Тертій. Вірний секретар Павла

ТЕРТІЙ стояв перед нелегким завданням. Апостол Павло хотів використати його як секретаря для написання довгого листа до співхристиян у Римі. Це була важка праця.

Чому у першому столітті н. е. працювати секретарем, або писарем, було так важко? Як виконувалась така робота? Який матеріал використовували для письма?

Секретарі у давнину

У стародавньому греко-римському суспільстві були різні секретарі. Деякі чоловіки служили урядовими писарями — громадськими службовцями, котрі працювали в канцеляріях. Були також громадські писарі, які пропонували громадянам свої послуги на базарних площах. Багаті люди мали особистих писарів (часто рабів). Були теж просто охочі люди, які з радістю писали листи за своїх друзів. Вчений Е. Рандольф Річардс каже, що вміння таких неофіційних секретарів «могли бути дуже різними: від мінімальної компетентності в мові і/або механіці письма до високої ефективності, здатності швидко написати точний, влучний і приємний лист».

Хто користувався послугами писарів? Перш за все люди, які не вміли читати й писати. У давнину багато контрактів і ділових листів завершувалися приміткою, в якій писар засвідчував, що документ написав він, тому що людина, яка довірила йому цю справу, не вміла писати. Другу причину того, чому люди вдавалися до послуг писаря, видно у стародавньому листі з єгипетського міста Фіви. Лист був написаний для якогось Асклепіадеса, і в кінці говорилося: «Евмелус син Герми написав за нього... бо він пише трохи повільно».

Однак схоже, що вміння читати й писати не було вирішальним фактором у використанні писарів. Пояснювач Біблії Джон Л. Мак-Кензі каже, що «турбувалися, мабуть, не стільки розбірливістю листа, скільки його красою або принаймні акуратністю», і це спонукувало людей вдаватися до послуг писаря. Навіть для освічених людей писання було стомливою працею, особливо коли писати треба було довгі й детальні тексти. Вчений Дж. А. Ешліман каже, що люди, якщо тільки могли, «з радістю уникали цієї роботи, доручаючи її рабам, професійним писарям». Крім того, легко зрозуміти, чому люди не любили писати листи, якщо взяти до уваги матеріали для письма й умови, за яких писали у ті часи.

У першому столітті н. е. звичайним матеріалом для письма був папірус. Серцевину стебла цієї рослини розрізували по довжині на тонкі смужки. Далі з них викладали один суцільний шар, на який під відповідним кутом клали наступний шар. Обидва шари міцно скріплювали під тиском, і так виходив листок «паперу».

На такій поверхні писати не було легко. Листок був шершавий і волокнистий. За словами дослідника Анджело Пенни, «через губчасті волокна папірусу чорнило розпливалося, особливо на щілинах, що залишалися на стиках тонких смужок». Писар працював сидячи на землі, підібравши під себе ноги і одною рукою підтримуючи листок на дощечці. Якщо він був недосвідчений або матеріал був не найкращої якості, його калам, тобто очеретяне перо, міг зачіпатися за виступи на папірусі, проривати його, або ж письмо могло бути нерозбірливим.

Чорнило виготовляли із суміші сажі та ґлею. Воно продавалось у вигляді брусків, і перед вживанням його розводили водою у чорнильниці. Серед інструментів, які використовували писарі, подібні до Тертія, був, напевно, ніж для загострювання очеретяного пера, а також волога губка для стирання помилок. Кожний знак треба було виводити обережно. Тому писання було процесом повільним і трудним.

‘Вітаю вас я, Тертій’

Серед привітань у кінці Послання до римлян є привітання Павлового секретаря, який написав: «Вітаю вас у Господі й я, Тертій, що цього листа написав» (Римлян 16:22). Це єдиний випадок у писаннях Павла, де відкрито згадується один з його секретарів.

Про Тертія відомо мало. З його привітання «у Господі» можна зробити висновок, що він був вірним християнином. Мабуть, він належав до коринтського збору і знав багатьох християн у Римі. Біблеїст Джузеппе Барбаліо каже, що Тертій міг бути рабом або вільновідпущеним. Чому? По-перше, тому, що «писарі, як правило, належали до цього класу; до того ж його латинське ім’я... було дуже поширене серед рабів та вільновідпущених». «Отже,— каже Барбаліо,— він не був «нейтральним» професійним писарем, він був співпрацівником, який у такий спосіб допоміг Павлу скласти його найдовше і найзрозуміліше написане послання — цінна послуга, яка заощадила Павлу час і зусилля».

Ця Тертійова праця, безумовно, була дуже цінною. Барух виконував подібну роботу для Єремії, а Силуан для Петра (Єремії 36:4; 1 Петра 5:12). Який же привілей мали ці співробітники!

Послання до римлян

Послання до римлян було написане, коли Павло гостював у Гая, мабуть, у Коринті. Це було близько 56 року н. е. протягом третьої місіонерської подорожі апостола (Римлян 16:23). Хоча ми знаємо, що Павло використав Тертія як секретаря для написання цього послання, ми не знаємо точно, як це виглядало. Хоч би яким методом він скористався, така праця не давалася легко. Але можна сказати одне: Павлове Послання до римлян, як і решта Біблії, було «Богом надхнене» (2 Тимофія 3:16, 17).

У цьому посланні Павло і Тертій написали тисячі слів, і на нього пішло кілька листів папірусу. Склеївши листи полями один до одного, вони отримали сувій завдовжки до 3—4 метрів. Його обережно скрутили і запечатали. Тоді Павло, мабуть, доручив його Фіві, сестрі з Кенхреїв, яка саме збиралася в подорож до Рима (Римлян 16:1, 2).

Від часу першого століття методи писання сильно змінилися. Але протягом століть Бог зберіг послання до римських християн. Які ж вдячні можемо бути ми за цю частину Слова Єгови, написану з допомогою Павлового вірного і працьовитого секретаря Тертія!