Чи ви боїтеся довіряти іншим?

«Я НЕ маю з ким поговорити. Мене ніхто не розуміє. Всі занадто зайняті власними проблемами. Ніхто не має часу для мене». Багато людей почуваються саме так і ні з ким не діляться своїми думками. Коли інші питаються, як у них справи, вони, може, й хочуть розповісти, але не роблять цього. Вони просто не можуть відкритися.

Правда, є люди, які не хочуть нічиєї допомоги. Однак багатьом вкрай потрібна допомога, але вони бояться відкрити свої потаємні думки, почуття і розказати випадки зі свого життя. Чи ви теж такі? Чи справді вам немає кому довіряти?

Зрозумійте свій страх

У сьогоднішньому світі панує атмосфера недовір’я. Молоді люди не розмовляють зі своїми батьками. Батьки не розмовляють одні з одними. Рідко хто бажає розмовляти з авторитетними фахівцями. Не маючи можливості довіритися комусь, дехто вдається до алкоголю, наркотиків чи безладного життя, щоб уникнути своїх проблем (Приповістей 23:29—35; Ісаї 56:12).

Безконечні викриття нечесності та неморальності таких авторитетів, як представники духівництва, лікарі, психотерапевти та вчителі, похитнули довір’я до них. Наприклад, згідно з однією оцінкою, більше 10 відсотків священиків утягнені в статеве розбещення. Ці «вбивці довір’я,— зауважує один письменник,— створюють розломи, ущелини й тріщини у міжлюдських взаєминах». Як це впливає на їхні збори? Це руйнує довір’я.

Поширення неморальності довело також до кризи сімейного життя, так що нормальним явищем стали родини, в яких не забезпечуються емоційні та фізичні потреби їхніх членів. Раніше дім був місцем виховання. Сьогодні багато домів — це лише їдальні. Коли дитина виростає у сім’ї «без природної любові», вона у дорослому віці очевидно не буде здатна довіряти іншим (2 Тимофія 3:3 [3:2, Бачинський]).

До того ж, оскільки світові обставини погіршуються, ми зустрічаємо в житті щораз більше потенційно травматичних ситуацій. У подібній ситуації пророк Михей писав: «Другові не довіряйте» (Михея 7:5). Ви, можливо, почуваєтеся так само, коли вас хтось розчарував, зрадив ваше довір’я, або ж ви зустрілися з якоюсь загрозою для життя. Вам стає важко знову довіритися іншим, ваші емоції притуплюються, і кожного дня вам доводиться жити за емоційною стіною. (Порівняйте Псалом 102:2—8). Правда, такий умонастрій може допомогти вам триматися у формі, але «смуток сердечний» позбавляє вас будь-якої справжньої радості в житті (Приповістей 15:13). Однак насправді, коли ви хочете бути духовно, емоційно, психічно й фізично здоровими, та стіна повинна впасти і вам слід навчитися довіряти людям. Чи це можливо? Безперечно.

Чому стіна повинна упасти?

Довір’я до інших приносить полегшення неспокійному серцю. Подібне сталося з Анною. Вона була щаслива в подружжі, мала безпечний дім і все-таки дуже мучилася. Хоч вона й була «скорбна духом», але вчинила мудро і так ревно «молилася до Господа», що в неї беззвучно рухалися губи. Так, ця жінка довірилася Єгові. Після цього вона відкрила серце Божому представнику, Ілієві. Які були наслідки? «Пішла та жінка [Анна] своєю дорогою, та й їла, а обличчя її не було вже сумне» (1 Самуїла 1:1—18).

У більшості суспільств відомо про користі довірливої розмови. Наприклад, ділитися думками й досвідом з людьми, що були у таких ситуаціях, як і ми, може бути дуже корисним. Дослідники роблять такий висновок: «Через емоційну ізоляцію людина хворіє, тому нам необхідно відкриватися іншим, щоб залишатися нормальними». Щораз більше наукових досліджень підтверджують правду натхненої приповісті, яка звучить так: «Хто відокремлюється, той шукає власного бажання й кепкує з усякої розумної поради» (Приповістей 18:1, Хом.).

Якщо ви не відкриваєтесь іншим, то як вони зможуть вам допомогти? Бог Єгова читає серця, але для ваших рідних і друзів ваші потаємні думки й почуття залишаються невідомі, якщо ви самі їх не відкриваєте (1 Хронік 28:9). Коли проблема стосується порушення Божого закону, відкладати визнання означає тільки погіршувати справу (Приповістей 28:13).

Безумовно, користь від того, що ми відкриємо своє страждання іншим, далеко більша, ніж ризик, що вони завдадуть нам болю. Звичайно, це не значить, що ми повинні усім підряд розголошувати свої особисті проблеми. (Порівняйте Суддів 16:18; Єремії 9:3; Луки 21:16). «Є товариші на розбиття,— попереджує Біблія в Приповістей 18:24, але додає,— та є й приятель, більше від брата прив’язаний». Де вам шукати таких приятелів?

Довіряйте своїй сім’ї

Якщо ви маєте проблему, чи пробували обговорити її зі своїм подружнім партнером або з батьками? «У більшості випадків обговорити проблему — це все, що потрібно»,— визнає один досвідчений консультант (Приповістей 27:9). Християнські чоловіки, котрі ‘люблять так своїх дружин, як самих себе’, дружини, котрі ‘коряться своїм чоловікам’, і батьки, котрі серйозно ставляться до Богом даної відповідальності ‘виховувати своїх дітей у послусі й напоумленні Господньому’, вчаться співчутливо вислуховувати і давати корисні поради (Ефесян 5:22, 33; 6:4, Хом.). У цьому Ісус залишив чудовий приклад усім членам сім’ї, хоча він не мав ні дружини, ні дітей у буквальному розумінні! (Марка 10:13—16; Ефесян 5:25—27).

А що, коли проблему неможливо вирішити в самому лише сімейному колі? У християнському зборі ми не мусимо бути самі. «Хто слабує, а я не слабую?» — питав апостол Павло (2 Коринтян 11:29). Він умовляв: «Носіть тягарі один одного» (Галатів 6:2; Римлян 15:1). Безсумнівно, серед духовних братів і сестер можна знайти більше ніж одного друга, який «в недолі... робиться братом» (Приповістей 17:17).

Довіряйте зборові

У понад 80 000 зборів Свідків Єгови по цілій землі є смиренні чоловіки, які ‘сприяють радості вашій’ (2 Коринтян 1:24, Дерк.). Це старійшини. «І станеться кожен,— пише Ісая,— як захист від вітру, і немов та заслона від зливи, як потоки води на пустині, як тінь скелі тяжкої на спраглій землі». Такими намагаються бути старійшини (Ісаї 32:2, Ог., 1988; 50:4; 1 Солунян 5:14).

Брати сповняють біблійні вимоги, перш ніж ‘Святий Дух настановить’ їх на старійшин. Усвідомлення цього зміцнить ваше довір’я до них (Дії 20:28, Філ.; 1 Тимофія 3:2—7; Тита 1:5—9). Те, що ви обговорите зі старійшинами, залишиться в таємниці. Надійність — одна з вимог до старійшин. (Порівняйте Вихід 18:21, Хом.; Неемії 7:2).

Старійшини в зборі «пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу» (Євреїв 13:17). Хіба це не спонукує вас довіряти цим чоловікам? Звичайно, не всі старійшини відзначаються однаковими рисами. Деякі можуть видаватися більш доступними, люб’язними чи розуміючими, ніж інші (2 Коринтян 12:15, Хом.; 1 Солунян 2:7, 8, 11, 12). Чому б не відкритися старійшині, з яким ви почуваєтеся невимушено?

Ці чоловіки не є оплачуваними професіоналами. Ні, вони — «дари у вигляді людей», дані Єговою, щоб допомагати вам (Ефесян 4:8, НС; 4:11—13; Галатів 6:1). Як саме допомагати? Вміло використовуючи Біблію, вони застосують її цілющу силу до вашої ситуації (Псалом 107:20; Приповістей 12:18; Євреїв 4:12, 13). Вони помоляться з вами і за вас (Филип’ян 1:9; Якова 5:13—18). Допомога з боку таких люблячих порадників може дуже посприяти зціленню засмученого духа і відновленню душевного миру.

Як розвивати довірливі взаємини

Попросити когось допомогти чи дати нам пораду або просто вислухати нас зовсім не є ознакою слабкості чи непридатності. Це лише реалістичне визнання того, що ми недосконалі і що ніхто з нас не має відповідей на всі питання. Звичайно, найбільшим порадником, якому можна довіряти, є наш небесний Отець Бог Єгова. Ми погоджуємося зі словами псалмоспівця: «Господь моя сила та щит мій, на Нього надіялось серце моє,— й Він мені допоміг» (Псалом 28:7). У молитві ми можемо ‘серце своє перед Ним виливати’ в будь-який час, і бути впевненими, що він чує нас і піклується нами (Псалом 62:8, 9; 1 Петра 5:7).

Але як вам навчитися довіряти старійшинам та іншим у зборі? Спершу перевірте себе. Чи ви маєте серйозні підстави для своїх страхів? Чи, може, ви недовірливо ставитеся до мотивів, які мають інші люди? (1 Коринтян 13:4, 7). Чи можна якось зменшити ризик, що нам завдадуть болю? Так. Яким чином? Спробуйте ближче познайомитися з іншими у духовній обстановці. Порозмовляйте з ними на зібраннях. Попрацюйте з ними від дому до дому. Довір’я, як і повагу, слід заслужити. Отже, будьте терпеливі. Наприклад, коли ви краще познайомитеся з духовним пастирем, ваше довір’я до нього зросте. Відкривайте свої тривоги поступово. Якщо він реагує доречно, співчутливо й розсудливо, можна розповісти йому більше.

Наші співпоклонники Єгови, особливо християнські старійшини, докладають зусиль, щоб наслідувати Божі привабливі риси у взаєминах одні з одними (Матвія 5:48). Завдяки цьому у зборі панує атмосфера довір’я. Один старійшина з багаторічним досвідом каже: «Брати повинні пам’ятати: хоч би що зробила особа, старійшина не втрачає християнської любові до неї. Йому може не подобатись її вчинок, але він далі любить свого брата і хоче допомогти йому».

Тому не потрібно почуватися одиноким у своїх проблемах. Поговоріть з кимось «духовним», хто в стані допомогти вам справитися зі своїм тягарем (Галатів 6:1). Пам’ятайте, що «туга на серці людини чавить її», а «приємні слова — щільниковий то мед, солодкий душі й лік на кості» (Приповістей 12:25; 16:24).

[Рамка на сторінці 26]

Усім християнам, можливо, доведеться допомагати родичам, друзям чи духовному братові справитися з особистою проблемою. Чи ви вмієте допомагати?

Добрий порадник

доступний (Матвія 11:28, 29; 1 Петра 1:22; 5:2, 3);

дає поради у відповідний час (Марка 9:33—37);

намагається зрозуміти проблему (Луки 8:18; Якова 1:19);

не реагує занадто гостро (Колосян 3:12—14);

допомагає справитися з тяжкими почуттями (1 Солунян 5:14; 1 Петра 3:8);

усвідомлює свої обмеження (Галатів 6:3; 1 Петра 5:5);

дає конкретні поради (Псалом 19:8—10; Приповістей 24:26);

уміє берегти таємниці (Приповістей 10:19; 25:9).