«Бог миру» опікується пригнобленими
БІБЛІЯ чітко показує, що Давид, стародавній цар, добре знав, що таке бути пригнобленим. Кілька років він був біженцем, бо його немилосердно переслідував злий і впертий цар, який постановив убити Давида. Протягом цього періоду пригноблення він ховався у віддалених місцях. Але Давид робив ще щось. Він ревно молився до Єгови про своє горе. «Мій голос до Господа,— я кличу,— писав він пізніше про своє випробування.— Перед обличчям Його виливаю я мову свою. Про недолю свою я розповідаю перед обличчям Його» (Псалом 142:2, 3).
Сьогодні деякі люди глузували б з того, що Давид покладався на Бога. Вони могли б казати, що молитва — це тільки психологічна милиця, яка на практиці є лише тратою часу. Однак Давидова впевненість у Бозі не була недоречною, тому що зрештою його вороги зазнали поразки. Оглядаючись на своє життя, Давид писав: «Ось візвав бідолаха, і Господь почув, і врятував його від усіх його напастей» (Псалом 34:7, Хом.). Правдивий Бог, до якого звертався Давид, в інших місцях Біблії називається «Богом миру» (Филип’ян 4:9; Євреїв 13:20). Чи він принесе полегшення від пригноблення, чи він принесе нам мир?
Єгова піклується про вас
Єгова не тримається осторонь від турбот своїх людей (Псалом 34:16). Він дбайливо ставиться не тільки до потреб своїх слуг як групи, але й до потреб кожної окремої особи, яка боїться його. Присвячуючи храм у стародавньому Єрусалимі, Соломон просив Єгову слухати усяку молитву й «усяке благання, що буде від якої людини чи від усього народу Твого, Ізраїля, коли кожен буде знати поразу свою та горе своє» (2 Хронік 6:29). Як визнавав Соломон, кожну людину пригноблюють її виняткові проблеми. Для одної людини це може бути хвороба. Для іншої — моральне страждання. Деяких пригноблює смерть близької особи. Безробіття, економічні труднощі та сімейні проблеми також є типовими причинами пригноблення у ці тяжкі часи.
Задумайтесь на хвилинку про «поразу свою та горе своє». Деколи ви, можливо, почуваєтеся, як псалмоспівець Давид, котрий писав: «Я чекав співчуття — та немає його, і потішителів — та не знайшов». Проте ви можете бути впевнені, що Бог турбується вашою ситуацією, оскільки пізніше в тому ж псалмі Давид писав: «До вбогих Господь прислухається, і в’язнями Своїми не гордує Він» (Псалом 69:21, 34).
Застосовуючи Давидові слова у ширшому значенні, ми можемо бути впевнені, що Творець слухає молитви людей, які є, так би мовити, в’язнями своїх бід. До того ж він реагує на їхнє становище. Розгляньте наступні вірші, які виявляють співчуття Єгови до пригноблених.
«Жодної вдови та сироти не будеш гнобити; якщо ж ти справді гнобитимеш їх, то коли вони, кличучи, кликатимуть до Мене, то конче почую їхній зойк, і розпалиться гнів Мій» (Вихід 22:21—23).
«Чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них [«довго терпить про них», Кул.]?» (Луки 18:7).
«Визволить він бідаря, що голосить, та вбогого, що немає собі допомоги! Він змилується над убогим та бідним, і спасе душу бідних, від кривди й насилля врятує їхню душу, їхня кров дорога буде в очах його!» (Псалом 72:12—14).
«Хто вас [Божих людей на землі] доторкується, той доторкується до зірця Його ока» (Захарія 2:12).
Цих кілька прикладів ілюструють глибоку зацікавленість Творця в добробуті своїх слуг. Отже у нас є поважні причини робити те, про що казав апостол Петро: «Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами!» (1 Петра 5:7). Але як Бог допоможе нам у часі пригноблення?
Як Бог допомагає пригнобленим
Як ми вже побачили, коли Давид був у біді, він ревно молився до Бога про керівництво. У той самий час він проявив ініціативу, щоб полегшити ситуацію, спритно уникаючи своїх переслідувачів. Отже надія на Єгову разом з особистими зусиллями дали Давидові силу знести свої випробування. Чого це нас вчить?
Коли ми зустрічаємося з випробуванням, нам, безумовно, варто в межах розумного проявляти ініціативу, щоб розв’язати проблему. Наприклад, коли християнин втрачає роботу, хіба він не докладатиме зусиль, щоб знайти нову? Або коли він страждає від фізичної немочі, хіба він не шукатиме медичної допомоги? Навіть Ісус, який мав силу зціляти усі хвороби, визнав, що ‘слабі потребують лікаря’. (Матвія 9:12; порівняйте 1 Тимофія 5:23). Звичайно, деякі проблеми неможливо вирішити, їх просто необхідно зносити. Проте правдиві християни, на відміну від декотрих людей, не вважають страждання як таке чеснотою. (Порівняйте 1 Царів 18:28). Швидше вони роблять усе, що в їхніх силах, щоб справитися з причиною свого пригноблення.
У той же час мудро було б у молитві представити справу Єгові. Чому? По-перше, покладаючись на Творця, нам легше «розпізнавати те, що ліпше [«важливіше», НС]» (Филип’ян 1:10, Хом.). Наприклад, коли ми з молитвою і надією на Бога шукаємо роботу, то не погодимося на посаду, яка вимагала б порушення біблійних принципів. Ми також не ‘відіб’ємося від віри’ через грошолюбство (1 Тимофія 6:10). Дійсно, приймаючи важливі рішення стосовно роботи чи в якійсь іншій життєвій справі, нам потрібно дотримуватись Давидового напучення: «Свого тягара поклади ти на Господа,— і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному!» (Псалом 55:23).
Молитва допомагає нам також зберігати психічну рівновагу, так щоб горе не поглинуло нас. Апостол Павло писав: «В усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою». Яким буде результат? «Мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі» (Филип’ян 4:6, 7). Так, ми отримаємо мир — мир Божий. Той мир «вищий від усякого розуму», отже він може додати нам рівноваги, коли ми обтяжені неприємними почуттями. Він ‘берегтиме серця наші та наші думки’, допомагаючи уникати різкої, немудрої реакції, яка могла б посилити наше пригноблення (Екклезіяста 7:7, Хом.).
Молитва може зробити навіть ще більше. Вона може повпливати на хід подій. Розгляньте один біблійний приклад. Коли апостол Павло був ув’язнений у Римі, він заохочував співхристиян молитися за нього. Чому? «Надто прошу це робити,— писав він їм,— щоб швидше до вас мене вернено» (Євреїв 13:19). Павло знав, що наполегливі молитви його співвіруючих могли повпливати на те, коли він буде звільнений (Филимона 22).
Чи молитва вплине на те, чим завершиться ваше страждання? Можливо. Але нам слід усвідомлювати, що Єгова не завжди відповідає на наші молитви таким способом, як ми того сподіваємося. Наприклад, Павло не раз молився стосовно своєї ‘колючки в тілі’, можливо, це була фізична проблема, пов’язана із зором. Замість того щоб усунути причину його пригноблення, Бог сказав Павлові: «Досить тобі Моєї благодаті,— бо сила Моя здійснюється в немочі» (2 Коринтян 12:7—9).
Отже деколи наші проблеми не будуть усунені. Тоді ми матимемо нагоду довести, що покладаємося на свого Творця (Дії 14:22). До того ж можна бути впевненим, що, навіть коли Єгова не усуне проблеми, він «полегшення дасть, щоб знести могли [ми] її» (1 Коринтян 10:13). Так, є всі підстави сказати, що Єгова — «Бог потіхи всілякої, що в усякій скорботі Він нас потішає» (2 Коринтян 1:3, 4). Він дає нам усе необхідне для того, щоб ми змогли витримати, не втрачаючи свого миру.
Незабаром світ без пригноблення!
Творець обіцяє, що за допомогою свого Царства він незабаром усуне все, що пригноблює людей. Як він зробить це? Усунувши Сатану Диявола, головного винуватця пригноблення й найпершого ворога миру, якого Біблія називає «богом цього віку» (2 Коринтян 4:4). Невдовзі його влада над людьми припиниться. Усунення Сатани відкриє можливість людям, які бояться Бога, отримати незліченні благословення. Біблія обіцяє, що Єгова «кожну сльозу з очей їхніх зітре», і не буде вже смерти — ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!» (Об’явлення 21:1—4).
Чи світ без пригноблення — лише гарна казка, в яку неможливо повірити? Ми настільки звикли жити із стражданням, що нам дуже важко уявити себе без нього. Але коли Бог створив людей, він мав намір, щоб вони жили без страху, тривог і нещастя, і його намір збудеться (Ісаї 55:10, 11).
Це і є надія, яку знайшли Соня, Фабіана та Аня, згадані в першій статті. Соні, два сини котрої померли від СНІДу, принесла мир біблійна надія на воскресіння праведних і неправедних (Дії 24:15). «В одному можна бути впевненими,— каже вона,— наша надія перевершує будь-який біль».
Аню відвідала жінка-Свідок, коли та ще жила в притулку для сиріт. Аня каже: «Вона показала мені ім’я Єгови в Біблії, і я аж заплакала з радості. Мені так потрібна була допомога, і тут я дізнаюсь, що є Бог, який піклується нами». Коли Аня залишила притулок для сиріт, вона погодилася на біблійне вивчення і навчилася ще більше про обіцянки Єгови. Після цього вона присвятила своє життя Єгові і символізувала це хрещенням. «З того часу я покладаюся на Єгову в молитві і мене потішає запевнення, що він допоможе мені».
Фабіана також знайшла потіху й душевний мир у своїй складній ситуації, навчившись про Божі обіцянки на майбутнє. «Дізнатися про правду з Біблії — це ніби з дуже темного й похмурого місця ввійти у чисту, світлу й приємну кімнату». (Порівняйте Псалом 118:5).
Але як і коли на цілій землі настане справжній мир? Про це піде мова у наступних статтях.
[Рамка на сторінці 6]
Приклади пригноблення
▪ Приблизно чверть населення світу живе в крайній бідності, і мільйони інших людей живуть в умовах, які загрожують їхньому життю.
▪ Понад 200 мільйонів дітей не мають повноцінного харчування.
▪ Кожного року діарея забирає життя близько трьох мільйонів дітей до 5-річного віку.
▪ Лише в 1993 році від інфекційних хвороб померло близько 16,5 мільйона чоловік. Оскільки в деяких країнах по-іншому класифікують хвороби, справжнє число може бути набагато вищим.
▪ Близько 500 мільйонів чоловік страждає від якогось роду психічної проблеми.
▪ Процент самогубств росте серед підлітків та юнаків швидше, ніж серед будь-якої іншої вікової групи.
▪ «Голод і безробіття стали ганьбою для світу,— повідомляє «Кур’єр ЮНЕСКО».— У сімох найбагатших у світі державах є 35 мільйонів безробітних, а лише в одній Бразилії для 20 мільйонів робітників мати роботу ще не означає, що вони можуть досита наїстись».
[Ілюстрації на сторінці 7]
Молитва допоможе нам зосереджуватися на Божій обітниці світу без пригноблення.