: «Хвалитиму Господа, поки живу, співатиму Богу моєму, аж поки існую!» (Псалом 146:2).

[Примітки]

[Рамка на сторінці 27]

КІЛЬКА ПОРАД ДЛЯ ПОКРАЩЕННЯ СПІВУ

1) Коли співаєте, тримайте пісенник вгорі — так легше дихати.

2) На початку кожної фрази робіть глибокий вдих.

3) Сила й резонанс голосу зростуть, якщо відкривати уста трохи більше, ніж це спочатку здається нормальним.

4) Найбільше зосереджуйтесь на настрої пісні.