Весілля, які приносять честь Єгові

Цю статтю про християнські весілля було підготовлено в Ефіопії, щоб дати практичне керівництво амхарською мовою для багатьох Свідків Єгови в цій країні, які охрестилися недавно. У ній йдеться про декотрі місцеві звичаї та церемонії, яких, можливо, немає у вашій місцевості. Вам, напевно, буде дуже цікаво дізнатися про цю різницю. Водночас стаття дає врівноважену біблійну пораду, яка придатна навіть тоді, коли весільні звичаї вашої місцевості є іншими.

«ХРИСТИЯНСЬКІ весілля, які викликають радість» — так називалася чудова стаття для вивчення у «Вартовій башті» за 1 січня 1985 року. Наступна стаття цього номера називалася «Здобуваючи зрівноваженого задоволення на весільних бенкетах». (Ті, хто планує одружитися, знайдуть додаткові мудрі поради в книжках «Секрет сімейного щастя», розділ 2, і «Використовуй свою молодість якнайкраще», розділи 19 і 20, англ.)a. Багато людей стало Свідками Єгови вже після того, як з’явилися ці статті, тому ми хочемо розглянути деякі пункти, що особливо придатні в нашій місцевості, а також доречні поради, котрі допоможуть нам зробити весілля подіями, котрі приносять честь Єгові, Засновнику подружжя.

Передусім можна розглянути питання: коли потрібно робити весілля? Чи треба узгоджувати дату проведення весілля з датами традиційного весільного сезону певної місцевості? Місцевий погляд, що всі шлюби, укладені в будь-який інший час року, не матимуть успіху, є безпідставним забобоном, бо багато подружніх пар, котрі радісно й об’єднано служать Єгові, не одружилися під час традиційного сезону. Ми не віримо в добру або погану долю (Ісаї 65:11, примітка; Колосян 2:8). Проводячи весілля в день, що відповідає забобонам невіруючих родичів, ми не допоможемо їм побачити різницю між правдою і фальшю. Християни можуть одружуватися в будь-який місяць.

Коли після обов’язкової реєстрації шлюбу заплановано весільну промову, було б розсудливо не робити між цими подіями багатоденного розриву. Якщо пара хоче мати весільну промову в Залі Царства, вона повинна заздалегідь звернутися до старійшин збору за дозволом. Місцеві старійшини пересвідчаться наперед, чи в цій церемонії не буде нічого, через що їх пізніше турбувало б сумління. Потрібно узгодити час церемонії, щоб не сталося накладки з якимись зборовими справами. Брат, призначений виголосити весільну промову, повинен заздалегідь зустрітися з майбутніми молодим і молодою, щоб дати практичну пораду й пересвідчитися, чи цей шлюб не має моральних або юридичних перешкод і чи не існує якихось заперечень стосовно проведення бенкету. Весільна промова повинна тривати коло півгодини, і її треба виголошувати з гідністю, підкреслюючи важливість духовних речей. Весільна промова є значно важливішою, ніж будь-який прийом після неї.

Християнське весілля — це чудова нагода показати, що ми «не є частиною світу» (Івана 17:14, НС; Якова 1:27). Ми повинні відзначатися своєю організованістю. Це означає, що, замість змушувати людей чекати й цим, можливо, перешкоджати зборовій діяльності, ми прийдемо вчасно. На це повинна звернути особливу увагу молода, бо світські родичі можуть заохочувати її спізнитися, вважаючи, що це додасть їй ваги. Своєю пунктуальністю зріла християнка може показати, що для неї важливі такі духовні риси, як смиренність і уважність! Також, якщо для увічнення цієї події запрошуєте фотографа, все повинно бути організовано. Було б доречним попросити фотографа прийти в костюмі та краватці, а також щоб він не перешкоджав, коли фотографуватиме в час промови. Під час молитви фотографувати взагалі не слід. Наша організованість принесе честь Єгові й дасть гарне свідчення. Немає потреби пристосовуватися до світських церемоній, які б затьмарювали справжнє значення цієї події.

Прийом не є необхідною умовою для успішного весілля, але немає жодної біблійної підстави проти такої радісної події. А втім, така зустріч правдивих християн повинна різнитися від світських прийомів, що відзначаються екстравагантністю, пиятикою, обжерливістю, дикою музикою, непристойними танцями, а навіть бійками. Біблія відносить «гулянки» до учинків тіла (Галатів 5:21). Коли зустріч не дуже велика, то легше тримати все під належним контролем. Немає потреби ставити намет, аби тільки додержуватися загальнопоширених звичаїв. Те, що хтось вирішує використати намет з огляду на брак місця або погодні умови, є особистою справою.

Досвід показує, що можна успішно обмежити кількість гостей, розсилаючи спеціальні письмові запрошення. Мудріше запрошувати окремих осіб, а не цілі збори. Як організовані християни, ми не повинні ігнорувати такі обмеження. Письмові запрошення також можуть допомогти нам уникнути збентеження, викликаного тим, що на прийом прийде позбавлений спілкування, бо, коли це станеться, багато братів і сестер можуть вирішити піти геть (1 Коринтян 5:9—11). Якщо пара запрошує невіруючу родину або знайомих, їх повинно бути небагато, бо для цієї пари важливішими є «рідні у вірі» (Галатів 6:10, Хом.). Дехто запрошує світських знайомих або невіруючу родину не на прийом, а лише на весільну промову. Чому? Бували випадки, коли світські родичі створювали на весільному прийомі таку незручну ситуацію, що багато братів і сестер не могли більше залишатися. Декотрі пари влаштовують лише вечірку для близьких членів родини й християнських друзів.

Згідно з Івана 2:8, 9, доцільно вибрати для весілля «весільного старосту». Молодий повинен вибрати надійного християнина, який подбає про те, щоб підтримувався порядок і високі норми. Коли друзі дарують щось, робити це треба без «хизування» (1 Івана 2:16, НС). А музика, щоб приносити задоволення, не обов’язково повинна мати дикий ритм, сумнівні тексти або бути надмірно шумною. Багато хто вважає найдоречнішим попросити когось із старійшин заздалегідь прослухати весільну музику. Танці інколи можуть стати пасткою, бо багато традиційних танців кореняться в культі родючості й характеризуються недоречною хтивістю. Момент подачі торта й шампанського інколи стає спонукою для світських людей поводитися непристойно. Тому багато християнських пар вирішують зовсім не ставити алкогольних напоїв на весільних гостинах і цим самим уникають проблем.

Оскільки ми хочемо приносити честь Єгові, нам треба уникати помпезності, щоб не притягувати надмірної уваги до себе. Навіть світські публікації висловлюються проти популярної тенденції до екстравагантності. Як же немудро було б парі залазити в борги, аби тільки справити вишукане весілля й потім роками жити в скруті, щоб покрити витрати одного-однісінького дня! Вбрання для цієї нагоди, звичайно, повинне бути скромним і пристойним, як личить богобійній людині (1 Тимофія 2:9, 10). У статті «Християнські весілля повинні віддзеркалювати поміркованість» («Вартова башта» за 15 січня 1969 року, англ.) робилися цікаві зауваження стосовно одягу:

«Весілля є особливою подією і тому увагу, звичайно, приділяють святковому й привабливому вигляду. Але це не означає, що хтось зобов’язаний вдягати традиційну весільну сукню або весільний костюм. Доречно брати до уваги місцеву моду, кошти й особисті смаки... Але чи було б розсудливо купувати такий костюм, який пізніше обернувся б фінансовим тягарем для них чи для інших? ...Декотрі наречені залюбки погодяться на весільну сукню своєї близької подружки або родички. Інші воліють самі пошити собі весільну сукню, яку пізніше можна було б вдягати для інших оказій. Цілком нормально також, якщо молоді вдягнуть найгарніші вбрання зі свого гардероба... Часто ті, кому по кишені справити вишукане весілля, вирішують обмежитись «скромною гостиною» з огляду на теперішній критичний час».

Так само не обов’язково мати серед весільних гостей багато дружбів і дружок. Вони також не повинні привертати до себе увагу одягом і поведінкою. Хоча позбавлений спілкування має право прийти на промову до Залу Царства, в англійському виданні «Вартової башти» за 15 квітня 1984 року було сказано: «Було б вкрай недоречно запрошувати на весілля позбавлених спілкування або тих, чий скандальний спосіб життя разюче суперечить біблійним принципам».

Хоча Ісус і був на весіллі, нам тяжко уявити, що він схвалював би популярний сьогодні звичай з шумом роз’їжджати автомобільним кортежем по місту; іноді поліція навіть штрафує водіїв весільних процесій за те, що ті сигналять. (Дивіться Матвія 22:21). Отже, замість наслідувати помпезність або типову поведінку світських людей, християни виявляють мудрість, притаманну скромним (Приповістей 11:2).

Але що, коли нас запрошують на весілля сусіди, світські колеги по роботі, далекі родичі й знайомі? Кожен християнин повинен зробити щодо цього особисте рішення. Добре пам’ятати, що наш час є дорогоцінним, бо ми потребуємо його для служіння, особистого вивчення та інших сімейних і зборових справ (Ефесян 5:15, 16). У вихідні ми йдемо на зібрання та в проповідницьке служіння, і нам би не хотілося пропускати ці заходи (Євреїв 10:24, 25). Багато весіль відбуваються в час проведення конгресів або розширеного проповідницького служіння, пов’язаного з Господньою вечерею. Ми не повинні дозволити нічому перешкодити нам зійтися на Господню вечерю з нашими братами по цілому світі. Перш ніж прийти до пізнання правди, ми проводили багато часу зі світськими людьми, можливо, за образливих для Бога обставин (1 Петра 4:3, 4). Тепер у нас інші пріоритети. Світську пару можна завжди поздоровити листівкою або під час короткого візиту в інший день. Дехто використовує такі нагоди для свідчення, читаючи молодятам деякі придатні біблійні вірші.

Весілля, на якому духовні речі мають перевагу над світськими, принесе справжню честь Єгові. Християни отримають справжнє задоволення від цієї події, коли старатимуться триматися осторонь від світу з його забобонами та крайнощами, не дозволятимуть цій події перешкоджати повсякденним теократичним справам і виявлятимуть скромність, а не хизуватимуться. Крім того, вони зможуть завжди розповідати про цю подію з чистим сумлінням і приємно згадувати її. Нехай усі наші християнські весілля, під час яких виявляється мудрість і поміркованість, стануть свідченням для щиросердих спостерігачів.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінках 24, 25]

Християни не тримаються по-рабськи кожної місцевої весільної традиції.